Вплив гмо на навколишнє середоаище.

Існують певні застереження, що безконтрольне вивільнення ГМО може призвести до порушення екологічного балансу та виникнення загрози біологічному різноманіттю.

Поділ різноманітних посівів буферними зонами не перешкоджає випадковому перехресному запиленню. Ніхто зараз може посвідчити, що процес розповсюдження стовідсотково перебуватиме під контролем. Вже зафіксовано, що гени від ГМ-рослин самовільно передавалися звичайним. До того ж шкідники, проти яких застосовуватимуться трансгени еволюціонуватимуть перед загрозою вимирання, як еволюціонували, наприклад, патогенні мікроби після появи антибіотиків. Отже, не виключено, що передача генів може призвести до появи взагалі нових видів організмів – супербур’янів і супершкідників. Зміна чисельності одних видів може призвести до зміни чисельності інших.

Можна відмовитися від використання хімічних забруднювачів, чи використання атомних станцій,– хоча і у цих сферах ризики не малі, але не можна повернути часу назад – не можна відновити той біоценоз, що існував до ГМО-забруднення.

Генна інженерія ще відносно молода галузь. Але вже встигла з предмета суто наукових інтересів стати темою гострих дискусій фахівців різних спеціальностей, широких кіл громадськості, міжнародних організацій, законодавців різних країн. І це не дивно. Адже її досягнення, з одного боку, несуть людству порятунок від небезпечних хвороб, загрози голоду та хронічного недоїдання, бо дають змогу швидко й у величезних обсягах отримати антивірусні препарати, вакцини, а також оптимізувати й інтенсифікувати сільськогосподарське виробництво. Методами генної інженерії отримано низку корисних для людини препаратів, зокрема інсулін, потрібний для лікування діабету, а також противірусний препарат інтерферон. Окрім того, створено вакцини, що нині досліджуються як засіб проти вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). За допомогою рекомбінантної ДНК отримують у достатній кількості гормон росту людини – єдиний засіб лікування рідкісного дитячого захворювання – гипофізарної карликовості.

До перспективних напрямів застосування генної інженерії в медицині треба віднести й генну терапію. Останню успішно використовують для боротьби зі спадковими захворюваннями імунної системи. Досліджуються можливості застосування методів генної інженерії для боротьби з онкологічними захворюваннями.

З другого боку, впровадження згаданих методів створює реальну загрозу знищення екосистем, руйнування людського генофонду планети, появи нової небезпечної бактеріологічної зброї, за допомогою якої поширюватимуться небезпечні для життя людини або тварин віруси, перетворення грипу чи пневмонії на невиліковні хвороби.

Не випадково провідний американський учений, доктор наук, професор молекулярної біології Джон Фейган після десяти років досліджень у галузі генної регуляції та вивчення молекулярних механізмів виникнення ракових новоутворень 1994 року відмовився від премії у 614 тисяч доларів за досягнення у сфері застосування методів генної інженерії. У такий спосіб він висловив протест проти масового поширення цих методів на практиці й неабияке занепокоєння непередбачуваними та небезпечними для людини й усього живого на планеті наслідками застосування досліджень із пересадки генів.

Адже попри те, що гени можуть бути вилучені й правильно схрещені в дослідницькій пробірці, у реальному житті надзвичайно важко спрогнозувати наслідки їх вживлення в чужий організм. Такі операції, на думку Фейгана, можуть стати причиною мутацій, унаслідок яких пригнічується діяльність природних генів організму. Учений звернув увагу на неочікувані побічні ефекти перенесення генів: харчові продукти, що містять ГМО, можуть мати токсини та алергени. Фейган наводив численні приклади, коли вживання трансгенної продукції спричиняло захворювання й навіть загибель людей. Він попереджав: небезпека в тому, що нові організми, створені із застосуванням генної інженерії, здатні самостійно розмножуватися та схрещуватися з природними популяціями, викликаючи при цьому необоротні біологічні зміни в усій екосистемі Землі.

Після проведених дослідів Фейган, як чесний учений, дійшов висновку: заради спасіння людства слід заборонити застосування методів генної інженерії та використання генетично модифікованих організмів і в сільському господарстві, і в будь-якій іншій галузі, де є ризик вивільнення ГМО в природні екосистеми.

