Того ж стала на непростий шлях феї. Гадаю, все буде добре, треба лише трішки зачекати.

— Просто вона сьогодні така втомлена, що навіть я злякалася за її здоров’я. Ніколи ще не бачила її такою виснаженою як фізично, так і духовно. Це з нею вперше за весь цей час. Поговоривши з мамою, Ембер, все ж трішки заспокоївшись, вийшла на подвір’я. Повівав вітерець, світило яскраве сонечко. Остаточно розвіявши страхи за сестру, дівчинка збиралася поїхати до подружок аж тут помітила як до Джеймса, який розважався з псом Рексом, летить знайома їм відьма.

— Джеймс, бережися, на тебе зараз нападе відьма,— крикнула дівчинка до брата,— тікай! Почувши її крики хлопець поглянув угору та помітив, як до нього летить доросла жінка явно не з добрими намірами. Юнак спробував відбігти до Ембер, але відьма була проворніша. Поціливши в Джеймса променем темряви відьма засміялася. Ембер не змогла більше терпіти цього та кинулася до брата, щоб допомогти йому дістатися до палацу. Однак зла чаклунка була готова до такого маневру: начаклувавши чорну сферу чарівниця кинула її в Ембер, але та відсахнулася вбік. Це добряче розізлило відьму та змусило напасти на замок, приваблюючи увагу Софії. Не отримавши потрібної реакції від атаки, відьма напала на бідолашного непритомного Джеймса. В свою чергу сестра хлопчика теж добряче розлютилася та несподівано засяяла. На ній замість королівської з’явилася простіша й оранжева корона, такі ж самі каплеподібні сережки, тоненькі до ліктів рукавички, простіша та гарненька сукня та до колін чобітки. Ззаду розкрилися прозорі червоненькі із оранжевими візерунками крила. На шиї матеріалізувався червоний коштовний камінь з жовтим ланцюжком. Згаснувши та спустившись на землю Ембер вражено розглядала себе саму, не вірячи своїм очам.

— Що це зі мною. Я змінилася, мій одяг став іншим і … і … ззаду є крила!!! Але цього не може бути! Звідки вони … як могли вирости ще й у мене! Ну що ж, можливо це й на краще. Тепер я зможу дати відсіч нахабі. Й Ембер, зосередившись, несподівано вистрелила оранжевим променем і прогнала відьму. Тут вибігла Софія та почала розпитувати сестру:

— Ембер, що тут сталося? Як це ти стала феєю? Хоча це питання має відповідь: ти маєш вогонь Дракона. А от друге питання залишилося актуальним. Тож що ж сталося тут з тобою?

— Ох, якби я сама щось розуміла,— відповіла Ембер,— все сталося так несподівано та швидко для мене й інших: раз-два і я фея. Подивившись в небо Софія помітила силует відьми, що розпливався в вечірньому небі. Все зрозумівши дівчинка магією телепортувала постраждалого в замок і підійшла до сестри.

— Розслабся, небезпека минула,— сказала Софія до Ембер,— щодо пригоди, то тепер ти маєш магічні сили як і я. Вітаю з набутим сестричко. І дві феї ніжно обнялися. Ембер, ставши нормальною дівчинкою, пішла з сестрою до палацу, де вирішила розслабитися. Але до них підійшли тато та мама та запитали:

— Що відбулося, чому Джеймс побитий,— стривожено запитала Міранда,— що сталося?

— Мамо, тут така справа, загалом, Джеймс грався з своїм улюбленцем, аж раптом на нього напала відьма від якої Софія та я втікаючи забігли в глухий кут і моя сестричка стала феєю, як тільки я порятувала її від злого закляття захистивши собою та отримавши магічний вогник. Сьогодні вона знову заявилася та напала, але я це побачила та розлютившись на неї за Джеймса теж стала феєю. Прогнавши її я вирішила тихо все залагодити, щоб не було зайвого шуму, але тут прийшла Софія та побачивши все зрозуміла. Інше вам відомо. Софіє, нам треба якось здолати чи зупинити її, інакше спокою нам не бачити. Ти згодна з мною, чи маєш свій погляд?

— Дякую, тепер я все зрозуміла,— сказала мама,— отже зла чарівниця хоче відібрати амулет Авалора у її власниці. Дівчатка, я даю вам свободу дій, щоб подолати цю загрозу нашому спокою. Вперед, маленькі чарівниці! Сказавши це, Міранда подалася в своїх справах.

