Перелік основних термінів і понять до модульної контрольної роботи №1

1. вища освіта,

2. Болонський процес,

3. Сорбонська конвенція,

4. університет,

5. академія,

6. інститут,

7. коледж,

8. технікум,

9. бакалавр,

10. магістр,

11. модуль,

12. змістовний модуль,

13. лекція,

14. самостійна робота,

15. семінарське заняття,

16. кредитно-модульна система організації навчального процесу

17. кредит

18. фінанси,

19. валовий внутрішній продукт,

20. національний дохід,

21. фінансові ресурси,

22. фонди фінансових ресурсів,

23. ціна, кредит,

24. заробітна плата,

25. зведений бюджет,

26. державні фінанси,

27. фінанси суб’єктів господарювання,

28. фінанси домогосподарств,

29. фінансовий ринок,

30. міжнародні фінанси,

31. макрорівень,

32. мікрорівень,

33. мезорівень,

34. фінансова система,

35. фінансовий механізм,

36. фінансовий контроль,

37. фінансові інструменти,

38. фінансові методи,

39. фінансове законодавство

40. сфери фінансової системи,

41. ланки фінансової системи;

42. органи управління фінансової системи,

43. державні фінанси,

44. бюджет,

45. бюджетна система,

46. бюджетна політика,

47. державний борг,

48. державний кредит,

49. державний бюджет,

50. місцевий бюджет,

51. цільові фонди,

52. бюджетний процес.

1.вища освіта - рівень знань, що набуваються у вищих навчальних закладах (ВНЗ, ВУЗах, вишах) на базі повної загальної середньої освіти, необхідний фахівцям вищої кваліфікації в різних галузях народного господарства, науки і культури.

 

2.Болонський процес - процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи.

3.Сорбонська конвенція - 25 травня 1998 року чотири європейські міністри підписали в Парижі (Сорбонна) спільну декларацію, спрямовану на гармонізацію національних систем вищої освіти.

4.Університет - (лат. universitas — «сукупність») — автономний вищий навчальний заклад, тип якого виробився в Європі за середньовіччя. В університеті об'єднується низка факультетів для підготовки фахівців високої кваліфікації з точних, природничих і гуманітарних наук.

5.Академія - різновид наукового або навчального закладу найвищого рівня, а також певних товариств із почесним членством. Поняття "академія" відоме з IV ст. до н.д.

 

6.Інститут - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення

 

7. коледж - вищий або середній навчальний заклад в Англії, США та інших країнах. У XIX столітті слово перекладалося з англійської як Колегія або Колегіум і у цьому широкому змісті може означати групу людей, які живуть за своїми внутрішніми правилами.,

 

8.технікум - у СРСР назва основного типу навчальних закладів, що готують фахівців зі середньою спеціальною освітою для різних ділянок промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту і зв'язку, економіки й права (фахівців середньої кваліфікації не індустріального типу готують середні професійні училища: педагогічні, медичні, художні, театральні та ін.).,

9.бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння тазнання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності,

10.магістр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності,

11.модуль – це окремий змістовно-повязаний блок навчання, є частиною модульного навчання в якому навчальної програмної дисципліни поділена на декілька подібних за обсягом сегментів.,

12.змістовний модуль – розриває логічно відокремлений зміст навчального матеріалу через окремі теми аудиторних та самостійних робіт студентів.

 

13. Ле́кція (лат. lectio - читання) — основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.

Лекція є основною формою навчального процесу у вищій школі. Мета лекції – розкрити основні положення теми, досягнення науки, з’ясувати невирішені проблеми, узагальнити досвід роботи, дати рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях.

 

14. Самості́йна робо́та студе́нта — основний засіб оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять.

 

15. Семіна́рське заня́ття — форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань

 

16. Креди́тно-мо́дульна систе́ма (КМС) організації навчального процесу — це форма організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та використання залікових одиниць — залікових кредитів. Поширеною є кредитна система, яка ґрунтується на принципах Європейської кредитно-трансферної системи — ECTS.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу передбачає можливість складання індивідуальних навчальних планів для окремих студентів.

 

17. Кредит (л ат. creditum - позика від лат. credere - довіряти) або кредитні відносини - суспільні відносини, що виникають між суб'єктами економічних відносин з приводу руху вартості[1]. Кредитні відносини можуть виражатися в різних формах кредиту (комерційний кредит, банківський кредит і ін.), позику, лізинг, факторинг і т. д.

 

18. Фінанси — це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу.

 

19. Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один із найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва.

 

20. Національний дохід – вартість ВВП з урахуванням спожитих у процесі виробництва знарядь і засобів.

21.Фінансові ресурси - це кошти, які можуть бути спрямовані на виконання визначених завдань відповідно до певного плану, і дозволяють отримати бажаний економічний результат.

це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, що створюється упродовж певного часу в державі.

 

22. Фонди фінансових ресурсів – це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади.

23.Ціна – це грошовий вираз вартості будь-якого товару. Ціни визначаються на основі попиту й пропозиції, але за умови реалізації товару. При формуванні ціни виробником враховуються всі витрати виробництва й збуту, а також певна сума накопичень у формі прибутку.

Кредит –це позичка банку, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільового характеру використання.

24.Заробітна плата – грошовий вираз вартості праці. Це фонд грошових засобів, що знаходиться в розпорядженні працівника й використовується для задоволення особистих потреб.

25.Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

26.Державні фінанси — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

27. Фінанси суб'єктів господарювання є самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і одержання прибутку.