Гонитва за величезними прибутками від шаленої інтенсифікації процесів сільськогосподарського виробництва шляхом застосування методів генної інженерії для «удосконалення» деяких порід сільськогосподарських тварин уже підштовхнула вчених до здійснення генетичних експериментів, які вражають своєю жорстокістю. Однією з перших жертв маніпуляцій з генами стала «белтсвильська» свиня суперм'ясної породи, виведена в США. Для її отримання в ДНК свиней було введено ген росту людини. Тварини, що брали участь в експерименті, страждали на хронічний артрит, інші «людські» хвороби, не могли ходити й змушені були пересуватися плазуючи. Ген росту людини почали вводити в ДНК мишей, що призвело до швидкого росту ракових клітин, і продовжили аналогічні експерименти зі свинями, в яких за рахунок росту ракових клітин вдвічі збільшується маса. Отже, споживаючи м'ясо тварин, людина фактично вживає не «ген росту», а «ген раку».

В експериментах з бельгійською блакитною коровою застосовувався ген, що відповідав за збільшення м'язової маси. У результаті отримали породу, в якої набагато тонші стегна й вужчий таз, а розміри народжуваних телят набагато більші, ніж у звичайної корови. Тож у корів такої селекції тяжкі пологи, що супроводжуються нестерпним болем. Без кесаревого розтину вони майже всі гинуть. А кесарів розтин, що повторюється з кожними наступними пологами, травмує худобу. Попри протести вчених і громадськості маніпуляції з блакитною коровою не припиняються досі.

У швейцарських коричневих корів було виявлено генетичний недолік, який спричиняє хворобу мозку. Одночасно з'ясувалося, що вона супроводжується значним збільшенням надоїв молока. Коли вчені ідентифікували ген, що спричинює хворобу, то замість того, аби шукати способи лікування, стали використовувати його для вживляння здоровим коровам з метою збільшення надоїв молока, а отже, отримання більших прибутків.

Не менш жорстокі експерименти над людиною. У деяких країнах, зокрема в США та Японії, без належної перевірки розпочали масово виробляти продукцію із вмістом ГМО. Наприклад, хімічна компанія «Монсанто» методами генної інженерії вивела сорти кукурудзи, сої та цукрового буряку, стійкі до гербіциду «Раундап» власного виробництва. Американські компетентні служби запевняли споживачів, що препарат безпечний для живих організмів і дуже швидко нейтралізується в природному середовищі. Однак дослідження, проведені в Данії, засвідчили: «Раундап» зберігається в ґрунті протягом трьох років (а отже, може поглинатися наступними сільськогосподарськими культурами). Подальші дослідження виявили, що застосування цього гербіциду викликає токсичні реакції у фермерів, порушує функцію відтворення потомства у ссавців, завдає шкоди рибам, дощовим хробакам і комахам.

 

«Pioneer Hybrid International», одна з найбільших компаній-виробників насіння методом генної інженерії, вивела новий сорт сої, в яку з метою збільшення вмісту протеїну було введено ген бразильського горіха. Застосування цього компонента викликало алергічну реакцію у споживачів, що спонукало фірму припинити випуск цього продукту.

Унаслідок уживання харчової добавки «Триптофан» із генетично модифікованими компонентами, виготовленої японською компанією «Шова Денко», загинули 37 осіб, 5000 – захворіли, 1500 – стали інвалідами.

У США, наприклад, харчові продукти без ГМО маркуються й коштують набагато дорожче від тих, що виготовлені із застосуванням генної інженерії. Виробники продукції, що містить ГМО, прагнучи приховати цей факт, часто її не маркують. Тож споживачі наражаються на небезпеку, навіть не здогадуючись, що саме така їжа може стати причиною їхніх майбутніх хвороб і навіть передчасної смерті. Це ж стосується лікарських препаратів, виготовлених із застосуванням ГМО. Успішно нейтралізуючи певне захворювання, вони водночас можуть спричиняти різні небезпечні побічні ефекти, інші тяжкі захворювання чи навіть загибель людини. Нині в США більшість харчової продукції, що містить сою, кукурудзу, масло ріпаку, а також картопля, томати, гарбузи мають генетично модифіковані компоненти.

З 1996 року деякі генетично модифіковані продукти почали з'являтися в продажу в різних країнах світу. Наприклад, у Великій Британії, де було дозволено продавати ріпакову олію, хлібні дріжджі, а також томатну пасту, що містять ГМО, встановлювалася вимога обов'язково інформувати про це покупця.

На відміну від США, де витрачено значні кошти на дослідницькі роботи з ГМО, Євросоюз під тиском окремих країн-членів, зокрема Німеччини та Франції, дуже обережно поставився до введення ГМО як у закритий, так і відкритий простір. Наслідком такої політики стало прийняття наприкінці 1990-х років директив і нормативних актів ЄС, а також відповідного законодавства країн – членів ЄС про поводження з ГМО у відкритих і закритих системах із досить жорсткими санкціями за його порушення. Проголошувалося, що Євросоюз прагне, дотримуючись правил єдиного ринку, захистити здоров'я людей і довкілля. Нормативно-правові акти ЄС та країн-членів стосувалися питань використання, поширення, збуту, експорту-імпорту продукції, що містить ГМО, та виявлення їх у продуктах споживання.

