Тема:1 Виникнення і розвиток товарознавства як навчальної дисципліни.

Студента 3-го курсу, групи КМ - 24

Махобея Арсена

Тема:1 Виникнення і розвиток товарознавства як навчальної дисципліни.

Товарознавство виникло і формувалося разом із розвитком товарного виробництва і торгівлі. Перша кафедра товарознавства (рослинних і тваринних фармацевтичних матеріалів) була заснована в 1549 р. в Падуанському університеті (Італія).

Товарознавство початку XVI — середини XVIII ст. носило суто описовий характер, і цей період його розвитку називають товарознавчо-описовим: вказувалися зовнішні ознаки товарів, головним чином, експортно-імпортних (хутровина, льон та ін.), без їх класифікації, часто в алфавітному порядку.

У XVIII ст. в зв'язку з розвитком виробництва, успіхами природничих наук і створенням нових технологій виробництва товарознавство носить товарознавчо-технологічний характер. Як самостійна навчальна дисципліна товарознавство почало вводитися в комерційних навчальних закладах наприкінці XVIII ст.

Третій етап розвитку товарознавства з початку XIX ст. і до нашого часу називають товарознавчо-формуючим, тому що товарознавча діяльність стала активно впливати на формування асортименту і створення якості товарів. Більше уваги приділяється розробці теоретичних основ товарознавства, класифікації товарів і їхніх споживчих властивостей, питанням товарознавчої оцінки, створення і управління якістю товарів. Основоположником сучасного товарознавства в Росії вважається професор Казанського і Московського університетів М.Я. Кітаррі (1825-1880рр.). У книзі "Привселюдний курс товарознавства" він уперше сформулював концепцію товарознавства і розробив принципи класифікації товарів.

Предметом товарознавства є споживні вартості товарів. Тільки споживна вартість робить продукцію товаром, оскільки володіє здатністю задовольняти конкретні потреби людини. Якщо споживна вартість товару не відповідає реальним запитам споживачів, то він не буде затребуваний, а отже, не буде використаний за призначенням в його сфері застосування.

Мета товарознавства - вивчення основоположних характеристик товару, складових його споживної вартості, а також їх змін на всіх етапах руху товару.

До завдань товарознавства як науки і навчальної дисципліни відносяться:

■ чітке визначення основоположних характеристик, складових споживної вартості;

■ встановлення принципів і методів товарознавства, що обумовлюють його наукові основи;

■ систематизація безлічі товарів шляхом раціонального застосування методів класифікації і кодування;

■ вивчення властивостей і показників асортименту для аналізу асортиментної політики промислової або торгової організацій;

Питання для само перевірки:

1.Коли виникло таварознавство?

2. Що є предметом товарознавства?

3.Яка мета товарознавства?

4. До завдань товарознавства як науки і навчальної дисципліни відносяться?

Тема:3 Порядок розробки і затвердження стандартів.

Планування стандартизації є основною частиною системи дер­жавного планування науково-дослідницьких, дослідницько-конструкторських і експериментальних робіт.

3 метою досягнення організаційно-методичної єдності при роз­робці стандартів, а також для контролю за виконанням робіт по ро­зробці стандартів установлено чотири стадії розробки стандарту.

Розробка і затвердження технічного завдання на розробку стандарту.

Розробка першої редакції проекту і розсилання його на редакції.

Опрацювання рецензії, розробка остаточної редакції стандар­ту і подання його на затвердження.

Затвердження і державна реєстрація стандарту.

Технічне завдання на розробку стандартів виконується з ураху­ванням досягнень вітчизняної і зарубіжної науки, техніки і передо­вого досвіду.

Перша редакція проекту розробляться відповідно до затвер­дження плану і технічного завдання на розробку стандарту і розси­лається разом з пояснювальною запискою і проектом плану основ­них заходів, що складаються у відповідь на рецензію (відгук). Ре­цензії (відгуки) на проект стандарту організація надсилає розробку не пізніше як через місяць з дня надходження проекту стандарту. 3а одержаними відгукали складається їх зведення, на основі якого ро­зробляється остаточна редакція проекту стандарту. Проект пода­ється на затвердження разом із супровідним листом та інформацій­ною картою, у якій наводиться розрахунок економічної ефективно­сті стандарту.

