Права военнослужащих Управления Государственной Охраны Украины

Военнослужащие Управления Государственной Охраны Украины во время осуществления государственной охраны имеют право:

· требовать от граждан соблюдения режима, установленного на объектах, в отношении которых осуществляется государственная охрана; задерживать лиц, которые не законно проникли, или пытаются проникнуть на объекты, в отношении которых осуществляется государственная охрана, проверять у них документы, которые удостоверяют личность, осуществлять личный осмотр задержанных и их личных вещей и передавать их иным правоохранительным органам;

· временно ограничивать или запрещать во время осуществления охранных мероприятий движение транспортных средств и пешеходов на улицах и дорогах, соответственно, не допускать граждан на отдельные участки местности и объекты, требовать от них оставаться на конкретных местах или покинуть их;

· использовать транспортные средства, которые принадлежат предприятиям, учреждениям, организациям и гражданам для пресечения преступлениям, преследования и задержания лиц, которые подозреваются в совершении преступления, доставки в медицинские учреждения лиц, требующих неотложной медицинской помощи, а также для проезда к месту происшествия с последующим возмещением убытков, причиненных владельцу этих транспортных средств;

· в исключительных случаях, связанных со спасением жизни людей и имущества, с непосредственным преследованием преступников, которые подозреваются в совершении преступления, входить в жилые помещения и другие помещения, которые принадлежат гражданам, на территорию и в помещения государственных органов, предприятий, учреждений и организаций не зависимо от форм собственности с последующим уведомлением об этом прокурора в течение 24 часов;

· носить и применять огнестрельное оружие и специальные средства на основании и в порядке предусмотренном Законом Украины «О милиции», войсковыми уставами и принятыми в соответствии с ними нормативными актами;

· внеочередного приобретения билетов на все виды транспорта независимо от наличия мест и поселения в гостиницах на основании командировочного удостоверения.

Действия военнослужащих Управления Государственной Охраны Украины могут быть обжалованы в установленном Законом порядке.

88. Правове регулювання служби в органах місцевого самоврядування.

Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Подробнее: http://kodeksy.com.ua/pro_sluzhbu_v_organah_mistsevogo_samovryaduvannya/statja-7.htm

89. Проходження служби в органах місцевого самоврядування.

Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Подробнее: http://kodeksy.com.ua/pro_sluzhbu_v_organah_mistsevogo_samovryaduvannya/statja-7.htm

90. Патронатна служба: правове регулювання й особливості.

