По-справжньому. Але зараз усе гаразд, і я рада, що ти таки прийшла в гості після всього. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

По-справжньому. Але зараз усе гаразд, і я рада, що ти таки прийшла в гості після всього.



— Звісно, ти ж моя подруга, як я могла забути про тебе? Яка я була б не зайнята я все одно думаю про тебе, як ти там, чи все ж є гаразд. Погомонівши з Уною, Софія зібралася додому:

— Будь ласка не ображайся, але мені вже треба йти додому, батьки чекають на вечерю.

— Все гаразд, можеш сміливо повертатися додому,— відповіла Уна,— я ж розумію, бувай.

— До зустрічі,— сказала Софія та попливла до поверхні. Випливши на скелю, дівчинка трансформувалася в фею та злетівши, полетіла додому. Приземлившись поблизу палацу, дівчинка знову стала собою та забігла до палацу. А там на бідолашну чекала жахлива новина: Блекота якимсь чином захопила в заручники її найрідніших людей — маму, тата, сестру Ембер, незважаючи на її силу вогню, Джеймса, а слуг перетворила на тваринок: жаб, мишей, змій, пташок та багато іншого. Помітивши, що Софія вже прибула відьма сказала спантеличеній та зляканій дівчинці:

— О, нарешті наша фея Добра прилетіла, якраз вчасно. Отже, є лише 2 варіанти: ти віддаєш мені амулет Авалора, а я залишаю в спокої тебе та твою сім’ю чи я забираю його силоміць та буду мучити твоїх рідних скільки захочу. Вибирай, що тобі більше до душі — 1-ше, 2-ге?

— Гаразд, твоя взяла,— сказала дівчинка,— зараз ти отримаєш амулет Авалора від мене. Зосередившись на чомусь вона змусила амулет засяяти. Через кілька секунд це сяйво перейшло на Софію. Потім воно швидко згасло й дівчинка знявши амулет, що втратив свою красу, ставши звичайною старою підвіскою, усміхненій відьмі. Як тільки Блекота отримала те, що хотіла, відразу десь зникла. Усі заручники опинилися там, звідки їх підняла вгору відьма, а слуги знову стали людьми. До Софії підійшов тато та запитав у доні щодо того, що сталося зовсім недавно в його палаці.

— Люба, можеш пояснити свій вчинок із амулетом. Я не зовсім зрозумів, що ти задумала? На це Софія тихо відповіла батькові:

— Тату, я поглинула силу амулета, тепер вона вся є в мені, а підвіска самознищиться, як тільки відьма спробує щось зробити з нею. Повір, мені було дуже важко та боляче це робити, але заради вас я і це змогла зробити.

— Моя дівчинко, хоч і ти мала, але серденько в тебе більше ніж здається з першого погляду,— батько ніжно обняв дівчинку та додав,— отже сила амулета Авалора буде в тобі навіки?

— На жаль чи на щастя ні, тату,— стиха сказала Софія,— як тільки я отримаю остаточне перетворення, магія пилку феї відновить підвіску та поверне туди чари, які я забрала. Пояснивши це татові дівчинка відправилася до русалоньки Уни, щоб у неї розважитися та розслабитися після напруженої ситуації у палаці. Хоч і на дівчинці не було її підвіски, але вона як завжди стала русалонькою, варто їй було лише присівши на камені торкнутися ніжками води на глибині. Пірнувши, Софія попливла в напрямі до палацу русалок, але на шляху, зверху, почула чийсь зловісний сміх. Випливши на поверхню моря, дівчинка побачила те, чого так боялася: Блекота підняла над водою Уну, щоб змусити її страждати. Вистрибнувши над водою, дівчинка стала феєю та сказала цій знахабнілій відьмі:

— Негайно відпусти Уну, а то я тобі покажу, як ображати моїх друзів і близьких. Негайно!!!