 

28. Фінанси домогосподарств — це регульовані у визначеному правовому полі грошові фонди, які забезпечують функціонування і розвиток людей як фізичних осіб, їх економічну діяльність з метою придбання житла, підтримання здоров'я, здобуття освіти, отримання пенсії, забезпечення інших аспектів людської діяльності.

 

29. Фінансовий ринок — складова фінансової системи держави. За своєю суттю це механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб'єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу.

 

30. Міжнародні фінанси — це фонди фінансових ресурсів, створення і використання яких здійснюється на світовому або міжнародному рівнях для задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення.

34. Фіна́нсова систе́ма — це сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані і децентралізовані грошові фонди. Фінансова система виникла разом з появою держави і нерозривно зв'язана з її функціонуванням.

 

35. Фінансовий механізм - складова господарського механізму, являє собою сукупність форм і методів створення та використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення.

 

36. Фінансовий контроль -система контролю та нагляду за фінансово-господарською діяльністю підприємств, організацій, установ з метою оцінки економічної ефективності їх діяльності, встановлення законності та доцільності господарських операцій.

 

37. Фінансові інструменти — це засоби, що застосовуються для виконання завдань, передбачених фінансовою політикою.

 

38.Фінансові методи — способи впливу фінансових інструментів на господарські відносини.

39.Фінансове законодавство регулює відносини, що вини­кають у процесі здійснення фінансової діяльності.

 

43.Держа́вні фіна́нси — сфера грошових відносин, що виникла у зв'язку з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту і частини національного багатства, пов'язана з формуванням фінансових ресурсів і підпорядкування держави й підприємств і використанням державних коштів на витрати з розширення виробництва, задоволення соціально-культурних потреб населення, оборони країни й державного управління. Державні фінанси функціонують на загальнодержавному, регіональному й місцевому рівнях і включають бюджет, позабюджетні фонди, державний кредит, фінанси державних і муніципальних підприємств.

44. Бюдже́т — грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період.

Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна система

Бюдже́тна систе́ма — це сукупність бюджетівдержави та її адміністративно-територіальних утворень (державний бюджет та місцеві бюджети відповідно), побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Структура бюджетної системи визначається ступенем розподілу повноважень з концентрації фінансових ресурсів та їх використання між органами публічної влади різного рівня.

Унітарність України, розмежування прав і повноважень між державою Україна, Автономною Республікою Крим і територіальними громадами, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування є основою бюджетної системи України.

 

Бюджетна політика

Бюдже́тна полі́тика — це сукупність державних заходів спрямованих на зміцнення доходної частини державного бюджету, посилення соціальної направленості видатків бюджету, створення умов макроекономічної стабілізації.

Стратегічною ж метою бюджетної політики є створення державою необхідних економічних, правових та організаційних засад щодо підвищення ролі бюджету як інструменту формування і оптимального розподілу фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи для ефективного її розвитку, спрямованого на економічне зростання та підвищення життєвого рівня населення. За цих умов активний вплив бюджетної системи на фінансові зв'язки і потоки між різними секторами економіки виступає необхідною умовою для забезпечення економічного росту.

 

Державний борг

Держа́вний боргв Україні — (борг АРК чи борг місцевого самоврядування) — загальна сума заборгованості держави (АРК чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (АРК чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (АРК чи місцевого самоврядування), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Державний кредит

Держа́вний креди́т — функціями державного кредиту є позички і казначейські зобов'язання.
Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави.
Це зумовлюється тим,що Державний кредит - це відносини вторинного розподілу ВВП.

Державний бюджет

Державний бюджет — основний загальнодержавний фонд централізованих коштів. За допомогою бюджету держава концентрує певну частку валового внутрішнього продукту і централізовано розподіляє її на розвиток національної економіки, для потреб соціального захисту населення, утримання органів державної влади й управління, оборони країни. Державний бюджет на кожний фінансовий рік розглядається Верховною Радою України і затверджується як закон.

Державний бюджет — це системагрошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб. Іншими словами, це — щорічний баланс надходжень та видатків, який розробляють державні органи для активного впливу на економічний процес та підвищення його ефективності. У кожній країні основу державних фінансів становить бюджет, а точніше — бюджетна система, яка включає державний бюджет і бюджет відповідних адміністративних одиниць.

Місцевий бюджет

Місце́вий бюдже́т — бюджет адміністративно-територіальної одиниці — області, району, міста, селища, села, затверджений відповідною радою. Місцевий бюджет області об'єднує обласний бюджет, бюджет районів і міст обласного підпорядкування.

Місцевий бюджет району — районний бюджет, бюджет міст районного підпорядкування, селищні й сільські бюджети. Завданням місцевого бюджету є забезпечення необхідними грошовими ресурсами фінансування заходів господарського й культурного будівництва, комунального і житлового господарства, розвитку освіти, охорони здоров'я тощо.

Місцевий бюджет представляє собою форму утворення та використання грошових ресурсів, призначених для забезпечення завдань та функцій, віднесених до предметів ведення місцевого самоврядування. Місцевий бюджет є фінансово-економічною категорією, інструментом вирішення проблем місцевого рівня.

Цільові фонди

цільовий фонд — форма перерозподілу та використання фінансових ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних потреб із визначених джерел, які мають цільові призначення.

Бюджетний процес

Бюджетний процес – це регламентована нормами бюджетного права діяльність держави та територіальних громад зі складання, розгляду та затвердження бюджету, його виконання, а також зі складення та затвердження звіту про його виконання.

бюджетний процес - це встановлений законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів та їх виконання.