Типи стародавніх цивілізацій.

Історія стародавніх цивілізацій охоплювала період з 4 тис. до н. е. до падіння Західної Римської імперії у V ст. н. е. Рабовласницький лад отримав розвиток в умовах 2-ох типів стародавніх цивілізацій (від 4 тис. до н. е. – до 5 ст. н.е.):

· Східні цивілізації (протоіндійська, давньокитайська, шумерська, єгипетська);

· Античні цивілізації (Стародавня Греція, Стародавній Рим);

Антична цивілізація

- Період від 8ст. до н.е. – до 5 ст. н.е.

- Отримала розвиток у Середземномор’ї.

- Особливість економічного античного устрою:

ü Переважання класичного рабства

ü Переважаюча форма економічних відносин, найбільш жорстока форма рабства – основна продуктивна сила суспільства.

ü Існування боргового рабства.

ü Знищення общинного способу виробництва.

ü Інтенсивний розвиток приватного привласнення і майнового розшарування.

Східна цивілізація

- Зародилася в 4 тис. до н.е.

- Отримала розвиток переважно в Азії та Африці

- Особливість економічного устрою східної цивілізації:

Характерним було східне рабство, особливістю якого є те, що основна продуктивна сила суспільства були селяни-общинники, землероби, а також вільні ремісники. Раби становили незначний відсоток населення, належали в основному державі, використовувались як домашня прислуга в господарствах царів.

- Рабство носило патріархальний характер

- Винайшли зрошувальну систему землеробства

- Землеробство і тваринництво – основні види господарської діяльності

- Високого рівня розвитку досягли ремесла: ковальство, ткацтво, гончарство, ювелірна справа.

 

 

Основні риси соціально-економічного устрою рабовласницьких держав Стародавнього Сходу.

До країн Стародавнього Сходу відносяться Стародавній Єгипет, державні утворення Межиріччя (Шумер, Ур, Вавилонське царство), Стародавня Індія, Китай та інші.

Єгипет

Країни Стародавнього Сходу були розташовані у вигідних географічних та кліматичних умовах. Саме ці обставини сприяли інтенсивному розвитку землеробства на високоурожайних поливних землях долини річки Ніл у Єгипті. Єгиптяни винайшли соху, навчилися виливати з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд. Проте найбільшим їхнім господарським досягненням стала зрошувальна система землеробства. Особливо високого рівня розвитку досягли обробка каменю і будівельна справа, свідченням чого є єгипетські піраміди, інші архітектурні пам'ятки, які збереглися до наших днів.

Оскільки на півночі Єгипту переважало тваринництво, а на півдні землеробство, то між цими регіонами велася жвава торгівля. Згодом у торгівлю з Єгиптом були залучені сусідні держави та народи. Єгипетські купці торгували зерном, золотом, сріблом, міддю, оловом, шкурами, слоновою кісткою, деревиною. У країні існували невільничі ринки, де вільно купували і продавали рабів.

Межиріччя

У долинах рік Тигр і Євфрат місцеві жителі успішно займалися землеробством, споруджували греблі, канали, інші іригаційні споруди. Найпоширенішими сільськогосподарськими культурами тут були ячмінь, просо, льон, горох, цибуля, часник, огірки, виноград, яблуні. Зростання сільськогосподарського виробництва стимулювало розвиток ремесел і торгівлі. З ремісничих професій поширеними були каменярі, теслярі, ковалі, металурги, пекарі. У часи існування могутнього централізованого Вавилонського царства значного розвитку набула зовнішня та внутрішня торгівля. Вавилонські купці вивозили фініки, інжир, зерно, вовну, ремісничі вироби, а ввозили рабів, предмети розкоші, ліс, метали, камінь. Як свідчить кодекс законів царя Хаммурапі, у Вавилонському царстві існувало лихварство.

Китай та Індія

Землеробство високого рівня, а також тваринництво були основними видами господарської діяльності в Стародавньому Китаї та Індії. У долинах рік Інд і Ганг в Індії та Хуанхе і Янцзи у Китаї зрошувальне землеробство зародилося вже у IV тис. до н.е. На високоурожайних полях землероби збирали по два рази в рік урожаї бавовни, цукрової тростини, рису, пшениці, проса, льону та інших культур. Високого рівня розвитку досягли ремесла — ковальство, ткацтво, гончарство, ювелірна справа тощо. Бурхливо розвивалася торгівля, яка мала регіональну спеціалізацію.