C ьогодні перед Україною постають нові виклики, відповідь на які є суттєвим фактором національної безпеки та конкурентоспроможності країни і не можуть бути дані країною без належного рівня адміністративної спроможності органів державної влади, професіоналізму державних службовців, нових стандартів і процедур їх роботи, адекватних вимогам сучасного життя. Українська нація має давню адміністративну традицію, основні риси якої часто перегукуються із західно - європейською, починаючи із часів Київської Русі та Галицько - Волинського князівства і завершуючи сучасною добою зі дня проголошення незалежності України. Ланцюг розбудови державності, інституційного розвитку національної публічної адміністрації й державної служби неодноразово переривався періодами війн, поневолення та спроб асиміляції українців з іншими народами та державами, періодом перебування українських земель у складі Російської імперії у другій половині XVIII – на початку XX століття та Української РСР у складі Радянського Союзу. При цьому завжди правителі й керівники мали у своєму розпорядженні власну адміністрацію. У різні часи її склад, функції та повноваження, залежно від державного ладу країни, суспільної організації, історичної традиції й навіть особистих переконань державного утворення, були різного характеру, проте завжди подібні установи функціонували під безпосереднім керівництвом та контролем свого патрона й перебували у самій серцевині (часто утаємничій від загалу) державної політики. Наприклад, в Україні 1918 року в період існування Української Держави у формі гетьманату Павла Скоропадського однією із таких структур була власна канцелярія його світлості ясновельможного пана гетьмана. Власна канцелярія гетьмана офіційно була складовою його головної квартири і структурною частиною штабу пана гетьмана, однак насправді являла собою цілком автономну установу з безпосереднім підпорядкуванням особисто П. Скоропадському. На перших порах існування гетьманату до складу власної канцелярії його світлості входили помічники, офіцери для доручень та інші ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ «Вісник Вищої ради юстиції», No 2, 2010 91 чини за штатом. Така так би мовити патронатна служба, яка забезпечувала діяльність гетьмана. Сьогодні патронатна служба, відповідно до Довідника типових професійно - кваліфікаційних характеристик посад державних службовців (далі – Довідник), – це сукупність працівників державного органу, які самостійно приймаються на посади членами Кабінету Міністрів України, головами місцевих державних адміністрацій згідно із штатним розписом і категорією, що відповідає посаді [1]. Патронатна служба (від лат. patronatuus – стан або права патрона) – в Україні складова частина загальної державної служби [2, с. 461]. У свою чергу вона може складатися з помічника, радника, керівника прес - служби або інших посад, передбачених штатним розписом. Залежно від складності та кваліфікованості виконуваних обов ’ язків патронатна служба складається з різних посад як за своєю назвою, так і за своєю суттю. Наприклад, до обов ’ язків помічника, відповідно до Довідника, входить: • здійснення роботи з документами, що надходять на ім ’ я керівника та виходять за його підписом; • підготовка разом із керівниками підрозділів відповідного органу проектів поточних та перспективних планів роботи, а також пропозиції щодо виконання Указів та Розпоряджень Президента України, постанов Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, доручень; • підготовка інформаційних матеріалів, виступів, проектів доповідей, співдоповідей, розпоряджень з питань роботи сфери (галузей) управління для розгляду на сесіях, колегіях, нарадах відповідного органу виконавчої влади; • супроводження керівника під час поїздок, а за результатами оформлення протокольних доручень, інформування керівника про їх виконання; • узагальнення матеріалів про хід виконання документів, розпоряджень, доручень керівника або органів вищого рівня; • підготовка матеріалів для проведення прес - конференцій, брифінгів керівника, його зустрічей з представниками засобів масової інформації; • контроль своєчасного розгляду пропозицій, заяв та скарг, що надійшли на ім ’ я керівника, а також виконання його вказівок та доручень [1]. Більш складні завдання, які потребують високопрофесійного вирішення шляхом детального вивчення та аналізу інформації, покладаються на радника керівника. Отже, відповідно до вказаного вище Довідника, радник керівника має такі обов ’ язки: • здійснення аналітичного забезпечення діяльності керівника органу при вирішенні ним завдань, що покладені на відповідний орган виконавчої влади; • вивчення та аналіз матеріалів за напрямом діяльності органу та відповідного вітчизняного і зарубіжного досвіду, забезпечення ними керівника органу виконавчої влади; • здійснення аналізу стану справ у відповідній сфері управління, розробки проектів