Розділ І. Загальні положення

Практична робота №1

Тема: Вивчення закону України "Про охорону праці"

Мета роботи: ознайомити студентів з положеннями Закону України “Про охорону праці”, прийнятого Верховною Радою України в 2002 році, навчити використовувати практичні висновки з положень Закону в подальшій професійній діяльності.

Завдання роботи:

1. Визначити нормативно-правову основу охорони праці в Україні, виходячи із змісту Закону.

2. Опрацювати теоретичний зміст та запропонувати аналітичні висновки щодо важливості виконання даного нормативного документу (конспективне оформлення результатів практичної роботи).

Обладнання. Закон України „Про охорону праці”, текстові коментарі щодо основних положень Закону.

Зміст роботи. Закон України “Про охорону паці” вперше прийнятий 14 жовтня 1992 року. На пострадянському просторі даний закон визначався як прогресивний відповідно часу. В ньому було враховано ті економічні зміни, що відбулися на протязі років становлення незалежної України. Важливо, що в окремих положеннях Закону актуалізовані особливості роботи підприємств недержавної форми власності, сфера діяльності яких тільки стала налагоджуватися; впровадження адміністративних методів управління охороною праці було доповнено характеристикою економічних. З часом зміни в суспільстві та структурі господарювання країни визначили суттєвість прийняття нової редакції Закону. На даному практичному занятті розглядається Закон України “Про охорону праці” прийнятий Верховною Радою України 21 листопада 2002 року.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення понять і термінів

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Роботодавець — власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник — особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Стаття 2. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Стаття 3. Законодавство про охорону праці

Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадком та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

• пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

• підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці

• комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

• соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

• адаптації трудових процесів до можливостей праці з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

• використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення, добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

• інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

• забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

• використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Розділ II. ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ

Стаття5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору

Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилося виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля.

Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, ке додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

Практична робота №2

Тема: Вивчення закону України "Про охорону праці"

Мета роботи: ознайомити студентів з положеннями Закону України “Про охорону праці”, прийнятого Верховною Радою України в 2002 році, навчити використовувати практичні висновки з положень Закону в подальшій професійній діяльності.

Завдання роботи:

1. Опрацювати теоретичний зміст та запропонувати аналітичні висновки щодо важливості виконання даного нормативного документу (конспективне оформлення результатів практичної роботи).

Обладнання. Закон України „Про охорону праці”, текстові коментарі щодо основних положень Закону.

Зміст роботи. Закон України “Про охорону паці” вперше прийнятий 14 жовтня 1992 року. На пострадянському просторі даний закон визначався як прогресивний відповідно часу. В ньому було враховано ті економічні зміни, що відбулися на протязі років становлення незалежної України. Важливо, що в окремих положеннях Закону актуалізовані особливості роботи підприємств недержавної форми власності, сфера діяльності яких тільки стала налагоджуватися; впровадження адміністративних методів управління охороною праці було доповнено характеристикою економічних. З часом зміни в суспільстві та структурі господарювання країни визначили суттєвість прийняття нової редакції Закону. НА даному практичному занятті розглядається Закон України “Про охорону праці” прийнятий Верховною Радою України 21 листопада 2002 року.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь - яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється цим Законом, законами України «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актом про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Практична робота № 3

Тема: Організація служби охорони праці

Мета роботи: Ознайомити студентів із Типовим положенням про службу охорони праці (затв. наказом Держнаглядохоронпраці від 15.11.2004 р. № 255); навчити розраховувати чисельність служби охорони праці на підприємстві.

Завдання роботи:

1. Вивчити основні положення про службу охорони праці.

2. Вивчити порядок розрахунку чисельності служби охорони праці на підприємстві.

3. Розв'язати наведені задачі.

Обладнання. Умовні задачи.

Зміст роботи. Згідно з законом України "Про охорону праці" служба охорони праці створюється власником або уповноваженим органом на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових,, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Практична робота №4

Тема: Розслідування та облік нещасних випадків на підприємстві.

Мета роботи: Ознайомити студентів з Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків; навчити складати документи, пов’язані з розслідуванням нещасних випадків.

Завдання роботи.

1.Вивчити Порядок розслідування та обліку нещасних випадків.

2.Ознайомитись з нормативними документами, які заповнюються в разі нещасних випадків.

3. За наведеним прикладом нещасного випадку заповнити додаток 1 практичної роботи.

Обладнання. Бланки актів розслідування нещасних випадків форми Н-1 та Н-5.

Зміст роботи. Розслідування нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та виробничих аварій проводиться у відповідності до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (затв. постановою КМУ від 25.08.2004 р. № 1112)

Порядок розслідування та обліку нещасних випадків:

Загальні положення

 

Розслідуванню проводиться у разі раптового погіршення стану здоров’я працівників або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві.

