Рекреація і туризм країн Карибського басейну.

Серед трьох макрорайонів Америки Карибські острови, які приймають понад 12 млн туристів за рік, поступаються лише Північноамериканському. Кариби складаються з трьох груп островів — Великих Антильських, Малих Антильських і Багамських. Цей регіон також називають Вест-Індією.

Основним видом рекреаційних ресурсів макрорегіону є природні умови: тропічний клімат, тепле море, коралові рифи, чудові пляжі. Рослинний світ вражає туристів своєю розмаїтістю. Екзотичні тропічні рослини тут ростуть поряд із рослинами помірних широт. Усього на островах налічується понад 8 тис. видів рослин, що втричі більше, ніж у Європі. Туристи з помірних широт ніби потрапляють до біблійного раю з буяючою рослинністю, королівськими і кокосовими пальмами, апельсиновими і грейпфрутовими деревами, ананасами, кедрами, корабельними соснами, цезальпиніями з пишним листям і яскраво-червоними квітками.

Тваринний світ островів також доволі різноманітний. Немає ані великих тварин, ані отруйних змій. Туристам особливо подобається спостерігати за різнобарвними папугами, зеленими ігуанами і американськими крокодилами в заповідниках і розплідниках. Морська фауна в районі представлена дельфінами, ламантинами, яких перші європейські мореплавці вважали русалками, горбатими китами. Тут немає таких агресивних акул, як біля берегів Австралії, але багато черепах, великих тропічних риб для захопливої рибалки, креветок, омарів, лангустів, крабів.

У Карибському басейні виділяється сухий сезон (наша зима) і сезон дощів (наше літо). Недоліком природних умов для відпочинку на Карибах є можливість потрапити у червні — жовтні в дощовий сезон руйнівних ураганів. Наприклад, у 2001 р. ураган "Мішель" на Кубі та Багамських островах завдав значних збитків рекреаційно-туристичному господарству.

Скрізь на островах і в країнах Карибського басейну розташовано безліч цікавих природних туристичних об'єктів, деякі з яких є унікальними. Наприклад, у Домініканській Республіці знаходиться найбільше у світі озеро із солоною водою, де водяться крокодили (Енрікіо). На Гренаді у кратерах згаслих вулканів можна побачити гарні озера. Тут величезна кількість черепах. їх делікатесне м'ясо пропонують туристам у численних кафе і ресторанах. Туристів приваблює неповторний аромат повітря Гренади, напоєний спеціями. Цей острів недаремно звуть "країною спецій", він посідає провідні місця у світі за виробництвом мускатного горіха, вирощування ванілі та гвоздичного дерева. Столиця Домініканської Республіки є Санто-Домінго за кількістю жителів уже перевищила Київ. Місто з чудовою колоніальною архітектурою стало зосередженням великих супермаркетів, барів, ресторанів, казино, інших центрів дозвілля і розваг.

Санто-Домінго притягує туристів як перше місто Америки, засноване ще у 1496 р. братом Христофора Колумба. Тому тут знаходяться найдавніші архітектурні пам'ятки колоніальної доби. У1990 р. ЮНЕСКО визнала історичну частина Санто-Домінго культурною спадщиною людства. У цьому місті завжди багато туристів.

Країною-заповідником стала Коста-Рика, назва якої в перекладі з іспанської означає "Багатий Берег". Цю країну туристи іноді називають "тропічною Швейцарією". Понад 40 % території займають національні парки. Тут заборонено будувати вищі за пальми будинки і тому навіть найбільші міста утопають у зелені. В Коста-Риці зафіксовано понад 70 % усіх наявних на планеті видів рослин. До всього цього додаються 1000 км чудових піщаних пляжів, 120 вулканів, 70 з яких діючі, безліч яскравих птахів.