 

Каліки навіки

 

Окрім того, Євросоюз ухвалив заходи із запровадження положень Картахенського протоколу з біобезпеки про транскордонне розповсюдження ГМО. Слід звернути увагу, що використання ГМО на території ЄС було від самого початку надзвичайно обмежене й жорстко врегламентоване. А після появи інформації про негативні наслідки вивільнення в навколишнє середовище продуктів із генетично модифікованими компонентами на території США і країн – імпортерів американської трансгенної продукції ЄС запровадив п'ятирічний мораторій на ввезення й використання ГМ-продуктів. Після скасування мораторію у травні 2004 року було дозволено часткове застосування ГМ-продукції. Перш ніж потрапити на ринок ЄС, генетично модифікований продукт зазнає суворої перевірки. Здійснюється вона в лабораторіях, що належать до європейської мережі Спільного дослідного центру Єврокомісії. Законодавство ЄС чітко регламентує принципи маркування продуктів із вмістом ГМО. Слід зазначити, що мораторій скасували під тиском СОТ, яка обстоює в цьому питанні інтереси зацікавлених американських компаній. Під впливом СОТ у вересні 2004 року Єврокомісія вперше дозволила продаж і вирощування генетично модифікованого насіння, зареєструвавши 17 нових різновидів кукурудзи в Каталозі ЄС з різноманіття видів сільськогосподарських рослин.

Сусідні з Україною держави ще наприкінці 90-х років минулого століття прийняли закони про поводження з ГМО та застосування технологій генної інженерії. Такі нормативно-правові акти мають Росія, Польща, країни Балтії та інші. Згідно з ними здійснюється жорстка перевірка продукції, що виготовляється з використанням ГМО, особливо харчових продуктів і лікарських препаратів. Відповідно до міжнародних стандартів запроваджено обов'язкове маркування всіх без винятку продуктів споживання, лікарських препаратів, що виготовлені з використанням ГМО або містять генетично модифіковані компоненти. Обов'язковою вимогою є інформування споживачів про наявність у продуктах ГМО й можливі ризики для здоров'я.

Продукцію з ГМО, що виготовляється в цих країнах або ввозиться на їхню територію, допускають на споживчий ринок лише після проходження належного контролю.

У Росії розпочалася кампанія за встановлення жорсткішого контролю, належне маркування й поширення інформації про продукцію, що містить ГМО. ЗМІ звертають увагу людей на те, що генетично модифіковані компоненти є в широко рекламованих чипсах, імпортному шоколаді, газованих напоях, ковбасних і молочних виробах, на яких нерідко маркування відсутнє.

Вибірковий аналіз, здійснений епідеміологічною службою Москви, виявив, що протягом дев'яти місяців 2006 року серед відібраних продуктів 2% не мали маркування про наявність ГМО. Про це було поінформовано населення, а до порушників вжито суворих заходів.

 

5. Трансгенні організми, вплив на організм людини. Їмо ГМО...

Цікаво, скільки генетично модифікованої продукції вжили протягом останніх десяти років громадяни України? На це запитання в нашій країні, напевно, ніхто не зможе відповісти.

Окрім ліків, на територію України завезено чимало готової імпортної генетично модифікованої продукції (кавуни, виноград, соки, крохмаль, банани, цукор, м'ясні продукти, консерви, жувальна гумка, вина, перець, салат, суниця, журавлина тощо), а також насіння.

Дуже прикро, що проект закону, розроблений групою народних депутатів і спрямований на врегулювання проблеми біологічної безпеки у сфері генної інженерії, а також обігу ГМО, який було подано на розгляд Верховної Ради України ще на початку 2000 року, своєчасно не розглянули. Ми втратили 7 важливих років. За цей час, можливо, тисячі людей постраждали від вживання продукції, не перевіреної на наявність генетично модифікованих компонентів і безпечність їх впливу на живі організми та довкілля.

