Особливості проектування верхнього жіночого одягу з хутра

Хутряний одяг отримують шляхом з'єднання шкурок в одне ціле. При цьому утворюються з'єднувальні шви зі сторони волосяного покриву шкіри - шви з’єднання шкурок різноманітної форми і довжини. Лінії швів можуть бути прямими (повздовжніми, поперечними) і складними (хвилястими, закругленими, зубчастими) [21].

Такий вид хутра, як група каракулево-смушкового напівфабрикату (каракуль, каракульча, клям, мерлушка та ін.), не дає видимих з'єднувальних швів. Інші хутрові напівфабрикати мають в готовому одязі видимі зі сторони волосяного покриву шви з'єднання шкурок. В цій групі хутра всі видимі шви з'єднання шкурок є основними лініями в композиції одягу.

Можливості утворення форм одягу та композиційних рішень при використанні шкір з середньою довжиною волосяного покриву декілька більші, ніж при використанні шкірок з довгим волоссям. Форма пальто може бути прямою, прилеглою, напівприлеглою, розширеною донизу.

Група хутра з низьким волосяним покривом може бути різноманітною, як по кількості видів хутра, так і по фактурним і кольоровим особливостям волосяного покриву. У зв’язку з цим композиційні рішення моделей одягу цієї групи хутра різні. Тому раціонально розділити шкіри з низьким волосяним покривом на три підгрупи.

Перша підгрупа складається із овчини, опойка, жеребка, морського котика, сірки, сиваря, нерпи тощо. Щільна шкіряна тканина цих видів хутра обумовлюється лаконічністю форм, чіткістю композиційних рішень, наявністю деталей спортивного характеру (кишень, поясів, клапанів та хлястиків). Пальта можуть бути прямими, розширеними (трапецієподібним) та прилеглими.

Другу підгрупу складають малі шкіри з однотонним волосяним покривом, наприклад крота, а також шкіри, які мають рисунок смуг, краплинок та плям, наприклад хутро щура, бабака, бурундука, хом’яка і кролика низької стрижки.

Кольоровий рисунок волосяного покриву у виді смуг і плям, маленькі розміри шкір, а також те, що з’єднувальні шви видно зі сторони волосяного покриву шкір, обмежують можливість виготовлення різних форм одягу, крім прямої та розширеної. Рукав – може бути тільки вшивний, не рекомендують рукав покрою реглан, напівреглан і суцільнокроєний.

Третя підгрупа включає весь каракулево-смушковий напівфабрикат. В нього входять шкіри каракулю, каракульча, кляма, муаре, смушки, мерлушки, а також шкіри козлика, козлика-голяка і козлика-муаре.

Спайка шкурок цього хутрового напівфабрикату не дає видимих з'єднувальних швів зі сторони волосяного покриву, що забезпечує художнику-модельєру більше можливостей для утворення різних форм одягу складного покрою.

Для одягу цієї підгрупи характерна прилегла форма з широкою спідницею(кльош), різноманітні форми рукавів (суцільнокроєний, реглан, напівреглан), а також різні підрізи, драпірування, складки (у каракульчі, муарі). Є також можливість використання різного оздоблення з пухнастих видів хутра (лисиця, песець, рись і т.п.). При вертикальному розміщенні шкурок песця, лисиці, єнота, скунса і корсака використовують більш складний метод розкрою - розпуск. Шкіри після розпуску відділяють друг від друга смугами із замши чи шкіри шириною від 1 см до 3 см. Цим досягають найбільшої виразності і підкреслюють вертикальне розміщення шкір. Розшивку між шкірами потрібно починати від густоволосої частини шкіри (огузка), закінчити у хрестовини, так як шийка має менш густий волосяний покрив і буде видна розшивка між шкірами (рис. 12,а).

 

а б

 

Рисунок 12 – Моделі верхнього жіночого одягу зі шкіри та хутра: а) хутряне пальто з розшивкою між шкурками смугами із замші, б) пальто з хутра лисиці

В пальто прилеглого силуету із хутра лисиці з поясом по лінії талії однієї шкіри достатньо на довжину спідниці. Від довжини шкіри на ліф залишаються огузки, які можуть бути використані для виготовлення комірів чи інших деталей (рисунок 12,б).

