Типи термінологічних словників (відповідно до фаху).



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Типи термінологічних словників (відповідно до фаху).



Філологічні словники містять інформацію про слова. Існують різні типи філологічних словників. Більшості людей відомі двомовні словники: до них ми звертаємося під час вивчення іноземних мов, перекладу текстів з однієї мови на іншу.

Надзвичайно різноманітними є одномовні словники. Відомості про правильне написання слів можна дізнатися в орфографічному словнику, про те, як треба вимовляти слово, - в орфоепічному словнику (тобто словнику правильної літературної вимови).

Етимологічні та історичні словники описують походження слова, його шлях у мові, всі зміни, які відбулися з ним на цьому шляху.

Граматичні словники містять інформацію про морфологічні та синтаксичні властивості слова; у зворотних словниках слова розміщені за алфавітом їх кінцевих літер (іноді це потрібно для деяких лінгвістичних досліджень).

Існують також словники іншомовних слів, термінологічні, діалектні, словники мови письменників, словники мовленнєвих помилок та труднощів. Словник може охоплювати не всю лексику мови, а певні групи слів: такими є словники синонімів, антонімів, омонімів або паронімів.

Цей перелік був би неповним без двох типів словників, що мають найдавнішу лексикографічну традицію. Це тлумачні та ідеографічні словники. І в тих, і в інших пояснюється значення слова. Але в тлумачному словнику слова розміщені в алфавітному порядку, а в ідеографічному - за групами, які виділяються на підставі деяких спільних властивостей речей та понять (наприклад, таких: «людина», «тварина», «дія», «фізична властивість» і т. ін.).

Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.

План

1. Поняття абревіатури

2. Класифікація абревіатур

3. Правила скорочування слів

Абревіатура (італ. від лат. - скорочую) - скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових літер чи початкових слів, на основі яких твориться скорочення. Суттєвою озна­кою абревіатур є стабільна вимова за назвами букв (рідше звуків) та - як результат її - лексикалізація графічних скорочень, якої з часом на­бувають частовживані й загальновживані довгоживучі абревіатури, напр.: Кабмін, ЖЕК, НАТО, ООН тощо. Основні умови їхнього функ­ціонування - доцільність, зрозумілість, стандартність.

Класифікація абревіатур залежно від їхньої структури та вимови має такий вигляд:

1. Ініціальні абревіатури - утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення:

а) буквені - їх вимовляють як букви: СНД- Співдружність Незалеж-
них Держав; МЗС - Міністерство закордонню; справ;

б) звукові - їх вимовляють як звуки: ЄШКО - Європейська школа
кореспондентської освіти; НАН - Національна академія наук;

2 Абревіатури складового типу - утворені усіченням основ двох (або більше) слів, з початкових складів мотивуючого складного на­йменування: інтерпол (інтернаціональна поліція), військкомат (військовий комісаріат), торгпред (торговель­ний представник),

3.Абревіатури змішаного типу - утворені з початкової частини або частин слів і повного слова. Це дуже поширений тип абревіатур у сучасній українській мові: держмито, спецзамовлення, госпрозрахунок, дипкур'єр, генпрокурор, держсекретар, начштабу, техогляд, медсес­тра, турбюро, Донвугілля, Нацбанк, Галсервіс.

4. Комбіновані абревіатури - утворені одразу двома зазначеними вище способами: НДІБудшляхмаш, НДІторгмаш, ХарБТІ, АвтоЗаЗ.

Творення складно скорочених слів мусить відповідати таким вимо­гам:

а) слово має легко "розгортатися" в повне найменування;

б) не має збігатися зі словом або скороченням, які вже є в мові;

в) відповіда­ти нормам українського правопису.

Окремі абревіатури, які активно функціонують у сучасному по­літичному житті українського суспільства, мова запозичила в гото­вому вигляді без перекладу з мов міжнаціонального спілкування, зокрема англійської: НАТО Північноатлантичний блок; ЮНЕСКО - Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

Абревіатури є однослівним еквівалентом скорочення. Це самостій­ні слова-іменники, що мають граматичний рід, можуть бути незмінни­ми або відмінюватися за відмінками. У невідмінюваних абревіатурах буквеного типу рід визначають за головним словом мотивуючого сло­восполучення, напр.: НТР (ж. р.) - науково-технічна революція. В ін­ших абревіатурах рід визначається граматично, за фінальною части­ною скорочення, напр.: Донбас, загс - чоловічого роду, бо закінчують­ся на приголосний.