А дівчатка розпочали нараду з питання безпеки Чарівляндії від лихої чаклунки, що знахабніла. — Для боротьби з відьмою в нас мало досвіду, знань та сил,— сказала Софія,— тому поки що не будемо лізти на рожен, а лише захищатися від її вибриків. Так буде краще для нас, Ембер.

— Добре, Софіє, але все ж настане день, коли ми змушені будемо боротися з нею, щоб розібратися хто з нас буде тут далі господарем.

— Я теж про це думала,— відповіла дівчинка,— тому гадаю, що ми, Ембер, повинні вдосконалювати свої вміння та на час сну створювати захисні сфери, щоб уберегтися від противника. А розпочнемо зараз і не чекаючи. І юні феї попрямували до спортивного майданчика, де тренування вийде кращим, ніж у парку. Прийшовши на місце, Софія сказала:

— Ембер, у нас мало часу, тому я покажу та навчу всього, що вже знаю сама, слухай мене уважно та старайся не перебивати, ти згодна?

— Вперед, я тебе слухаю,— серйозно сказала Ембер,— можеш починати свій урок магії фей. І дівчатка розпочали своє тренування. А як тільки закінчили, то повернулися в замок, поїли та запитали в їх мами про одну справу.

— Мамо, нам потрібно піти в одній важливій справі,— сказала Софія,— можна нам відправлятися, чи ти не дозволяєш нам цього?

— Авжеж, ідіть, лише на вечерю не запізніться,— відповіла ніжно їм мама,— біжіть на прогулянку. Вибігши на подвір’я діти зосередилися та трансформувалися: на Софії з’явилися голубенька корона, сукня, черевички, рукавички, амулет Авалора у голубому ланцюжку, круглі сині сережки, позаду розкрилися сині з голубими візерунками крильця. А в Ембер з’явилися оранжева корона, сережки, сукня, рукавички, чобітки, смарагд у жовтій оздобі, ззаду розкрилися червоні з оранжевими візерунками крильця. Дівчатка взялися за руки та телепортувалися знайомитися до міс Рози.

— Міс Розо, знайомтеся, моя сестра Ембер,— сказала Софія,— недавно вона стала феєю й я подумала, що їй буде корисно позайматися зі мною у вас. Якщо це неможливо, то вибачте за те, що видала ваше місцезнаходження іншим.

— Все гаразд люба, ти правильно вчинила,— відповіла добра чарівниця,— до речі тепер я добре бачу, що ти стаєш феєю добра. У твоєї сестри палає могутня сила Дракона, тому вона стане феєю полум’я. Вітаю, тепер у вас формується власна команда, що, можливо, захищатиме Чарівляндію від небезпек. На жаль, мені не відомо скільки триватиме процес, можливо, у вас навіть з’явиться ще один член, але це вже справа майбутнього.

— Ого, нічого собі,— сказали дівчатка,— ми колись станемо командою, що захищатиме Чарівляндію від небезпек, чудова новина. Ну що ж почнемо тренування,— мовила Софія,— Міс Розо, з чого почнемо, щось нове, чи повторимо засвоєне мною трішки раніше?

— Дівчатка, сьогодні ви разом повторите все, про що я розповідала та показувала Софії,— сказала міс Роза,— щоб гарно закріпити вивчені вміння та змогли їх використовувати потім. І маленькі чарівниці почали тренування.

— Сонячне тепло,— промовила Софія,— кінець холодів. Теплий вітерець розігрів прохолодне повітря зігріваючи всіх навколо. Посилюючись, магія викликала сильну спеку, що почала робити всім незручності. Помітивши це Софія вигукнула для того, щоб зробити все на краще:

— Приємна прохолода, зупини цю спеку. Прохолодний вітерець розігнав спеку, стабілізувавши клімат Чарівляндії. Раптом пролунав тріск і на Ембер почала падати гілка дерева завтовшки зі конячий тулуб. Помітивши це, Софія, напружившись, викликала блакитну стіну, яка затримала падіння гілки на Ембер. Остання відійшла та Софія, розслабившись, дозволила гілляці впасти на землю. Цим Софія довела вміння володіти магією захисного щита.