І лише в травні нинішнього року ухвалено Закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Цей документ формалізований і навряд чи може забезпечити біобезпеку, про яку в ньому йдеться. Він фактично легалізує систему широкого обігу в Україні генетично модифікованих організмів і продукції, отриманої з допомогою трансгенів. Тож уся біонебезпечна продукція, що потрапила раніше в Україну, легалізується в ній остаточно, й усе, що не пропускають до країн – членів ЄС, хлине в нашу державу широким потоком. А після вступу до СОТ ми станемо, напевно, основним споживчим ринком ГМ-продукції в Європі. При цьому ЄС, який після Чорнобильської катастрофи запровадив жорстку перевірку продукції, що могла зазнати радіаційного впливу, не пропускатиме сільськогосподарську продукцію з України на свої ринки. А після дозволу в нас упровадження й широкого обігу ГМО може повністю заборонити ввезення з нашої країни будь-якої продукції.

Україні, населення котрої ще не один десяток років потерпатиме від негативних наслідків Чорнобильської катастрофи, до обігу ГМО треба поставитися набагато жорсткіше й під час вступу до СОТ зробити застереження про цілковиту заборону їх ввезення на свою територію. Дослідження впливу ГМО на здоров'я та життя людини, на всі живі організми, довкілля мають здійснюватися виключно в закритому просторі й не в одному регіоні планети. До отримання добре перевірених результатів таких досліджень і без об'єктивної фахової міжнародної експертизи не можна впроваджувати ГМ-продукцію у відкритих екосистемах.

Повертаючись до щойно ухваленого Закону «Про державну систему біобезпеки...», слід зауважити, що мають бути розроблені й у єдиному з ним пакеті розглянуті законопроекти:

 

- про поводження з ГМО у закритих системах;

 

- про поводження з ГМО у відкритих системах;

 

- про порядок увезення-вивезення сировини, готової продукції, що містить ГМО та їхні компоненти;

 

- про систему експертизи у сфері створення та використання ГМО.

 

Усі порушені питання мають регулюватися відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами, бо пов'язані з правами людини на життя, здоров'я й безпечне довкілля та гарантіями цих прав.

На сьогодні жоден генномодифікований організм в Україні не зареєстрований. Про це сьогодні повідомив директор інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя Микола Проданчук

 

Він зазначив, що у 2009 році була подана одна заявка щодо можливості державної реєстрації генетично модифікованої сої 40-3-2 стійкої до дії гербіциду Гліфосату виробництва фірми Монсанто (Канада). У результаті проведеної експертизи наданого дос'є, заявка була відхилена через недостатність даних щодо безпечності для здоров'я людини. Таким чином, на ринку України не може бути легальних ГМО.

Перші ГМО, як комерційні продукти з’явилися на світовому ринку десятиліття тому і поступово почали використовуватися при виробництві сільськогосподарської продукції. Протягом останніх років ринок трансгенних організмів, тобто – організмів (мікроорганізмів, рослин, тварин), що містять в своєму складі ГМО, набуває все більшого розвитку. Існують країни, де дозволено виготовляти та споживати продукти і товари з ГМО.

Продукція з трансгенних, або рекомбінантних мікроорганізмів, вже певний час використовується в медицині в багатьох країнах світу - при виготовленні препаратів для лікування людей. Проте, до останнього часу, практично не виникало питання про відповідне маркування такої продукції. Це пояснюється особливістю отримання такої продукції: повністю замкнутий цикл при вирощуванні трансгенних мікроорганізмів у ферментерах без ризиків вивільнення живих ГМО в довкілля та джерела харчування і води з подальшою повною переробкою продукції, отриманням кінцевих хімічних

препаратів та їх остаточною очисткою.

При використанні трансгенних рослин ситуація зміняється кардинально:

- по-перше, трансгенні рослини вирощуються на полях, тобто - у відкритих системах і вже на цій стадії виникає загроза неконтрольованого вивільнення ГМО в довкілля з подальшими непередбачуваними наслідками.

- по-друге, лише частина рослин іде на переробку, а частина – вживається “у живому вигляді”– без переробки. Але навіть та кількість рослинної сировини, що йде на переробку підлягає лише частковій (неповній) переробці з отриманням борошна, олії і т.п.

Протягом останніх років вражають маштаби площ на яких вирощують ГМО-рослини з різними господарсько-корисними ознаками: у 1996 році під посівами трансгенних сортів рослин у світі було зайнято близько 1,7 млн. га; 2002 році - 52,6 млн.га, а в 2005 році - 91,2 млн. га.

На думку фахівців, впровадження ГМО має бути зваженим. З одного боку,

потрібно враховувати переваги, які може принести їх промислове використання, а з іншого - необхідно гарантувати суспільству, що ці технології незавдаватимуть шкоди здоров’ю людини та довкіллю. Саме через це, незважаючи на економічні переваги використання таких організмів, увага громадськості привернута до вирішення проблеми передбачення, а за необхідністю – усунення можливих негативних для здоров’я населення та довкілля наслідків їх використання.