Відмінюються абревіатури:

1) які утворюються з початкового складу прикметника і повної фор­ми іменника, напр.: педінститут, медсестра, за зразком самостійних іменників, що входять до їхнього складу;

1) які утворюються з початкових звукосполучень або початкових звуків мотивуючого складного найменування, напр.: нардеп, жек, загс; за зразком тих іменників, з якими вони збігаються за зовніш­ньою формою, тобто як іменники чоловічого роду другої відміни твер­дої групи;

Не відмінюються абревіатури:

1) у яких другий елемент має форму непрямого відмінка, напр.: завканцелярії, комроти, начштабу;

2) ініціально-буквені чи ініціально-звукові, які не сприймаються як іменники, що мають визначений рід і тип відміни, напр.: ПТУ, ЗАТ.

Правильність написання, точність граматичної форми можна пе­ревірити за спеціальними словниками скорочень української мови.

Правила скорочування слів

Окрім скорочень, придатних до вживання в усній і писемній формі мовлення, у діловому спілкуванні існують скорочення, призначені для зорового сприйняття, - графічні, текстові. Ці скорочення не є слова­ми, їх використовують лише на письмі. На відміну від лексичних ско­рочень, їх можна розшифрувати та прочитати повністю. Зазвичай, це скорочення, позначені малими буквами. За написанням графічні ско­рочення є декількох типів:

- крапкові (їм., див., с, м.);

- дефісні (ін-т, р-н, б-ка, з-д);

- із скісною рискою ( а/с, в/с, в/ч);

- нульові - на позначення фізичних, метричних величин, грошо­вих одиниць та ін. лише після цифр ( 20 хв, 5 кг, 300 грн);

- комбіновані (пд.-зах., пн.-сх.) та ін.

Стандартними є такі типи скорочень:

а) поштові назви, назви адміністративних одиниць: м., смт, обл.,
р-н, ст., вул.;

б) назви посад і звань: асист., доц., проф., канд. техн. наук, зав.,
зам., член-кор., акад.;

в) назви дат і календарних термінів: н. е., в., ст., м-ць, р., рр.;

г) грошові одиниці та числові назви: грн, коп., тис, млн, млрд;

д) форми звертання: п., гром.;

е) фізичні, метричні величини: т, га, г, кг, л, мл, км, хв, год.;
є) найменування документів: квит., накл.;

ж) текстові позначення: див., пор., напр., с, та ін., і т. ін., табл.,

Усі скорочення слів мусять бути загальноприйнятими і зрозумі­лими, зафіксованими у державних стандартах і словниках. Не варто перевантажувати текст графічними скороченнями. Існують такі пра­вила користування скороченнями:

- слово має закінчуватися на приголосну (за невеликими винятка­ми - о. - острів, отець, А - ампер);

- слово має мати запас стійкості, щоб сприйматися однозначно (філол., філос);

- не можна скорочувати в тексті ключових слів;

- написання скорочення має бути уніфікованим у межах тексту.

Є багато окремих правил, що потрібні у процесі роботи з докумен­тами. Наприклад, варто запам'ятати правильні скорочення місяців року: січ., лют., берез., квіт., трав., черв., лип., серп., верес, жовт., лис­ток., груд.; не розділяти крапкою подвоєння рр. - роки; не можна ско­рочувати імена та імена по батькові (/.—Іван, М. - Михайло, а не Ів., Мих.); не скорочувати стор., а лише правильно - с; писати правильно - напр., а не Н-д: чи Н: та ін.

Скорочення слів використовують і для стислого письма, під час конспектування. Скорочувати можна різні частини мови, намагаючись дотримуватися загальноприйнятих норм, а не власних правил.

Тема Особливості використання граматичних форм іменників, прикметників

Іменник

Слід пам’ятати, що:

1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним іменникам книжного походження: звершення, маркетинг, лабораторія, прецедент.

Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного сти­лю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою осно­вою тощо й заміняти їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови чи розгорнутими пояснювальни­ми конструкціями. Анонімка – анонімний лист, сотняга - сотня, злодюжка – злодій, авто - автомобіль

2. Написання іменників на означення статусу, професії, поса­ди, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, наприклад:

викладачка хімії викладач хімії

Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив

Форми жіночого роду набувають лише залежні займенни­ки та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що...

