Непрямі податки та їх вплив на фін-госп діяльність



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Непрямі податки та їх вплив на фін-госп діяльність



Юридичні особи сплачують податки, коли купують товари. Водночас, реалізуючи свої товари, роботи, послуги, юридичні особи у складі виручки від реалізації одержують на свої рахунки певні суми непрямих податків, сплачених покупцями (споживачами).

При цьому вплив непрямих податків на фінансову діяльність суб'єктів господарювання залежить від багатьох обставин і чинників. Цей вплив можна розглядати у двох аспектах:

1) сплата непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати виконаних робіт, отриманих послуг здійснюється за рахунок оборотних коштів суб'єктів господарювання, тобто має місце іммобілізація оборотних коштів для сплати податків. У цьому разі враховуються такі чинники: умови оплати та обсяги придбання товарно-матеріальних цінностей, ставки й пільги щодо податків, джерела і терміни відшкодування сплачених непрямих податків;

2) цей вплив пов'язаний із надходженням непрямих податків на рахунки суб'єктів господарювання, які реалізують товари, роботи, послуги. Непрямі податки, що надходять на рахунки суб'єктів господарювання, використовуються для відшкодування сплачених ними непрямих податків за придбання товарно-матеріальних цінностей. Певний час, до перерахування в бюджет, непрямі податки залишаються в розпорядженні (обороті) підприємств.

Акцизний податок — це непрямий податок, що встановлюється на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, та включається в їхню ціну.

латниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності:

• виробники підакцизних товарів на митній території України, в тому числі з давальницької сировини;

• нерезиденти, які виробляють підакцизні товари на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва;

• суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які ввозять на митну територію України підакцизні товари в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провозу (пересилки);

• юридичні або фізичні особи, які купують підакцизні товари в податкових агентів. Окрім виробників та імпортерів підакцизних товарів, Податковий кодекс прописує нових платників податку(ст. 212 ПКУ) - це:

- особи, що реалізують конфісковані підакцизні товари, підакцизні товари, що мають статус безхазяйних, та за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, товари, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;

- особи, які реалізують або передають у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари, що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку;

- особи, що порушили правила дотримання вимог митних режимів (транзит, митний склад, знищення або руйнування, відмова на користь держави, магазин безмитної торгівлі, тимчасове ввезення, переробка на митній території України), що передбачали звільнення від оподаткування;

- особи, що відповідальні за виконання умов цільового використання підакцизних товарів, на які встановлено ставку податку 0 грн. за 1 л 100% спирту, 0 євро на 1000 кг нафтопродуктів та порушили такі вимоги (перелік таких товарів наведено в пп. пп. 229.1.1 і 229.2.1 ПКУ);

- особи, які порушили умови щодо цільового використання підакцизних товарів при здійснені операцій з підакцизними товарами, які не підлягали оподаткуванню або звільнені від оподаткування (дані товари визначено в п.п. 213.2, 213.3 ПКУ).

Відмітимо, що в ПКУ не передбачається справляння акцизного податку через податкових агентів, а, відповідно, і в перелік платників цього податку уже не включаються юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.

 

Об`єкт – операції з підакцизними товарами . До об'єктів, що оподатковуються, додали операції:

- з реалізації конфіскованих підакцизних товарів, товарів, що визнані безхазяйними, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та ті, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;

- реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів, що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, відповідно до п. 213.3 ПКУ;

- обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат з урахуванням пункту 214.6 ПКУ. Зазначимо, що відповідно до згаданого пункту у разі наявності наднормативних втрат спирту та алкогольних напоїв, допущених з вини виробника під час виробництва підакцизних товарів, базою оподаткування є вартість (кількість) цих товарів, які можна було б виробити з наднормативно втрачених товарів.

Як і раніше, не підлягають оподаткуванню операції із вивезення підакцизних товарів платником податку за межі митної території України. Нововведенням є те, що до таких операцій додали операції із ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів, у яких виявлено недоліки, що перешкоджають реалізації цих товарів на митній території країни імпортера, для їх повернення експортеру.

