Види спілкування: альтернативні підходи

Залежно від ознак, що є основою для класифікації, спілкування має ряд різновидів.

Рис. 3.4.2. Класифікації видів спілкування

Так, міжособистісне спілкування передбачає спілкування всіх суб'єктів спілкування - окремих людей; особистісно-групове- спілкування одного суб'єкта, яким постає окрема особистість, з іншим - групою людей; між групове -спілкування груп людей.

Безпосереднє спілкування - коли суб'єкти спілкуються віч-на-віч; опосередковане - особи використовують певні допоміжні об'єкти - телефон, Інтернет, листи, інших людей.

Короткочасне спілкування, коли один акт спілкування триває не більше двох годин; довготривале - тривалість одного акту спілкування складає більше двох годин.

При гармонійному спілкуванні відсутні гострі конфлікти, а суперечки конструктивно долаються; під час конфліктного -наявні гострі чи хронічні конфлікти у взаєминах.

Завершене спілкування характеризується тим, що всі суб'єкти спілкування досягнули поставленої мети; незавершене - відзначається тим, що хоча б один суб'єкт чи всі не досягли поставленої перед спілкуванням мети.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ І ПСИХОДІАГНОСТИКА

5) Психометричні вимоги до психодіагностичних методик.

В сучасній психології застосовують багато різноманітних методів психодіагностики, однак, не всі можна назвати науково обґрунтованими. Крім цього серед них є дослідницькі і власне психодіагностичні методи. Психодіагностичні методи використовуються з метою оцінки, тобто дозволяють отримувати точні кількісні і якісні характеристики вивчаємих психологічних властивостей. Методи, що вивчають лише психологічні процеси, властивості і стани людини, називаються дослідницькими. Вони використовуються в емпіричних і експериментальних наукових дослідженнях, основна мета яких - отримання достовірних знань. Завдання, що стоїть перед психодіагностичним методом, не обмежується кваліфікацією вивчаємого явища, обов’язковим є його інтерпретація. Психодіагностичний метод конкретизується в трьох основних діагностичних підходах, які практично охоплюють всі діагностичні методики (тести): 1. Об’єктивний підхід-діагностика здійснюється на основі успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності. 2. Суб’єктивний підхід - діагностика здійснюється на основі успішності відомостей, повідомляємих про себе, самоописи особливостей особистості, поведінки в тих чи інших ситуаціях. 3. Проективний підхід - діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії із зовнішньо нейтральним матеріалом, який в силу його відомої невизначеності стає об’єктом проекції. Об’єктивний підхід до діагностики проявів людської індивідуальності призвів до утворення двох типів методик (тестів), протиставлення яких стало традиційним Існує багато методів психодіагностики. Розібратися в них, немаючи в якості орієнтира деяку схему, практично не можливо. Р.С.Немов пропонує загальну схему класифікації психодіагностичних методів: 1. Методи психодіагностики на основі спостереження. 2. Опитувальні психодіагностичні методи. 3. Об’єктивні психодіагностичні методи, включаючи врахування і аналіз поведінкових реакцій людини і продуктів її діяльності. 4. Експериментальні методи психодіагностики. Перша група методів обов’язково вимагає введення спостереження і використання його результатів для психодіагностичних висновків. Методи психодіагностики через процедуру опитування засновані на допущенні про те, що необхідні відомості про психологічні особливості людина може отримати, аналізуючи письмові або усні відповіді на серію стандартних, спеціально підібраних запитань.
Основні критерії експериментальної вибірки

Поняття і сутність експериментальної вибірки

 

У науково обгрунтованому підході до активізації людського дедалі очевидніше стає значимість психології. Перехід до нових рубежів економічного розвитку, до досконалішим формам демократії, до більш повного втіленню гуманістичних принципів, потребує уважного й початку дедалі ширшому і всебічному використанню даних психологічної науки. Необхідною умовою цього є цілеспрямоване розгортання прикладних психологічних досліджень, формування прикладної психології, головна мета полягає у забезпеченні рішення практичних завдань в усіх галузях життя і забезпечення діяльності людей - чи це виробництво, освіту, охорону здоров'я чи добросусідські відносини у ній, індивідуальне розвиток чоловіки й таке інше.

