Виконавці робіт (електрозварювальщики, газозварювальщики, газорізальники, паяльники, бензорізальщики та ін. ) повинні бути проінструктовані про заходи пожежної безпеки особами, які за це відповідають.

Перед проведенням тимчасових вогневих робіт розробляються заходи пожежної безпеки, сповіщається пожежна охорона, призначаються особи, відповідальні за забезпечення пожежної безпеки і після цього видається підписаний наряд-допуск на проведення робіт. Такий дозвіл дається на одну зміну. Після закінчення вогневих робіт зварювальник зобов'язаний оглянути місце роботи, полити водою горючі конструкції. Місце проведення вогневих робіт необхідно кілька разів перевірити протягом 2 годин після закінчення роботи.

Відповідальність за заходи пожежної безпеки при проведенні зварювальних та інших вогневих робіт покладається на керівників робіт, дільниць, цехів, підприємств.

Значний відсоток пожеж спричинений незадовільним станом електричного устаткування та приладів, а також порушенням правил їх монтажу та експлуатації. До чинників, що можуть викликати пожежу саме з цієї причини належать: короткі замикання, несправності електроустаткування та приладів, струмові перевантаження, що виникають у силових та освітлюваних електромережах, великі значення перехідних опорів.

Короткі замикання виникають внаслідок неправильного монтажу або експлуатації електроустановок, старіння або пошкодження ізоляції. Струм короткого замикання залежить від потужності джерела струму, відстані від джерела струму до місця замикання та виду замикання. Великі струми замикання викликають іскріння та нагрівання струмопровідних частин до високої температури, що може викликати займання ізоляції провідників та горючих будівельних конструкцій, які знаходяться поряд.

Струмові перевантаження виникають при ввімкненні до мережі додаткових споживачів струму або при зниженні напруги в мережі. Тривале перевантаження призводить до нагрівання провідників, що може викликати займання ізоляції.

Збільшення місцевих перехідних опорів виникає внаслідок окиснення або недостатньо щільного з'єднання електричних контактів. Іскріння, що виникає при цьому, може ініціювати пожежу. Для запобігання пожежі від великих перехідних опорів мідні проводи та кабелі з'єднують скручуванням жил, а потім спаюють їх оловом без застосування кислоти. Алюмінієві кабелі з'єднують гільзами.

Вибір типу електроустаткування, схеми електропроводки, використовуваних матеріалів, площі поперечного перерізу провідників, виду ізоляції залежить від ступеня вибухопожежонебезпеки навколишнього середовища, режиму роботи електроустановок та можливих перевантажень.

Отже підсумуючи више написане можно сказати що основними причинами пожеж є:

· порушення пожежних норм і правил у технологічних процесах;

· неправильне обладнання систем опалення, вентиляції електроустаткування;

· порушення правил зберігання пожежонебезпечних матеріалів

· використання відкритого вогню факелів, паяльних ламп, куріння в заборонених місцях.

· погане знання персоналом протипожежного інструктажу;

· необережна поведінка та дитячі пустощі з вогнем.

Первинні засоби пожежегасіння:

· внутрішні крани з пожежними рукавами і стволами;

· вогнегасники піняві, вуглекислотні, порошкові;

· ящики з піском, бочки з водою; простирадла азбестові, брезентові;

· Ручний пожежний інструмент (гаки, відра, лопата, ломи, сокири)

Ручний пожежний інструмент розміщають на видному і доступному місці на стендах та щитах.

Вимоги пожежної безпеки праці при зберіганні ТЗ.
Приміщення та площадки зберігання ТЗ забороняється захаращувати предметами і устаткуванням. Проїзди повинні бути постійно вільними.
ширина проїзду між автомобілями повинна бути достатньою для вільного виїзду автомобіля.
У зону зберігання установлюються справні, готові до експлуатації автомобілі. автомобілі які потребують ремонту повинні зберігатися окремо від справних, для чого відводяться спеціальні зони зберігання.
Після постановки автомобіля в приміщенні для стоянки повинно бути вимкнене запалення і відключена «маса» або знята клема з акумулятора. Автомобіль повинен бути загальмований стоянковим гальмом.
У приміщеннях і на площадках стоянки, забороняється:

· палити, користуватися відкритим вогнем;

· залишати відкритими горловини паливних баків;

· перевіряти наявність палива в баках за допомогою відкритого вогню;

· підзаряджувати АКБ (тільки в приміщеннях);

· мити або протирати бензином кузов, деталі автомобіля а також мити руки і одяг, і зберігати в кабіні або кузові бензин, дизельне паливо.

· Заправляти автомобільним паливом а також зливати паливо з баків.

Вимоги пожежної безпеки праці при ТО ТЗ.

