Тема: предмет, система основні поняття курсу.

ВСТУП

Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 p., політичні та соціально-економічні перетворення, спрямовані на розбудову демократичної правової держави, докорінно змінили і сферу суспільного виробництва.

За таких умов дедалі більшою мірою підвищуються роль і значення правових форм і
методів управління економікою, правового забезпечення виробничої діяльності,
зміни законності у сфері господарювання, державної, трудової, виробничої,
технологічної дисципліни на всіх рівнях і в усіх ланках економіки країни.
Реалізувати ці завдання, ефективно захистити законні права та економічні
інтереси підприємств, організацій і установ покликані юридичні служби.

Роль юридичних служб постійно зростатиме, бо у процесі розбудови правової
держави особливо актуальною стає законність — одностайне розуміння, суворе і
неухильне виконання законів усіма органами, організаціями, посадовими особами і
громадянами в усіх сферах суспільного життя. Законність, правопорядок у сфері
економіки — це система врегульованих правом суспільних відносин у сфері
керування діяльністю господарських організацій.

У виконанні завдання щодо забезпечення законності важливу роль відіграють юристи
підприємств, організацій, установ, оскільки від їхньої принциповості,
професіоналізму, досвіду, вміння працювати з людьми значною мірою залежить не
лише діяльність конкретного підприємства або кількох підприємств, організацій та
установ, а й зміцнення законності в економіці загалом.

Ефективність юридичних служб залежить не лише від особистих якостей їх
працівників, а й від належного законодавчого забезпечення.

У своїй роботі юридичні служби керуються Конституцією і законами України,
постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України,
декретами, постановами і розпорядженнями Уряду України та іншими нормативними
актами. Кабінет Міністрів України з метою вдосконалення правової роботи у сфері
суспільного виробництва, створення правових і організаційних засад для
ефективної діяльності юридичних служб щодо запобігання порушенням прав і
законних інтересів підприємства, установи, організації своєю постановою від 27
серпня 1995 p. № 690 затвердив Загальне положення про юридичну службу
міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного
підприємства, установи, організації, де чітко визначено форми, завдання
юридичної служби, порядок підпорядкування і взаємодії з іншими структурними
підрозділами, вимоги до співробітників юридичних служб, а також їхні обов'язки,
права і відповідальність. З питань організації та методики ведення правової
роботи юридична служба керується рекомендаціями Міністерства юстиції України.

На жаль, ще багато напрямків діяльності юридичних служб повністю або частково
врегульовуються законодавчими актами колишнього Союзу, особливо щодо постачання
продукції, товарів народного споживання, підрядів на капітальне будівництво.

Пропонований конспект лекцій ознайомлює зі змінами правової роботи в
міністерствах та на підприємствах, її основними напрямками, порядком утворення,
структурою, правовим станом юридичних служб, формами і методами їх роботи, а
також з окремими нормативними актами, що регулюють діяльність юридичних служб.

 

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Конституція України // ВВР України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.

2. Декларація про державний суверенітет // ВВР УРСР. — 1990. — № 31. — Ст. 429.

3. Закон України "Про власність"// ВВР УРСР. — 1991. — № 20.

4. Закон України "Про господарські товариства"// ВВР УРСР. — 1991. — № 49.\

5. Закон України "Про державну службу" // ВВР України. — 1993. — № 52. — Ст. 490.

6. Закон України "Про економічну самостійність України"// ВВР УРСР. — 1990. — №34.

7. Закон України "Про підприємництво" // ВВР УРСР. — 1991. — № 14. — Ст. 168.

8. Закон України "Про підприємства" // ВВР УРСР. — 1991. — № 24. — Ст. 272.

9. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального
органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації
(затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.95 № 690) // ЗП
України. — 1996. — № 1. — Ст. 20.

10. Типовий статут державного підприємства// ІБЦ.— 1993.—№7.

11. Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. — К.: Вища шк., 1992.

12. Щербина В. С. Господарське право України. — К.: Атіка, 1999.

 

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Конституція України //ВВР України.— 1996.— №30.— Ст. 141.

2. Закон України "Про колективні договори і угоди" // ВВР України. — 1993. — №36.—Ст. 361.

3. Закон України "Про підприємства" // ВВР УРСР. — 1991. — № 24. — Ст. 272.

4. Цивільний кодекс України // Право України. — 1993. — № 11-12.

5. Кодекс законів про працю // Право України. — 1996. —№2-3.

6. Положение о поставках продукции производственно-технического назначения // СП
СССР. — 1988. — № 24-25.