Забезпечення рішення практичних завдань в прикладної психології ввозяться двох основних формах:

Дослідження із видачею практичних рекомендацій від використання у різних сферах фахівцями різного профілю;

Застосування активних психологічних методів.

Обидві форми припускають вдосконалення методів прикладної психодіагностики з урахуванням розвитку методів експериментальної психології. Саме експериментальна психологія забезпечує професіоналізм проведення прикладного психологічного дослідження, конструювання і адаптації психологічного інструментарію.

Це є особливо значимою у зв'язку з тим, що актуалізація проблем прикладної психології зажадала як поліпшення підготовки молодих спеціалістів-психологів до практичної діяльності, а й підготовки психологів-практикі...в.

Діяльність психолога-исследователя, у тому надзвичайно складному вигляді професійної діяльності багато тонкощів, не враховуючи яких будь-які прекрасні плани можуть нереалізованими. Перш ніж розпочати якесь дослідження, психолог - експериментатор має старанно пропрацювати все етапи психологічного дослідження. А будь-яке наукове дослідження включаєте у собі ряд етапів. На кожному з етапів вирішується певна завдання.

Дослідження починається з постановки наукової проблеми. Виходячи зі наукових інтересів, кожен дослідник визначає основні невирішені питання у цій галузі. Аналізуючи цей етап формулюються тема дослідження та загальна дослідницька мета, визначаються об'єкт й предмета дослідження. Можливо висування попередньої гіпотези. (Докладніше поняття наукової проблеми див. нижче.)

На наступний етап проводиться теоретичний аналіз проблеми. Її зміст залежить від аналізі наявну інформацію по досліджуваної проблемі. Може бути, поставлена проблема вже вирішено або є аналогічні дослідження, не що призвели остаточне результату. Якщо науковця сумнівається у результатах, раніше отриманих, він відтворює дослідження з методиці, запропонованої його попередниками, та був аналізує методів і методик, що застосовувалися ними на вирішення цієї чи аналогічних завдань. Через війну формується авторська модель досліджуваного явища, уточнюється наукова проблема.

За підсумками попередніх етапів стає можливим формулювання гіпотез дослідження. Це і відповідальний етап роботи, у якому загальна мета дослідження конкретизується до системи завдань.

Наступний етап - планування дослідження. На цьому етапі будується програма дослідження, вибираються методи лікування й конкретні методики його реалізації. Це найбільш творчого моменту дослідження, оскільки саме з автора залежить вибір об'єкта - групи людей якими здійснюватиметься експеримент чи якими вестиметься спостереження. Выбираются місце й проведення дослідження, визначається порядок експериментальних впливів, розробляються способи контролю над перешкодами, впливають на результат дослідження.

Проведення дослідження з запланованого плану- наступний етап. У результаті реального дослідження завжди виникають відхилення від задуму, які потрібно врахувати при інтерпретації результатів і повторному проведенні досвіду. Аналізуючи цей етап також здійснюється фіксація результатів.

Аналіз і інтерпретація даних проводяться після реалізації наміченого плану дослідження. На цьому етапі ведуться первинний аналіз даних, їх математична обробка, інтерпретація. Вихідні гіпотези перевіряються на достовірність. Обобщаются нові історичні факти чи формулюються закономірності. Теорії уточнюються або відкидаються як непридатні.

Формулювання висновків - завершальний етап дослідження. За підсумками уточненої теорії робляться нові висновки та передбачення.

У першому етапі, як зазначалося вище, відбувається вибір об'єкта дослідження. І це є наступній завданням, яку треба вирішити психолога після визначення залежною і політично незалежної змінних.