Державний стандарт затверджується і вводиться в дію постано­вою Держстандарту України. Після затвердження стандарт реєст­руються з такою метою:

здійснення єдиного обліку стандартів;

- забезпечення відповідності складених стандартів вимогам державних стандартів;

виключення дублювання стандартів.

Стандарти, що не пройшли державної реєстрації, не допуска­ються до застосування в народному господарстві.

Впровадження стандарту повинно бути закінчено до дати вве­дення його в дію. Стандарт вважається запровадженим, якщо вста­новлені в ньому вимоги додержуються згідно з його сферою дії, га­луззю розповсюдження і забезпечуються стабільність якості вироб­люваної продукції.

Державний нагляд за впровадженням і додержанням стандартів здійснюється на промислових і сільськогосподарських підприємст­вах, у проектах і конструкторських організаціях, на транспорті і установах торгівлі, охорони здоров'я і зв'язку, на базах і складах збуткових організацій.

Держнагляд має на меті забезпечення випуску підприємствами і організаціями продукції, яка відповідає кращим вітчизняним і зару­біжним зразкам, і не лише виявлення порушень при впровадженні і додержанні стандартів, але й надання конкретної допомоги підпри­ємствам і організаціям у розробці та здійсненні заходів, спрямова­них на усунення цих порушень. Державний нагляд стимулює роз­виток стандартизації та вимірювальної техніки і поширюється на всі види продукції.

Система державного нагляду сприяє своєчасному впроваджен­ню в усіх галузях народного господарства прогресивних стандартів, на рівні сучасного розвитку науки і техніки.

Питання для само перевірки:

1.Що є плануванням стандартизації?

2.Метою стандартизації є?

3.Що затверджує державний стандарт?

4.Яке технічне значення стандартів?

5.Якщо стандарти не пройшли державної реєстрації?

6.Де здійснюється впровадження і додержання стандартів?

7.Що має на меті держнагляд?

ПРИКЛАД ОБЧИСЛЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ ЦИФРИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ДІЙСНОСТІ ТОВАРУ

1. Скласти цифри, що знаходяться на парних місцях:

6+1+2+1+0+1=11,

2. Отриману суму помножити на 3:

11x3=33,

3. Скласти цифри, що знаходяться на непарних місцях, без контрольної цифри:

5+0+7+1+1+0=14,

4. Скласти числа, зазначені в пунктах 2 і 3:

33+14=47

5. Відкинути десятки:

Отримаємо 7,

6. З 10 відняти отримане в пункті 5:

10-7=3.

 

Якщо отримана після розрахунку цифра не співпаде з контрольною цифрою у штрих-коді, це означає, що товар зроблений незаконно.

 

Можливий також варіант, коли для коду країни-виготовлювача відводиться три знаки, а для коду підприємства – чотири. Товари, що мають великий розмір, можуть мати короткий код, що складається з восьми цифр - EAN-8 (див. рисунок).

 

Як правило, код країни привласнюється Міжнародною асоціацією EAN. Звертаємо увагу споживачів на те, що код країни ніколи не складається з однієї цифри.

 

Нерідко на товарі можна побачити надпис, наприклад, «Зроблено в Голландії», а код, нанесений на етикетку, цій країні не відповідає. Тут підстав може бути декілька. Перша: фірма була зареєстрована і отримала код не у своїй країні, а у тій, куди направлений основний експорт її продукції. Друга: товар був виготовлений на дочірньому підприємстві. Третя: можливо товар був виготовлений в одній країні, але ліцензії фірми з іншої країни. І, нарешті, четверта, коли засновниками підприємства стають декілька фірм з різних держав.

Питання для само перевірки:

1.Що таке штрих код?

2. Скільки цифр є у штрих коді?

3. Що означають перші дві цифри?

4.Що означають другі п'ять цифр?

5.Що означають треті п'ять цифр?

6.Що означають четверта одна цифра?