Перелік операцій, що звільнені від оподаткування, в ПКУ більш розширили, додавши операції з:

- ввезення підакцизних товарів на митну територію України, призначених для офіційного (службового) користування дипломатичними представництвами іноземних держав, консульськими установами іноземних держав;

- безоплатної передачі для знищення підакцизних товарів, конфіскованих за рішенням суду, та таких, що перейшли у власність держави внаслідок відмови власника, якщо вони не підлягають реалізації;

- ввезення на митну територію України усіх підакцизних товарів(раніше - лише алкогольних напоїв та тютюнових виробів), що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів, за умови пред'явлення органу державної митної служби ліцензії на право виробництва (крім виробництва нафтопродуктів);

- ввезення на митну територію України підакцизних товарів (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів) як міжнародної технічної допомоги або як гуманітарної допомоги;

- ввезення акредитованими державними випробувальними лабораторіями та/або суб'єктами господарювання, еталонних чи тестових зразків тютюнових виробів (не призначених для продажу вроздріб) для проведення досліджень чи випробувань (калібрування лабораторного обладнання, проведення дегустацій, вивчення фізико-хімічних показників, дизайну);

- реалізації скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах для потреб населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Окремо, у ст. 219 ПКУ, передбачається, що усі підакцизні товари, які тимчасово ввозяться на митну територію України для показу чи демонстрації, якщо вони залишаються у власності нерезидентів та їх використання на території України не має комерційного характеру, пропускаються через митний кордон України без сплати акцизного податку під зобов'язання про вивезення таких товарів у такому ж стані, за умови надання гарантій (грошової застави) органу державної митної служби(раніше не підлягали оподаткуванню лише зразки алкоголю та тютюну, імпортовані з такою метою, при цьому не встановлювались зобов'язання про їх зворотнє вивезення і не вимагались гарантії для органу державної митної служби).

База – кількість товарів, договірна вартість товарів, максимальна роздрібна ціна товарів . Порядок визначення бази оподаткування акцизним податком встановлено в ст. 214 ПКУ, відповідно до якої базу оподаткування пропонується визначати при застосуванні:

- адвалорної ставки - виходячи з вартості підакцизних товарів за максимальними роздрібними цінами, без урахування акцизного податку та ПДВ (п. 214.1 ПКУ);

- специфічних ставок - виходячи із суми метричних одиниць виміру, ваги, об'єму, кількості або іншого натурального показника (п. 214.4 ПКУ).

Також можливе застосування одночасного використання адвалорної та специфічної ставки. Тоді базою оподаткування буде база, визначена відповідно до пунктів 214.1 та 214.4 ПКУ.

Ставки – специфічні, адвалорні та комбіновані . У п. 215.1 ПКУ визначено наступні групи підакцизних товарів:

1) спирт етиловий, алкогольні напої, пиво;

2) тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

3) нафтопродукти, скраплений газ;

4) автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Як бачимо, перелік підакцизних товарів доповнено новим видом - скрапленим газом, на який встановлено ставку податку в розмірі 40 євро за 1000 кг (нагадаємо: реалізація скрапленого газу для потреб населення звільняється від оподаткування).

Що стосується ставок податку на інші підакцизні товари, то тут відразу видно - вони зросли, особливо на нафтопродукти. Також підвищилися ставки на

алкогольні, тютюнові вироби та зросло мінімальне акцизне податкове зобов'язання зі сплати акцизного податку на тютюнові вироби.

Важливо не оминути увагою те, що пунктом 1 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ зберігаються знижені ставки податку для коньяків (коди згідно з УКТ ЗЕД 2208 20 12 00, 2208 20 62 00):

20 гривень за 1 літр 100% спирту у 2011 році;

27 гривень за 1 літр 100% спирту у 2012 році.

Починаючи з 2013 року ставка податку для коньяків буде такою ж, як і для інших напоїв, що містять спирт (підгрупа 2208 УКТ ЗЕД).

Незмінними залишились ставки на легкові автомобілі, причепи та напівпричепи, але при цьому було дещо переглянуто ставки на кузови та мотоцикли. Зокрема, акцизи на кузови (включаючи кабіни) для моторних транспортних засобів відтепер будуть вимірюватись у євро - 100 (для товарної категорії 8707 10 10 згідно з УКТ ЗЕД) і 400 (для товарної категорії 8707 10 90 згідно з УКТ ЗЕД), а були 1000 і 4000 гривень відповідно. Нову ставку встановлено і на мотоцикли та велосипеди з допоміжним мотором, з колясками або без них (код згідно з УКТ ЗЕД 8711 90 00 00) - 10 євро за 1 шт. (для інших мотоциклів ставку збережено на попередньому рівні - 0,2 євро за 1 куб. см об'єму циліндрів двигуна).