ТО та ремонт ТЗ проводиться на спеціально відведених місцях (постах), які оснащенні спеціальним інструментом і устаткуванням.
Перед початком робіт по ТО слід перевірити справність інструменту і обладнання.
Пристрої та інструмент повинен використовуватися за призначенням.
Відходи виробництва, відпрацьовані матеріали повинні після кожної зміни прибиратися з робочого місця. Пролиті легкозаймисті матеріали повинні бути негайно видалені за допомогою піску або тирси.
Забороняється в приміщені де проводиться ТО палити і користуватися відкритим вогнем
В приміщеннях ТО забороняється зберігати легкозаймисті матеріали.

На виробництві засоби пожежегасіння повинні знаходитися в легкодоступних місцях. Ці місця повинні бути не заставленими ніякими матеріалами і устаткуванням. На території підприємства повинні бути встановлені таблички і вказівники місця знаходження засобів пожежегасіння на висоті 2,5-3 м. Такі місця повинні знаходитися біля зданій і приміщень і на вогненебезпечних ділянках підприємства (склад ПММ та інш.).

Теоретичні основи процесу горіння та класифікація видів горіння.

Горіння – це фізико-хімічний процес взаємодії горючої речовини з киснем повітря, внаслідок чого виділяється тепло і випромінюється світло.

Основою процесу горіння є комплекс екзотермічних окислювально-відновлювальних реакцій горючої речовини з окислювачем.

За звичайних умов горіння – це процес окислення або з’єднання горючої речовини з киснем повітря.

Процес горіння потребує поєднання трьох компонентів:

- речовини, що здатна горіти;

- джерела запалювання, з відповідним запасом енергії;

- окислювача – найбільш бурхливе горіння відбувається у чистому кисні.

Горючі речовини можуть перебувати у трьох агрегатних станах:

- рідкому;

- твердому;

- газоподібному.

Якщо речовина утворила з повітрям горючу суміш, вона стає готовою до горіння і становить велику небезпеку, бо не потребує потужного й тривалого джерела вогню, а запалюється від малопотужної іскри.

Важливою характеристикою горючої суміші є процентне співвідношення горючої речовини й кисню у повітрі.

Горючі суміші залежно від співвідношення пального та окислювача поділяються на такі види:

- бідні – мають надлишок окислювача і недостатню кількість горючої речовини;

- багаті – мають надлишок горючої речовини.

Залежно від швидкості хімічної реакції та утворення горючої суміші горіння має декілька видів.

Класифікація видів горіння.

Залежно від швидкості хімічної реакції та утворення горючої суміші горіння може відбуватися у вигляді:

- тління – швидкість до кількох см/с;

- власного горінні – швидкість до кількох м/с;

- вибуху – швидкість кілька сотень м/с;

- детонації – швидкість до декількох тисяч м/с.

Швидкість процесу горіння залежить від кількісних і якісних показників горючої суміші та імпульсу запалювання, які в процесі горіння можуть змінюватися або залишатися постійними.

Залежно від швидкості розповсюдження полум’я горіння буває:

- дефлаграційне, що відбувається з дозвуковими швидкостями (від кількох см до декількох метрів за секунду);

- детонаційне, що має надзвукові швидкості.

Горіння буває стійким тоді, коли воно не супроводжується підвищенням тиску. Підвищення тиску призводить до вибухового горіння. Реальні вибухи носять переважно дефлаграційний характер.

У процесі горіння розповсюдження полум’я посилює стиснення газу. Стиснення відбувається у вигляді слабких ударних хвиль. Кожна ударна хвиля проходить з більшою швидкістю, ніж попередня. Перед фронтом полум’я ударні хвилі з’єднуються в одну потужну хвилю. Така ударна хвиля призводить до сильного стиснення і розігрівання газу. З підвищенням температури в ударній хвилі виникає новий стійкий режим – детонація, який характеризується різким стрибком тиску до 20-30 кПа в точці утворення ударної хвилі і надзвуковими швидкостями.

Дозвукове горіння поділяється на ламінарне та турбулентне.

Ламінарнегоріння характеризується пошаровим поширенням полум’я по свіжій горючій системі, турбулентне – змішуванням шарів потоку.

Горючі системи можуть бути хімічно однорідними і неоднорідними, внаслідок чого горіння буває:

- гомогенним – це така горюча система, в якій горюча речовина рівномірно перемішана з повітрям (гази, пари, пил). Таке горіння називають ще кінетичним – це горіння заздалегідь підготовленої суміші.

- гетерогенне або дифузійне – це процес горіння, який лімітується дифузією кисню у зону полум’я, коли речовини перебувають у різних агрегатних станах (рідкі і тверді горючі речовини). Дифузія як процес протікає повільно.

Процес горіння може бути повним і неповним. При надмірній кількості кисню у повітрі горіння буде повним, при цьому утворюються продукти, які не можуть більше горіти – вуглекислий або сірчаний газ, пари води, азоту.

Неповне згорання відбувається при недостатній кількості кисню і супроводжується утворенням продуктів, які є вибухонебезпечними й токсичними – оксид вуглецю, альдегіди, пари метилового спирту, ацетону, які при зміні умов горіння можуть самі спалахувати або чинити отруйну дію на організм людини.