Асортиментна концепція

Формуванню асортименту передує розробка підприємством асортиментної концепції. Вона Це спрямоване побудова оптимальної асортиментної структури, товарної пропозиції, при цьому за основу приймаються, з одного боку, споживчі вимоги певних груп (сегментів ринку), а з іншого, - необхідність забезпечити найбільш ефективне використання підприємством сировинних, технологічних, фінансових та інших ресурсів з тим, щоб виробляти вироби з низькими витратами

Асортиментна концепція виражається у вигляді системи показників, що характеризують можливості оптимального розвитку виробничого асортименту даного виду товарів. До таких показників відносяться: розмаїтість видів і різновидів товарів (з урахуванням типології споживачів); рівень і частота оновлення асортименту; рівень і співвідношення цін на товари даного виду та ін Мета асортиментних концепцій - Зорієнтувати підприємство на випуск товарів, найбільш відповідних структурі та розмаїттям попиту конкретних покупців.

Підкріплена заходами організаційного та іншого характеру щодо забезпечення випуску продукції в передбачених структурі та наборі асортиментна концепція може розглядатися як свого роду програма з управління розвитком виробництва і реалізацією відповідних товарів. Цільова її частина включає вимоги до оптимальної структурі асортименту, а програмна - систему заходів для її досягнення за певний період. Цій програмі додає комплексний характер включення до неї питань, пов'язаних з оптимізацією асортименту. В якості критеріїв оптимальності виступають вимоги споживачів до асортименту і якості товарів, ресурсні можливості, соціальні установки

Питання для само перевірки:

1 Асортиментна політика це?

2. Асортиментна концепція це?

3. Що є основними завданнями асортиментної політики?

4.Наменклвтура це?

5.Формування асортименту це?

Основні нафтопродукти

Світлі нафтопродукти

· бензин, уайт-спірит

· лігроїн

· гас

· дизельне паливо, газойль

· Темні нафтопродукти

· мазут

· олива (суміш високомолекулярних нафтових вуглеводнів, що використовується в техніці як змащувальний, електроізоляційний, консерваційний матеріал та робоча рідина);

· мастило (структурована загусником олива, що застосовується для зменшення тертя, консервації виробів та герметизації ущільнень);

· вазелін, парафін, церезин;

· гудрон, бітуми нафтові, асфальт, асфальтени;

· нафтовий кокс, пек

11. Альтернати́вне автомобі́льне па́ливо — види моторного палива, які забезпечують потужність автомобільного двигуна і виключають використання палива на основі нафти (таких якбензин і дизпаливо) або повністю, або певною мірою,(в тому числі призначені як добавки в нафтові палива)^[1] — коли технологія живлення двигуна не пов'язана виключно з нафтопродуктами. До видів автомобільного транспорту на альтернативних видах палива включають: електричні транспортні засоби, гібридні електромобілі, транспортні засоби з гнучким вибором палива (Flexible-fuel vehicle), транспортні засоби на стиснутому природному газі, електромобілі на сонячних батареях, автомобілі, які працюють на біодизелі і водневе авто.
Розрахунки засвідчують, що близько 30% загальної потреби в паливі може бути заміщено біопаливом без впливу на зменшення виробництва продуктів харчування.^[2]

Питання для само перевірки:

1Який тип нафтопродуктів?

2. Альтернати́вне автомобі́льне па́ливо це?

3.Які є основні нафтопродукти?

4. Підгрупа нафтопродуктів це?

5. Марка нафтопродукту це?

6. Відпрацьований нафтопродукт це?

Тема:15. Взуттєві товари.

Асортимент і споживні властивості взуттєвих матеріалів. Вимоги до взуттєвих матеріалів. Загальна характеристика взуттєвих матеріалів, їхня класифікація. Натуральна шкіра. Характеристика шкіряної сировини, її види. Будова та топографія шкіри. Особливості складу шкір різних тварин (великої рогатої худоби, свинячих, кінських, козячих, овечих) та їхній вплив на споживні властивості. Хімічний склад. Фактори якості шкір: консервування, переддубильні, дубильні процеси виробництва та опорядження. Склад та властивості шкір різних засобів дублення (хромового, танідного, циркодієвого, титанового, жирового, комбінованого та ін.). Особливості виробництва хромових шкір, еластичних хромових шкір із великої рогатої худоби, шкір для низу взуття. Обробка шкір. Види покривного фарбування (казеїнове, нітроцелюлозне, емульсійне, поліуретанове та ін.), їхні властивості. Основні види опорядження хромових шкір (анілінове, напіванілінове, "Антик", "Рельєф", "Іриган", "Комфорт", "Гранат" та ін.), їхній вплив на споживні властивості взуття. Споживні властивості вичинених шкір: хімічний склад, мікроструктура, фізіко-механічні показники (температура зварювання, густина, пористість, паро-волого-повітро-проникність, теплообмін, міцність, подовження, стійкість до багаторазового вигину, до тертя та ін.). Класифікація та асортимент натуральних шкір для низу, деталей верху, підкладки взуття.

