Маніпулювання свідомістю через засоби масової інформації у політичній рекламі

Все більшої актуальності набуває питання використання ЗМІ у передвиборних кампаніях. Не випадково багато учасників передвиборного марафону сподіваються на ЗМІ як на гарантуючий перемогу засіб і використовуються всі ймовірні засоби, щоб зробити ЗМІ слухняним інструментом політиків. Маніпулювання свідомістю під час виборчих кампаній – це система засобів ідеологічного та духовно-психологічного впливу на свідомість виборців, за умов приховування справжньої мети й думок, з метою отримання підтримки певної політичної сили, яка не тільки спонукає особу віддати свій голос за потрібного кандидата або партію, але й примушує її бажати це зробити. Засобами впливу на виборців є телебачення, радіо, газети (перш за все – рекламні газети), Інтернет. «Енциклопедія методів пропаганди» визначає такі прийоми для маніпулювання свідомістю, які застосовуються у ЗМІ:

Анонімний авторитет. Доведено, що одним з найефективніших методів впливу є звернення до авторитету – відомої релігійної або вагомої політичної фігури, діяча науки тощо. Ім’я авторитету не повідомляється, проте “реальність” політичної фігури доводиться цитуванням слів, звітів та інших матеріалів, нібито викладених невідомим авторитетом. Прийом застосування: безособовість важливої інформації, що реалізується у конструкціях типу: Вчені / дослідники / діячі тощо встановили / визначили / рекомендують / повідомляють тощо. Невизначенність джерела (носія інформації) найчастіше свідчить про недостовірність інформації. Проте посилання на неіснуючий авторитет додає їй солідності й ваги в очах обивателів з невизначеною політичною позицією.

Буденна розповідь. У основі цього прийому лежить психологічний ефект звикання до інформації щодо насильства, крові, вбивств тощо. Такий прийом дозволяє ЗМІ зберегти ілюзію об’єктивного висвітлення подій, але, разом з тим, девальвує значущість того, що відбувається, створює у масової аудиторії уявлення про певну подію як про щось малозначне, звичне, що не варте суспільної оцінки. Вважаємо, що такий прийом доповнюється співставленням негативних ситуацій у суспільстві з більш “кривавими” подіями у інших державах, сюжети яких подаються у попередніх або наступних статтях чи виступах. Останнє остаточно знімає драматизм ситуації, що викладалася, оскільки у імпліцитній (прихованій) формі актуалізується думка: у порівнянні з тим, що відбулося у (назва) країні, подана інформація є буденною і незначущою.

Голодування. Ефективний прийом емоційного впливу на електорат і психологічного тиску на владу, який полягає у підборі групи людей з міцним здоров’ям, які влаштовують голодування у певному публічному місці. Навкруги цієї події ЗМІ піднімають неймовірний шум, звинувачуючи в нелюдяності режим, організацію або конкретну особу.

“ Тримай злодія ” – прийом використовується для дискредитації, коли винуватці, відчуваючи провал, першими піднімають крик і направляють гнів народних мас в іншу сторону. Цим прийомом часто користуються “правозахисники” та “борці з мафією”, завданням яких є дезорганізація громадськості.

Заговорювання. Використовується, коли необхідно знизити актуальність чи викликати негативну реакцію до певного явища. Використовуючи цей прийом, можна з успіхом боротися з противником, безперервно вихваляючи його, постійно тримаючи на слуху його ім’я, явно перебільшуючи його здібності та якості як особи, що своєю громадською позицією та вчинками позитивно впливає на суспільство. Дуже швидко така “гіперболізація” особистості викликає роздратування мас. Під час виборів цей прийом активно застосовується у формі “інформаційного вибуху” або масового “зливу компромату”. Нерідко метод заговорювання вживається для створення так званого “інформаційного шуму”, коли за потоком другорядних повідомлень потрібно приховати якусь важливу подію або головну проблему.

Емоційний резонанс. Техніка емоційного резонансу полягає у створенні у широкій аудиторії певного настрою з одночасною передачею пропагандистської інформації.

Ефект “бумеранга ” може мати подвійний ефект. З одного боку, створення негативного “портрету” конкурента може призвести до того, що у широкої аудиторії звинувачена у всіх гріхах особа набуває рис страждальця і маси відчувають до неї симпатію і жалість. І навпаки, перенасиченість ефіру рекламою того чи іншого кандидата починає викликати роздратування аудиторії.

Ефект “ ореолу ”. Базується на психологічній властивості людини мислити хибними аналогіями. Він складається з двох поширених стереотипів-помилок.