Але ставки податку, які зараз наведено в ст. 215 ПКУ, будуть застосовуватись недовго. Відповідно до пункту 4 розділу XIX "Прикінцеві положення", ПКУ Кабмін повинен щорічно до 1 червня вносити до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до ПКУ щодо абсолютних ставок оподаткування акцизним податком з урахуванням індексів споживчих цін та цін виробників промислових товарів. Ця норма прийшла на зміну попередній, що передбачала щорічну індексацію ставок акцизного податку, які застосовувались за умови публікації Кабміном нових проіндексованих ставок.

Окремо відмітимо, що ст. 229 ПКУ визначені особливості оподаткування спирту етилового (п.229.1) та нафтопродуктів, що використовуються в якості сировини для нафтохімічної промисловості (п. 229.2 – вироблені в Україні та п. 229.3 - імпортовані).

Відмітимо, що пільги з оподаткування спирту етилового перенесені до ПКУ. Зокрема, встановлено, що акцизний податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту із:

а) спирту етилового, який використовується підприємствами первинного та змішаного виноробства для виробництва виноградних та плодово-ягідних виноматеріалів і сусла;

б) спирту етилового, який використовується для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів;

в) спирту етилового денатурованого (спирту технічного), який реалізується суб'єктам господарювання з метою його використання як сировини для виробництва продуктів органічного синтезу, які не містять у своєму складі більш як 0,1% залишкового етанолу;

г) біоетанолу, що використовується підприємствами для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу;

ґ) біоетанолу, який використовується для виробництва біопалива.

Як і колись, до отримання з акцизного складу спирту для виробництва вищеназваної продукції платникам податку потрібно видати податковий вексель для гарантування цільового використання спирту. При цьому, строк, на який видається податковий вексель підприємствами-виробниками для виробництва окремих видів продукції, не може перевищувати 90 календарних днів, а підприємствами первинного виноробства та виробниками лікарських засобів - 180 календарних днів.

При цьому слід враховувати, що відвантаження спирту етилового, який використовується для виробництва лікарських засобів, та спирту етилового денатурованого, який використовується для виробництва продуктів органічного синтезу, здійснюється в межах квот, установлених Кабміном (п.п. 229.1.12, 229.1.13 ПКУ). Зазначимо, що обсяги квот на відвантаження спирту етилового, що використовується для виробництва лікарських засобів, за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту етилового уже встановлено постановою КМУ N 19 від 05.01.2011 р.

Відтепер на усіх підприємствах, де використовують спирт за нульовою ставкою, будуть встановлюватись податкові пости (раніше - лише на підприємствах, що використовують спирт етиловий для виробництва лікарських засобів та виробляють продукти органічного синтезу).

Що стосується нафтопродуктів, то пільги з їх оподаткування є новацією ПКУ. Зокрема, встановлено, що легкі дистиляти (код згідно з УКТ ЗЕД 2710 11 11 00) та важкі дистиляти (код згідно з УКТ ЗЕД 2710 19 31 30) можуть бути реалізованими у якості сировини для виробництва етилену за нульовою ставкою (п. 229.2. ПКУ). Також ці самі дистиляти можуть ввозитися в Україну в якості сировини для виробництва етилену без сплати акцизного податку (п. 229.3. ПКУ). До отримання цих дистилятів виробниками має видаватися податковий вексель на суму акцизного податку, нарахованого на обсяг нафтопродуктів на строк до 90 календарних днів.

В ПКУ чітко прописаний порядок визначення дати виникнення податкових зобов'язань щодо сплати акцизного податку в залежності від виду операцій, що здійснюються з підакцизними товарами. Так, датою виникнення податкових зобов'язань, згідно зі ст. 216 ПКУ, є:щодо підакцизних товарів, вироблених на митній території України, - дата їх реалізації виробником;

щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару - дата складання відповідного акта;

у разі ввезення підакцизних товарів на митну територію України - дата подання митної декларації або дата нарахування податкового зобов'язання митним органом;

при передачі підакцизних товарів, вироблених з давальницької сировини, - дата їх відвантаження виробником замовнику або за його дорученням іншій особі;

при використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб - дата їх передачі для такого використання (крім використання для виробництва підакцизних товарів).

Зауважте, раніше податкові зобов'язання з акцизного збору виникали за правилом першої події - за датою зарахування коштів або датою відвантаження товару (ст. 4 Декрету КМУ N 18-92 від 26.12.92 р.).