Класифікація штучних та синтетичних взуттєвих матеріалів. Асортимент штучних та синтетичних матеріалів для низу взуття. Гума для низу взуття: види і марки, особливості структури, призначення. Поліуретан, полівінілхлорид, термоеластопласти, їхні властивості, призначення.

Асортимент, властивості та призначення штучних та синтетичних матеріалів для верху взуття: з каучуковим, полівінілхлоридним, нітроцелюлозним, поліамідним, уретановим покриттями по текстильній, трикотажній, нетканій основі. Властивості синтетичної шкіри. Асортимент штучних та синтетичних матеріалів для деталей підкладки та проміжних деталей взуття.

Текстильні взуттєві матеріали (тканини, трикотажні полотна, штучне хутро, неткані матеріали), їхні властивості, особливості застосування. Сортування, маркування, пакування, зберігання штучних та синтетичних взуттєвих матеріалів.

Формування споживних властивостей шкіряного взуття у процесі конструювання та виробництва. Антропометрія стопи, її вплив на будову раціонального взуття. Анатомічні крапки та розрізи обміру стопи для проектування копилів та взуття. Моделювання та проектування взуття. Взуттєві копили, види, розміри, повноти, фасони. Сучасні напрямки моделювання взуття.

Розкроювання взуттєвих матеріалів. Деталі верху та низу взуття (зовнішні, внутрішні, проміжні). Обробка деталей. Складання заготівки, види стрічок, вимоги до їхньої якості. Декорування деталей, їхній вплив на категорію складності взуття.

Формування заготівки (обтяжно-затяжне, беззатяжне), його вплив на збереження форми взуття у процесі носіння. Прикріплення низу взуття. Класифікація методів кріплення: хімічні (клейовий, литтєвий, гарячої вулканізації). Властивості взуття при застосуванні різних засобів кріплення. Прикріплення каблуків, опоряджування взуття.

Асортимент шкіряного взуття. Класифікація асортименту взуття за різними ознаками. Характеристика асортименту побутового взуття: повсякденного, модельного, для людей літнього віку, для молоді, для дітей, для різних сезонів. Взуття з юхтових, хромових, штучних та синтетичних шкір, текстильних матеріалів та комбіноване. Розмірно-повнотний асортимент взуття.

Спортивне взуття. Класифікація, асортимент, властивості. Маркування, пакування і зберігання взуття.

Споживні властивості, стандартизація та оцінка якості шкіряного взуття.Характеристика споживних властивостей: функціональних, ергономічних, надійності, естетичних, безпеки. Функціональні показники: довговічність, забезпечення функції руху.

Гарантійний термін носіння, правила обміну взуття. Показники: міцність стрічки, кріплення підошви та підборів.

Питання для само перевірки:

1.Які вимоги ставляться до взуттєвих матеріалів?

2.Яка класифікація штучних та синтетичних взуттєвих матеріалів?

3.Яка класифікація та асортимент натуральних шкір для низу, деталей верху, підкладки взуття?

4. Формування споживних властивостей шкіряного взуття у процесі конструювання та виробництва?

5.Яке формування заготівки?

6.Класифікація спортивного взуття?

7.Які споживні властивості, стандартизація та оцінка якості шкіряного взуття?