При горизонтальному розміщенні шкір лисиці, песця, можна їх розташовувати, як цілими так і половинками. Якщо половинками, то шкіру розрізають по хребту та кладуть по лекалам у поперечному напрямку, паралельно низу пальто. Напрямок волосу при горизонтальному розміщенні шкурок може бути тільки від краю борта до середини спинки.

При розміщенні шкір по діагоналі кращий напрямок – “кутом до низу”, коли смужки направлені по діагоналі від борту вниз до середини спинки.

Огузки шкурок з'єднуються на середині спинки. З'єднання двох головок шкурок буде під проймою “кутом на верх”. Напрямок волосу від вершини кута зверху вниз від краю борта і зверху вниз до середини спинки.

Середньоволосі шкіри (цілими чи половинками) з'єднують спайкою (огузок з шийкою) в смужки, а потім розташовують в потрібному напрямку.

Найбільший ефект при вертикальному розміщенні шкір досягається при їх розпуску, особливо в пальто з рукавом покрою реглан. При цьому шкіри розпускають ширше до низу пальто і звужують рукава до горловини. При напрямку волоса шкір зверху вниз, звужені в шийці шкіри плавно лягають від горловини по формі плеча, переходячи в більш широкі смуги по низу рукава; смуги шкір також розміщуються від горловини по спинці і полочкам з розширенням по низу пальта.

При невеликих розмірах шкір (ондатра, кролик тощо) їх потрібно розміщувати так, щоб з'єднувальний шов ліфа і спідниці був на лінії талії, в іншому випадку зорове сприйняття від цих форм пальта буде порушено.

При вертикальному розміщенні шкір пальта, розширеного до низу, лекала розробляють таким чином: низ пальта і ширину по лінії грудей ділять на задану ширину смуг шкір, а потім з'єднують намічені точки. Смуги спаяних половинок шкір мають з одної сторони хребет, з другої - бік, тому в любій формі одягу при вертикальному розміщенні смуг, їх потрібно ставити по-різному. Перший варіант - хребет розміщують по краю борту. При чередуванні смуг середина спини при цьому буде мати з'єднання двох боків шкір. Другий варіант - бік шкіри ставлять по краю борту. При чередуванні смуг на середині спинки буде знаходитись хребтова частина шкіри без боків.

В будь-якій формі пальта горизонтальне розміщення половинок хутряної шкіри є найбільш ефектним, так як воно підкреслює виразність фактури хутра. Вшивний рукав пальта з норки, колонка, ондатри рекомендується робити зі спущеним плечем для більш раціонального використання шкіри. Якщо рукав вшивають на рівні лінії з'єднання руки з тулубом, огузок шкіри потрібно відрізати. В пальто з рукавом реглан не потрібно розміщувати шкіри в горизонтальному напрямку, що утворюють багато з'єднувальних швів.

В залежності від розміру пальта може бути три варіанти набору скрою:

а) із трьох вертикальних рядів;

б) із чотирьох вертикальних рядів;

в) із трьох вертикальних рядів і одної передньої повздовжньої смуги.

При першому і другому варіантах набору скрою густоволосі огузки розміщують на самих видних місцях по краю борту і по середині спинки. При цьому під проймою по боковому шву шкіри з'єднують головка до головки. На рукавах смуги розміщують в напрямку волоса назад.

При третьому варіанті набору скрою огузки розміщують по середині спинки, а головки по краю борту, так як головки мають менш густий волосяний покрив, на перегині борту волос буде “розходиться”. Щоб уникнути цього рекомендується по краю борта ставити смугу із хребтів розміщену в вертикальному напрямку. Підібрані шкурки спочатку з'єднують в смуги, а потім смуги зшивають між собою. Повздовжню смугу по краю борту зшивають з припуском, щоб не перешкоджати розтягуванню поперечних смуг при правці.

