ДМ об'єднує два види мовленнєвої діяльності — аудіювання і говоріння.

У зв'язку з цим другий партнер має зрозуміти репліку першого партнера та швидко й адекватно відреагувати на неї, тобто відгукнутися реактивною реплікою. Від правильного розуміння репліки співрозмовника залежать логічність і точність репліки-реакції. Отже, для успішної побудови діалогу необхідно добре володіти навичками та вміннями аудіювання.

Продукування ініціативних реплік

Нерідко трапляється ще й так, що розпочатий учнями діалог "завмирає" після обміну однією-двома репліками. Це спричиняється труднощами продукування ініціативних реплік. Під час навчання іншомовного діалогічного мовлення необхідно прагнути, щоб діалог відбувався безперервно, як і у процесі спілкування рідною мовою.

З цією метою учні мають завчати різні кліше для заповнення пауз і використовувати їх, якщо репліка-реакція сформувалась нечітко. Важливо також, щоб кожен співрозмовник мав мету (наприклад, Ти доведи, що цей персонаж поводився неправильно, а ти спробуй пояснити його поведінку). Це спрямує розмову, мобілізує увагу під час слухання реплік, змусить напружено працювати над підготовкою репліки-реакції.

Непередбачуваність ДМ

Діалог неможливо спланувати заздалегідь, адже мовленнєва поведінка кожного з учасників спілкування у значній мірі визначається мовленнєвою поведінкою іншого/інших партнерів. Кожному з них необхідно стежити за перебігом думки співрозмовника, часом несподіваним, а така несподіваність призводить до зміни предмета спілкування.

ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА СИСТЕМА ВПРАВ ДЛЯ НАВЧАННЯ ДМ

Існують два основних підходи до навчання ДМ.

Перший підхід передбачає навчання „ зверху вниз ” і включає такі етапи:

1. Слухання діалогу-зразка спочатку без графічної опори, а потім з графічною опорою.

2. Аналітичний етап (аналіз структурних компонентів діалогу; відповіді на запитання.

3. Повторення діалогу за диктором (кожна фраза; по ролях (фраза мовці А – учень 1; фраза мовця В – учень 2)

4. Драматизація діалогу по ролях.

5. Створення власних діалогів в аналогічних ситуаціях спілкування.

Другий підхід передбачає навчання „знизу - вверх ”, який передбачає шлях від засвоєння спочатку елементів діалогу (реплік ДЄ) до самостійної побудови діалогу на основі запропонованої навчальної КС, що не виключає прослуховування діалогів-зразків.

Етапи оволодіння ДМ

0 етап (підготовчий) – оволодіння реплікуванням

І етап – оволодіння певними ДЄ

ІІ етап – оволодіння вміннями вести мікродіалог

ІІІ етап - оволодіння вміннями вести діалоги різних функціональних типів.

Згідно з виділеними етапами формування навичок і вмінь діалогічного мовлення учнів до системи вправ для навчання ДМ включаються 4 групи вправ:

I група - вправи для навчання "реплікування",

II група - вправи на засвоєння ДЄ різних видів,

III група - вправи на створення мікродіалогів,

IV група - вправи на створення діалогів різних функціональних типів.

На підготовчому етапі виконуються вправи для навчання "реплікування". Реплікування – механізм зв’язування (комбінування) реплік у ДЄ.

Мета вправ І групи - навчити учнів реплікування, тобто швидко й адекватно реагувати на подану вчителем/диктором репліку, а також продукувати ініціативну репліку.

Типи вправ: умовно-комунікативні рецептивно-репродуктивні та репродуктивні вправи - на імітацію, підстановку, трансформацію, відповіді на запитання, повідомлення або запит певної інформації, спонукання до певних дій тощо.

Типові режими роботи вчителя та учнів у процесі виконання вправ цієї групи: учитель - клас / клас - учитель; учитель - учень, учитель - учень, і т. д.

Приклади деяких вправ

Вправа на імітацію

Учитель: Я театрал і цікавлюсь різними театральними жанрами і різними напрямами в музиці. Я скажу вам, чим саме я цікавлюсь. Скажіть, що ви цікавитесь тими самими жанрами, що й я.

Т: I'm interested in opera and ballet.

P: I'm interested in opera and ballet too.

Вправа на підстановку

Учитель: Ми продовжуємо розмову про наші театральні смаки. Але зараз вони можуть різнитися: мені подобається один жанр, вам - інший.

Т: I'm interested in tragedy.

P: And I'm interested in musical comedy.

При цьому можна використовувати різні підстановці таблиці.