Практично будь-який острів Карибського моря має велику кількість природних туристичних об'єктів, але особливо їх багато на найбільшому з них — Кубі. Зокрема виділяється тут провінція Пінар-дель-Ріо, у якій є дві території, які ЮНЕСКО оголосила біосферними заповідниками. Національний парк "Долина Вілья-нес" оголошений ЮНЕСКО Культурним пейзажем людства. Тут багато печер, є цілющі джерела, величезна доісторична фреска тощо. Столиця Куби Гавана не набагато поступається чисельністю жителів Санто-Домінго. Тут живе понад 2,2 млн осіб. Ще у 1982 р. її історичний центр був оголошений ЮНЕСКО надбанням людства. Місто було засноване у 1519 р. Найбільша кількість туристів відвідує колишню Збройову площу (тепер Хосе Марті), де знаходиться єдина на Кубі Тріумфальна арка.

Також оголошені ЮНЕСКО надбанням людства декілька колоніальних міст, які немов застигли у часі серед пишної кубинської природи, гір і моря: Тріні-дад-де-Куба і Сантьяго-де-Куба з фортецею Сан-Педро-де-ла-Рока-дель-Морро.

На островах Карибського моря є тисячі видів найгарніших у світі квітів орхідей, а також мальовничі водоспади, печери, дивовижні скелі. На багатьох островах природа витворила неповторні форми рельєфу, які місцеві жителі називають "Луг скульптур". Завдяки природним умовам островів Карибського моря тут можливі практично всі види відпочинку й активного туризму, пов'язані з використанням природних ресурсів.

Надзвичайно багаті та розмаїті культурно-історичні рекреаційні ресурси макрорегіону. Культура Карибського басейну сформувалася під впливом багатьох народів, їхніх звичаїв і мов. Свій відбиток тут залишили Іспанія, Велика Британія, Франція, Нідерланди, американські індіанці та чорношкірі-раби з Африки.

Невеликий острів і країна Барбадос, площею лише 431 км2, має навдивовижу багато об'єктів пізнавального туризму. В столиці країни Бриджтауні є чудовий Барбадоський музей. У ньому зберігаються визначні культурно-історичні цінності всієї Вест-Індії: книги, рукописи, архівні документи, старовинні карти. У місті, де живе лише 7 тис. жителів, налічується декілька художніх галерей.

Серед усіх країн і островів Карибського басейну вирізняється кубинське місто Банес, яке називають археологічною столицею регіону. В цьому місті в Індокубинському музеї зібрана найбагатша колекція індіанських виробів і творів мистецтва.

Туристичні ресурси Криму.

