Лекція 1. Релігієзнавство як галузь знання, наука і навчальна дисципліна – 2 год. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Лекція 1. Релігієзнавство як галузь знання, наука і навчальна дисципліна – 2 год.



Релігієпізнання та релігієзнавство. Релігієзнавство – важлива галузь богословсько-теологічного, філософського і конкретно-наукового гуманітарного знання. Його місце та роль у системі суспільних і гуманітарних наук та богословсько-теологічному комплексі. Релігія як об’єкт та предмет релігієпізнання та релігієзнавства.

Релігієпізнання, релігієзнавство і духовна культура. Історичні форми релігієпізнання та головні форми релігієзнавства. Їх спільний об’єкт та різні предмети. Релігієзнавство і теологія (богослов’я). Богословсько-теологічний і релігійно-філософський теїзм. Конфесійне, богословсько-теологічне та релігійно-філософське релігієзнавство, його трансцендентний об’єкт та обмеженість предмету як теїзму, конфесійна упередженість та суб’єктивізм. Об’єкт та предмет конфесійного, богословсько-теологічного та релігійно-філософського релігієзнавства як надприродний об’єкт релігії (релігійної віри) – Бог та проблеми його пізнання (богопізнання) і стосунків зі світом та людиною. Місце дисциплінарної структури богослов’я (теології) в структурі конфесійного релігієзнавства.

Визначення предмету та об’єкту академічного, неконфесійного філософського та конкретно-наукового релігієзнавства. “Безпосередня”, “особиста”, “власне релігія”, “в чистому розумінні” (Платон) як об’єкт академічного релігієзнавства. “Релігія як така”, в цілому, в усіх своїх атрибутах (невід’ємних властивостях) та феноменах (зовнішніх ознаках і проявах), в усій своїй функціональності та історії як його предмет. Проблеми (проблематика) предмету академічного релігієзнавства як теорії та історії релігії (теоретичного та історичного релігієзнавства). Предмет академічного релігієзнавства як складової частини культурознавства, відносно самостійної, спеціальної комплексної полідисциплінарної науки про сутність, структуру та зміст релігії, закономірності її виникнення, особливості еволюції та функціонування, роль у життєдіяльності особи та суспільства, утвердженні гуманістичних загальнолюдських вартостей та духовному оновленні суспільства, про вплив релігії на духовні та державотворчі потенції нації. Предмет (проблематика) теорії релігії як вивчення найбільш суттєвого, спільного, загального в ній. Історія релігії як вивчення конкретного, специфічного, особливого в ній.

Виникнення (сер. ХІХ ст.) та становлення (др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст.) релігієзнавства як відносно самостійної, виокремленої, багатодисциплінарної галузі гуманітарного знання на межі філософії, історії, психології, соціології, феноменології, антропології, етнології (етнографії), лінгвістики (мовознавства), порівняльної міфології, фольклористики, герменевтики, археології та інших наук. Засновники та видатні представники дослідження проблем релігієзнавства. Засновники західного академічного релігієзнавства (Фрідріх Макс Мюллер, Едвард Тайлор), його видатні представники (Герберт Спенсер, Джеймс Фрезер, Роберт Маретт (Маррет), Джон Леббок) та їх погляди на релігію.

Релігієзнавство, вільнодумство і атеїзм. Марксистське релігієзнавство: його суб’єктивізм, заполітизованість, атеїстична заангажованість та обмеженість. Релігієзнавча думка в Україні (кордоцентризм – “філософія серця” П.Юркевича, “філософія мови” О.Потебні, історія релігійної думки М.Грушевського та Церкви І.Огієнка).