Практична робота №5

Тема: Аналіз виробничого травматизму на виробництві.

Мета роботи: Сформувати систему знань студентів з питань виробничого травматизму і проведення аналізу виробничого травматизму.

Завдання роботи.

1. Вивчити методи аналізу виробничого травматизму.

2. На наведених прикладах самостійно провести розрахунки показників виробничого травматизму.

Обладнання. Звітність підприємств про стан виробничого травматизму.

 

Зміст роботи. Найбільш поширеними методами аналізу виробничого травматизму є статистичний, монографічний, топографічний, економічний.

Статистичний метод аналізу виробничого травматизму призначений для визначення кількісних показників, які характеризують загальний рівень виробничого травматизму. Для цього застосовують відносні величини – показники частоти, важкості і втрат (непрацездатності).

Показник частоти травм характеризує кількість травм, що припадає на 1000 працюючих за певний період

Показник важкості травматизму характеризує загальну важкість травм, що виникли протягом звітного періоду. Він показує, скільки днів непрацездатності в середньому припадає на одну травму.

Показник втрат характеризується кількістю днів непрацездатності, що припадає на 1000 працюючих за звітний період.

 

Т – загальна кількість травм, що виникла на підприємстві,

П – середня кількість працюючих на підприємстві,

Д – сумарна кількість днів тимчасової непрацездатності по всіх нещасних випадках, що враховані за звітний період.

Монографічний метод аналізу виробничого травматизму полягає в реальному розслідуванні і аналізі кожного нещасного випадку. За допомогою його з’ясовують причини нещасних випадків, що виникли в складних виробничих умовах і чітко визначають запобіжні заходи.

При цьому уважно вивчають виробничі обставини, умови праці, особливості технологічного процесу, стан машин, обладнання.

Топографічний метод аналізу травматизму застосовують для виявлення кількості нещасних випадків за певний період на конкретних робочих місцях, дільницях, окремих виробництвах. При цьому кожний нещасний випадок позначають на карті-схемі умовними символами.

Економічний метод широко застосовують для визначення реальних збитків від виробничого травматизму та економічного обґрунтування заходів, спрямованих на запобігання виробничому травматизму.

 

Практична робота №6

Тема: Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь.

Мета роботи: Сформувати теоретичні знання щодо розслідування та обліку професійних захворювань на виробництві.

 

Завдання роботи.

1. Вивчити порядок розслідування та обліку професійних захворювань на виробництві.

2. Оформити матеріали про розслідування професійного захворювання (отруєння). (додаток 1).

Обладнання. Бланки актів про розслідування професійних захворювань.

 

Зміст роботи.

Усі виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь підлягають розслідуванню. Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ.

Зв’язок профзахворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається санепідемстанцією. Така характеристика видається за запитом керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, за участю спеціалістів (представників) підприємства, первинної організації профспілки, членом якої є хворий та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

У разі підозри на профзахворювання лікувально-профілактичний заклад направляє працівника з відповідними документами, перелік яких встановлюється МОЗ на консультацію до спеціаліста з профпатології міста (області).

Для встановлення остаточного діагнозу і зв’язку профзахворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу головний спеціаліст з профпатології направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу.

До встановлення остаточного діагнозу, в разі необхідності, до цих закладів направляються і хворі, які проходять обстеження в науково-дослідних інститутах медичного профілю, що не ввійшли до зазначеного переліку.

Перелік закладів МОЗ, які мають право встановлювати остаточний діагноз профзахворювань, переглядається через кожні 5 років. (Додаток №1)

 

Додаток 1

Форма П-4

АКТ

Практична робота №7

 

Тема: Порядок розслідування аварій та розрахунки матеріальних збитків на підприємстві

Мета роботи: Познайомити студентів з Положенням про порядок розслідування та ведення обліку виробничих аварій; навчити складати документи, пов'язані із розрахунком матеріальних збитків.

 

Завдання роботи.

1. Вивчити інструкцію про порядок розслідування та обліку виробничих аварій.

2. Ознайомиться з нормативними документами, які заповнюються в разі виробничих аварій.

3. Заповнити додатки №16, №17 до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випад­ків, професійних захворювань, і аварій на виробництві.

Обладнання. Бланки додатків №16 та №17.

 

Зміст роботи.

Розслідування проводиться у тому разі, коли сталася:

 

1. Аварія, першої категорії, внаслідок якої:

– загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

– спричинено викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства

– збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;

– зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я значної кількості працівників підприємства чи населення.

 

2. Аварія другої категорії, внаслідок якої:

– загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

– зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників цеху, дільниці з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше.

Очевидець аварії повинен негайно повідомити керівника робіт або іншу посадову особу підприємства, які зобов’язані проінформувати роботодавця.