АР Крим розташована на півдні країни, в межах Кримського півострова, який глибоко вдається в Чорне море і зі сходу омивається Азовським морем. Він простягається з заходу на схід на 324 км (між мисами Кара-Мрун і Фонар), а з півночі на південь - на 207 км. (від Перекопського перешийка до мису Сарич). На західному узбережжі частина суші виступає далі в море, утворюючи Тарханкутський півострів, а на східному - Керченський. На півночі Крим з'єднаний Перекопським перешийком завширки 7 км із сусідньою Херсонською областю.
Площа автономії - 26,2 тис. кв. км (4,3% території країни).
Кримський півострів лежить приблизно на однаковій відстані як від екватора, так і від Північного полюса -5000 км. Довжина берегової лінії перевищує 1 тис. км. Вона розчленована затоками та бухтами, особливо численними на півночі і сході. Найбільші затоки: в Чорному морі -Каркінітська, Каламітська, Феодосійська; в Азовському -Сиваш, Казантіпська та Арабатська. Сиваш відокремлений від Азовського моря піщаною косою - Арабатською Стрілкою.
Крим приваблює відпочиваючих передусім субтропічним кліматом на Південному березі Крима, вузькій смузі землі шириною 2-8 км, що тягнеться від мису Айя до мису Іллі.
Гірський Крим, вкритий лісами, являє собою зовсім інший природний комплекс, відмінний від узбережжя як за своїми кліматичними умовами, так і за складом місцевої флори.
Кримські гори з найвищою точкою Роман-Кош (1545 м) мають переважно карстовий рельєф із великою кількістю печер (їх налічується 900), серед них найдавнішою є Червона (13,7 км), а найглибшою - Солдатська (508 м).
У Криму прокладено рекреаційні стежки, серед яких найвідомішими є Голіцинська (Новий світ), Боткінська, Тарахташська, Штангеєвська (Ялта), Карадагська (Щебетівка).
Клімат рівнинної частини Криму (близько 70% площі півострова) помірно континентальний, у горах перехідний від степового до субтропічного, що характерний для Південного берега Криму.
Територію півострова перетинають 257 річок, здебільшого небагатоводних. У гірській місцевості водні потоки утворюють глибокі ущелини-каньйони, водоспади. Популярним екскурсійним об'єктом є Великий каньйон. Водоспад Учансу падає з південного схилу Ай-Петринської яйли майже прямовисно з висоти 98,5 м, нижче утворюючи ще три водоспади.
В області понад 50 солоних озер, що належать до 5 груп - Тарханкутської, Євпаторійської, Перекопської, Чонгаро-Арабатської та Керченської. Вони мають значні запаси лікувальних грязей (бл. 24 млн. м2). Найбільші з кримських озер - Сасик, Сакське, Донузлав, Узунлар.
Перший грязьовий курорт країни - Саки. Про лікувальні властивості Сакського озера писав ще давньоримський учений Пліній Старший.
Вода Мойнакського озера в Євпаторії дає лікувальний ефект при м'язових, кісткових, нервових захворюваннях.
Туристично-рекреаційні ресурси Криму - це надзвичайно сприятливі кліматичні умови (особливо на Південному березі), мальовничі ландшафти, тепле море з піщаними і гальковими пляжами (загальною довжиною 450 км, тривалий купальний сезон (понад 4 місяці), джерела мінеральних вод і лікувальні грязі солоних озер. Освоєння в курортно-рекреаційних цілях двох останніх розпочато з середини XIX ст. Сьогодні в Криму налічується понад 700 лікувально-оздоров-чих закладів, у тому числі 128 санаторіїв. В Криму зосереджено 36% санаторно-курортного фонду, понад 30% будинків відпочинку, близько 20% туристських закладів України.
Кримський рекреаційний регіон включає Євпаторійський, Феодосійський, Ялтинський рекреаційні райони.
Рекреаційні ресурси регіону ефективні при лікуванні захворювань дихальних шляхів, легенів, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, функціональні порушення нервової системи.
У Криму 141 територія і об'єкт природно-заповідного фонду (загальна площа - 70 тис. га, що становить 4,1% території автономії), в тому числі Карадагський, Кримський, "Мис Мартьян", Ялтинський гірсько-лісовий заповідники, 13 пам'яток природи (Бельбекський каньйон, Кішка, Де-мерджі, Карабі-яйлинська улоговина, Караул-Оба, Кизил-Коба, Мангуп-Кале та ін.), Нікітський ботанічний сад, 22 парки. В числі парків, що належать до пам'яток садово-паркового мистецтва - Алупкінський, Гурзуфський, Карасансь-кий, Кучук-Ламбатський, Лівадійський, Массандровський, Меласький, Місхорський, Фороський, Харакський.
Кримський заповідник створений у 1923 р. Більша його частина розташована на схилах головного пасма Кримських гір, на території Бахчисарайського району. В масиві Чатирдаг об'єктом масового відвідування туристами є печера "Мармурова". Всього тут 135 підземних порожнин, серед яких - відомі пам'ятки природи: печери Бінбаш-Коба, Еміне-Баїр, Суук-Коба та ін.
Заповідник включає також частину акваторії Каркінітської затоки з Лебединими островами в Роздольненському районі. Лебедині острови - місце гніздування водоплавних птахів (понад 230 видів).
Заповідник "Мис Мартьян", розташований на однойменному мисі неподалік від Нікітського ботанічного саду, створений у 1973 р. з метою збереження природи кримських субтропіків.
Ялтинський заповідник (1973 p.) розташований у західній частині Південного берега Криму і має своєю метою охорону характерних видів місцевої флори і приморських ландшафтів.
У південно-східній частині Кримського узбережжя знаходиться наймолодший на півострові Карадагський заповідник (заснований у 1979 p.). Пам'ятка природи Карадаг - гірський масив вулканічного походження, що обривається крутим уступом до Чорного моря - в своїй найвищій точці досягає висоти 577 м. Заповідник включає також прилеглу частину акваторії.
Тут виявлено поклади більше 100 видів мінералів, серед яких найбільш цінними є гірський кришталь, аметист, сердолік, агат, яшма, опал.
Пам'ятка природи "Плакуча скеля" знаходиться в Сімферопольському районі в мальовничій долині р. Булганак, на уривчастому березі якої крізь виходи кам'янистих порід просочуються грунтові води у вигляді невеликих струмочків і джерел.
Крим є провідним туристичним центром в Україні з розвиненою туристичною інфраструктурою. Тут діє 54 готелі, а також 113 підприємств харчування для обслуговування туристів (із 455 по Україні в цілому).
Вигідне географічне положення, м'який клімат, тепле море, субтропічна рослинність узбережжя півострова в усі віки сприяли його інтенсивному заселенню. Історико-куль-турні пам'ятки різних епох, що збереглися на його території, є результатом взаємодії різних етносів і цивілізацій, які на певних відрізках історії, існуючи паралельно на обмеженій території півострова, часом функціонували відособлено, не змішуючись і майже не проникаючи одна в одну.
Сліди первісної людини, виявлені в печері Киїк-Коба у 25 км від Сімферополя, підтверджують її появу в цих краях близько 100 тис. років тому. На території півострова відомо більше двадцяти стоянок цого періоду, в т. ч. в урочищі Ак-Кая в Білогірському районі, в якому виявлено чисельні поселення, де простежується кілька потужних культурних шарів.