1. “Поряд – значить разом”. Знаходження поряд із знаменитою або високопоставленою людиною підвищує статус особи в очах оточуючих.

2. Людину, яка досягла вагомих успіхів у конкретній сфері, вважають здатною на більше й у інших справах. Саме таким чином до “верхівки” тієї чи іншої політичної партії входять відомі діячі науки, культури, спорту, які підвищують репутацію цієї партії.

Ефект присутності. Реалізується завдяки прийомам “імітації реальності”; використовується у репортажах “з місць подій” та в кримінальній хрониці, фабрикуючи заднім числом зйомку реального затримання бандитів чи автокатастрофи. Ілюзія достовірності надає сильного емоційного впливу на аудиторію.

Інформаційна блокада. Полягає у позбавленні противника можливості публічно проголосити свою позицію. Інформаційна блокада завжди тісно пов’язана з інформаційним домінуванням. Заангажовані ЗМІ створюють інформаційний ажіотаж тільки навкруги переважного кандидата.

Використання медіаторів. Ця техніка ґрунтується на двох постулатах. По-перше, найбільшого ефекту щодо формування в середньостатистичної людини думки з якого-небудь питання досягають не масовані пропагандистські кампанії в ЗМІ, а міфи, чутки і плітки, циркулюючі в суспільстві. Другий постулат базується на першому: ефективний інформаційний вплив здійснюється не безпосередньо від засобів масової комунікації, а через значущих для нього, знайомих авторитетних людей – “трансляторів” міфів і пліток. На створення та розповсюдженню правдоподібних чуток сьогодні зорієнтовані спеціалізовані інтернет-проекти.

Класифікатори. До класифікаторів традиційно відносять: 1) слова та поєднання слів для опису власної “позитивної та конструктивної позиції”; 2) контрастуючі слова, які у негативному вигляді характеризують конкурента. Класифікатори відображають загальний напрям поточної політики владних структур, перш за все інформаційної. Типовий варіант повідомлення: “Правоохоронні структури… (варіанти: неухильно дотримуються вимог закону; діють адекватно ситуації; застосовують відповідні сили та засоби…)”.

Коментарі. Мета коментарів – створення такої контекстної ситуації, при якій думки людини йдуть у потрібному напрямі. Повідомлення про факт супроводжує інтерпретація коментатора, який пропонує кілька розумних варіантів пояснення. Коментатор робить невимушений акцент на найбільш достовірній (на думку “споживача”), а насправді – на необхідній коментатору інтерпретації викладеної інформації. Для цього звичайно використовуються додаткові прийоми: 1) включення у пропагандистські матеріали “двосторонніх повідомлень”, які містять аргументи «за» і «проти»; 2) дозування позитивних і негативних елементів з перевагою позитивних; 3) підбір фактів посилення або ослаблення висловів; 4) операція порівняння матеріалів для посилення важливості, демонстрації тенденцій і масштабності подій.

Констатація факту. Бажаний стан справ подається як факт, що вже відбувся. Такого роду пропаганда зазвичай має вигляд новин або результатів соціологічних досліджень.

Хибна аналогія. Здатність людини мислити за логічним зв’язком «причина – наслідок» дозволяє від первинного зв’язку «конкретна причина – конкретний наслідок» переходити до інших об’єктів, що не мають жодного стосунку до первинних.

Зворотний зв’язок. Формами зворотного зв’язку є дзвінки в студію під час прямого ефіру, вибір по телефону варіанта відповіді на поставлене питання тощо. Такі форми зв’язку покликані створити в масової аудиторі ілюзію участі в інформаційному процесі. Псевдосоціологічні опитування частіше за все є лише способом формування громадської думки, а не його реальним віддзеркаленням, тобто різновидом пропагандистської маніпуляції. Різновидом зворотного зв’язку є також так звана техніка інсценованих заходів (спілкування високопоставлених персон з “простим народом”).

“ Обхід з флангу ”. Тактика прийому полягає в дозованій передачі достовірних відомостей, точність яких наперед відома або може бути легко перевірена (фактичні дані: назви вулиць, імена і т. ін.). В достовірні відомості ніби “упаковуються” пропагандистські повідомлення.

Відволікання уваги. Будь-яка пропаганда є комбінацією розважального, інформаційного та переконливого компонентів. Під розвагою розуміється будь-який засіб, який викликає інтерес до повідомлення та одночасно маскує його істинне значення, блокує критичність сприйняття. Надзвичайно сильним відволікаючим впливом володіють безпрецедентні та незвичайні події (вбивства, катастрофи і т. ін.), під прикриттям яких політики діють на власну користь. До техніки відволікання уваги відносяться також передвиборні концерти та народні гуляння.