Технології масового маніпулювання

Національна академія наук України

Київський університет права

Кафедра міжнародного права та порівняльного правознавства

 

 

РЕФЕРАТ

На тему:

Особливості загроз інформаційній безпеці суспільства в епоху глобалізації інфоррмаційно-психологічного протиборства у міжнародних відносинах

 

Виконав: Чехов Максим Анатолійович

 

Науковий керівник: к. ю. н., доцент Кузьменко

Анатолій Михайлович

 

Донецьк – 2011

Актуальність теми. Прискорення процесів глобалізації в українському суспільстві пов’язане з багатьма факторами і, перш за все, з розпадом СРСР і запровадженням новітніх комунікаційних технологій (комп’ютерізації, Інтернету, мобільного зв’язку і т. ін.). Сьогодні світове суспільство має усталену та необоротну тенденцію до глобалізації, у тому числі до постійного зростання впливу інформаційної сфери. До структури цієї сфери входять: сукупність інформації, інформаційних зв’язків та інформаційних систем, а також система регулювання інформаційних відносин. На сучасному етапі сформувалася важлива залежність національної безпеки держави від забезпечення протекції інформаційної її гілки, яка продовжує зростати у міру розвитку інформаційних технологій і процесу глобалізації.

Вчені висловлюють думку щодо об’єднання нормативних актів, які регламентують інформаційну діяльність в Україні, а саме Закони України «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про рекламу», нормативно-правові акти, що стосуються питань ліцензування, державної підтримки ЗМІ і т. ін.

Пропонуючи трьохрівневу систему захисту інформаційної безпеки, А. М. Кузьменко зосереджує увагу на злочинах, що посягають на безпеку суспільних відношень і їх суб’єктів від деструктивних інформаційних впливів, виокремлюючи: 1) злочини, що базуються на недостовірній інформації; 2) злочини, що посягають на безпеку суспільних відношень і їх суб’єктів від впливу забороненої до поширювання інформації; 3) злочини, що посягають на безпеку суспільних відношень і їх суб’єктів внаслідок приховування необхідної інформації. Особливу увагу приділено інтерпретації злочинів, розповсюджених у телекомунікаційному просторі (так звані “комп’ютерні злочини”). Пропонуються такі шляхи захисту: оптимізація системи державного управління теле- і радіо інформаційною сферою; реалізація ідеї створення суспільного електронного повідомлення; визначення пріоритетної аудиторії внутрішньодержавного позитивного інформаційного впливу та ін.

Однією з важливих проблем забезпечення безпеки людини у сучасному інформаційному просторі є протиборство технологіям маніпулювання. Теоретичні та практичні дослідження сучасної комерційної реклами дозволили встановити прийоми маніпулювання суспільною свідомістю, які доречно виявити і проаналізувати на прикладах політичної реклами, сконструйованої для різних рівнів “вертикалі влади”. На сьогодні немає однозначної думки щодо чіткого розмежування методів і прийомів білого та чорного піару, елементи яких стали “зброєю” всіх сучасних політиків. Недостатню увагу приділено вивченню методів и прийомів маніпулювання масовою свідомістю під час підготовки та проведення виборчої кампанії; дослідженню діяльності ЗМІ у контексті забезпечення інформаційно-психологічної безпеки. Все це обумовлює актуальність нашої дисертаційної роботи.

Метою даного реферате є,

Завданням –

Мета і завдання визначають об’єкт і предмет дослідження.

Об’єкт дослідження: методи та прийоми маніпулювання масовою свідомістю у політичної рекламі та інших засобах масової інформації

Предметом дослідження є законодавчі акти забезпечення інформаційної безпеки, політичні рекламні тексти, репрезентовані у сучасних ЗМІ.

Небезпечність інформаційного простору для людини та суспільства в цілому полягає у можливості стати об’єктом маніпулювання на міжособистому або масовому “рівні”. У науковій літературі прийнято розмежовувати технології маніпулювання у міжособистих відносинах і технології масового маніпулювання, на яких і зосереджуємо увагу.

Технології масового маніпулювання

В основі будь-якої технології маніпулювання масовою свідомістю лежать механізми впливу на психіку та свідомість людини. Під технологіями розуміють зовнішні впливи на “збірного” адресата (маси); механізми – це психічні процеси, які забезпечують ефективність такого впливу.

Демократичні перетворення на пострадянському просторі призвели до активного розвитку реклами і паблік рилейшнз як головних різновидів масової комунікації. За визначенням дослідників, у сучасному суспільстві у стані кризи знаходиться ринок політичної реклами: колишні маніпулятивні стратегії вже вичерпали себе, нові – не встигли затвердитися. Свідоцтвом кризи на ринку політичних технологій є численні факти застосування методів “чорного” піару або “брудних виборчих технологій”.