У прикладні дослідження свобода психолога обмежена тому, що об'єкт відома з початку. За інших випадках психолог може вибирати той об'єкт, який більше відповідає завданням дослідження. Ідеальним об'єктом психологічного дослідження може бути або окремий індивід, або група. У першому випадку говоримо про общепсихологическом експерименті, у другому - про соціально-психологічному. Однак у конкретному експерименті як реальний об'єкт має відповідати за своїми характеристиками ідеальному об'єкту, а й результати, отримані його участі, слід застосовувати решти об'єктах. Якби все так люди (чи тварини) скидалися друг на друга, та ще краще - виявилися цілком однаковими, то ми не було б ніяких проблем. Експеримент можна навести з участю одного випробуваного, а отримані результати застосувати до пояснень поведінки від інших людей. Та різняться підлогою, віку, раси, національності, приналежність до тій чи іншій культурі чи то релігії, соціальному та економічному положенню й т. буд. Отже, проста генералізація (узагальнення) даних, отриманих для дослідження одного випробуваного, неможлива. Проте за практиці, наприклад, у лабораторних експериментах дослідження сенсорних процесів, пам'яті, уваги тощо. буд., цими відмінностями нехтують, вважаючи, що наша випробовуваний може становити будь-якого індивіда з Homo sapiens. У цікавих випадках голуб чи пацюк може бути як модель будь-якої людини, наприклад, у експериментах по оперантному научению. Але це інша проблема. Але тут зауважимо, що може відбутися з однією піддослідним {single-experiment) чи з групою. У соціальній психології це завжди буде одна група і безліч груп - "група груп".

Експеримент з однією піддослідним проводиться тоді, коли: 1) індивідуальними відмінностями можна знехтувати, дослідження надзвичайно великий за обсягом і включає безліч експериментальних проб; 2) випробовуваний - унікальним об'єктом, наприклад геніальний музикант чи творчо обдарований шахіст; 3) від випробуваного потрібно особлива компетентність під час проведення дослідження (проведений експеримент із навченими піддослідними); 4) повторення такого експерименту з участю інших піддослідних неможливо.

Для експериментів із одним піддослідним розроблено особливі експериментальні плани. Частіше дослідження проводять з експериментальної групою, коли всі випробовувані об'єктивно різні, але відібрано і розподілені по подгруппам з допомогою тій чи іншій стратегії.

Розрізняють чотири основні види "дизайну" - конструювання експериментальних груп.

За першого варіанті дослідження проводять з різноманітними групами: експериментальної і контрольної, поставлені у різні... умови. Це найпоширеніший спосіб.

Другий варіант передбачає дослідження однієї групи: її поведінка вивчається й у експериментальних й у контрольних умовах. Він застосовується, коли є лише експериментальна група і немає змоги сформувати контрольну. Але це план неможливо контролює "ефект послідовності" і використовується лише тих випадках, коли ефектом послідовності можна знехтувати.

Третій варіант - конструювання груп методом "парного дизайну" - ось у чому. До кожного суб'єкта групи підбирається еквівалентний йому (чи схожий нею), і розподіляються за групами. Відповідно контрольна і експериментальна групи стають схожими за складом піддослідних. Звісно, у разі неможливо дотриматися повну еквівалентність груп у обох умовах експерименту, але цей спосіб набагато краще, ніж проведений експеримент із участю однієї групи за умов.

Нарешті, четвертий план є змішаним: все групи ставляться у різні умови. У цьому утворюється кілька груп. Спосіб застосовується при факторном плануванні експерименту.

Так відбувається формування вибірки піддослідних - експериментальної групи. Зараз необхідно розібратися, що таке вибірка?

Існує безліч визначень цього поняття. Частіше експерименти проводяться з групою піддослідних. У таких випадках вибірка піддослідних повинна являти собою модель генеральної сукупності.

