Економічні результати заходів з охорони праці виражаються, як вже надувалося, у вигляді економії за рахунок зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків та професійних захворювань.

Досвід розвинених країн у галузі охорони праці засвідчує, що поліпшенню іменню умов праці сприяють передусім податкові пільги, спрямовані роботодавцем на створення безпечної праці. Береться до уваги також диференціювання страхових внесків залежно від частоти та важкості травматизму і професійних захворювань. Важливим є вживанням санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов охо­рони праці.

Критерії оцінки умов праці на виробництві.

У гігієнічній класифікації використовуються такі основні положення, терміни і визначення.

Постійне робоче місце — місце, на якому працівник перебуває більшу частину робочого часу (або більш як дві години безперервно). Якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, постійним робочим місцем вважається уся робоча зона.

Робоче місце — місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності.

Робоча зона — простір, обмежений по висоті до двох метрів над рівнем підлоги або майданчика, на якому знаходиться місце постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

Умови праці — сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Оптимальні умови і характер праці — умови і характер праці, при яких виключено несприятливий вплив на здоров'я працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів (відсутність або відповідність рівням, які прийняті як безпечні для населення); створюються передумови для збереження високого рівня працездатності.

Допустимі умови і характер праці — умови і характер праці, при яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих факторів не перевищує встановлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, спричинені трудовим процесом, зникають за час регламентованого відпочинку протягом робочого дня або домашнього відпочинку до початку наступної зміни й не справляють несприятливого впливу в близькому і віддаленому періоді на стан здоров'я працівників та їх нащадків.

Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого на працівника, за певних умов, призводить до травм або раптового різкого погіршення здоров'я.

Шкідливий виробничий фактор — виробничий фактор, вплив якого на працівника, за певних умов, призводить до захворювання або зниження працездатності. Залежно від рівня та тривалості дії шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

Небезпечними і шкідливими чинниками праці можуть бути фізичні, хімічні, біологічні чинники виробничого середовища, психофізіологічні чинники в організації праці, облаштування робочого місця та устаткування.

Важкість праці — характеристика трудового процесу, що відбиває переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи (серцево-судину дихальну та інші).

Напруженість праці — характеристика трудового процесу, що відбиває переважне навантаження на центральну нервову систему.

Чинники трудового процесу мають такі характеристики. Характеристика чинників організації робочого місця:

— робоча поза (вільна, вимушена);

— час перебування у вимушеній позі (у відсотках до часу зміни);

— нахили корпуса (відсутні, змушені);

— кути нахилу корпуса (градуси);

— кількість нахилів (за операцію, за зміну). Характеристика чинників фізичного навантаження:

— маса вантажу що переміщається вручну (кг);

— звідки переміщається вантаж (з підлоги, з робочої поверхні);

- відстань прийому і переміщення вантажу (окремо по кожному);

— частота підйому вантажу (за операцію, за зміну);

— змінний вантажообіг (тонн);

— зусилля, що прикладаються до основних органів керування (Н).

Характеристики чинників зорової напруги:

— робота з оптичними приладами або без них;

— найменший об'єкт розрізнення (мм);

— контраст об'єкта розрізнення;

— характеристика фону.

Характеристика режиму праці й відпочинку:

— змінність роботи;

— тривалість обідньої перерви (хв.);

— наявність регламентованих перерв, їх тривалість за зміну.

Умови і характер праці мають такі характеристики:

I клас — оптимальні умови і характер праці, за яких виключений несприятливий вплив на здоров'я працюючих небезпечних і шкідливих виробничих чинників, створюються передумови для збереження високого рівня працездатності (відсутність або відповідність рівням, прийнятим як безпечні для населення).

II клас — допустимі умови і характер праці, за яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих чинників не перевищує встановлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, зумовлені трудовим процесом, відновлюються під час регламентованого відпочинку протягом робочого дня або домашнього відпочинку до початку такої зміни і не чинять несприятливого впливу в найближчому і віддаленому періоді на стан здоров'я працюючих і їхніх нащадків.

III клас — шкідливі й небезпечні умови і характер праці, за яких, унаслідок порушення санітарних норм і правил, можливий вплив небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища в значеннях, що перевищують гігієнічні нормативи, і психофізіологічних чинників трудової діяльності, що спричинюють функціональні зміни організму.

Виділяють три ступені шкідливих і небезпечних умов і характеру праці:

1 ступінь — умови і характер праці, що викликають функціональні порушення, які при ранньому виявленні й після припинення впливу мають зворотний характер;

2 ступінь — умови і характер праці, які викликають функціональні порушення, що сприяють зростанню показників захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а в окремих випадках — появі ознак або легких форм професійних захворювань;

Ступінь — умови і характер праці з підвищеною небезпекою розвитку професійних захворювань, підвищеною захворюваністю з тимчасовою втратою працездатності.

За наявності двох або більше шкідливих і небезпечних виробничих чинників і чинників трудової діяльності умови праці оцінюються за найбільш високим класом і ступенем.

Класифікація не включає роботи, виконувані в екстремальних умовах, за яких сукупність умов і характер праці створюють високий ризик виникнення важких форм гострих професійних отруєнь, каліцтв, загрози для життя. Ступінь ризику при екстремальних умовах праці не може бути схарактеризований кількісними показниками шкідливості, небезпеки, важкості та напруженості праці.

Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я та працездатність працівників у процесі трудової діяльності.

Атестація робочих місць за умовами праці повинна проводитися на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина й матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків.

Основне значення атестації полягає в регулюванні відносин між власником підприємства, установи, організації або уповноваженої ним особи і працівником у галузі реалізації прав на здоров'я й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація відбувається згідно з Положенням проведення атестації та методичними рекомендаціями щодо атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством охорони здоров'я України.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу здійснюються санітарними лабораторіями підприємств і організацій, які атестовані органами Держстандарту і Міністерством охорони здоров'я за списками, що узгоджуються з органами державної експертизи умов праці, а також на договірній основі з лабораторіями санепідемстанцій.