— О, наша фея показує свій характер, як це мило,— знущаючись промовила відьма,— а я твоїх погроз не боюся, вони нічого не варті. Сама знаєш, що це лише пусті слова без опори. Тим часом бідолашна Уна зблідла та перестала рухатися. У Софії стиснулося серденько від цього. Не витримавши, дівчинка вистрелила:

— Стріла доброти. Закляття влучило у відьму та приголомшило її, чого Софії вистачило, щоб зняти закляття відьми та обережно спустити подругу в океан. Потрапивши у природну стихію, русалонька прийшла до тями та подякувала подружці за порятунок від смерті.

— Дякую, Софія, якби ти не припливла, я б загинула, випарувавшись, як водичка на сонці.

— Будь ласка, я відчула, що ти в небезпеці та полетіла на порятунок. Я зараз допоможу тобі дістатися додому та повернуся до палацу, щоб перевірити чи відьма не хазяйнує там.

— Ти віддала свій амулет, але все одно можеш ставати русалонькою та чарувати,— помітила Уна,— як тобі, мені не ясно, це вдалося зробити. Зітхнувши, дівчинка все розповіла їй.

— Зрозуміло, ти поглинула силу амулета й віддала саму підвіску відьмі, щоб вона відчепилася від вас, але та швидко зрозуміла, що її обманули, знайшла та почала мучити мене,— підсумувала сказане Уна,— але ти швидко все зрозуміла та врятувала моє життя. Взявшись за руки подруги попливли до палацу. Королева Емілі тепло зустріла дівчинку в палаці дякуючи їй за порятунок доньки. Спочатку Софії було ніяково через все це, але потім вона подумавши, що все ж якби не її добре серце, то її подруга вже давно була б хмаркою на небі. І дівчинка припинила соромитися та пообідавши повернулася додому. Деякий час юна фея жила звичним життям, але відьма Блекота так просто не здалася, не змирилася з своєю поразкою: почитавши книги про магічні артефакти вона дізналася про справжній план феї добра: змусити всіх вважати, що магічний амулет Авалора знищений, а його сила втрачена навік. — Ну що ж дівчинко, ти ще пошкодуєш про це,— пообіцяла відьма,— тобі захотілося спокою? Я тобі покажу як усіх водити за носа. Тим часом сама Софія почувалася якось неспокійно: її добре серденько підказувало їй, що їх боротьба зі спільниками зла всього лише розпочалася та на неї ще чекає багато підступів і небезпек. Але тепер фея добра не могла передбачити хто постраждає на цей раз. І це бідолашку дуже мучило. Тож вона вирішила провідати свою давню знайому — чарівницю Люсінду. Щоб не витрачати час і нікого не турбувати, дівчинка просто телепортувалася до будиночку Люсінди. Постукавши у двері, вона почула знайомий голос, який запитав, хто це там ходить. Рипнули двері й із будинку вийшла її давня знайома, добра чарівниця та колишня відьма.

— Софіє, яка я рада тебе бачити,— вигукнула Люсінда,— як живеться, що новенького в тебе?

— Ох, Люсіндо, скільки всього трапилося від останньої нашої зустрічі,— відповіла принцеса Чарівляндії,— розповідати довго, а часу в нас небагато залишилося. Тому дивися уважно. Не стаючи феєю, дівчинка начарувала в повітрі екран, де показала все, що з нею протягом останнього року трапилося: її чарівні пригоди протягом першої половини року, та остання сварка з Ембер, що призвела до появи в ній чарівних сил. Здивована чаклунка запитала в Софії:

— Невже це правда, що звичайна дівчинка може стати чарівницею? Раптом з’явилася Ембер і сказала, схвильована зникненням Софії:

— Софія, ти налякала нас усіх, я вже вважала, що та відьма знову щось накоїла, а ти намагаєшся все виправити. О, Люсінда, привіт, щось сталося?

— Вітаю, здається у вас проблеми, можливо я зможу допомогти,— запитала Люсінда,— все ж таки я чарівниця, хоч і не така як ви.