Електротехнічні коробки

Довговічність і безпеку роботи електроустановочних пристроїв не в останню чергу залежать від якості коробки, в яку вони встановлюються, і від якості її монтажу. Зазвичай коробки виконані з термостійкого пластика. Враховуючи, що розмір електроустановочних виробів варіюється в залежності від країни-виробника (європейський, азіатський, американський стандарти), монтажні коробки також варіюються за своїми розмірами. Втім, серед європейських виробників теж не існує єдиного стандарту за габаритами і формою коробки. Найбільш поширений варіант – круглі коробки. Притому якщо в стіні передбачається кілька пристроїв, об'єднаних однією зовнішньої рамкою, то для кожного поста (місця «посадки») зазвичай робиться своя коробка. Діаметр круглої коробки під механізм будь-якого електронастановне вироби – 60 мм. Якщо в одну рамку зібрано кілька виробів, то відстань між їх центрами повинно бути 71 мм. Разом з тим деякі відомі виробники випускають рамки з нестандартними відстанями між центрами, і тоді потрібні особливі монтажні коробки. Інший європейський стандарт передбачає для монтажу декількох постів в одній рамці єдину прямокутну коробку. Її габарити менше, ніж, наприклад, трьох круглих коробок, і це економить місце, тим більше коли в одному блоці потрібно зібрати кілька різнотипних пристроїв (наприклад, блок для підключення домашнього кінотеатру, де будуть силові, телевізійні та супутникові розетки).

Існують коробки для кріплення в будь-яку стіну – капітальну (бетон) або порожню (гіпсокартон). У стіні для них влаштовуються отвори, в яких вони закріплюються або цементним розчином, або спеціальними кріпильними елементами, що є на корпусі коробки.

Питання для само перевірки:

1. В залежності від типу проводки все електроустановочні пристрою можна розділити?

2. Які є етапи електроустоновчі?

3.Від чого залежить Довговічність і безпека роботи?

4.Який є найбільш поширений варіант?

 

Канцелярські товари

Канцелярські товари поділяють на металеві, дерев'яні, пластмасові, склокерамічні, мастичні та обчислювальна тех­ніка. Вони згруповані за однією ознакою - сировиною, тому що велике (до 1000 артикулів) розма§ття обмежує іншу кла­сифікацію.

Асортимент. До металевих канцтоварів відносяться: скріпки, шпильки, кліпси, діркопробивачі, машинки-зшивачі і скоби до них (стиплери), ножиці, лінійки і т.п.

До дерев'яних і пластмасових відносять: лінійки канцеляр­ські, келихи, підставки під перекидні календарі чи для пись­мового приладу, ножі для різання паперів тощо.

Склокераміка в основному використовується для скульп­турно-художнього оформлення письмових приладів та ін.

До мастичних виробів відносять: клей, сургуч, фарби штемпельні і ротаторні. Сургуч складається з каніфолі, воску і крейди. Штемпельна фарба - це водний розчин барвника, декстрину, гліцерину й антисептиків.

Обчислювальна техніка представлена розма§тістю калькуляторів - переносних і ста­ціонарних.

До засобів для письма відносять: ручки, олівці, фломасте­ри, пера, чорнило, туш тощо. Усі вони відповідають вимогам ТУ і стандартам, мають привласнені §м марки й індекси. Новинка - АNОТОРЕN - електронна ручка. Наприклад, олівці призначені для писання, креслення, малювання.

За конструкцією розрізняють звичайні (у дерев'яній обо­лонці) чорнографітні, кольорові, копіювальні, спеціальні, ме­ханічні з графітним стрижнем; фломастери.

Залежно від ступеня твердості стрижня розрізняють 15 рі­зновидів олівців. Ступінь твердості позначається буквами і цифрами: Т - тверді, М - м'які, ТМ і СТ - середньо§ твердо­сті, 6М - найм'якіші, 7Т - найтвердіші. Діаметр стрижня - від 8,8 до 1,7 мм, діаметр олівця - від 5,0 до 8,2 мм.

За раніше діючою класифікацією в окрему групу виділяли шкільно-письмові предмети, які впритул перетинаються з канцтоварами, а в основі §х отримання лежить уся паперова продукція.

До паперово-чистових товарів відносять вироби, вигото­влені з паперу і картону, призначені для письма, креслення, малювання й інших робіт. Особливе місце займають вироби санітарно-гігієнічного призначення.

Папір одержують з деревно§ маси (стирання деревини на спеціальних машинах - дефібрерах), целюлози, макулатури та ганчірково§ напівмаси.

Якість паперу і картону характеризується споживчими властивостями, основними з який є: волокнистий склад, ма­са 1 м², об'ємна маса, ступінь проклейки, білизна, гладкість, міцність на розрив, подовження при розтягуванні, сортність.