Генеральна сукупність - це безліч елементів, складових об'єкт дослідження. Найпростішим, здавалося б, видом збирання даних є суцільне обстеження генеральної сукупності. Проте застосування суцільного обстеження який завжди можна. У разі застосовують методи не суцільного спостереження.

Суть вибіркового методу у тому, що дослідженню піддається тільки п'яту частину елементів генеральної сукупності.

Отже, вибіркова сукупність (чи вибірка)- це обмежена за чисельністю група об'єктів (піддослідних, респондентів), спеціально відібраних з генеральної сукупності з вивчення її властивостей.

Як писав професор А. Кауфман, "винахідником вибіркового методу було життя". Вперше увагу до цього методу прихилив Дж. Геллап в 1936 року, хоча імовірнісні розрахунки у яких він базувався використовувалися і зараз. Справді, ще до теоретичного обгрунтування можливостей застосування вибіркового методу статистично змушені були проводити вибіркові обстеження. Основною причиною цього було відсутність часу та коштів.

Вибірка повинна мати дуже важливим властивістю- репрезентативностью. Існують певні способи забезпечення репрезентативності:

.Стратифицированный - випадковий відбір, як генеральної сукупності. Він передбачає попереднє визначення рис, які можуть опинитися проводити мінливість досліджуваного властивості (підлогу, рівень доходу), потім визначається відсоткове співвіднош...ення чисельності, різняться за цими показниками груп (страт), у генеральній сукупності і забезпечується ідентичне відсоткове співвідношення відповідних груп у вибірці;

.Випадковий - це - простий, рондомизированный відбір. Він передбачає забезпечення таких умов, щоб всі члени генеральної сукупності мав рівні шанси потрапити до вибірку.

Випадковий відбір забезпечує можливість влучення до вибірки найрізноманітніших представників генеральної сукупності. У цьому застосовуються спеціальні заходи, виключають поява будь-якої закономірності у доборі. Це дозволяє, зрештою, припускати, що досліджуване властивість буде подано в максимально можливий різноманітті.

Статистична достовірність чи статистична значимість результатів дослідження визначається з допомогою методів статистичного виведення.

Ці методи виявляють певні вимоги до обсягу чи чисельності вибірки. Найбільший обсяг вибірки необхідний під час розгляду тій чи іншій методики: 1000- 2500 людина. Якщо потрібно порівнювати дві вибірки, вони повинні бути пропорційно підібрані і складати щонайменше 50 людина.

Якщо вивчається взаємозв'язок між певними властивостями, то обсяг вибірки щонайменше 35 людина. У наступному розділі ми докладніше розглянемо дані способи. Існує дві основні види вибірок: залежні вибірки і незалежні.

Незалежні вибірки характеризуються тим, що й процедура експерименту, і отримані результати виміру деякого властивості в піддослідних однієї вибірки не впливають на особливості перебігу цього ж експерименту, і результати виміру цього самого штибу в піддослідних (респондентів) інший вибірки. Залежні вибірки характеризуються тим, кожному випробуваному першої вибірки поставлене відповідність по визначеному критерію випробуваного інший вибірки.

У загальній статистиці є поняття повторної і бесповторной. Що стосується вибірки з поверненням кожен обраний кулю знову повертається у ємність і, отже, може бути обраний знову. При бесповторном вибірки, чи, інакше кажучи, вибірки з поверненням і повернення. Як приклад наводиться, зазвичай, вибір кулі, доставаемого із якоїсь ємності виборі якось обраний кулю відкладають у інший бік і большє нє може брати участі в вибірці. У психологічних ис следованиях можна знайти аналоги такого роду способам організації вибіркового дослідження, оскільки психолога нерідко доводиться кілька разів тестувати одним і тієї ж піддослідних з допомогою одному й тому ж методики. Проте, слід сказати, повторної у разі є процедура тестування. Вибірка піддослідних за цілковитої тотожності складу у разі повторних досліджень завжди матиме деякі відмінності, зумовлені функціональної й віковий мінливістю, притаманну усім людям. Така вибірка характером проведення процедури є повторної, хоча сенс терміна тут, очевидно, інший, ніж у випадку з кулями.