Відмінність між комерційною та політичною рекламою полягає у принципових ознаках останньої: 1) обмежений час рекламної кампанії; 2) перемога над конкурентами як головна мета виборів. Саме ці ознаки зумовлюють активізацію діяльності виборчої кампанії: пропагандистські заходи, особисті зустрічі кандидата з виборцями, заходи щодо зв’язків з громадськістю тощо.

Головним чинником виборчої кампанії вважають створення іміджу політичного лідера, оскільки “якщо політик сам не формує свій імідж, то це зроблять за нього інші”. Процес створення іміджу супроводжується одночасною нейтралізацією випадів своїх противників і “перетворенням” іміджу політичних опонентів, який можна назвати “негативним іміджем конкурента”, або “антиіміджем”. На нашу думку, виявлення умов і ознак “антиіміджу” дозволить встановити технології маніпулювання масовою свідомістю, що базується на перекрученні вже відомої адресатам інформації, основною метою якої є порушення іміджу противника. Іншими словами, відома масам інформація подається як недостовірна, внаслідок чого позитивний вплив іміджу противника на маси зменшується, ослаблюється або нейтралізується і увага переноситься на інших лідерів, яким “начебто можна довіряти”. Проте, оскільки до таких прийомів вдаються всі політичні противники, рекламна кампанія діє в кількох напрямках: створення власного іміджу, нейтралізація негативного іміджу, створеного конкурентом/конкурентами, створення антиіміджу супротивника/супротивників. Все це виводить на передній план проблему розмежування прийомів білого та чорного піару, про що йдеться далі.

Проблему “істинності” іміджу не можна розглядати у відриві від особливостей політичної системи країни. Практика свідчить, що в нестабільній політичній системі, наприклад, у пострадянських країнах, маніпуляції громадською думкою надзвичайно поширені. Сьогодні цей зв’язок став очевидним для багатьох політичних і суспільних діячів. Не випадково разом з критикою маніпулятивних методів, вживаних на виборах, лунають вимоги конституційної реформи, яка підвищила б відповідальність влади перед суспільством.

Національна академія наук України

Київський університет права

Кафедра міжнародного права та порівняльного правознавства

 

 

РЕФЕРАТ

На тему:

Особливості загроз інформаційній безпеці суспільства в епоху глобалізації інфоррмаційно-психологічного протиборства у міжнародних відносинах

 

Виконав: Чехов Максим Анатолійович

 

Науковий керівник: к. ю. н., доцент Кузьменко

Анатолій Михайлович

 

Донецьк – 2011

Актуальність теми. Прискорення процесів глобалізації в українському суспільстві пов’язане з багатьма факторами і, перш за все, з розпадом СРСР і запровадженням новітніх комунікаційних технологій (комп’ютерізації, Інтернету, мобільного зв’язку і т. ін.). Сьогодні світове суспільство має усталену та необоротну тенденцію до глобалізації, у тому числі до постійного зростання впливу інформаційної сфери. До структури цієї сфери входять: сукупність інформації, інформаційних зв’язків та інформаційних систем, а також система регулювання інформаційних відносин. На сучасному етапі сформувалася важлива залежність національної безпеки держави від забезпечення протекції інформаційної її гілки, яка продовжує зростати у міру розвитку інформаційних технологій і процесу глобалізації.

Вчені висловлюють думку щодо об’єднання нормативних актів, які регламентують інформаційну діяльність в Україні, а саме Закони України «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про рекламу», нормативно-правові акти, що стосуються питань ліцензування, державної підтримки ЗМІ і т. ін.

Пропонуючи трьохрівневу систему захисту інформаційної безпеки, А. М. Кузьменко зосереджує увагу на злочинах, що посягають на безпеку суспільних відношень і їх суб’єктів від деструктивних інформаційних впливів, виокремлюючи: 1) злочини, що базуються на недостовірній інформації; 2) злочини, що посягають на безпеку суспільних відношень і їх суб’єктів від впливу забороненої до поширювання інформації; 3) злочини, що посягають на безпеку суспільних відношень і їх суб’єктів внаслідок приховування необхідної інформації. Особливу увагу приділено інтерпретації злочинів, розповсюджених у телекомунікаційному просторі (так звані “комп’ютерні злочини”). Пропонуються такі шляхи захисту: оптимізація системи державного управління теле- і радіо інформаційною сферою; реалізація ідеї створення суспільного електронного повідомлення; визначення пріоритетної аудиторії внутрішньодержавного позитивного інформаційного впливу та ін.