Для додання паперу водовідштовхувальних властивостей у паперово§ масу вводять речовини, що проклеюють (рослинні і тваринні кле§, рідке скло й ін.). Ступінь проклейки має зна­чення для паперу, призначеного для письма чорнилом, креслення тушшю, малювання фарбами. Виражається вона шири­ною штриха в міліметрах, при нанесенні якого водяні барвні складові не розпливаються і не переходять на зворотну сто­рону паперу. Білизна - характеризує оптичні властивості па­перу. Чим вища білизна, тим легше читається текст. Досяга­ється це введенням до паперово§ маси наповнювачів: каоліну, тальку, гіпсу, крейди тощо.

Гладкість характеризує стан поверхні листа паперу. Чим вища гладкість паперу, тим рівномірніше на ньому лягають чорнило, фарби, друкування. Гладкість виражається в секу­ндах. Наприклад, гладкість паперів для письма дорівнює 100-150 с, крейдованих - 400-600 с.

Маса 1 м² характеризує щільність паперу, вид наявних у §§ складі волокон, порис­тість. Асортимент паперу і картону налічує більше як 600 ви­дів. Виробляють §х у бобінах, рулонах, аркушах.

Питання для само перевірки:

1.За чим класифікують музичні товари?

2.Які є музичні товари?

3.На які групи поділяються канцелярські товари?

4.Який асортимент канцелярських товарів?

5.Яка якість паперу і картону?

Студента 3-го курсу, групи КМ - 24

Махобея Арсена

Тема:1 Виникнення і розвиток товарознавства як навчальної дисципліни.

Товарознавство виникло і формувалося разом із розвитком товарного виробництва і торгівлі. Перша кафедра товарознавства (рослинних і тваринних фармацевтичних матеріалів) була заснована в 1549 р. в Падуанському університеті (Італія).

Товарознавство початку XVI — середини XVIII ст. носило суто описовий характер, і цей період його розвитку називають товарознавчо-описовим: вказувалися зовнішні ознаки товарів, головним чином, експортно-імпортних (хутровина, льон та ін.), без їх класифікації, часто в алфавітному порядку.

У XVIII ст. в зв'язку з розвитком виробництва, успіхами природничих наук і створенням нових технологій виробництва товарознавство носить товарознавчо-технологічний характер. Як самостійна навчальна дисципліна товарознавство почало вводитися в комерційних навчальних закладах наприкінці XVIII ст.

Третій етап розвитку товарознавства з початку XIX ст. і до нашого часу називають товарознавчо-формуючим, тому що товарознавча діяльність стала активно впливати на формування асортименту і створення якості товарів. Більше уваги приділяється розробці теоретичних основ товарознавства, класифікації товарів і їхніх споживчих властивостей, питанням товарознавчої оцінки, створення і управління якістю товарів. Основоположником сучасного товарознавства в Росії вважається професор Казанського і Московського університетів М.Я. Кітаррі (1825-1880рр.). У книзі "Привселюдний курс товарознавства" він уперше сформулював концепцію товарознавства і розробив принципи класифікації товарів.

Предметом товарознавства є споживні вартості товарів. Тільки споживна вартість робить продукцію товаром, оскільки володіє здатністю задовольняти конкретні потреби людини. Якщо споживна вартість товару не відповідає реальним запитам споживачів, то він не буде затребуваний, а отже, не буде використаний за призначенням в його сфері застосування.

Мета товарознавства - вивчення основоположних характеристик товару, складових його споживної вартості, а також їх змін на всіх етапах руху товару.

До завдань товарознавства як науки і навчальної дисципліни відносяться:

■ чітке визначення основоположних характеристик, складових споживної вартості;

■ встановлення принципів і методів товарознавства, що обумовлюють його наукові основи;

■ систематизація безлічі товарів шляхом раціонального застосування методів класифікації і кодування;

■ вивчення властивостей і показників асортименту для аналізу асортиментної політики промислової або торгової організацій;

Питання для само перевірки:

1.Коли виникло таварознавство?

2. Що є предметом товарознавства?

3.Яка мета товарознавства?

4. До завдань товарознавства як науки і навчальної дисципліни відносяться?