Основні принципи державної політики в галузі охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: пріоритету життя і здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та громадських об'єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між власниками та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 27 червня 2003 р. N 994
Київ

Про затвердження переліку заходів та засобів
з охорони праці, витрати на здійснення та
придбання яких включаються до витрат

{ Назва із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 321 (321-2011-п) від 30.03.2011 }

{ Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 321 (321-2011-п) від 30.03.2011 }

{ У тексті постанови слово "валових" виключено на підставі
Постанови КМ N 321 (321-2011-п) від 30.03.2011 }

Відповідно до статті 19 Закону України "Про охорону праці"
(2694-12) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: { Вступна частина із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 321 (321-2011-п) від 30.03.2011 }

1. Затвердити перелік заходів та засобів з охорони праці,
витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат, що
додається.

2. Установити, що:

зазначені у переліку заходи та засоби з охорони праці,
витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат
юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що відповідно до
законодавства використовують найману працю, здійснюються та
придбаваються з урахуванням вимог підпункту "є" підпункту 138.10.1
пункту 138.10 статті 138 та підпункту 140.1.1 статті 140
Податкового кодексу України (2755-17); { Абзац другий пункту 2 в
редакції Постанови КМ N 321 (321-2011-п) від 30.03.2011 }

суми витрат, сплачених (нарахованих) у зв'язку з вжиттям
заходів та придбанням засобів з охорони праці, які є складовою
частиною підготовки, організації і ведення виробництва, а також
суми заробітної плати виконавців робіт або інші витрати на заходи
та засоби з охорони праці відповідно до переліку повинні
враховуватися у складі витрат лише один раз;

у податковому та бухгалтерському звіті сума асигнувань та
фактичні витрати на зазначені цілі наводяться окремим рядком.

3. Центральним органам виконавчої влади привести власні
нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 27 червня 2003 р. N 994

ПЕРЕЛІК
заходів та засобів з охорони праці,
витрати на здійснення та придбання яких
включаються до витрат

{ Назва переліку із змінами, внесеними згідно з
Постановою КМ
N 321 (321-2011-п) від 30.03.2011 }

1. Приведення основних фондів у відповідність з вимогами
нормативно-правових актів з охорони праці щодо:

механізації вантажно-розвантажувальних та інших важких робіт,
робіт з розливу і транспортування отруйних, агресивних,
легкозаймистих і горючих речовин;

захисту працюючих від ураження електричним струмом, дії
статичної електрики та розрядів блискавок;

безпечного виконання робіт на висоті;

діючого технологічного та іншого виробничого обладнання;

систем вентиляції та аспірації, пристроїв, які вловлюють пил,
і установок для кондиціювання повітря у приміщеннях діючого
виробництва та на робочих місцях;

систем природного та штучного освітлення виробничих,
адміністративних та інших приміщень, робочих місць, проходів,
аварійних виходів тощо;

систем теплових, водяних або повітряних завіс, а також
установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих,
адміністративних та інших приміщень, а під час роботи на
відкритому повітрі - споруд для обігрівання працівників та укриття
від сонячних променів і атмосферних опадів;

виробничих та санітарно-побутових приміщень, робочих місць,
евакуаційних виходів тощо, технологічних розривів, проходів та
габаритних розмірів; обладнання спеціальних перехідних галерей,
тунелів у місцях масового переходу працівників, зон руху
транспортних засобів;

впровадження в умовах діючого виробництва автоматизованих
інформаційних систем охорони праці, систем аналізу та
прогнозування аварійних ситуацій, автоматичного та дистанційного
керування технологічними процесами і виробничим обладнанням,
систем автоматичного контролю і сигналізації про наявність
(виникнення) небезпечних або шкідливих виробничих факторів та
пристроїв аварійного вимкнення обладнання чи комунікацій у разі
виникнення небезпеки для працівників, а також відповідного
програмного забезпечення та електронних баз даних з охорони праці
у порядку та обсягах, погоджених з територіальними органами
Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки. { Абзац
десятий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 321 (321-2011-п) від 30.03.2011 }

2. Усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих
виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до
вимог нормативно-правових актів з охорони праці. { Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 321
(321-2011-п) від 30.03.2011 }

3. Проведення атестації робочих місць на відповідність
нормативно-правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони
праці, оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок,
придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних
посібників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів,
програмних продуктів тощо з питань охорони праці.

4. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони
праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової
діяльності, організація лекцій, семінарів та консультацій із
зазначених питань. { Пункт 4 в редакції Постанови КМ N 321 (321-2011-п) від
30.03.2011 }

5. Забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та
засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм
(включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що
нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих
речовин, у зв'язку з виконанням робіт, які не виключають
можливості забруднення цими речовинами).

6. Надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими
умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних
харчових продуктів, а також газованої солоної води.

7. Проведення обов'язкового попереднього, періодичного і
позапланового медичного огляду працівників, зайнятих на важких
роботах, роботах з небезпечними чи шкідливими умовами праці або
таких, де є потреба у професійному доборі.

 

Самостійна робота №2

Питання 1. Громадський контроль за дотриманням чинного законодавства України про охорону праці. Права та обов’язки уповноважених із питань охорони праці.

 

 

ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ, ЇХ ОСНОВНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ТА ПРАВА

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативно-право­вих актів про охорону праці здійснюють:

— Державний комітет України з нагляду за охороною праці (Держнагляд-охоронпраці);

— органи Головної державної інспекції з нагляду за ядерною безпекою Мініс­терства екології та природних ресурсів України;

— органи державного пожежного нагляду Державного департаменту пожеж­ної безпеки Міністерства внутрішніх справ України;

— органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Кожний із вищеперерахованих органів виконує функції в межах своїх повно­важень, визначених положеннями про ці органи.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охо­рону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких гос­подарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні ін­спектори) мають право:

— безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

— надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недо­ліків у галузі охорони праці;

— зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

— притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у пору­шенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

— надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матері­али органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відпові­дальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.

ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки — в особі своїх виборних органів і представників.