Після зшивання скрій перевіряють зі сторони волосяного покриву і шкіряної тканини (прорізання або вшивання після правки не допускається). Правити скрій потрібно точно по лекалам, випрамляючи і вирівнюючи всі поперечні і повздовжні шви. При цьому варіанті розміщення шкір може не бути смуги по краю борту, тоді по перегину борту прокладають утеплюючу прокладку, щоб не допустити оголення шкіряної тканини.

В групі хутрового напівфабрикату з середньою висотою волосяного покриву довговолосий кролик являється одним із самих масових видів сировини. В останні роки вітчизняні підприємства досягли значних успіхів в технології фарбування хутра, що дозволило досягнути різноманітність хутряних шкір, покращити їх натуральний вид (імітувати дешеві види під коштовні види хутра). [21]

Найбільша виразність від розміщення шкір досягається при використанні вузьких смуг, які можна отримати наступним шляхом:

1) відрізанням хребта від черева і з'єднання їх окремо (застосовують при використанні шкір ондатри і хом’яка);

2) розділенням шкір на дві половинки по хребту (застосовують при використанні шкір норки, колонка, тхора);

3) розділенням цілої шкіри на частини потрібної ширини (застосовують при використанні шкір кролика під котик, необщипаної нутрії).

Найкращий зоровий ефект від розміщення шкір досягається при сполученні нахилених смуг шкір з горизонтальними та вертикальними.

Шкіри по косому напрямку потрібно розміщувати тільки на великих частинах форми: на стані пальта - в прямій та розширеній формах, на ліфі і спідниці - в прилеглій формі, а також на рукавах і комірах великих розмірів.

Сполучення трьох напрямків шкір в одному пальто не рекомендується.

Шкіри першої підгрупи (овчина, опойок, жеребок, морський котик, сірка, сиварь, нерпа, видра) мають великі розмірі і тому такі деталі крою, як ліф, спідниця (пальто в прилеглого силуету) і рукава розташовуються повністю на шкірі.

При прямій і розширеній формах пальта розміру шкіри не достатньо на довжину і шкіри з'єднують між собою спайкою.

Натуральна забарвленість волосяного покриву шкір морських звірів (плямистий малюнок) не дозволяє з'єднувати їх в горизонтальному напрямку по довжині пальта прямої форми через порушення малюнку, і тому застосовують різні комбінації розміщення шкурок.

В горизонтальному напрямку розміщують шкури сиваря цілими чи половинками. Шкіри сірки розміщують половинками в горизонтальному напрямку. Вертикальне розміщення дрібних шкір морського звіра можливо в одязі прилеглої форми, де шов з'єднання шкіри закривається поясом чи хлястиком.

Шкіри другої підгрупи (кріт, бабак, хом’як) - шкіри дрібних видів хутрових напівфабрикатів. Невеликий розмір шкір і складний малюнок волосяного покриву у деяких видів вимагають більшої уваги при моделюванні: підібрані шкіри повинні бути однакової ширини, довжини і кольору; природний малюнок шкір не повинен порушуватися при розкрої; малюнок плям повинен розміщуватися симетрично, не повинні використовуватися складні методи розкрою.

При горизонтальному розміщенні шкіртієї чи іншої форми, шкіри з'єднують в смуги, які розміщують по ширині пальта таким чином, щоб напрямок ворсу одної смуги був протилежним напрямку волосу другої смуги.

Таке чергування смуг робить блиск одної смуги і матову поверхню другої. При вертикальному розміщенні шкір смуги розміщують вертикально по тому ж принципу. Але можливе з'єднання смуг шкіри при одному напрямку ворсу.

При розміщенні шкір в шаховому порядку розкрій шкіри виконують по шаблонам різних форм. При цьому волос однієї шкіри направлений вниз огузком і вверх головою.

В пальто прямої форми всі шкіри розкроюють по шаблону одного розміру. В пальто прилеглого і напівприлеглого силуету використовують шкіри різних розмірів. По низу пальта розміщують великі шкіри, а по лінії талії – меншого розміру.

 

САМОСТІЙНА РОБОТА № 21