Роботодавець або особа, яка керує виробництвом під час зміни, зобов’язані діяти згідно з планом ліквідації аварії, вжити першочергових заходів для рятування потерпілих і надання їм медичної допомоги, запобігання подальшому розвитку аварії, встановлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей.

Роботодавець зобов’язаний негайно повідомити про аварію територіальний орган державного нагляду за охороною праці, місцевий орган державної виконавчої влади, органи прокуратури, штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, а в разі травмування або загибелі працівників також відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду.

Для розслідування аварій створюється комісії:

Ø для аварії 1 категорії: за наказом центрального органу виконавчої влади чи розпорядженням місцевої адміністрації за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці МНС;

Ø для аварії 2 категорії: за наказом керівника органу, до сфери управління якого належить підприємство чи розпорядженням місцевої адміністрації за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці МНС;

Головою комісії призначається представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, або представник органу державного нагляду за охороною праці чи МНС.

Комісія зобов’язана протягом 10 робочих днів розслідувати обставини і причини аварії та скласти акт за формою Н-5. Шкода, заподіяна аварією, визначається з урахуванням відомостей про матеріальні втрати.

За результатами розслідування роботодавець видає наказ, яким відповідно до пропозиції комісії з розслідування визначає заходи щодо запобігання подібним аваріям у подальшому і притягає до відповідальності працівників за порушення нормативних актів з охорони праці згідно з висновками комісії.

Роботодавець згідно з вимогами законодавства з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та охорони праці затверджує:

- план запобігання надзвичайним ситуаціям, у якому визначаються можливі аварії та інші надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, прогнозуються наслідки, передбачаються заходи щодо їх ліквідації, строки виконання цих заходів, а також сили і засоби, що залучаються з цією метою;

- план ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій), у якому визначаються всі можливі аварії та інші надзвичайні ситуації, дії посадових осіб і працівників підприємства у разі їх настання, обов’язки особового складу аварійно-рятувальних служб або працівників інших підприємств, які залучаються до ліквідації надзвичайних ситуацій.

Облік аварій 1 і 2 категорій здійснюють підприємства і відповідальні органи державного управління охороною праці та органи державного нагляду за охороною праці з реєстрацією в журналі (додаток №14 Положення).

 

Завдання 1:

Переписати в зошит та заповнити додаток №16 Порядку.

Завдання 2:

Переписати в зошит та заповнити додаток №17

 

Контрольні запитання:

 

1. Які випадки належать до категорій виробничих аварій, катастроф, недопалків?

2. На які категорії поділяються виробничі аварії?

3. Який порядок створення комісії з розслідування аварій?

4. Перерахуйте обов’язки комісії з розслідування аварій.

5. Які нормативні документи заповнюються у разі виробничих аварій?

 

Додаток 16

 

Відомості

Практична робота № 8

Тема: Інструктажі з питань охорони праці

Мета роботи: Вивчити основні види інструктажів з питань охорони праці, що проводяться із працюючими.

 

Завдання роботи.

1. Познайомитись із основними видами інструктажів з охорони праці.

2. Скласти текст інструктажу з охорони праці (за вибором).

3. Заповнити журнал реєстрації інструктажів з охорони праці (додаток 1).

Обладнання. Примірні тексти різних видів інструктажів з охорони праці.

Зміст роботи. Інструктажі з охорони праці проводяться у відповідності з Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (затв. наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. №15).

Працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться під час прийняття на роботу з усіма працівниками, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; а також з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства. Цей інструктаж проводить спеціаліст служби охорони праці або інший фахівець, який пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи:

- з новоприйнятим працівником (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю;

- з працівником, який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого;

- з працівником, який виконуватиме нову для нього роботу;

- з відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві;

- з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, не рідше одного разу на 3 місяці на роботах з підвищеною небезпекою; а також не рідше одного разу на 6 місяців для решти робіт.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

- у разі введення в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також у разі внесення змін та доповнень до них;

- у разі зміни технологічного процесу, заміни або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

- у разі порушень працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

- у разі перерви в роботі виконавця робіт більше ніж на 30 календарних днів-для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників:

- у разі ліквідації аварії або стихійного лиха;

- у разі проведення робіт, на які відповідно до законодавства оформлюється наряд-допуск, наказ або розпорядження.

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі проводяться безпосереднім керівником робіт (начальником структурного підрозділу, майстром) або фізичною особою, яка використовує найману працю.

 

 

Контрольні запитання:

1. У відповідності з яким нормативним документом проводяться інструктажі з охорони праці?

2. Ким і коли проводиться вступний інструктаж?

3. В яких випадках проводиться первинний інструктаж?

4. Яка періодичність проведення повторного інструктажу?

5. В яких випадках проводиться позаплановий інструктаж?

6. В яких випадках проводиться цільовий інструктаж?

7. Хто проводить первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі?

 

Додаток 1

Зміст роботи.