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, уче­ниця та ін.

Примітки: 1. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, по­коївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).

2. Рахівниця — прилад для лічби (не фах).

3. Збірні іменники, що позначають:

а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тва­рин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад: студентство – студенти, професура - професори

б)сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додат­кових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад: заводчани – працівники заводу, городяни – мешканці міста

4. Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи:

знавцю, колего, товаришу, директоре, завідувачу, голово

Увага!Прізвища у звертаннях іноді можуть мати також форму Н. відмінка.

5. Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення.

Неправильно правильно

На сходах стояв дипломат. На сходах стояв невеликий металевий дипломат.

На сходах стояв сивий дипломат.

6.Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числів­ником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з при­йменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника, наприклад: У наступному році ...-Наступного року...

Але у неділю, у грудні, у липні (без слова місяці)

7. Для іменників чоловічого роду II відміни в 3н відмінку однини нульового закінчення: підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ і под.

8.Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа, наприклад:

придбали нову шкіряну мебель придбали нові шкіряні меблі
9.Пам'ятати, що:

—кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази: Продук­тивність підприємства збільшилась у два з полови­ною рази. Якщо дробовий числівник виражений десят­ковим дробом, то маємо форму раза. Продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятихраза;

—в Ор. відмінку множини іменників II відміни та мно­жинних іменників слід використовувати лише закін­чення -ами(-еми), -има,наприклад:

з п'ятьма колісьми із п'ятьма колесами

одиниці виміру мають паралельну форму в Р. Відмінку множини: децибелів і децибел, ватів і ват, але лише бітів, джоулів, ергів, мілібарів, байтів.
Форма множини може позначати не саму речовину, а її конкретні види, сорти, типи: Залізницею прибува­ли мінеральні добрива, машинні масла.

Але: Наприкінці XX й на початку XXI ст. (століття, а не століть), бо однорідними членами є не числів­ники, а іменники кінець, початок;

—не можна відмінювати неживі предмети як живі істо­ти, наприклад:


Неправильно правильно

використовували використовували

потужних КрАЗів і МАЗів. потужні КрАЗи й МАЗи


10. Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним імен­никам, наприклад:

допомагати падати допомогу

II. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати повинен стояти в 3. відмінку, а не в Д., наприклад: сповістити інженерові - сповістити інженера


12.Уживання низки дієслів пов'язано з іменником, який повинен стояти в Р., а не в 3. чи Д. відмінку, наприклад: зазнати біду - зазнати біди


ПРИКМЕТНИК

1.Перевага надається прикметникам книжного походження автобіографічний, балансовий, валютний, зоологічний, ідеальний, конфіденційний, маршрутний.

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін. працьовитіший дуже працьовитий

3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш,найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-.більш рішучіший - більш рішучий

У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення –ому: на попереднім засіданні – на попередньому засіданні

5Замість розмовної форми треба користуватися конкрет­ним визначенням.

Неправильно правильно

чималий, чималенький, великий, більший за ...,

6Уникають уживання присвійних прикметників, замінюю­чи їх іменниками або відповідними прикметниковими форма­ми. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. Відмінку: Студентові досягнення – досягнення студента


Але усталеним є вживання присвійних прикметників у: 1) термінологічних словосполученнях:кесарів розтин, базедова хвороба, рентгенівський апарат;

6) у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова.


7Уникають уживання прикметників, що походять від гео­графічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником: білоцерківський житель-житель м. Біла Церква


Але усталеним є вживання подібних прикметників, які озна­чають географічні назви, що походять: а) від топонімів та інших географічних назв: Харківська область, Красноярсь­кий край

б)від імен, прізвищ чи псевдонімів:Соломонові острови, Маґелланова протока

8 Прикметник узгоджується з іменником на означення пев­них професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді. Старша викладачка – старший викладач

9 Для визначення часу за роком треба вживати відповідні прикметники в Р. відмінку без прийменника у (в), або ж при­слівник:уминулому році ... - торік ... (минулого року)

10 Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закін­чень з іменниками на позначення невизначеної кількості одно­рідних предметів, що існують у певній сукупності. медичні приладдя - медичне приладдя




Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 884; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.89.204.127 (0.012 с.)