7. Положение о поставках товаров народного потребления // СП СССР. — 1988.

8. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального
органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації // ЗП
України. — 1996. — № 1. — Ст. 20.

9. Правовая работа на предприятии. — К., 1986.

10. Рубан Г. С. Работа с кадрами на производстве. — К., 1987.

11. Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. — К.: Вища шк., 1992.

12. Щербина В. С. Господарське право України. — К.: Атіка, 1999.

 

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального
органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації
// ЗП України. — 1996. — № 1. — Ст. 20.

2. Анохин В. С. Правовая работа в народном хозяйстве в новых экономических условиях. – Воронеж, 1991.

3. Щербина В. С. Господарське право України. — К.: Атіка, 1999.

 

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Конституція України // ВВР України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.

2. Закон України "Про адвокатуру" // ВВР України. — 1993. — № 9. — Ст. 62.

3. Закон України "Про власність" // ВВР УРСР. — 1991. — № 20. — Ст. 249.

4. Закон України "Про господарські товариства" // ВВР УРСР. — 1991. — № 49.

5. Закон України "Про підприємництво" //ВВР УРСР.—1991.—№ 14.—Ст. 168.

6. Закон України "Про підприємства" //ВВР УРСР.— 1991.—№24.—Ст. 272.

7. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального
органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації
// ЗП України. — № 1. — Ст. 20.

8. Типовий статут державного підприємства //1 БЦ. — 1993. — № 7.

 

 

Контрольні завдання

1. Наведіть кваліфікаційну характеристику співробітників юридичної служби.

2. Планування роботи юридичних служб.

3. Як розподіляються обов'язки в юридичній службі?

4. Діловодство юридичної служби.

5. Наведіть приклади обліково-довідкової роботи.

6. Як аналізується і узагальнюється правова робота?

7. Критерії оцінювання діяльності юридичної служби.

 

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Цивільний кодекс України // Право України. — 1993. — № 11-12.

2. Цивільно-процесуальний кодекс України // Право України. — 1993. — № 11-12.

3. Кодекс законів про працю // Право України. — 1996. — № 2-3.

4. Арбітражний процесуальний кодекс України // ВВР України. — 1992. — № 6. — Ст.
56.

5. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального
органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації
// ЗП України. — 1996. — № 1. — Ст. 20.

6. Лосев В. И., Кузнецова Т. В. Основы делопроизводства. — М., 1975.

 

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стан-
дартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" // Урядовий кур'єр. —
1993.—№71.

2. Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" // Уря-
довий кур'єр. — 1993. — № 74. — 22 трав.

3. Положение о поставках продукции производственно-технического назначения //
СП СССР. — 1988. — № 24-25.
4. Положение о поставках товаров народного потребления // СП СССР. — 1988. —
№ 24-25.

5. Инструкция о порядке принятия продукции производственно-технического
назначения и товаров народного потребления по количеству и качеству // Сб. норм.
актов. — М.: Юрид. лит., 1986.

6. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального
органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, органі-
зації // ЗП України. — 1996. — № 1. — Ст. 20.

7. Правовая работа на предприятии. — К., 1986.

8. Щербина В. С. Господарське право України. — К.: Атіка, 1999.

 

ВСТУП

Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 p., політичні та соціально-економічні перетворення, спрямовані на розбудову демократичної правової держави, докорінно змінили і сферу суспільного виробництва.

За таких умов дедалі більшою мірою підвищуються роль і значення правових форм і
методів управління економікою, правового забезпечення виробничої діяльності,
зміни законності у сфері господарювання, державної, трудової, виробничої,
технологічної дисципліни на всіх рівнях і в усіх ланках економіки країни.
Реалізувати ці завдання, ефективно захистити законні права та економічні
інтереси підприємств, організацій і установ покликані юридичні служби.

Роль юридичних служб постійно зростатиме, бо у процесі розбудови правової
держави особливо актуальною стає законність — одностайне розуміння, суворе і
неухильне виконання законів усіма органами, організаціями, посадовими особами і
громадянами в усіх сферах суспільного життя. Законність, правопорядок у сфері
економіки — це система врегульованих правом суспільних відносин у сфері
керування діяльністю господарських організацій.

У виконанні завдання щодо забезпечення законності важливу роль відіграють юристи
підприємств, організацій, установ, оскільки від їхньої принциповості,
професіоналізму, досвіду, вміння працювати з людьми значною мірою залежить не
лише діяльність конкретного підприємства або кількох підприємств, організацій та
установ, а й зміцнення законності в економіці загалом.

Ефективність юридичних служб залежить не лише від особистих якостей їх
працівників, а й від належного законодавчого забезпечення.

У своїй роботі юридичні служби керуються Конституцією і законами України,
постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України,
декретами, постановами і розпорядженнями Уряду України та іншими нормативними
актами. Кабінет Міністрів України з метою вдосконалення правової роботи у сфері
суспільного виробництва, створення правових і організаційних засад для
ефективної діяльності юридичних служб щодо запобігання порушенням прав і
законних інтересів підприємства, установи, організації своєю постановою від 27
серпня 1995 p. № 690 затвердив Загальне положення про юридичну службу
міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного
підприємства, установи, організації, де чітко визначено форми, завдання
юридичної служби, порядок підпорядкування і взаємодії з іншими структурними
підрозділами, вимоги до співробітників юридичних служб, а також їхні обов'язки,
права і відповідальність. З питань організації та методики ведення правової
роботи юридична служба керується рекомендаціями Міністерства юстиції України.

На жаль, ще багато напрямків діяльності юридичних служб повністю або частково
врегульовуються законодавчими актами колишнього Союзу, особливо щодо постачання
продукції, товарів народного споживання, підрядів на капітальне будівництво.

Пропонований конспект лекцій ознайомлює зі змінами правової роботи в
міністерствах та на підприємствах, її основними напрямками, порядком утворення,
структурою, правовим станом юридичних служб, формами і методами їх роботи, а
також з окремими нормативними актами, що регулюють діяльність юридичних служб.

 

Тема: ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КУРСУ.

 

Предметом курсу "Організація юридичної служби на підприємстві є порядок
утворення, завдання системи органів та посадових осіб, форми правової роботи,
починаючи з центральних органів державної виконавчої влади (міністерств,
державних комітетів тощо) і завершуючи державними підприємствами, установами та
організаціями.

Курс складається з дев'яти розділів. Це дає змогу послідовно вивчити поняття
правової роботи в народному господарстві, порядок та принципи організації,
діяльності, розвитку та вдосконалення правової роботи взагалі і конкретно
кожного самостійного структурного підрозділу — юридичного управління, відділу,
сектора, бюро, групи тощо, а в разі невеликої за обсягом правової роботи —
юрисконсульта відповідної кваліфікації.

Правова робота — комплекс заходів, що здійснюються державними органами
управління, посадовими особами з метою забезпечення суворого дотримання закону в
усіх сферах господарської та громадської діяльності.

Юридична служба (управління, відділ, бюро тощо, а також юрисконсульт) —
безпосередній організатор правової роботи в народному господарстві, який є
складовою апарату управління виробництвом.

Словосполучення "правова робота" дає підстави говорити про діяльність, пов'язану
із застосуванням права і спрямовану на правове забезпечення виробничо-господарської
діяльності конкретного підприємства або установи. Але всі служби та підрозділи
підприємств і установ, що займаються виробничо-господарською діяльністю, певною
мірою займаються правовою роботою, пов'язаною з розробкою та прийняттям
управлінських рішень, спрямованих на зміцнення державної, планової та трудової
дисципліни. Це й оозообка відомчих нормативних актів, укладення договорів,
забезпечення законності трудових відносин, боротьба з безгосподарністю,
заподіянням шкоди державному, колективному та приватному майну, усунення умов,
що призводять до цього, правовиховання.

Правова робота повинна забезпечувати виконання законів, планів та угод не тільки
підприємством, а й іншими господарськими органами стосовно цього підприємства.
Таким чином, правова робота _ це багатопланова діяльність, що охоплює всі
напрямки господарської діяльності, безпосередньо пов'язана зі створенням
матеріальних цінностей, застосуванням праці робітників та службовців, вирішенням
питань соціально-економічного, науково-технічного, культурного забезпечення
колективів підприємств та установ, а не тільки діяльність юридичної служби, що
спрямована на організацію контролю за виконанням законів, пропаганду права,
складання юридичних документів, участь у розгляді господарських та інших справ
юрисдикційними органами.

Отже, правова робота в народному господарстві — це нормо-творча та
правозастосовна діяльність, спрямована на правове забезпечення господарської
діяльності та керування нею, пов'язана з питаннями відповідальності, взаємозв'язку
ланок господарського механізму, посадових осіб та працівників, що забезпечує
зміцнення законності, державної, планової та договірної дисципліни, господарського
розрахунку в діяльності підприємств, організацій та установ.

Згідно із Загальним положенням [9] юридичні служби створюються в міністерствах,
інших центральних органах державної виконавчої влади, підприємствах, установах,
організаціях у формі самостійного структурного підрозділу (управління, відділу,
бюро, сектора, групи) або запроваджується посада юрисконсульта відповідної
категорії. Юридична служба як частина апарату управління виконує функцію
безпосереднього організатора правової роботи. Завданням юридичної служби є
активний вплив на виробництво, сприяння найоптимальнішому режиму роботи підприємства, що базується на суворому дотриманні законності та державної дисципліни.

На відміну від інших служб та підрозділів юридична служба в цілому на
підприємстві, організації чи в установі, виконуючи специфічні функції,
використовує тільки їй властиві форми та методи 6 діяльності: проведення
правової експертизи нормативних актів підприємства та його підрозділів, контроль
за виконанням норм права, зміцнення законності та правопорядку у сфері
господарської діяльності та взаємовідносин, пропаганда правових знань. Крім того,
юридична служба здійснює загальне керівництво та організацію правової роботи на
підприємстві за допомогою правових методів, забезпечує умови для зміцнення
законності в господарській діяльності, розробки та прийняття управлінських
рішень, посилення державної, планової та трудової дисципліни. Маючи професійні
знання та практику, співробітники юридичної служби впливають на правову роботу
інших підрозділів, сприяють підвищенню рівня правової культури господарських
керівників, спеціалістів та посадових осіб.

Особливо зростає роль юридичної служби у правовій державі, де вона повинна бути
основною ланкою охорони прав підприємства та його працівників, попередження
правопорушень у сфері господарської діяльності та господарських взаємовідносин,
ланкою, що має забезпечити гармонійне поєднання інтересів трудового колективу та
держави.

Ознайомлення з історією організації та діяльності юридичних служб дає змогу з'ясувати їх передісторію, етапи еволюції та вдосконалення.

Уперше про юрисконсультів згадується в декреті РНК "Про оплату праці службовців
та працівників радянських установ" від 27 липня 1918р., де всі працівники
поділялись на чотири групи, кожна з яких поділялась, у свою чергу, на категорії.
Юрисконсульти були віднесені до II категорії першої групи відповідальних
працівників. Спочатку контроль за діяльністю юрисконсультів був покладений на
загальноконсультаційний відділ наркомату юстиції. Але з лютого 1923 p. контроль
за їхньою діяльністю в порядку загального нагляду здійснювала прокуратура. Далі
було ще кілька реорганізацій у цій сфері. На першому загальносоюзному засіданні
юрисконсультів державної промисловості (17-22 травня 1925р.) обговорювались
актуальні питання правового регулювання господарської діяльності держави. Того ж
року РНК затвердила Положення про юрисконсультів державних підприємств і Положення
про бюро юрисконсультів. Структурно юридичні служби діяли при керуючому органі
підприємства і тільки йому підпорядковувались. Після другого всесоюзного
засідання (20-25 березня 1927р.) було прийнято постанову "Про юрисконсультів
державних установ, підприємств та кооперативних організацій і нагляд за їх
діяльністю". Знову нагляд за законністю діяльності юрисконсультів здійснювала
прокуратура. Після створення в 30-х роках галузевих наркоматів з власними
юридичними службами зв'язок цих служб з прокуратурою майже припинився. А в
період Великої Вітчизняної війни посади юрисконсультів на багатьох підприємствах
взагалі були скорочені (через особливі умови воєнного часу, зниження ролі
договорів у народному господарстві та ін.).

Рада Міністрів СРСР постановою "Про укладення господарських договорів" від 21.04.49 визнала за потрібне поновити діяльність юридичних служб у господарських органах. А вже починаючи з 1953 р. у центральних і місцевих органах державної влади, на
підприємствах, в організаціях і установах було створено юридичні служби. Новий
етап розвитку і вдосконалення юридичних служб у народному господарстві почався
під час економічної реформи 1965 p. Але тільки з прийняттям директивними
органами постанови "Про покращення правової роботи в народному господарстві" від
23 грудня 1970 p. діяльність юридичних служб набрала вигляду стрункої системи.

Основними завданнями юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої
на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог
актів законодавства, інших нормативних документів міністерствами, підприємствами,
а також їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них
завдань і функціональних обов'язків.

 

Контрольні питання

1. Що є предметом курсу "Організація юридичної служби на підприємствах"?

2. Розкрийте систему курсу.

3. Що означає правова робота та юридична служба?

4. Джерела курсу.

5. Правова робота в міністерстві, на підприємстві.

6. Порядок утворення і структура юридичної служби на підприємстві.

7. Етапи становлення і розвитку юридичної служби.

8. Завдання юридичної служби.