Екстремізм. Різновиди і тенденції розвитку

 

У сучасному суспільстві екстремізм – дуже поширене явище. Він виявляється як в індивідуальній поведінці людей різних соціальних шарів, так і в діяльності груп, угрупувань, рухів і партій.

Характерними рисами екстремізму є:

- абсолютизація ідей,

- прагнення до невідкладного досягнення наміченої мети за будь-яку ціну.

Ідейне кредо екстремізму – мета виправдовує засоби.

При цьому людське життя втрачає будь-яку цінність і стає засобом до здійснення ідей.

Різновиди екстремізму

1. Абсолютизація суспільних інтересів, пригнічення індивідуальності і жорстока експлуатація населення владою, зневаги потребами людей, обмеження їх прав і свобод.

2. Анархізм – абсолютизація індивідуальних інтересів, по суті, ідея мінімалізації держави ради максималізації свободи індивідуума.

Анархістські концепції націлені на ліквідацію всякої держави.

3. Націоналізм – ще один різновид екстремізму – абсолютизація вільного розвитку етносу без врахування його реальних можливостей і пошани інших етносів.

Від нього всього один крок до абсолютизації влади свого етносу – етнократії – влада одного етносу над усіма.

4. Релігійний фанатизм –– абсолютизація переваги однієї релігії над іншими і прагнення розширити її вплив за рахунок останніх або привести сучасне суспільство, погляди і поведінку всього населення в повну відповідність з релігійним ученням.

Використання в таких цілях політичних засобів поширене дуже широко в Азії і Африці. Воно є причиною серйозних конфліктів.

5. Охлократія – влада натовпу (влада охламонів)– може паралізувати владу, що серйозно посилює проблеми, від вирішення яких залежить добробут народу.

5.4.2 Засоби досягнення екстремістських цілей:

Жоден різновид екстремізму мети не може обійтися без екстремістських засобів, оскільки пропаговані ідеї не відповідають реальним потребам і можливостям суспільства і тому можуть бути нав'язані йому тільки силою.

Чим істотніше розривши між екстремістськими цілями і можливостями суспільства, тим більше насильства використовується для їх досягнення.

Хоча захисники демократії не схильні до насильства, але в умовах запеклої боротьби і серед них інколи з'являються екстремісти, що закликають прискорити демократизацію шляхом репресій по відношенню до політичних противників, аж до вживання зброї.

Акції прямої дії розділяються на «видовища» і «радикальні».

До видовищ відносяться:

- пікети

- мітинги

- демонстрації,

- вивішування транспарантів і тому подібне.

Акції подібного характеру за визначенням не є екстремістськими.

Виключенням з цього правила є:

- випадки використання гасел і плакатів із закликами насильницької зміни основ конституційного ладу і порушення цілісності України

- підривання основ незалежності держави, а також зі змістом, націленим на розпалювання соціальної, расової, національної і релігійної ворожнечі.

До радикальних акцій прямої дії відносяться:

- блокади під'їзних шляхів,

- захвати об'єктів і так далі

В цьому випадку головне – відсутність насильства або загрози його вживання. Причому навіть яка-небудь імітація зброї (наприклад, дитячий пістолет) може перевести акцію прямої дії в категорію терористичних актів.

Види суспільних рухів

1. «Зелений» рух

Зі всіх видів суспільних рухів найчіткіше юридичні питання радикальної діяльності були відпрацьовані у «зеленого» руху – захисників природи.

Саме у «зелених» є максимальна кількість формувань, що успішно балансують між екстремізмом і законністю. Проте, слід визначити, що більшість радикальних екологічних рухів діють за межами нашої країни.

2. Молодіжні екстремістські угрупування.

В сучасному суспільному житті, в тому числі і в Україні, велику небезпеку для всього населення уявляють молодіжні екстремістські угрупування. На перший погляд, це спонтанно зібрані групи підлітків, але в дійсності серед них існує чітка вертикаль влади та безумовне підпорядкування.

Достовірна інформація про особливості цих угрупувань здатна значно зменшити ступінь впливу подібних груп на нестійку частину молоді, а, в деяких випадках попередити втягування підлітків до лав асоціальних груп та їх участь в екстремістських акціях.

Для більшості молоді знання про вуличні молодіжні екстремістські організації дають можливість правильного вибору поведінки в період контакту з представниками цих груп, та уникнути від їх агресивних дій.