Для суспільно-економічного устрою країн Стародавнього Сходу характерним було так зване східне рабство. Особливість його полягає у тому, що основною продуктивною силою суспільства тут були селяни-общинники, землероби, а також вільні ремісники. Раби становили незначний відсоток населення, належали в основному державі, використовувались як домашня прислуга в господарствах царів, деспотів, численних чиновників, при храмах. Рабів використовували також на будівництві пірамід, храмів, доріг, палаців, іригаційних споруд. Лише частково рабська праця використовувалася для обробітку землі, як правило, в системі царського і храмового господарства. Головними джерелами рабства були війни, піратство, заборгованість селян общинам. Отже, в країнах Стародавнього Сходу рабство мало патріархальний х арактер, сільська община була домінуючою в економіці цих країн.

10. Основні риси соціально-економічного устрою рабовласницьких держав античного світу.

Стародавня Греція.

Стародавня Греція, була розташована на межі трьох континентів — Європи, Азії та Африки. Через Середземне та Чорне моря проходили торговельні шляхи. Численні острови, затоки і гавані визначали відокремленість, автономію економічного життя грецьких общин. Внаслідок цього антична громада, на відміну від сільської східної громади, виступала в основному як місто (поліс). Це зумовило перевагу грецького міста над селом. Сільське господарство, внаслідок гострої нестачі землі мало другорядне значення.

Грецькі поліси становили окремі держави. Формування грецьких міст-полісів розпочалося у VIII — VI ст. до н.е. Згодом такі міста як Афіни, Мілет, Корінф, Халіке та інші, перетворилися у важливі ремісничо-торговельні центри, стали осередками політичного, культурного життя Греції. Значне місце в господарстві країни займали ремесла, виплавлення металів зокрема. Із цих металів, виробляли зброю, колісниці, ювелірні вироби. Військова могутність Афін призвела до розвитку кораблебудування, яке було під контролем держави.

Особливо успішно в Стародавній Греції розвивались будівельна справа, обробка каменю. Розвиток ремесел призвів до спеціалізації виробників.

Повільніше розвивалося с/г. Орна земля, угіддя, інші природні багатства спочатку належали громаді, згодом перейшли до родової аристократії. Греки спеціалізувалися на вирощуванні пшениці, ячменю, розведенні садів, виноградників, оливкових гаїв. Оливкова олія використовувалася у харчуванні, парфумерії, для освітлення, а також була головним експортним товаром. В Єгипет, Рим та Причорномор'я вивозилось вино. Приміські селяни займалися городництвом, бджільництвом. Добре розвивалося тваринництво.

Перенаселення Греції і гостра нестача землі у VIII — VI ст. до н. е. зумовили колонізацію та утворення грецьких міст-колоній на берегах Мармурового, Чорного та Егейського морів, на південному узбережжі Апеннінського півострова, в Сицилії та Північній Африці. Міста-колонії стали центрами торгівлі греків із сусідніми народами.

Однією з основних причин розквіту Стародавньої Греції було широке використання праці величезної кількості рабів. Джерелами рабської праці були постійні війни, які проводила Греція із сусідніми народами, мало місце боргове рабство. Праця рабів використовувалася в різних сферах матеріального виробництва. У Греції були й привілейовані раби — учителі, лікарі, купці, ремісники, поліцаї. Експлуатація рабів сприяла досягненню високого економічного і культурного розвитку держави. Отже, в античному рабстві, на відміну від східного, рабська праця стала основною продуктивною силою суспільного виробництва.

Однак поступово продуктивність невільничої праці падала. З'явилися цілі покоління людей, які народилися, жили і працювали в умовах рабства. Такі люди не хотіли і не могли ефективно працювати. Нескінченні конфлікти між грецькими містами, боротьба демосу з аристократією, рабів з рабовласниками паралізували економічне життя країни.

 

Стародавній Рим

Рим був заснований у 753 році до Р.Х., його розвиток включає кілька етапів:

1. Царський період (до VI століття до Р.Х.)

2. Римська республіка (V-I століття до Р.Х.)

3. Рання імперія (I-II століття Р.Х.)

4. Пізня імперія (III-V століття Р.Х.)

- В економіці вирішальна роль належить с/г.

Форми земельної власності:

Вілли – земельний маєток площею 25-100 га.

Латифундія – величезний земельний маєток розміром у декілька тис. га.

Парцели – невеликі ділянки землі, які виділилися з-під латифундій і надавалися колонам-землеробам.

- с/г багатогалузеве: виноградарство, городництво, садівництво, вирощувалися зернові та технічні культури.

- Успішно розвивалося тваринництво

- У с/г римляни використовували жатку з широким захватом, колісний плуг, мін. добрива.

- Трактат Луція Колумелла «Про с/г»

- Високий рівень ремесла, яке мало географічну спеціалізацію.

- Рим славився будівництвом, утриманням доріг, суднобудуванням.

- Високого рівня досягла виплавка металів, обробка каменю, граніту а також різьба по них

- Розвиток торгівлі, як зовн. так і внутр., формували великі ярмарки

- Надзвичайно розвинута грошова система

- Освіта та наука мали провідне значення

- Експлуатація рабської сили

- Класичне рабство.