— Молодець, ти готова до першого іспиту з магії,— сказала міс Роза,— Ембер, твоя черга. Фея вогню зосередилася і підлетівши, сказала:

— Жар вогню, розігрівання повітря. Гарячий вітер розігрів повітря до нестерпної спеки, через це дівчинка вимовила наступне закляття:

— Крижане полум’я, охолоди атмосферу. Подих холодного повітря знизив температуру до оптимального рівня. Всі зітхнули з полегшенням після зникнення несподіваної спеки. Але різкі перепади температур призвели до формування грозової хмари, що нависла над чарівницями. Міс Роза вже зібралася втрутитися, але несподівано одна з блискавиць спалахнула поблизу знесиленої Софії. Її сестра зреагувала миттєво: навколо дівчинки з’явився вогняна куля, що захистила її від блискавиць. Далі, зосередившись, Ембер вистрелила в хмару вогняним потоком і підвищивши температуру останньої випарувала її, ліквідувавши таким чином загрозу.

— Вітаю, Ембер, ти теж готова до свого першого іспиту з магії,— сказала міс Роза дівчинці,— дівчатка, я горджуся вами й тим чого ви досягли разом за цей час. Ви станете могутніми, якщо не найсильнішими, феями Чарівляндії та прекрасними її захисниками. Я вірю, що одного дня ви зробите щось, що ввійде в історію нашої славної Вітчизни. А тепер можете відлетіти та повернутися додому, відпочити до свого завтрашнього випробовування, до зустрічі, маленькі феї.

— Бувайте, міс Розо, приємно було з вами познайомитися,— сказала Ембер,— щасти вам. Ох, Софіє, як же сьогодні я втомилася, але все ж задоволена: про таке я б могла лише мріяти.

— Ембер, я рада, що тобі сподобалося, але на нас чекає ще немало схожих подій, тож давай відпочинемо,— запропонувала Софія,— бо завтра в нас буде новий день і нові пригоди. Діти, розмовляючи, не бачили відьми, що влаштувавшись на даху одної з веж замку слідкувала за ними. Провівши дівчаток поглядом до палацу, вона злетіла, не використовуючи при цьому мітли чи чогось іншого в якості повітряного засобу пересування та полетіла у своїх злих справах. Юні феї вже зайшли кожна в свою кімнату та лягли відпочити після важкого та насиченого дня як до них прийшли слуги та повідомили, що їм час відправлятися на вечерю. Сказавши, що зараз будуть, дівчатка втомлено встали та відправилися повечеряти. Під час вечері батьки запитали в чарівниць про їх успіхи:

— Ембер, Софіє, як у вас справи з магією,— поцікавився тато,— є щось вже новеньке чи ні?

— У нас все добре, ми вже здатні себе й інших захистити від небезпек,— відповіла Ембер,— скоро в нас буде іспит із магії, де буде перевірено, наскільки добре я та Софія оволоділи чарами. Це поки що все на сьогодні.

— Якщо бажаєте, можемо показати своє перетворення,— сказала Софія,— ну, Ембер, почнемо. Маленькі чарівниці, зосередившись, засяяли та стали феями, викликавши здивування у всіх, навіть у їх мами та тата.

— Ого, прекрасно, наші доньки вже стали гарнішими ніж будь-коли раніше,— сказала мама Софії,— такого дива я ще не бачила, хоч і прожила вже немало, це і справді неповторно.

— Згоден із тобою люба, це неповторне видовище,— погодився тато Ембер і Джеймса,— таке все ж можна побачити лише раз у житті. Полюбувавшись на фей, усі прийнялися їсти, у тому числі й нерозлучні чарівниці. Попоївши діти втомлено порозходилися по своїх кімнатах. Софія, нарешті діставшись до ліжка, вже збиралася поспати, як до неї застрибнув її товариш Вухань та запитав у своєї подружки:

— Привіт, як минув день у тебе сьогодні?

— Привіт, все прекрасно,— втомлено сказала дівчинка та заснула виснажена сьогоднішніми пригодами. Кролик зістрибнув і теж відправився спати на своє місце. Вночі Софії наснилося дещо дуже дивне: ніби вони відбиваючи напад якогось мага жертвують собою: Софія заради рідної мами, Ембер — тата і Люсінда — заради неї, Софії, та отримують якесь нове перетворення, що зробило їх набагато сильнішими та дало змогу здолати противника. Не взмозі зрозуміти, що це може означати, дівчинка прокинулася та сіла на ліжку, обдумуючи сон. Так і нічого не зрозумівши Софія лягла спати далі та вже спочивала до самого ранку без дивних сновидінь та інших незрозумілих дивних подій. Наступного ранку дівчинка прокинулася бадьорою, незважаючи на дивний сон, що стривожив її. Щоб якось покращити собі настрій, Софія вирішила поділитися цим із Ембер. Знайшовши сестру, вона сказала їй усе.