 

Планування використання трудових ресурсів у туризмі.

У туристичному підприємстві провідна роль належить кадровому потенціалу. Саме від персоналу залежить, наскільки ефективно використовуються засоби виробництва і наскільки успішно працює суб'єкт господарювання. Трудові ресурси підприємства - це кадровий персонал, що виступає як сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві. Вони є активною частиною ресурсного потенціалу суб'єкта підприємницької діяльності. Від трудових ресурсів підприємства варто відрізняти його кадровий потенціал, який виступає як сила (можливість), закладена в ресурсах. Кадри підприємства - це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку і/або мають досвід практичної роботи.Залежно від виконуваних функцій і професіоналізму працівники туристичних організацій поділяються на п'ять категорій: керівники, фахівці, службовці, робітники молодший обслуговуючий персонал.

Керівники - працівники, що посідають посади керівників підприємства і структурних підрозділів, а також заступники на таких посадах: директори, начальники, завідувач, головні фахівці (головний бухгалтер, головний інженер та ін.). Працівники цієї категорії, як правило, мають вищу спеціальну освіту і значний стаж роботи за фахом. Вони організовують виробництво туристичних продуктів і послуг, ухвалюють управлінські рішення, вирішують складні виробничі завдання, усувають конфлікти.

Фахівці - працівники, що мають вищу або спеціальну освіту, володіють спеціальними знаннями та навиками і посідають такі посади: бухгалтери, економісти, техніки, юристи та ін. Службовці - працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документів, облік і контроль, господарське обслуговування і діловодство: касири, діловоди, секретарі, експедитори та ін. Працівники цієї категорії, як правило, мають середню технічну освіту або свідоцтво про закінчення спеціальних курсів.

Робітники - працівники, безпосередньо зайняті виробництвом туристичних продуктів і послуг. У турфірмах до них можна віднести менеджерів з розробки турів, у готелях - покоївок, в ресторанах - офіціантів.

Молодший обслуговуючий персон ал - особи, що посідають посади з догляду за службовими приміщеннями (двірники, прибиральниці та ін.), а також з обслуговування робочих і службовців (кур'єри, розсильні та ін.). Ефективність турбізнесу визначається кваліфікацією і відповідальністю кожного працівника, тому при підборі кадрів важливо переконатися в достатності їх знань, умінь і навиків. Кадрова структура різних туристичних організацій має як подібні, так і відмінні ознаки. Наприклад, частка керівників у готелі становить 23-25%, тоді як в ресторані і турфірмі цей показник значно нижчий (2- 7%). Для всіх туристичних організацій характерне переважання робітників у загальній чисельності працівників (більше 50%), що відповідає принципу оптимальності організації виробництва.Трудова (кадрова) структура туристичної організації повинна бути максимально наближена до оптимального стану, тобто забезпечувати виконання завдань за обґрунтованих трудових витрат. Формування оптимальної структури досягається нормуванням.

Нормування праці - процес визначення необхідних витрат і результатів праці, встановлення співвідношення між чисельністю працівників різних категорій і кількістю одиниць обслуговування. Для нормування праці використовуються нормативи та єдині (типові) норми, які є кількісними характеристиками трудових ресурсів. На підприємствах сфери туризму можуть встановлюватися норми часу, трудомісткості операцій, вироблення обслуговування, чисельності, керованості. При цьому основне місце в нормуванні праці відводиться нормам часу.

Норма часу - тривалість робочого часу, необхідного для виконання певного виду робіт. Наприклад, у готелях розробляються норми часу на виконання прибиральних робіт.Кадровий стан підприємств турбізнесу характеризується низкою абсолютних і відносних показників, сукупність яких разом із переліченими характеристиками може дати уявлення про кількісний, якісний і структурний стан трудових ресурсів (персоналу) у визначений момент часу. Проте ці показники непостійні, вони безперервно змінюються. Основними серед них є такі:

- облікова та явочна кількість працівників;

- середньооблікова кількість працівників за визначений період часу;

- структура кадрів;

- темпи збільшення або скорочення кадрів;

- плинність і вибуття кадрів;

- коефіцієнт поповнення (прийому) кадрів;

- продуктивність праці;

- частка керівників і фахівців, які мають вищу або середню фахову освіту, в загальній кількості працівників цих категорій;

- середній стаж роботи на підприємстві, що характеризує стабільність персоналу тощо. Насамперед слід розрізняти облікову і явочну чисельність працівників підприємства. До облікової чисельності штатних працівників належать усі наймані працівники, які уклали письмовий трудовий договір (контракт) і виконують постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу на вкладений капітал, вони отримують заробітну плату на цьому підприємстві. Явочна чисельність - це та кількість працівників, що знаходиться на робочих місцях відповідно до режиму роботи підприємства. Різниця між обліковою та явочною чисельністю характеризується тією кількістю працівників, які з різних (поважних і неповажних) причин не з'явилися на роботу (відпустка, хвороба, відрядження, прогули тощо). Середня чисельність працівників будь-якого підприємства за певний період визначається як сума:

- середньооблікової чисельності штатних працівників;

- середньої кількості позаштатних сумісників;

- середньої чисельності працівників за громадянським договором. Середньооблікова чисельність штатних працівників розраховується на основі щоденних відомостей про облікову чисельність цих працівників, яка повинна збігатися з даними табельного обліку використання робочого часу за кожний день, на основі яких визначається кількість осіб, що з'явилися та не з'явилися на роботу.До середньооблікової штатної чисельності не включаються працівники, які перебувають у відпустках по вагітності, пологах, догляду за дітьми до досягнення встановленого законом віку.

До середньооблікової штатної чисельності не включаються працівники, які знаходяться у відпустках по вагітності, родах, догляду за дітьми до досягнення встановленого законом віку.
Рух працівників облікового складу виражається формулою балансового зв'язку

Чп+Чпр-Чзв=Чк, (8.1)

де Чп, Чк - відповідно чисельність працівників на початок і на кінець періоду;
Чпр,Чзв - чисельність прийнятих і звільнених працівників за певний період відповідно.