— Якщо бажаєш, то ми з Софією можемо допомогти тобі теж стати такою ж як і ми — феєю,— запропонувала Ембер,— це неважко, до того ж ти і так чарівниця. Залишилося тільки наділити тебе вогнем Дракона і ти через деякий час переродишся в магічну істоту, фею.

— Це було б чудово, я б змогла допомагати вам,— відповіла Люсінда,— втрьох легше протистояти злим силам. Зосередившись, Ембер створила вогник, що влетів у Люсінду. Дівчинка відчула прилив сил і сказала друзям:

— Це неповторно, таке відчуття, наче магія зростаючи в багато разів наповнює тіло та створює відчуття всемогутності. Моя природна магія поступово зміцнюється, стає могутнішою. Я відчуваю невелику зміну в моїх силах, вони кваліфікувалися, здається, в магію світла.

— Чудово, отже ти теж стала магічною істотою та скоро трансформуєшся у фею,— сказала Софія,— вітаю, подружко, незабаром ти станеш однією з нас. Вечоріє, Ембер і Софія повернулися в замок, а Люсінда зайшла в будинок і повечерявши лягла спати. Наступного дня дівчатка знову зустрілися та вирішили випробувати свої здібності. Двоє з них зосередившись, стали феями, а Люсінда залишилася як глядач. Злетівши, Софія й Ембер почали тренування.

— Вогняний промінець,— почала Ембер,— тепло полум'я.

— Щит доброти,— сказала Софія,— мур ласки. Ембер, що сталося, ти вдарила найлегшим закляттям.

— Софіє, я не зможу вистрелити в тебе чимось сильнішим, бо боюся тобі зашкодити, ти ж моя сестра,— відповіла Ембер,— на скелі, я мабуть, наважуся вдарити ще сильніше.

— Гаразд, почнемо спочатку, будемо тренувати магію нападу,— відповіла Софія,— але чари захисту теж треба відпрацювати й нам обом, Ембер. Ми маємо бути готові до нового нападу відьми. Ембер кивнула погоджуючись з сестрою та відповіла, намагаючись пояснити дивну поведінку:

— Розумієш, я не можу вдарити в тебе магією, в мене не вистачає сили волі, духу. Я боюся, що закляття виявиться надто сильним і ти або втратиш сили або загинеш.

— О, Ембер, тебе так змінили наші пригоди,— відповіла Софія,— ти стала чуйною, обережною. Підлетівши одна до одної дівчатка ніжно обнялися. Пізніше юні феї продовжили своє тренування. Злетівши дівчатка вигукнули по черзі:

— Вогняні шипи,— вигукнула Ембер,— потік полум'я. Струмінь вогню вдарився об скелі й стер їх на порох.

— Промінь щедрості,— сказала Софія,— потік добра. Закляття дівчинки теж знищило камінь. Задоволена результатом, Софія відповіла своїй сестрі та подрузі — Ембер.

— Чудово, тепер потрібно відпрацювати магію захисту. Ембер, уперед і не треба хвилюватися, ми на одному рівні.

— Промені вогню,— вигукнула Ембер,— ударна хвиля. Закляття дівчинки полетіло прямо в Софію, але та не розгубилася, а теж вигукнула закляття вже для свого захисту:

— Дзеркала доброти,— відбилася Софія,— світла щирість. Двоє заклять зіткнулися та розсіялися магічним салютом.

— Чудово, а тепер відпрацюємо магію захисту,— відповіла Софія,— спочатку нападаєш ти, а потім — я, уперед!

— Струмінь полум'я,— вигукнула Ембер,— вогонь Дракона!

— Стіна дружби,— сказала Софія,— щит добра. Закляття феї вогню вдарилося в захист феї добра та розсіялося. Дівчинка згуртувалася і сформувала своє атакуюче закляття:

— Серце щирості,— вигукнула дівчинка,— вогонь дружби!

— Сфера полум'я,— сказала Ембер,— вогняні обладунки. Відбивши закляття Софії, Ембер опустилася на землю та прийняла свій звичний вигляд. Фея добра зробила те саме та сказала до подружки та зведеної сестри:

— Тепер ми трішки готові до нападів Блекоти, завтра повторимо тренування,— сказала Софія,— гадаю ми сьогодні добре попрацювали, до зустрічі, Люсіндо. І подруги телепортувалися додому. Вечоріло, Ембер і Софія приготувалися спати, а Люсінда ще деякий час сиділа, роздумуючи над усім тим, що сталося з нею сьогодні: несподівана зустріч із Софією й Ембер, дивовижна правда про їх можливості та її шанс приєднатися до пригод її друзів. Все ж таки дівчинка заснула та все затихло до самого світанку. Вранці прокинувшись та привівши себе до ладу Люсінда вийшла на вулицю та побачила, що її друзів схопила відьма та підвісила на дах її будинку. На той час перевтілення її сил у магію фей. Злякавшись за своїх друзів — сусідських дівчаток, вона раптом підлетіла та засяявши змінилася: на голівці з'явилася жовта корона, на самій феї — яскраво-жовта сукня та черевички. На руках з'явилися рукавички, а позаду розкрилися невеличкі прозорі жовті крильця. Вражено розглядаючи себе, дівчинка зовсім забула про відьму, але та втекла не бажаючи більше зайвий раз світитися. Тут відкрився портал і з нього вийшли Софія й Ембер. Побачивши Люсінду в стані феї, вони змінившись у стани фей спочатку зняли з даху переляканих дівчаток, а потім підлетіли до здивованої подружки та запитали:

— Вітаю, Люсіндо, ти змогла стати феєю,— сказала Софія,— і незабаром приєднаєшся до наших пригод.

— Молодець, ти пройшла випробування долі та змогла трансформуватися і тепер одна з нас,— сказала Ембер,— як чудово наша команда поповнилася чудовою феєю! Раптом з'явилася міс Роза та усміхнувшись сказала:

— Чудово, тепер команда захисниць Чарівляндії у повному складі: Софія — фея добра, Ембер — фея вогню, Люсінда — фея світла. На вас чекає ще довгий шлях удосконалень своїх сил, але крім них будуть і випробування. Найперші ви вже пройшли та змогли стати феями. Наступне випробування — на міцність, тобто ви повинні або перемогти відьму Блекоту або ви програєте і вона зробить з вами та вашою країною все, що забажає. А поки що відпочивайте, до нових зустрічей. Розповівши про все, фея зникла, а дівчатка обговорили подію та навчили Люсінду всьому необхідному. Побавившись, подружки розійшлися по домівках: Софія пішла в конюшню і там зустрівшись із конем Мінімусом вирішила потренуватися. Ембер запросила подруг і разом із ними влаштувала чаювання. Люсінда зайшла в дім і поснідавши, вийшла надвір і змінившись відпрацювала закляття нападу, відбиття атак і формування щитів.

— Гаразд, почну з атаки: сонячне сплетіння! Закляття Люсінди вдарило в камінь і знищивши його відбилося. Зосередившись, дівчинка підлетіла та вдарила новою магією:

— Чудово, тепер відбиття атак: промінь сліпучого світла! Нове закляття вдарило в попереднє та знищивши його теж відбилося рикошетом. Щоб остаточно зупинити всі свої закляття дівчинка сформувала магічний щит жовтого кольору. Її власна магія вдарилася в щит і розсипалася іскрами.

— От і добре, я в чудовій формі та можу розслабитися хоч на деякий час, доки не почалися проблеми з тою потворною відьмою, її здається звали Блекотою. Ну гаразд піду розвіюся. І дівчинка прийнявши свій звичний вигляд побігла пограти з друзями. До вечора юні феї розважалися без страху, а потім відправилися спати, бо відчували, що скоро їх безтурботне життя скінчиться і розпочнеться новий етап пригод у їх житті фей-захисниць Чарівляндії.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; просмотров: 209; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.175.174.36 (0.031 с.)