Важливо підкресл...ити, що це вимоги, які пред'являються будь-який вибірці, зводяться до того що, що у її основі психологом має бути отримана найповніша, неспотворена інформація про особливості генеральної сукупності, з якої узята ця вибірка. Інакше кажучи, вибірка повинна максимально повно відбивати характеристики досліджуваної генеральної сукупності.

Отже, ми з'ясували, що експериментальна вибіркова сукупність - це частина генеральної сукупності, за своїми характеристиками і властивостями ідентична генеральної сукупності. Експериментальна вибірка повинна мати таким властивістю, як репрезентативність.

психологічний репрезентативність вибірка експериментальний

 

Отже, формування вибірки піддослідних - експериментальної групи - мають підпорядковуватися ряду правил.

. Содержательный критерій (критерій операциональной валідності). Нагадаємо, що операциональная валідність визначається відповідністю експериментального методу перевіреній гіпотезі. Підбір експериментальної групи має визначатися предметом і гіпотезою дослідження. Безглуздо перевіряти ступінь розвитку довільного запам'ятовування у однорічних і дворічних цих діток або з'ясовувати, якою мірою рівень інтелекту групи московських бомжів впливає вибір тієї чи іншої кандидати Державну Думу (оскільки вони голосувати немає права).

Отже, експериментатор повинен створити модель ідеального об'єкта експериментального дослідження для своєї приватної випадку і за можливості його описати, слідуючи цьому опису для формування експериментальної групи. Характеристики реальної експериментальної групи повинні мінімально відхилятися від характеристик ідеальної експериментальної групи.

. Критерій еквівалентності піддослідних (критерій внутрішньої валідності). Результати, отримані для дослідження експериментальної вибірки, повинні поширюватися кожного її члена. Тобто ми повинні врахувати все значимі характеристики об'єкта дослідження, розбіжності у виразності яких можуть на залежну зміну. Припустимо, необхідно перевірити вплив ситуативною тривожності дітей на швидкість оволодіння шкільними навичками. І тут склад експериментальної групи може бути підібрали те щоб у ній входили діти з рівнем розвитку інтелекту. Якщо йому це вдається зробити, то, при обробці даних використовується нормировка результатів на величину значимого параметра.

Процедура добору еквівалентних груп, і еквівалентних піддослідних називається рандомизацией.

. Критерій репрезентативності (критерій зовнішньої валідності). Існують теоретичні статистичні критерії репрезентативності (представленості) вибірки піддослідних. Група осіб, що у експерименті, повинна представляти всю частина популяції, стосовно якої ми можемо застосовувати дані, отримані експериментально. Розмір експериментальн...ої вибірки визначається виглядом статистичних заходів і обраної точністю (достовірністю) прийняття чи відкидання експериментальної гіпотези. Вона може дорівнювати безлічі індивідів, чия розкута поведінка нас цікавить. Експериментальна вибірка може становити лише деякі з даного нас безлічі. Головною проблемою у тому, щоб визначити, яким інші цікаві для нас групи можна поширити результати проведеного нами дослідження. (Про це див. гол. 7.)

Підбір експериментальної групи здійснюється з допомогою різних стратегій. Нагадуємо, навіщо потрібна стратегія відбору груп. Завдання зводиться, по-перше, до усунення вже розглянутої попередні роки розділах "ефекту змішання". Під цим терміном розуміється вплив індивідуальних різниці між піддослідними на зв'язок незалежної Польщі і залежною змінних. Наприклад, на публічне заохочення за хорошу роботу люди різного темпераменту реагують неоднаково. Тим самим було контролюється вплив побічної перемінної на внутрішню валідність. По-друге, експериментальна група повинна представляти досліджувану популяцію, т. е. забезпечувати зовнішню валідність експерименту.