Вправа на самостійне вживання мовленнєвого зразка, репліка учня - ініціативна

Учитель: Ви - іноземні туристи, які хочуть відвідати театри і концертні зали України. Я - ваш гід. Скажіть мені, чим ви цікавитесь, а я порекомендую вам, куди вам краще піти.

Р. (a foreign tourist): I'm interested in pop music.

T. (the guide): Then I advise you to go to the "Ukraina" Palace of Culture.

У наступних вправах роль вчителя виконують учні.

На цьому етапі можна виконувати фоновправи на самостійне вживання мовленнєвого зразка; репліка учня (він подає її в паузі, що залишена на магнітній стрічці) - реактивна. У зв'язку із складністю реплік другий диктор подає ключ. Для виконання такої фоновправи необхідно забезпечити учнів картками з назвами відповідних театрів або концертних залів тощо.

При навчанні реплікування важливо поступово збільшувати обсяг репліки учня — від однієї до двох-трьох фраз.

На першому етапі виконуються вправи II групи, метою яких єнавчити учнів самостійно вживати різні види ДЄ.

Типи вправ: рецептивно-продуктивні умовно-комунікативні вправи на обмін репліками.

Основний режим роботи — "учень1 – учень 2", тобто робота учнів у парах.

Особливості виконання вправ ІІ типу:

1) кожному з пари учнів потрібно давати можливість вживати як реактивну, так і обов'язково ініціативну репліку;

2) роботу в парах слід інтенсифікувати за рахунок одночасної роботи всіх учнів на місцях та в русі, використовуючи такі прийоми, як "карусель" (два кола внутрішнє і зовнішнє, учні стоять обличчям один до одного, кола рухаються у протилежних напрямах)), "рухомі шеренги", "натовп" (вльне пересування по класу).

Деякі приклади вправ

Учитель: До нашої школи приїхали гості - ваші ровесники з Великобри­танії (Франції, Німеччини, Іспанії). Ви хочете скласти для них культурну програму. Скажіть своєму іноземному гостю, чим цікавитеся ви, а він / вона повідомить про свої уподобання.

P1: I'm interested in variety show.

P 2: (a foreign guest): I'm interested in variety show too. або: And I'm interested in folk music.

При цьому використовуються рецептивно-продуктивні умовно-комунікативні вправи з обміну репліками. Учасниками спілкування є самі учні, а вчитель лише дає їм певне комунікативне завдання, де окреслюється КС і вказуються ролі, що їх виконуватимуть учні.

На другому етапі учніоволодівають вміннями вести мікродіалог. Мікродіалог розглядають як засіб вираження основних комунікативних інтенцій партнерів по спілкуванню. Мікродіалоги відрізняються від ДЄ не лише обсягом, але й своєю відносною завершеністю. Власне діалог (розгорнутий діалог) складається з двох-трьох мікродіалогів. На цьому етапі виконуються вправи Ill групи, метою яких є навчити учнів об'єднувати засвоєні ними ДЄ у мікродіалоги згідно з запропонованими їм навчальними КС.

Типи вправ: рецептивно-продуктивні комунікативні вправи нижчого рівня, які допускають використання штучно створених вербальних опор.

Робота на цьому етапі розпочинається з аудіювання мікродіалогу-зразка. Виконання вправ передбачає використання штучно створених вербальних опор. Є три основні види таких опор:

1) мікродіалог - підстановча таблиця (вона, до речі, може бути використана і в попередній групі вправ, а тут її використання доцільне лише у слабкому класі),

2) структурно-мовленнєва схема мікродіалогу

3) функціональна схема.

Опори допомагають учням долати труднощі, що виникають у процесі поєднання ДЄ. Вибір опори залежить від рівня підготовки класу в цілому та окремих пар учнів. Згадані опори можуть використовуватись лише під час роботи в парах на місцях. Поступово їх необхідно усувати.

На третьому етапі учні мають навчитися вести діалоги різних функціо­нальних типів, обсяг яких відповідає вимогам чинної програми для відповідного класу і типу школи, на основі створеної вчителем (описаної в підручнику) КС.

Мета IV групи вправ, які виконуються на цьому етапі,- навчити учнів створювати власні діалоги різних функціональних типів на основі запропонованої їм КС.

Типи вправ: рецептивно-продуктивні комунікативні (вищого рівня).

При виконанні вправ III групи допускаються лише природні опори - театральні/концертні афіші, розклади руху потягів (літаків, автобусів, пароплавів), план-схеми міст/селищ, географічні карти, слайди, малюнки тощо.

Продукт мовлення учнів - діалог певного функціонального типу, що включає принаймні два (рідше три) мікродіалоги.

Режим роботи: одночасна робота в парах та презентація діалогів 3-4 перед класом.