Тематична (теорія та історія релігії) та дисциплінарна структура сучасного академічного (теоретичного та історичного) релігієзнавства; засновники та представники його окремих дисциплін: компаративне – порівняльне (Ф.-М.Мюллер) та загальне релігієзнавство, філософія релігії (Б.Спіноза, І.Кант, Г.Гегель, Л.Фейєрбах, К.Маркс, Ф.Енгельс, Г.Спенсер, С.Кіркегор, Ф.Ніцше, О.Шпенглер, Ф.Шлейєрмахер, Д.Юм, Д.Берклі, К.Ясперс, М.Шелер, Л.Вітгенштейн, Б.Рассел), психологія релігії (Ф.Шлейєрмахер, В.Вундт, В.Джемс, З.Фройд, К.-Г.Юнг, Е.Фромм), соціологія релігії (М.Вебер, Е.Дюркгейм, К.Леві-Строс), феноменологія релігії (М.Шелер, Ш. де ля Соссе, Р.Отто, М.Еліаде, Г.ван дер Леув), історія релігії (Ш.-Ф.Дюпюї, К.-В.Вольней, Г.Гегель, Ф.Шлейєрмахер, А.Гарнак, Ш. де ля Соссе, К.Каутський, Е.Ренан, Г.Спенсер, Е.Тайлор, Дж.Фрезер), антропологія (М.Шелер, А.Гелен, Г.Плеснер, Е.Тайлор, Дж.Фрезер, Б.Малиновський, К.Леві-Строс) та етнологія – етнографія (Е.Тайлор, Дж.Фрезер, Дж.Леббок, Р.Маррет, Б.Малиновський, П.Шмідт, Е.Ленг) релігії, біблієзнавство (Б.Спіноза), герменевтичне (Г.Гегель) та лінгвістичне (Л.Вітгенштейн, діячі Віденського гуртка) релігієзнавство, географія та демографія релігій світу, культурологія, політологія та футурологія релігії, теорія та історія вільної думки про релігію (вільнодумства та атеїзму), теорія та історія принципу свободи совісті, його законодавчого забезпечення та правового регулювання.

Загальний зміст (проблематика) сучасного академічного релігієзнавства та особливості змісту (проблематики) складових дисциплін (релігієзнавчих наук) його структури (філософії релігії, соціології релігії, психології релігії, феноменології релігії, історії релігії, компаративного та лінгвістичного релігієзнавства тощо). Головні релігієзнавчі категорії, поняття та терміни.

Методологічні засади сучасного академічного релігієзнавства: принципи наукової об’єктивності та неупередженості, плюралізму, історизму, толерантності та гуманізму. Методологічні функції релігієзнавства щодо окремих гуманітарних і природничих наук. Плюралізм методології філософії релігії та її методологічні функції як серцевини теоретичного релігієзнавства, релігієзнавчої метатеорії щодо конкретних релігієзнавчих дисциплін.

Релігієзнавство як навчальна дисципліна. Мета, завдання, специфіка вивчення та джерелознавча база цього курсу. Предмет та структура навчального курсу релігієзнавства. Методологічні засади його викладання та вивчення: принципи наукової об’єктивності, конкретно-історичної послідовності, плюралізму, толерантності та гуманізму.

 

Лекція 2. Поняття релігії та плюралізм поглядів на її феномен у релігієзнавстві –
4 год.

Предмет теорії релігії (визначення предмету теорії релігії). Розкриття сутності та змісту головних релігієзнавчих понять: “релігія”, “Бог”, “віра”. Етимологія поняття “релігія”. Поняття релігії як складного духовного та суспільного феномена. Сутність, природа та зміст релігії. Визначення поняття “релігія” як визначення (дефініція – стисла характеристика) сутності (характеру), змісту (“наповнення”) і природи (джерел походження) релігії. Сутнісні ознаки релігії як її атрибути (внутрішні, невід’ємні властивості), що в сукупності складають її сутність. Феномени релігії як її зовнішні ознаки та прояви, релігійні артефакти. Модуси релігії як синтез її атрибутів та феноменів.

Розкриття суті суміжних з поняттям “релігія” понять “Бог” та “релігійна віра”. Бог як “сублімація” атрибутів (сутності) релігії – її джерело (природа). Релігійна віра як визначальна зовнішня ознака, головний феномен (прояв) релігії. Г.Палама про релігію (релігійну віру) як другий модус Бога.

Богословське та світське (філософське, наукове) розуміння релігії. Богословсько-теологічний та філософсько-науковий підходи до визначення релігії як підходи до її пояснення “з-середини” та “із-зовні”. Богословське, ідеалістичне та матеріалістичне розуміння джерел походження та суті релігії. Особливості богословсько-теологічного розуміння (витлумачення) сутності, природи та змісту релігії.

Перші спроби наукового (натуралістичного, матеріалістичного) пояснення земних джерел походження релігії: евгемеризм Евгемера, політико-державна теорія (Критія і Полібія), концепція свідомого ошуканства французьких просвітників-матеріалістів), натуралізм та скептицизм софістів Продікта і Протагора, “теорія страху, неуцтва (незнання) та вигадки” Демокріта, Епікура, Тіта Лукреція Кара, Людвіга Фейєрбаха, антропологічний атеїзм Ксенофана та Л.Фейєрбаха, міфологічно-астральна (солярна) теорія походження релігії французьких вчених К.-В.Вольнея і Ш.-Ф.Дюпюї (які пов’язували витоки релігії з фантастичним витлумаченням давніми людьми метереологічних та астральних явищ) тощо.