рішень, вибору засобів обгрунтування цих рішень, оцінки наслідків з ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ 92 «Вісник Вищої ради юстиції», No 2, 2010 їх запровадження, розробки завдань, програм, методів і методик підготовки та реалізації управлінських рішень; • розроблення пропозицій щодо підвищення ефективності роботи відповідного органу виконавчої влади; • участь в організації та проведенні нарад, колегій, семінарів, конференцій з визначених його компетенцією питань; • підготовка для керівника необхідних інформаційно - аналітичних записок, оглядів, звітів, проектів доповідей, доповідних записок тощо; • здійснення робочих контактів з відповідними підрозділами та експертами державних органів влади та органів місцевого самоврядування; • організація методичної допомоги структурним підрозділам та проведення консультацій з основних питань функціонування та розвитку сфери управління; • забезпечення розвитку інформаційних зв ’ язків між структурними підрозділами різних державних органів влади, з підприємствами, установами, громадськими об ’ єднаннями, провідними вченими, державними та політичними діячами, населенням з метою своєчасного та якісного виконання службових обов ’ язків [1]. Питання здійснення зв ’ язку керівника із засобами масової інформації, організації прес - конференцій, брифінгів, виступів у засобах масової інформації, зустрічей входить до посадових обов ’ язків керівника прес - служби. На керівника прес - служби, відповідно до Довідника, покладаються обов ’ язки: • проведення роботи щодо поліпшення інформованості населення про діяльність органу; • організування вивчення матеріалів засобів масової інформації з метою виявлення їх позицій, тенденцій у висвітленні питань, пов ’ язаних з діяльністю державних органів влади та органів місцевого самоврядування; • надання засобам масової інформації матеріалів про діяльність органу, а також організування вивчення громадської думки з питань, що входять до компетенції органів місцевої влади; • здійснення підготовки і випуску рекламно - інформаційних видань, які сприяють розширенню міжнародних та міжгалузевих зв ’ язків, підвищенню авторитету України; • забезпечення координації зв ’ язків з періодичними виданнями (газетами, журналами), співробітництво з відповідними прес - службами інших органів виконавчої влади [1]. Якщо Довідник зазначає широке коло питань, якими мають опікуватися державні службовці патронатної служби, то на відміну від нього сам Порядок перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. No 851 (далі – Порядок), окреслює лише основні завдання патронатної служби, а саме: ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ «Вісник Вищої ради юстиції», No 2, 2010 93 підготовка необхідних матеріалів та документів для посадової особи, облік, аналіз кореспонденції, що надходить на її ім ’ я, підготовка відповідних проектів доручень, протокольних рішень тощо; надання окремих фахових консультацій, а також роз ’ яснень з питань діяльності посадової особи або органу (за дорученням посадової особи); взаємодія з підрозділами апарату, органами державної влади, органами місцевого самоврядування у розв ’ язанні питань, що виникають під час опрацювання доручень посадової особи; організація зустрічей посадової особи з громадськістю, представниками засобів масової інформації, посадовими особами інших органів, прийому відвідувачів та іноземних делегацій тощо [3]. Підсумовуючи різні підходи до визначення обсягу виконуваних обов ’ язків працівників патронатної служби, можна погодитись з положенням Порядку, що в будь - якому випадку конкретний перелік обов ’ язків та прав працівників патронатної служби визначається у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються посадовою особою, при якій утворена ця служба. Перебування на посадах патронатної служби має свої особливості не лише в покладених на них посадових обов ’ язках, а насамперед, які особи мають право мати помічників, радників, тобто патронатну службу. Отже, відповідно до статті 15 Закону України «Про державну службу», який був прийнятий 1993 року, Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду України, голови місцевих державних адміністрацій, голови обласних рад мають право самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес - служб, радників і секретарів згідно з штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба) [4]. На відміну від цього закону згаданий вище Порядок врегульовує діяльність лише державних службовців патронатної служби членів Уряду та голів місцевих державних адміністрацій і повністю не охоплює посадових осіб, визначених Законом України «Про державну службу». Концепція адміністративної реформи в Україні, заходи впровадження якої були прийняті в 1998 році, передбачала, що міністр має право формувати власну патронатну службу. Патронатна служба міністра, як його особистий апарат, мала бути спрямована