Використання реальних груп породжує систематичне змішання незалежної перемінної з індивідуальними властивостями піддослідних.

Нам очевидно, що експериментальна вибірка є модель популяції у цілому або тій частині, поведінка якої нас цікавить.

Найпростіший варіант був розглянутий - складання репрезентативною групи піддослідних, характеристики якої відповідають характеристикам цікавій для нас популяції. Іноді неможливо було знайти засіб створення репрезентативною групи. Тоді використовується метод наближеного моделювання. Зокрема, дослідження можна проводити з участю студентів 2-го курсу університету, а дані приписують всіх людей, чи "людям віком від 17 до 21 року", чи "людей зі середньою освітою віком від 17 до 21 року" тощо. буд. Чим менший генералізація, т. е. ніж точніше набір критеріїв, що описують популяцію, яку поширюються висновки про характеристиках експериментальної вибірки, тим більша зовнішня валідність експерименту.

При моделюванні популяції методом випадкового вибору, чи рандомизации, експериментальну вибірку займають, що після кожної особистості надається рівний шанс до участі експериментально. Кожному індивіду присвоюється номер; з допомогою таблиці випадкових чисел виробляється формування експериментальної вибірки. Процедура дуже трудноосуществима, оскільки з представник цікавій для нас популяції може бути враховано. Насправді вдаються до простішим способам випадкового відбору. Отбирают будь-яку групу піддослідних, потім вимірюють вони значиме для експерименту індивідуальне властивість.

Після цього піддослідних розподіляють за групами методом Монте-Карло отже можливість потрапити у групу кожному за випробуваного дорівнює.

Нарешті, є ще один спосіб моделювання... вибірки - стратометрический. Генеральна сукупність сприймається як сукупність груп, які мають певними характеристиками. У експериментальну вибірку відбираються випробовувані з відповідними характеристиками - те щоб у ній були одно представлені особи з кожної страти. Найчастіше використовуються такі характеристики: підлогу, вік, політичні уподобання, освіту й рівень доходів. Цю стратегію застосовують психодиагносты розробки тестів, педагогічні психологи, переважно ж нею користуються соціологи і соціальні психологи при опитуваннях суспільної думки, дослідженні соціальних установок тощо. буд.

Ряд авторів виділяє стратегію попарного відбору. У цьому експериментальна і контрольна групи складаються з індивідів, еквівалентних по значимим для експерименту побічним параметрами. Ідеальний варіант - використання близнецовых пар (моно- і дизиготных). Різновидом цього стратегії є добір однорідних підгруп, у яких випробовувані зрівняні за всі характеристикам, крім цікавлять дослідника додаткових змінних. Інший варіант - виділення значимої додаткової перемінної. Всі випробувані тестуються, ранжируются за рівнем виразності перемінної. Групи формуються те щоб випробовувані, які мають однаковими чи близькими значеннями перемінної, потрапили до різні групи.

Отже, існує шість стратегій побудови груп:

) рандомизация;

) попарный відбір;

) рандомизация із страт (стратометрический відбір);

) близьке моделювання;

) репрезентативне моделювання;

) залучення реальних груп.

Розрізняють дві основні типу залучення піддослідних у групу: а) відбір, б) розподіл. Відбір проводять при рандомизации, рандомизации із страт, при репрезентативному і наближеному моделюванні. Розподіл здійснюється за способі складання груп із еквівалентних пар і дослідженнях з участю реальних груп.

Вважається, що найкраща зовнішня й внутрішня соціальність валідність характеризується стратегії добору еквівалентних пар і стратометрической рандомизации: індивідуальні особливості піддослідних з допомогою цих стратегій контролюються максимально. А в інших випадках немає жодних гарантій еквівалентності піддослідних, контрольованості індивідуальних розбіжностей презентабельності групи.