Особливості сучасного наукового методу пізнання релігії. Плюралізм поглядів на сутність, природу та зміст релігії в сучасному академічному релігієзнавстві як зіставлення різних поглядів на з’ясування сутності (сутнісних ознак) релігії, джерел (причин) її походження, змісту. Головні сучасні релігієзнавчі концепції визначення характеру (сутності) та походження (природи) релігії: богословсько-теологічні (конфесійні) концепції, такі як традиціоналістична (біблійна версія) Платона, Августина, Єроніма, Т.Аквінського та ін., теїстична Р.Декарта, Г.Лейбніца, Ф.Шелінга, Й.-Г.Фіхте та ін., специфічно-православна, духовно-академічна Ф.Голубинського та В.Кудрявцева-Платонова; філософські (об’єктивно-ідеалістичні вчення Т.Аквінського, А.Кентерберійського, Р.Декарта, Г.Гегеля та ін., які зводяться до раціональних доказів Бога або до ірраціональних як у Р.Отто, К.Барта, Р.Бультмана, Е.Бруннера та морального доказу у І.Канта; суб’єктивно-ідеалістичні пояснення релігії у Ф.Шлейєрмахера, В.Джемса, Г.Оллпорта; натуралістично-матеріалістичні або натуралістично-ідеалістичні концепції в дусі деїзму чи “природної релігії”; матеріалістично-атеїстичні теорії Л.Фейєрбаха та ін., зокрема марксистські – К.Маркса, Ф.Енгельса, В. Леніна тощо) та соціологічні (М.Вебер, Е.Дюркгейм, Л.Леві-Брюль) інтерпретації; натуралістично-біологічні, біологізаторські в межах теорії психоаналізу фрейдизму (З.Фройд) та психологічні (Ф.Шлейєрмахера та В.Вундта, психологічно-функціональні та психологічно-прагматичні В.Джемса, Г.Оллпорта, Д.Д’юї, натуралістично-соціологічна, психоаналітично-екзистенційна Е.Фромма, “культурних архетипів” К.Г.Юнга) концепції визначення релігії, а також її антропологічно-функціональні (Б.Малиновський) витлумачення.

Основні типи наукових та богословських теорій виникнення релігії. Наукові (лінгвістичні, порівняльно-міфологічні й антропологічно-етнологічні) теорії виникнення релігії. Міфологічна (лінгвістична, натуралістична, натур-міфологічна, астрально-міфологічна, солярна) теорія походження релігії (Ф.-М.Мюллер, А.Кун, Я.Грімм). Анімістична теорія виникнення релігії (Е.Тайлор, Г.Спенсер). Концепції преанімізму: А.Фірканда, К.Прейса, Д.Кінга, вчення про “ману” Р.Маретта і концепція пралогічного (дологічного) мислення Л.Леві-Брюля, теорія аніматизму видатних етнографів В.Богораза та Л.Штернберга, преанімізм – тотемістична теорія французького соціолога Е.Дюркгейма, магічна та тотемістична З.Фройда, магічна теорія Дж.Фрезера про три періоди (магічний, релігійний, науковий) духовно-практичного освоєння світу людством та фетишизму Г.Францева, магічно-прамонотеїстична концепція вчених-богословів П.Шмідта та Е.Ленга як теорія прамонотеїзму – первісного монотеїзму, магічними засобами якого були фетишизм і тотемізм.

Можливість, спираючись на плюралізм концепцій походження та теорій виникнення релігії, визначення сутності “безпосередньої”, особистої, “власне релігії”, в “чистому розумінні” як індивідуального (особистісного) духовного феномену – релігійного відношення людини до світу (відношення до божественної реальності, яка розуміється як Бог чи якось інакше), що складається з відображального, виповнювального та вірувального відношення, загалом – як релігійної свідомості, а сутності “релігії як такої”, в цілому – як духовного феномену людства (духовного і суспільного феномену), соціально-історичного явища, визначальною ознакою, головним зовнішнім проявом якого є релігійна віра (віра в Бога).

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; просмотров: 601; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.212.242.203 (0.007 с.)