Також слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 216.3. ПКУ податкове зобов'язання щодо втраченого підакцизного товару не виникає, якщо:

а) платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин, і його використання на митній території України є неможливим;

б) підакцизний товар утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом. Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів у межах нормативів втрат, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Строки сплати податкових зобов'язань:

1) для виробників підакцизних товарів на митній території України - протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації за місяць;

2) для алкогольних напоїв, при виробництві яких використовується спирт етиловий неденатурований, - при придбанні марок акцизного податку;

3) для власників продукції, виробленої з давальницької сировини, - не пізніше дати відвантаження готової продукції;

4) для імпортованих підакцизних товарів (крім маркованої продукції) - до або в день подання митної декларації;

5) для імпортерів маркованої підакцизної продукції - при придбанні марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Що стосується декларації з акцизного податку, то відповідно до ст. 223 ПКУ платники податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України, та імпортери алкогольних напоїв та тютюнових виробів мають подавати її щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду.

Базовий податковий період – місяць(операції з ЦП - квартал

Під терміном "податковий агент" розуміється агент підприємницької діяльності, створений у формі підприємства з іноземними інвестиціями, а також його підрозділи, право якого на звільнення від оподаткування окремими податками, зборами (обов'язковими платежами) було підтверджено рішенням суду, а також право вносити суми акцизного збору, стягнених з його платників, у бюджет.

Залежно від виду підприємницької діяльності визначено такі об'єкти оподаткування:

1) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на інші товари, безоплатна передача товарів, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів, виготовлених з давальницької сировини;

2) обороти з реалізації (передачі) товарів для власного виробництва, промислової переробки (крім оборотів з реалізації для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх робітників;

3) митна вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту, у разі товарообмінних операцій, отриманих без оплати.

Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах:

1) у твердих ставках з одиниці реалізованих, завезених, переданих товарів (вони встановлені в євро з одиниці переданих, завезених в Україну товарів, що реалізовані. Ці ставки диференційовані залежно від якісних характеристик товару);

2) у відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів або митної вартості. Для відсоткових ставок можливі такі варіанти: 1П1

• для товарів, які реалізуються за вільними цінами вітчизняними виробниками. Оподаткований оборот визначається, виходячи з вартості товарів за вказаними цінами, без урахування акцизного збору, без ПДВ;

• для товарів, що реалізуються за державними фіксованими і регульованими цінами, виходячи з їх вартості за вказаними цінами без урахування торгових знижок, а також сум податку на додану вартість;

• для товарів, що отримані за межами України за іноземну валюту, включаючи товари, завезені на територію України в результаті товарообмінних операцій і безкоштовно. Оборот, який оподатковується, обчислюється, виходячи з митної вартості товарів, перерахованої за курсом НБУ, що діяв на день подання митної декларації. В оподаткований оборот включаються також оплата митних послуг, ввізне мито.

Ставки акцизного збору єдині на всій території України.

Строки сплати в бюджет акцизного збору залежать від виду підакцизних товарів, суми податку.

Підприємства, що реалізують вироблені ними спирт етиловий і алкогольні напої, пиво, сплачують податок на третій робочий день після здійснення обороту. З реалізації тютюнових виробів податок сплачується один раз на місяць, до 16 числа, виходячи з фактичного обсягу реалізації за звітний місяць. Підприємства, в яких середньомісячна сума акцизного збору за попередній рік становила понад 25 тис. грн, сплачують податок щодекади (15, 25 числа поточного місяця і 5 числа місяця, наступного за звітним), виходячи з фактичного обороту за звітну декаду.

Решта підприємств сплачує податок щомісяця до 15 числа, також виходячи з фактичного обороту за попередній місяць.

За імпортовані підакцизні товари акцизний збір сплачується під час розмитнення імпортного товару.

Податок на додану вартість є непрямим податком, виконує фіскальну функцію та справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.

Платниками ПДВ є суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищував 3600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Об'єктом оподаткування є операції, пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом, а саме:

• продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

• завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюються нерезидентами для використання або споживання на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

• вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.

Не вважаються об'єктами оподаткування такі операції, які здійснюються суб'єктами господарювання. До них належать:

• випуск, розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб'єктами підприємницької діяльності;

• обмін цінних паперів на інші цінні папери;

• передача майна в оренду і його повернення після закінчення строку договору оренди;

• надання послуг зі страхування і перестрахування, із соціального і пенсійного страхування;

• обіг валютних цінностей:

• надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними і депозитними договорами;

• виплата заробітної плати, дивідендів;

• надання брокерських, дилерських послуг;

• передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права;

• оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що здійснюються за рахунок державного бюджету.