на підготовку необхідних матеріалів для міністра, організацію його контактів з громадськістю та засобами масової інформації. Водночас вона повинна виконувати роль сполучної ланки між міністром та колективом службовців апарату міністерства, а також між певним міністром та іншими міністрами [5]. При прийнятті Закону України «Про Кабінет Міністрів України» в 2008 році було враховано положення, в якому передбачено, що для здійснення Прем ’ єр - міністром України своїх повноважень у складі Секретаріату Кабінету Міністрів України утворюється патронатна служба – апарат Прем ’ єр - міністра України, керівник якого призначається на посаду та звільняється з посади в установленому порядку Кабінетом Міністрів України. Патронатна служба міністра України, який очолює міністерство, утворюється у ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ 94 «Вісник Вищої ради юстиції», No 2, 2010 складі центрального апарату міністерства. Працівники патронатної служби призначаються на посаду та звільняються з посади міністром [6]. Цікавим, на нашу думку, є приклад патронатної служби Центральної виборчої комісії України. Статтею 34 Закону України від 30.06.2004 р. No 1932- IV «Про Центральну виборчу комісію» передбачено патронатну службу Комісії [7]. При цьому зазначимо, що в Законі України «Про державну службу» [4] цей конституційний орган не згадується. На нашу думку, це не дивно, адже Закон України «Про державну службу» був прийнятий ще в 1993 році і зміни до статей, які регулюють питання патронатної служби, не вносилися. До складу патронатної служби Центральної виборчої комісії належать радники, помічники та секретарі Голови Комісії, помічники та секретарі заступників Голови Комісії, секретаря Комісії, а також помічники інших членів Комісії. Патронатна служба Центральної виборчої комісії забезпечує організацію роботи Голови Комісії, заступників Голови Комісії, секретаря Комісії, інших членів Комісії. Відповідно до Регламенту Центральної виборчої комісії, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 26.04.2005 р. No 72 «Про затвердження Регламенту Центральної виборчої комісії», працівники патронатної служби Комісії призначаються на посади та звільняються з посад Головою Комісії за поданням відповідного члена Комісії. Посади радників, помічників Голови Центральної виборчої комісії відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 лютого 1998 р. No 75- р віднесені до другої категорії посад державних службовців, а посади помічників заступників Голови, секретаря і членів Центральної виборчої комісії до третьої категорії посад державних службовців [8]. Патронатна служба центральної виборчої комісії відповідно до Постанови Центральної виборчої комісії від 17.12.2007 р. No 568 «Про структуру і чисельність Секретаріату, патронатної служби, Служби розпорядника Державного реєстру виборців та автогосподарства Центральної виборчої комісії» включає в себе керівника служби Голови Комісії, радника Голови Комісії, помічника Голови Комісії, головного консультанта, помічника заступника Голови Комісії, помічника секретаря Комісії та помічника члена Комісії. Працівники патронатної служби Центральної виборчої комісії прирівняні за умовами оплати праці, медичного, транспортного, санаторно - курортного та іншого обслуговування до відповідних працівників патронатної служби Першого віце - прем ’ єр - міністра України, Віце - прем ’ єр - міністра України, Міністра Кабінету Міністрів України [9]. Отже, при звільненні будь - якого члена Комісії його помічника або радника можна звільнити у разі призначення нового члена Комісії. На відміну від Закону України «Про Центральну виборчу комісію» Закон України «Про Вищу раду юстиції» не містить положень про патронатну службу [10]. Нормативно - правовим актом, що передбачає існування радника, помічника Голови, заступника Голови Вищої ради юстиції, а також помічника секретаря секції, є розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 травня ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ «Вісник Вищої ради юстиції», No 2, 2010 95 1998 р. No 357- р [11]. Цим розпорядженням посади помічників та радників Голови Вищої ради юстиції віднесені до другої категорії посад державних службовців, а посади помічників та радників заступника Голови Вищої ради юстиції, помічників секретарів секцій – до третьої категорії посад державних службовців – ідентично в порівнянні з Центральною виборчою комісією. Посад помічників членів Вищої ради юстиції, які не працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі, законодавство України не передбачає. Також не існує в законодавстві України положень щодо прирівнення посад патронатної служби Голови Вищої ради юстиції до посад патронатної служби членів Уряду. На нашу думку, законодавець, коли приймав закон, передбачив необхідність існування помічників та радників членів Вищої ради юстиції тільки для тих, які працюють на постійній основі, та не допускав необхідності цих положень для інших членів Ради. Звичайно, на нашу думку, необхідність існування помічників членів Вищої ради юстиції, які не працюють на постійній основі, визначається обсягом справ, завдань та нагальності проведення підготовчої роботи членами Вищої ради юстиції. Тому з цього питання Вища рада юстиції прийняла рішення, яке відображено в Регламенті Вищої ради юстиції, а саме: «у разі необхідності, на прохання члена Ради за ним закріплюється один із працівників секретаріату Ради» [12]. Особливість патронатної служби, на нашу думку, полягає ще в особливості праці самого патрона, тобто керівника, при якому існує патронатна служба. Якщо взяти до уваги положення Закону України «Про державну службу», ми помітимо, що всі посади, де передбачається існування такої служби, мають певний термін їх обіймання: 1. Президент України відповідно до статті 103 Конституції України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п ’ ять років [13]. 2. Голову Верховної Ради України відповідно до статті 88 Конституції України обирає зі свого складу Верховна Рада України, яка в свою чергу має строк повноважень п ’ ять років [13]. 3. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України [14]. 4. Голова обласної ради відповідно до статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування» обирається відповідною радою шляхом таємного голосування з числа її депутатів на строк повноважень ради [15]. Хоча посади члена Центральної виборчої комісії та Вищої ради юстиції і не передбачені в Законі України «Про державну службу», вони теж мають обмежений часом термін перебування на посаді. Строк повноважень члена Центральної виборчої комісії відповідно до статті 6 Закону України від 30 червня 2004 р. No 1932-IV «Про Центральну виборчу комісію» становить сім років [7]. Строк повноважень членів Вищої ради юстиції, крім тих, хто входить до її складу за посадою, становить шість років відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції» [10]. ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ 96 «Вісник Вищої ради юстиції», No 2, 2010 Тому цілком закономірно, що за існуючого тимчасового обіймання посади керівника (патрона) обіймання посади патронатної служби має теж тимчасовий характер, який обумовлюється терміном керівника. Тому і прийняття на посади патронатної служби, а також звільнення з цих посад має винятковий характер порівняно з іншими державними службовцями. Відповідно до згаданого вище Порядку прийняття на посади патронатної служби здійснюється без проведення конкурсу. У разі потреби може встановлюватися випробування, а також проводитися стажування державних службовців з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей (працівники, які досягли пенсійного віку, до стажування не залучаються). Отже, законом не передбачене прийняття на ці посади осіб, які досягли граничного віку. Проте державні службовці, яким у встановленому порядку продовжено термін перебування на державній службі після досягнення граничного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок), у виняткових випадках після закінчення цього терміну можуть бути залишені на державній службі на посадах радників або консультантів за рішенням керівника відповідного державного органу. Звільнення державних службовців патронатної служби може відбутися, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, також у разі зміни керівника або складу державного органу (частина 2 статті 30 Закону України «Про державну службу»). При цьому про наступне звільнення такого працівника можна не попереджати, як це відбувається у разі звільнення відповідно до Кодексу законів про працю України з умовою попередження за 2 місяці. У разі звільнення з посади патронатної служби у трудовій книжці робиться запис з посиланням на пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Кодекс законів про працю України передбачає виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, якщо припинення трудового договору відбулося з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 Кодексу законів про працю України [16]. Підсумовуючи наведене вище, можна дійти висновку, що особливість патронатної служби починається з прийняття на посаду, часу перебування на ній, обсягу покладених обов ’ язків і завдань та закінчується зі звільненням з посади, але досі багато питань у цьому напрямі чітко не врегульовані. Сьогодні законодавство з питань державної служби не відповідає багатьом нормам - приписам Конституції України, воно морально застаріле, громіздке, нормативні акти багато в чому неузгоджені. Зокрема, досі продовжується практика намагань врегульовувати відносини державної служби різними підзаконними актами, попри те, що Конституція України вимагає, щоб «організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби» визначалися виключно законами (п. 12 частини 1 ст. 92 Конституції України).