Однією з важливих проблем забезпечення безпеки людини у сучасному інформаційному просторі є протиборство технологіям маніпулювання. Теоретичні та практичні дослідження сучасної комерційної реклами дозволили встановити прийоми маніпулювання суспільною свідомістю, які доречно виявити і проаналізувати на прикладах політичної реклами, сконструйованої для різних рівнів “вертикалі влади”. На сьогодні немає однозначної думки щодо чіткого розмежування методів і прийомів білого та чорного піару, елементи яких стали “зброєю” всіх сучасних політиків. Недостатню увагу приділено вивченню методів и прийомів маніпулювання масовою свідомістю під час підготовки та проведення виборчої кампанії; дослідженню діяльності ЗМІ у контексті забезпечення інформаційно-психологічної безпеки. Все це обумовлює актуальність нашої дисертаційної роботи.

Метою даного реферате є,

Завданням –

Мета і завдання визначають об’єкт і предмет дослідження.

Об’єкт дослідження: методи та прийоми маніпулювання масовою свідомістю у політичної рекламі та інших засобах масової інформації

Предметом дослідження є законодавчі акти забезпечення інформаційної безпеки, політичні рекламні тексти, репрезентовані у сучасних ЗМІ.

Небезпечність інформаційного простору для людини та суспільства в цілому полягає у можливості стати об’єктом маніпулювання на міжособистому або масовому “рівні”. У науковій літературі прийнято розмежовувати технології маніпулювання у міжособистих відносинах і технології масового маніпулювання, на яких і зосереджуємо увагу.

Технології масового маніпулювання

В основі будь-якої технології маніпулювання масовою свідомістю лежать механізми впливу на психіку та свідомість людини. Під технологіями розуміють зовнішні впливи на “збірного” адресата (маси); механізми – це психічні процеси, які забезпечують ефективність такого впливу.

Демократичні перетворення на пострадянському просторі призвели до активного розвитку реклами і паблік рилейшнз як головних різновидів масової комунікації. За визначенням дослідників, у сучасному суспільстві у стані кризи знаходиться ринок політичної реклами: колишні маніпулятивні стратегії вже вичерпали себе, нові – не встигли затвердитися. Свідоцтвом кризи на ринку політичних технологій є численні факти застосування методів “чорного” піару або “брудних виборчих технологій”.

Відмінність між комерційною та політичною рекламою полягає у принципових ознаках останньої: 1) обмежений час рекламної кампанії; 2) перемога над конкурентами як головна мета виборів. Саме ці ознаки зумовлюють активізацію діяльності виборчої кампанії: пропагандистські заходи, особисті зустрічі кандидата з виборцями, заходи щодо зв’язків з громадськістю тощо.

Головним чинником виборчої кампанії вважають створення іміджу політичного лідера, оскільки “якщо політик сам не формує свій імідж, то це зроблять за нього інші”. Процес створення іміджу супроводжується одночасною нейтралізацією випадів своїх противників і “перетворенням” іміджу політичних опонентів, який можна назвати “негативним іміджем конкурента”, або “антиіміджем”. На нашу думку, виявлення умов і ознак “антиіміджу” дозволить встановити технології маніпулювання масовою свідомістю, що базується на перекрученні вже відомої адресатам інформації, основною метою якої є порушення іміджу противника. Іншими словами, відома масам інформація подається як недостовірна, внаслідок чого позитивний вплив іміджу противника на маси зменшується, ослаблюється або нейтралізується і увага переноситься на інших лідерів, яким “начебто можна довіряти”. Проте, оскільки до таких прийомів вдаються всі політичні противники, рекламна кампанія діє в кількох напрямках: створення власного іміджу, нейтралізація негативного іміджу, створеного конкурентом/конкурентами, створення антиіміджу супротивника/супротивників. Все це виводить на передній план проблему розмежування прийомів білого та чорного піару, про що йдеться далі.

Проблему “істинності” іміджу не можна розглядати у відриві від особливостей політичної системи країни. Практика свідчить, що в нестабільній політичній системі, наприклад, у пострадянських країнах, маніпуляції громадською думкою надзвичайно поширені. Сьогодні цей зв’язок став очевидним для багатьох політичних і суспільних діячів. Не випадково разом з критикою маніпулятивних методів, вживаних на виборах, лунають вимоги конституційної реформи, яка підвищила б відповідальність влади перед суспільством.