База оподаткування залежить від сфери та виду діяльності суб'єкта господарювання. Так, база оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з договірної вартості цих товарів, розрахованої за вільними або регульованими цінами. У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір.

З 1 січня 2015 року була впроваджена норма, яка передбачає обов’язковість подання звітності з ПДВ у електронній формі всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб.

Законом №71 змінено вимогу щодо обов’язкової реєстрації підприємства платником ПДВ.Так, п. 181.1 ПКУ у нинішній редакції передбачає, що обов’язковій реєстрації платниками ПДВ підлягатимуть особи, у яких загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищуватиме 1 млн. грн. без врахування ПДВ.

Таким чином, платники ПДВ, у яких станом на 1 січня 2015 року обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців не досягнув показника 1 млн. грн., зможуть скористатися правом на добровільне анулювання реєстрації платником ПДВ.

Очікуваною новацією, що набрала сили 1 січня 2015 року, стала зміна порядку визначення бази оподаткування ПДВ.

На підставі п. 188.1 ПКУ, база оподаткування, як і раніше, визначається з договірної вартості (звичайної ціни — у разі здійснення контрольованих операцій), однак відтепер така база не може бути нижче:

1)для операцій з постачання товарів/послуг – ціни придбання таких товарів/послуг;

2)для операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг – їх собівартості;

3)для операцій з постачання необоротних активів – балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи із звичайної ціни).

Виняток становлять операції з постачання товарів/послуг, ціни на які підлягають державному регулюванню, та газу, який постачається для потреб населення.

Заплановане до впровадження з початку 2015 року електронне адміністрування ПДВ запрацює з 1 лютого 2015 року у тестовому режимі. Перехідний період, протягом якого платники податку матимуть змогу призвичаїтися до нових сервісів, триватиме до 1 липня 2015 року, а вже з указаної дати система запрацює на повну силу (п. 35 підр. 2 р. ХХ ПКУ).Позитивною новацією у сфері електронного адміністрування ПДВ є встановлена п. 2001.6 ПКУ можливість повернення так званої «переплати» з електронного рахунку платника податку.

Так, якщо на дату подання податкової декларації із податку сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування перевищує задекларовану суму, що підлягає перерахуванню до бюджету, платник ПДВ має право подати до контролюючого органу у складі декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню:

а) або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов’язань з податку;

б) або на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві.

Зауважуємо, що можливість зарахування таких сум в рахунок майбутніх платежів із ПДВ системою електронного адміністрування ПКУ не передбачена, оскільки, як неодноразово зазначали фіскали у своїх роз’ясненнях, це порушує одне з основних правил даної системи, а саме відповідності сум нарахованого та сплаченого ПДВ.

Протягом дії системи електронного адміністрування ПДВ у тестовому режимі платники податку самостійно зараховуватимуть на електронні рахунки кошти з власних поточних банківських рахунків, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань із цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з ПДВ.

З 1 липня 2015 року на рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ платники податку зараховуватимуть також кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що надає право для реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, обчисленої відповідно до п. 2001.3 ПКУ.

Поповнення електронного рахунку платника ПДВ за рахунок інших джерел, наприклад, із поточних рахунків інших осіб, не передбачено.

Податкові накладні

З 1 січня 2015 року Законом №71 скасовано паперові форми податкових накладних, у зв’язку з чим зникла і необхідність складати податкову накладну у двох примірниках та надавати один із них покупцю.

Починаючи з 1 січня 2015 року, всі податкові накладні та розрахунки коригування до них складаються платниками ПДВ та надаються контрагентам виключно в електронному вигляді (п. 201.1 ПКУ).

Пунктом 201.10 ПКУ встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Вимога щодо обов’язкової реєстрації усіх без виключення податкових накладних/ розрахунків коригування до них в ЄРПН починає діяти з 1 лютого 2015 р. (п. 11 підр. 2 р. ХХ ПКУ).

Пунктом 1201.1 ПКУ передбачено, що порушення платниками ПДВ граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до них тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі:

10% від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, — у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20% — у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30% — від 31 до 60 календарних днів;

40% — на 61 і більше календарних днів.

Відсутність із вини платника реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50% від зазначеної в них суми ПДВ (1201.2 ПКУ).