В даний час з неагресивних рухів найбільшими (хоча і нечисленними) є хіпі, ростамани, репери і енер-гети.

З агресивних – панки, алісомани, кіно мани, фанати ролевих ігор, футбольні фанати.

Існують також особливо агресивні екстремістські підлітково-молодіжні формування: Скінхеди («бритоголові»), псевдо зелені екстремісти («грибні ельфи»), та інші молодіжні групи.

Існують також формування, які неможливо однозначно віднести до категорії агресивних чи неагресивних рухів, прикладом можуть служити «сатаністи».

У підліткових рухах «протест» зазвичай набуває форми маргіналізма і вседозволеності.

Маргіналізм (Вперше з’явився у США на початку 20-х років минулого століття) є безкровним соціальним протестом, що виражається в ігноруванні особою вимог офіційної моралі, прагненні вийти з-під контролю суспільних інститутів.

Відхід з соціуму приводить до створення власної контркультури, особливих норм поведінки, моральності і моралі.

Концепція вседозволеності виникла на Заході на початку 1970-х років. Вона відображала особливий тип поведінки молоді – бунт проти культури та моралі «старого» капіталістичного (а потім і соціалістичного) світу.

Учасники інтеллектуалізованих рухів використовують такі форми протесту, як філософський світогляд, соціальна активність (як просоціальна, так і асоціальна) і богемний спосіб життя. Цим в значній мірі визначається статус підлітка в ієрархії групи.

У малоінтеллектуалізованих рухах статус їх учасників багато в чому залежить від фізичної сили і міри криміналізації.

У екстремістських організаціях не рідко існує «подвійний стандарт». Особливо показова негласна (а то і явна) допустимість різних проявів вседозволеності «своїх» по відношенню до тих, що оточують і недопустимість подібної поведінки для всіх інших. Для екстремістів також характерне створення воєнізованих формувань, причому інколи не стільки на яких-небудь ідеологічних підставах, скільки з міркувань престижу.

У ультраправих, ультралівих політичних організаціях і в агресивних підліткових формуваннях, що мають екстремістський ухил (Скінхеди, скінопанки), подібна діяльність часто виражається у формі спричинення фізичної шкоди людям.

Скінхеди (скіни, «бритоголові», «лисі») – молодіжний рух, різноманітні угрупування якого, часто знаходяться під впливом екстремістських ідеологій. В ньому виділяються два великих крила – бонхеди та скіни-антифашисти.

Крім того, існує ще багато різних розгалужень екстремістських ідеологічних угрупувань («ПОРА», «Свобода» «Родина» та інші)

Бонхеди (боунхеди) – boneheads – «кістяні довбешки», «тупоголові», – наці-скіни – це назва право радикальних скінів була дана їм лівими скінхедами. Назва прижилася.

Екстремісти використовують демагогічні гасла і заклики, що створюють образ ворога, апелюють до низовинних відчуттів людини, а також організовують терористичні акти, свідомо провокують безлади, закликають до громадянської непокори і так далі

Вони обіцяють людям швидке усунення труднощів, встановлення гарантованого порядку і соціальної забезпеченості, а взамін вимагають рішучого придушення інакодумців, жорсткого затвердження своєї системи політичних, ідеологічних і інших цінностей.

Найбільш небезпечні вуличні екстремістські підліткові об'єднання і групи.

Висновок

1. Екстремізм породжують різні чинники:

- руйнування соціальних структур, що склалися;

- економічна і соціальна криза, що погіршила умови життя більшості населення і ставить його на край убогості;

- ослаблення державної влади і дискредитація її інститутів;

- відсутність виконавської дисципліни;

- зростання антисоціальних проявів;

- розпад колишньої системи цінностей;

- відчуття утиску національної гідності і так далі.

2. Соціальна і політична незадоволеність використовується екстремізмом в цілях демонтажу суспільних структур, що склалися.

3. Екстремістські організації і рухи проводять свої політичні акції, незважаючи на конституційні та інші законодавчі акти, що забороняють подібну діяльність.

 

Тероризм

 

Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.

Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, залякування урядів та населення для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм — антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами.

Існує три основних види тероризму:

політичний, релігійний та кримінальний.