1. Підготовчий етап.

1.1.У відповідності з бланком-алгоритмом вивчити технологічний процес, виявити можливі небезпечні й шкідливі виробничі фактори, що виникають при нормальному його перебігу та при його відхиленнях оптимального режиму, визначити засоби захисту від них.

1.2 Визначити відповідність вимогам безпеки застосування обладнання, пристроїв, інструменту.

1.3.Дібрати матеріал, який може бути використаний при розробці інструкції.

1.4.Вивчити конструктивні особливості та ефективність засобів захисту, які можуть бути використані при виконанні відповідних робіт.

1.5.Вивчити інформаційні листи, розпорядження та накази Міністерства аграрної політики України з приводу аварій і нещасних випадків у сільськогосподарських підприємствах (якщо копії таких є на кафедрі).

1.6.Провести узагальнений аналіз травматизму, аварійних ситуацій і профзахворювань для даної професії (виду роботи) і стосовно до вибраного господарства чи підприємства.

1.7.Визначити безпечні методи і прийоми робіт, їх послідовність, а також технічні та організаційні вимоги, які підлягають включенню до інструкції.

2.Основний етап.

2.1.Вивчивши інформацію, викладену в бланк-алгоритмі, приступають до написання інструкції.

3.Найменування і зміст інструкції.

3.1.Кожній інструкції повинен бути присвоєний номер і назва. У назві слід коротко вказати, для якої професії або виду робіт вона призначена, наприклад: "Інструкція з охорони праці при виконанні робіт на висоті".

3.2.Текст інструкції повинен бути розбитий на розділи і підрозділи, які
складаються з пунктів. При необхідності пункти можуть бути розбиті на підпункти.

3.3.Розділи, підрозділи, пункти і підпункти повинні мати порядкову нумерацію в межах всієї інструкції, підрозділи - в межах розділів, пункти - в межах розділів і
підрозділів, підпункти - в межах пунктів. При наявності в розділі або підрозділі тільки одного пункту, його не нумерують.

3.4.Вимоги інструкції слід викладати відповідно до послідовності технологічного
процесу із урахуванням умов, у яких виконується дана робота.

3.5.Інструкції повинні містити такі розділи:

загальні положення;

вимоги безпеки перед початком роботи;

вимоги безпеки під час виконання роботи;

вимоги безпеки після закінчення роботи;

вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

Для розміщення матеріалів, які доповнюють основну частину інструкцій,ілюструють чи конкретизують її окремі вимоги, може бути включений розділ"Додатки". У цьому розділі може бути наведений перелік нормативних актів, на підставі яких розроблена інструкція.

3.6.Розділ "Загальні положення" повинен містити:

• відомості про сферу застосування інструкції;

• загальні відомості про об'єкт розробки: визначення робочого місця працівника даної професії (виду робіт) залежно від тривалості його перебування на ньому протягом робочої зміни (постійне чи непостійне);

• коротка характеристика технологічного процесу та обладнання, щозастосовується на цьому робочому місці, виробничій дільниці, в цеху;

• умови і порядок допуску працівників до самостійної роботи за професією або до виконання відповідного виду робіт (вимоги щодо віку, стажу роботи, статі, стану здоров'я, проходження медоглядів, професійної освіти та спеціального навчання з питань охорони праці, інструктажів, перевірки знань тощо);

• вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, що стосуються питань охорони праці для даного виду робіт або професій, а також відомості проспецифічні особливості організації праці і технологічних процесів та про коло трудових обов'язків працівників даної професії (що виконують даний вид робіт);

• характеристику основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів для даної професії (виду робіт), особливості їх впливу на працівника;

• перелік видів спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, що належать до видачі працівникам даної професії (виду робіт) згідно з чинними нормами, із зазначенням стандартів або технічних умов на них;

• вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинендотримуватись працівник підчас виконання роботи.

3.7.Розділ "Вимоги безпеки перед початком роботи" повинен містити:

• порядок приймання зміни у випадку безперервної роботи, в тому числі - при порушенні режиму роботи виробничого обладнання або технологічного процесу;

• порядок підготовки робочого місця, засобів індивідуального захисту;

• порядок перевірки справності обладнання, інструменту, захисних пристроїв небезпечних зон машин і механізмів, пускових запобіжних, гальмових і очисних пристроїв, систем блокування та сигналізації, вентиляції та освітлення, знаків безпеки, первинних засобів пожежогасіння, виявлення видимих пошкоджень захисного заземлення (занулення) тощо;

• порядок перевірки наявності та стану вихідних матеріалів (сировини, заготовок, напівфабрикатів);

• порядок повідомлення роботодавця про виявлені несправності обладнання, пристроїв, пристосувань, інструменту, засобів захисту тощо.

 

3.8. Розділ "Вимоги безпеки під час роботи" повинен містити: