Службова особа, відповідальна за перебування затриманих

8.1. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, – працівник рядового або молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ, основним завданням якого є здійснення контролю за дотриманням іншими службовими особами прав затриманого, а також безпосереднє забезпечення цих прав.

8.2. Кількість службових осіб, відповідальних за перебування затриманих, територіальних органів внутрішніх справ визначається наказами начальників ГУМВС, УМВС з урахуванням вимог нормативно-правових актів МВС, якими регламентовано діяльність ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України (далі – ІТТ), але не менше трьох працівників у одному ІТТ.

8.3. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, у своїй діяльності безпосередньо підпорядковується та підзвітна начальнику органу досудового розслідування, в якому територіально знаходиться ІТТ.

8.4. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, крім обов’язків, передбачених КПК, повинна:

8.4.1. Вести обліки затриманих слідчими осіб, які підозрюються в учиненні злочину, а також підозрюваних, яким обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

8.4.2. Щоденно письмово доповідати начальнику органу досудового розслідування про стан дотримання прав осіб, затриманих за підозрою в учиненні злочину.

8.4.3. При реєстрації затриманого перевіряти наявність видимих тілесних ушкоджень на його тілі. За наявності підстав забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію тілесних ушкоджень медичним працівником.

8.4.4. У разі звернення до неї затриманого про застосування насильства під час затримання зафіксувати його заяву або прийняти її в письмовому вигляді.

8.4.5. Завчасно, але не пізніше трьох годин до завершення:

8.4.5.1. 24-годинного строку з моменту затримання інформувати начальника органу досудового розслідування про необхідність звільнення затриманого в разі невручення йому повідомлення про підозру.

8.4.5.2. 60-годинного строку з моменту затримання інформувати начальника органу досудового розслідування про необхідність звільнення затриманого в разі недоставляння його до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу.

8.4.6. Не допускати до затриманих працівників оперативних підрозділів, інших службових осіб органів внутрішніх справ без письмового дозволу слідчого, який розслідує кримінальне провадження, або прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.

Помічник слідчого і його повноваження

9.1. Помічник слідчого – працівник органу досудового розслідування, завданням якого є надання допомоги слідчому і виконання його доручень, пов’язаних з розслідуванням кримінальних правопорушень. Посада помічника слідчого належить до посад рядового або молодшого начальницького складу.

9.2. Рекомендована кількість помічників слідчого: один помічник на 3-5 слідчих з урахуванням навантаження на слідчих відповідного слідчого підрозділу.

9.3. Кандидати на посаду помічника слідчого підбираються начальниками відповідних органів досудового розслідування та їх заступниками, які особисто вивчають ділові та моральні якості кандидатів шляхом проведення співбесід, організації стажування.

9.4. Працівники органів внутрішніх справ, у межах компетенції, зобов’язані надавати помічнику слідчого всебічну допомогу у виконанні його обов’язків.

9.5. Помічник слідчого зобов’язаний виконувати усні та письмові доручення начальника відповідного органу досудового розслідування, його заступників, слідчих у встановлені терміни та у визначеному порядку.

9.6. Помічник слідчого має право:

9.6.1. Брати участь у встановленому законодавством порядку в проведенні слідчих дій (огляд місцевості, приміщення, речей та документів, огляд трупа, слідчий експеримент, отримання зразків для експертизи, тимчасове вилучення майна, обшук, пред’явлення речей, трупів та осіб для впізнання, проведення допиту, впізнання в режимі відеоконференції).

9.6.2. Складати проекти процесуальних документів.

9.6.3. Забезпечувати виконання виклику для проведення слідчих дій свідків, потерпілих, підозрюваних, спеціалістів, експертів, цивільних позивачів, цивільних відповідачів та інших учасників кримінального провадження.

9.6.4. Залучати понятих до участі в проведенні процесуальних дій.

9.6.5. Упаковувати вилучені під час досудового розслідування речові докази.

9.6.6. У встановленому законодавством порядку витребувати за запитами слідчих з установ, організацій, підприємств документи та предмети, необхідні для проведення всебічного й неупередженого розслідування в кримінальному провадженні, та доставляти їх за місцем призначення.

9.6.7. Бути присутнім при ознайомленні в установленому КПК порядку з матеріалами досудового розслідування підозрюваним, його захисником, законним представником та захисником особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, забезпечувати можливість копіювання або відображення відповідним чином будь-яких речових доказів або їх частин, документів або копій з них, а також надавати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

9.6.8. Виконувати технічну роботу з оформлення матеріалів кримінального провадження (підшивка, нумерація аркушів, томів, складання опису, списків, супровідних документів, друкування, комп’ютерний набір тексту).

9.6.9. Вносити керівництву слідчого підрозділу пропозиції щодо покращання організації та підвищення ефективності роботи помічників слідчих і слідчого підрозділу в цілому.

 

Начальник

Головного слідчого управління

Генерал-майор міліції В.І. Фаринник

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МВС України

09.08.2012 № 686

ПОЛОЖЕННЯ

Про Головне слідче управління МВС України

 

Загальні положення

1.1. Головне слідче управління Міністерства внутрішніх справ України (далі – ГСУ МВС України) є структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, який забезпечує в межах повноважень виконання законодавства України про кримінальне провадження та є головним органом досудового розслідування в системі МВС України.

1.2. Правовою основою діяльності ГСУ МВС України є Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК), інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Конституційного Суду України та міжнародні договори, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою України та інші нормативно-правові акти з питань досудового розслідування.

1.3. Діяльність ГСУ МВС України здійснюється відповідно до принципів верховенства права, законності, рівності учасників кримінального провадження перед законом, поваги до людської гідності, забезпечення прав і свобод людини, гуманізму, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, розумності строків досудового розслідування, на основі взаємодії з усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування і громадськими об’єднаннями.

1.4. Діяльність ГСУ МВС України здійснюється на підставі планування, поєднання єдиного керівництва у вирішенні питань службової діяльності та колегіальності при їх обговоренні, персональної відповідальності кожного працівника за стан справ на своїй ділянці роботи.

1.5. У ГСУ МВС України найбільш важливі і нагальні питання діяльності органів досудового розслідування в системі МВС України розглядаються на оперативних нарадах.

1.6. ГСУ МВС України має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням і необхідні для здійснення своєї діяльності штампи, бланки та інші реквізити.

1.7. Діловодство і заходи з режиму секретності здійснюються в ГСУ МВС України відповідно до законодавства України та нормативно-правових актів МВС України.

1.8. Особовий склад ГСУ МВС України комплектується з осіб начальницького складу, державних службовців та найманих працівників.

1.9. Фінансове і матеріально-технічне забезпечення ГСУ МВС України здійснюються у межах видатків Державного бюджету України, передбачених на утримання МВС на відповідний рік.

1.10. Нагляд за законністю діяльності ГСУ МВС України здійснює Генеральна прокуратура України в порядку, передбаченому КПК та законами України.