Правові наслідки недійсності шлюбу.

Шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення в осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які обумовлені для подружжя іншими законами України.

Залежно від добросовісності осіб, які зареєстрували недійсний шлюб, законом встановлено різні правові наслідки. Щодо осіб, які знали про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховали їх від другої сторони і (або) від державного органу реєстрації актів цивільного стану, застосовують такі загальні правові наслідки: 1) майно, набуте за час недійсного шлюбу, визнається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та грошима 2) якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню, але не більш як за останні три роки; 3) особа, ЯКА ПОСЕЛИЛАСЬ у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена; 4) особа, яка наслідок реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.

Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право на особливі правові наслідки недійсності шлюбу щодо неї: 1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; 2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом; 3) на аліменти на тих же підставах, що й колишнє подружжя; 4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.

Від недійсного треба відрізняти неукладений шлюб, тобто зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого. Запис про такий шлюб у державному органі реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявою прокурора.

 

Поняття та підстави припинення шлюбу

Припинення шлюбу – це переривання дії подружнього стану в разі настання визначених законом обставин. Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, а також унаслідок його розірвання (стаття 104 СК України). У разі смерті одного із подружжя або оголошення його померлим не вимагається спеціального оформлення припинення шлюбу. Свідоцтво про смерть є достатнім підтвердженням припинення шлюбу. Підстави оголошення фізичної особи померлою встановлені статтею 46 ЦК України. Якщо особа, яка була оголошена померлою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасовано та актовий запис про смерть анульовано, її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі. Якщо смерть особи, оголошеної судом померлою, не була зареєстрована в органах реєстрації актів цивільного стану, то шлюб не вважається припиненим. Якщо ж другий з подружжя уклав повторний шлюб, той з подружжя, щодо якого було скасовано рішення суду про оголошення його померлим та анульовано актовий запис про смерть, може оформити розірвання шлюбу на загальних підставах.

Розірвання шлюбу є підставою припинення шлюбу за життя подружжя. За законодавством України можливе розірвання шлюбу в адміністративному порядку на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, а також у судовому порядку на підставі рішення суду.

 

Розірвання шлюбу через органи РАЦСу

Порядок розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану регулюється не лише нормами СК України, але й Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України.

Подружжя, яке не має спільних дітей до 18 років, незалежно від наявності між ними майнового спору, відповідно до СК України має право подати спільну заяву про розірвання шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них. Якщо один із подружжя через поважну причину (у зв'язку з тяжкою хворобою, тривалим відрядженням, проживанням у віддаленій місцевості) не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий із подружжя. У заяві подружжя має підтвердити взаємну згоду на розірвання шлюбу. До заяви про розірвання шлюбу має бути додане свідоцтво про шлюб. Про відсутність свідоцтва робиться відмітка на заяві про реєстрацію розірвання шлюбу. За наявності свідоцтва про шлюб після складання запису акта про розірвання шлюбу воно повертається заявникам з відміткою про розлучення. Державний орган реєстрації актів цивільного стану виносить постанову про розірвання шлюбу і реєструє розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана, у присутності хоча б одного з подружжя.

Шлюб розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя: визнаний безвісно відсутнім, визнаний недієздатним вже після реєстрації шлюбу, засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки (стаття 107 СК України). Засуджений до позбавлення волі або опікун недієздатного не мають права на подання заяви в такому порядку, їхня згода на розірвання шлюбу, ініційоване іншим із подружжя, не вимагається. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору, а також спору щодо дітей. До заяви про розірвання шлюбу додаються копія або виписка з рішення суду про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним, або копія чи виписка з вироку суду про засудження його до позбавлення волі на строк не менше трьох років. На підставі пред'явлених документів відділ реєстрації актів цивільного стану реєструє розірвання шлюбу за місцем проживання того з подружжя, який подав заяву про розірвання шлюбу. Про проведену реєстрацію розірвання шлюбу в десятиденний термін повідомляється засуджений.

У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу.

 

Розірвання шлюбу судом.

Відповідно до СК України подружжя, яке має спільних дітей до 18 років, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу за взаємною згодою. У спільній заяві подружжя має вказати відомості щодо часу реєстрації шлюбу, наявності спільних дітей, наявності спільної згоди на розірвання шлюбу та інші необхідні дані. Ця справа розглядатиметься в порядку окремого провадження. Суд встановлює, чи вимога про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і чи після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Для забезпечення інтересів є вимога щодо подання разом із такою заявою договору подружжя про виховання і договору про утримання дітей. Якщо батьки проживають окремо, то визначення місця проживання дитини віком до десяти років відбувається за згодою між батьками, дитини віком від десяти до чотирнадцяти років – за згодою батьків та самої дитини, а дитини віком від чотирнадцяти до повноліття – за бажанням самої дитини.

СК України передбачає укладення договору про розмір аліментів на дитину(нотаріально посвідчений)

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Якщо між подружжям існує спір, відсутня взаємна згода на розірвання шлюбу, або коли один із подружжя не заперечує проти розірвання шлюбу, але ухиляється від подання спільної заяви до суду чи державних органів реєстрації актів цивільного стану, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Розірвання шлюбу відбуватиметься в порядку позовного провадження.

Окрім самого подружжя, позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним, може пред'явити опікун. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Допускається звернення до суду одного з подружжя із позовом про розірвання шлюбу навіть протягом вагітності дружини та одного року після народження дитини у таких випадках: 1) один із подружжя вчинив проти – правну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини; 2) протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою; 3) до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини

Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану за заявою колишньої дружини чи чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу. У паспортах або паспортних документах, що посвідчують осіб розлученого подружжя, проставляється штамп про реєстрацію розірвання шлюбу, де зазначають прізвище, ім'я, по батькові особи, з якою розірвано шлюб, місце і час цієї реєстрації.