Формування податкового кредиту

Значні зміни були запроваджені Законом №71 і в частині відображення податкового кредиту.З 1 січня 2015 року право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у податковій накладній, платнику податку надає тільки факт реєстрації такої податкової накладної у ЄРПН (п. 198.6 ПКУ).Крім того, 1 липня 2015 року з п. 198.3 ПКУ будуть виключені формулювання, які пов’язують можливість формування податкового кредиту з обов’язковим використанням придбаних товарів/послуг та основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також з 1 січня 2015 року Закон №71 вніс зміни до п. 198.6 ПКУ в частині права платника на включення до складу податкового кредиту податкових накладних протягом 365 днів з дати їх складання.

Бюджетне відшкодування

З 1 січня 2015 року зазнали також змін норми, що регулюють порядок бюджетного відшкодування.

Скасовано дію п. 200.3 ПКУ, яким було встановлено, що при від’ємному значенні різниці між податковим зобов’язанням і податковим кредитом, така сума враховується (і) у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, (іі) в разі відсутності податкового боргу — зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відтепер при від’ємному значенні різниці між податковим зобов’язанням і податковим кредитом, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в разі відсутності податкового боргу —

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому з ПКУ виключено п. 200.6 ПКУ, який передбачав право платника ПДВ на прийняття рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов’язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів.

Законом №71 були змінені також критерії, яким повинен відповідати платник ПДВ для отримання автоматичного відшкодування ПДВ.

З п. 200.19 ПКУ вилучено критерії, передбачені пп. 200.19.3 – 200.19.6, та замінено їх наступним:

— мають необоротні активи, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує у три рази суму податку, заявлену до відшкодування, або отримали терміном на один рік від банківської установи, перелік яких визначається Кабміном, фінансову гарантію, що діє з дня подачі відповідної заявки про повернення суми бюджетного відшкодування (у разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення норм податкового законодавства в частині зайво заявлених сум податку до бюджетного відшкодування, така фінансова гарантія має бути продовжена додатково на термін до двох років), а також:

а) здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40% загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом — протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів)або

б) здійснили інвестиції в необоротні активи у розмірах не менше ніж 3 млн. грн. протягом останніх 12 календарних місяців. Платникам податку, які отримали право на автоматичне бюджетне відшкодування, виходячи із цього критерію, сума такого відшкодування сукупно не може перевищувати суму податку, сплачену у складі вартості придбаних (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України)/споруджених необоротних активів незалежно від того, чи були вони введенні в експлуатацію (пп. 200.19.3 ПКУ).

Законом №71 також встановлено, що контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з ПДВ, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 1 липня 2015 року (п. 37 підр. 2 р. ХХ ПКУ).

Інші новації

До 31 грудня 2017 року продовжено режим звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання зернових і технічних культур (п. 152 підр. 2 р. ХХ ПКУ).

Відповідно до такого режиму від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання на митній території України зернових та технічних культур товарних позицій 1001 — 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами – виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств – виробників.

Також від оподаткування ПДВ звільняються операції з вивезення в митному режимі експорту зазначених зернових та технічних культур.

Одночасно дію пункту 197.21 статті 197 розділу V Кодексу призупинено до 31 грудня 2017 року включно.

До 1 січня 2017 року продовжено режим звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання, у тому числі операції з імпорту, відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД (п. 23 підр. 2 р. ХХ ПКУ). Також встановлено, що переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів мають бути затверджені Кабміном. Таким чином, до затвердження КМУ нових переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів чи продовження дії попередніх оподаткування операцій з постачання таких відходів здійснюється за ставкою 20%.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет суб'єктом господарювання — платником податку, — визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.

Якщо сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов'язань платника ПДВ, різниця підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету після подачі звіту через три звітні періоди (крім оподаткування за нульовою ставкою). На вимогу платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована до суми наступних платежів з ПДВ або інших податків, які зараховуються до державного бюджету.

Мито являє собою податок на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон. Суб’єктами сплати мита є як фізичні, так і юридичні особи при здійсненні експортно-імпортних операцій. Об’єктом оподаткування є митна вартість товарів або інших предметів, які переміщаються через митний кордон України, або їх кількісні показники [9, с. 38].

Роль мита визначається відповідно до його функцій – фіскальної та регулювальної. У фіскальній функції мито служить для наповнення дохідної частини бюджету, однак на сучасному етапі розвитку значної ролі не відіграє. У регулювальній функції мито може слугувати для захисту або стимулювання вітчизняного виробництва.

Сьогодні відповід<



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-15; просмотров: 154; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.234.191.202 (0.019 с.)