Залучення добровольців чи примусове що у експерименті порушує репрезентативність вибірки (див. гол. 3). Зазначимо лише, що стратегії попарного моделювання, наближеного моделювання і стратометрической рандомизации, на відміну стратегії рандомизации ("випадково відібраних груп"), припускають, що мені відомий додатковий параметр - індивідуальна особливість, яка може надати значиме впливом геть результат експерименту. Помилка в виділенні цього параметра і/або недооблік інших, параметрів наводять експериментатора до невдачі. Вочевидь, що "застосування таких стратегій форм...ування груп має спиратися на серйозні знання з диференціальної психології (психології індивідуальних відмінностей).

Ми вже знаємо, що чимало автори, зокрема Кемпбелл, вважали добір еквівалентних пар менш надійним методом, ніж рандомизация. Рандомизацию вважатимуться найнадійнішою стратегією і з погляду репрезентації експериментально досліджуваної популяції, і з погляду контролю додаткових змінних. Найбільш істотна проблема при рандомизации: якою мірою первинна вибірка, з якої ми формуємо експериментальну і контрольні групи, насправді становить генеральну сукупність? Вирішення проблеми - справа мистецтва і інтуїції експериментатора. Окрема проблема - чисельність експериментальної вибірки. Залежно від цілей і можливостей вони можуть варіювати від однієї випробуваного за кілька тисяч жителів. Кількість піддослідних в окремої групі (експериментальної або контрольною) переважно експериментальних досліджень варіює від 1 до 100. Рекомендується, щоб чисельність порівнюваних груп була менш 30-35 людина із міркувань статистичних: коефіцієнти кореляції вище 0,35 в такому кількості піддослідних значимі при а = 0,05. Якщо для обробки даних використовується факторний аналіз, що існує просте правило: надійні факторні рішення можна було одержати лише тому випадку, коли кількість піддослідних щонайменше ніж у 3 разу перевищує реєстрованих параметрів. З іншого боку, як рекомендує Л. У. Куликов, доцільно збільшувати кількість піддослідних, по крайнього заходу, на 5-10 % більше необхідного, оскільки з без них буде "отбракована" під час експерименту або за аналізі експериментальних протоколів (не зрозуміли інструкцію, відмовили завдання, дали "девіантні" результати). Що ж до складу підлогою і віку, то рекомендується (крім спеціальних випадків) розбивати загальну групу на підгрупи чоловіків і жінок і дозволяють опрацьовувати дані окремо кожної підгрупи. Віковий склад визначається з цілей дослідження. Для орієнтування наведемо найбільш поширену періодизацію вікових груп: 1. Новонароджений - 0-10 днів.

. Грудной - 10 дней-1 рік.

. Раннє дитинство - 1-2 року.

. Перший період дитинства - 3-7 років.

. Другий період дитинства - 8-12 років (хлопчики), 8-11 років (дівчинки).

. Підлітковий- 13-16 років (хлопчики), 12-15 років (дівчинки).

. Юношеский- 17-21 рік (чоловіки), 16-20 років (жінки).

. Середній: період - 22-35 років (чоловіки), 21-35 років (жінки); другий період - 36-60 років (чоловіки), 36-55 років (жінки).

. Літній вік - 61-75 років (чоловіки), 55-75 років (жінки).

. Старческий вік - 75-90 лет.11. Довгожителі - 90 років і більше.

Після формування експериментальної вибірки експериментатор становить план дослідження. Досить часто експеримент здійснюється з кількома групами, експериментальними і контр...ольними, які вкладаються у різні умови. Експериментальні і контрольні групи повинні прагнути бути еквівалентними на даний момент початку експериментального впливу. Отже, ми з'ясували, що з формуванні експериментальної вибірки необхідно враховувати певні критерії, такі як: змістовний, критерій еквівалентності піддослідних, критерій репрезентативності, випадкової стратегії, стратометрический випадковий добір і репрезентативне моделювання.

6) Проективні методики