Можна також вести мову про можливість біологічного, ядерного, інформаційного тероризму тощо.

Сучасний міжнародний стан, не дивлячись на позитивні зміни останнього десятиліття, важко назвати стабільним. І однією з причин цього є розмах тероризму, що набуває сьогодні воістину усесвітній характер, що спонукав представників провідних країн світу регулярно збиратися, у тому числі і на вищому рівні, для обговорення цієї проблеми і створення міжнародного механізму анти терору.

В ході цих зустрічей були досягнуті домовленості про спільні зусилля по припиненню фінансових і інших форм підтримки тероризму в будь-яких його проявах. Проте при всій їх важливості і позитивності кардинальне вирішення проблеми не було досягнуте.

До всього іншого фахівці боротьби з тероризмом відмічають, що, не дивлячись на всі зусилля, світова спільнота бореться з тероризмом вчорашнього дня. Сьогодні на зміну «класичному тероризму» приходять нові, ще небезпечніші і менш уразливі його форми. Це зі всією очевидністю показав безпрецедентний по своїй жорстокості, витонченості і цинізму терористичний акт, здійснений в США 11 вересня 2001 р.

Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних організацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні перебуває в іншій площині — це «кримінальній тероризм» всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території України.

5.5.1 Причини, що породжують тероризм

Причини, що породжують тероризм, багатообразні і криються в різних сферах життя суспільства: економічною, соціальною, політичною і ін.

По-перше, це глибокі протиріччя в економічній сфері і зростаюча соціальна диференціація суспільства.

По-друге, — політична роз'єднаність суспільства, запекла боротьба за державну владу, до якої окрім політичних сил все наполегливіше підключаються як криміналізована фінансова олігархія.

По-третє, поява тероризму обумовлена небаченим зростанням організованої злочинності, наростанням тенденції до вирішення суспільних протиріч і конфліктів силовими методами.

Сьогодні фактично створені кримінальні силові структури, деколи краще підготовлені і краще технічно оснащені, чим державні.

По-четверте, поширенню тероризму багато в чому сприяє низька ефективність роботи державного апарату, правоохоронних органів і спецслужб, відсутність надійних механізмів правового захисту населення.

І по-п'яте, виникненню тероризму сприяє занепад суспільної моральності, ведучий до зниження ефективності функціонування захисних механізмів у сфері моралі.

Як вже наголошувалося, ефективна боротьба з тероризмом передбачає не лише заходи, направлені проти нього, але також викорінювання або нейтралізацію чинників, прямо і безпосередньо сприяючих його виникненню і розвитку.

Динамічні чинники, що сприяють тероризму:

1. Наявність доступної зброї, а також матеріальних і фінансових засобів в зонах потенційних дій терористичних угрупувань.

По «найскромніших» оцінках за першу половину 1990-х років в результаті ослаблення контролю за зберіганням і торгівлею зброєю біля населення опинилися більше 3 млн. стволів лише зареєстрованої зброї і у декілька разів більше незареєстрованої.

Фактично відсутні законодавчі акти, регулюючі ввезення в країну «спеціальних технічних засобів»: підслухуючих пристроїв, пеленгаторів, широкосмугових радіостанцій і іншої техніки, призначеної для прихованого здобуття інформації.

Кримінальні структури через підставних осіб купують цю техніку без всяких обмежень і сповна можуть її використовувати в терористичних цілях.

2. Політичні настрої великих груп населення. У демократичних суспільствах, як правило, використовуються легітимні форми протистояння політиці уряду.

В Україні традиційно переважали насильницькі форми, прихильність до них до цих пір зберігається в значної частини населення.

3. Рівень і характер активності легальних опозиційних організацій, у тому числі екстремістського толку. У складі останніх є воєнізовані структури, здатні при певних обставинах стати основою терористичних угрупувань.

4. Ступінь протидії злочинності з боку органів правопорядку і спецслужб, які, на думку деяких аналітиків, значно відрізняються від своїх попередників, оскільки їх структурне відокремлення, реорганізація та кадрова чистка, які викликані політичними й економічними реформами в державі, призвели до відтоку значної кількості досвідчених фахівців.

Профілактика тероризму.

Аби не стати жертвою терористичного акту, необхідно знати і дотримувати правила профілактики тероризму.

В цілях запобігання вибухам житлових будинків слід:

• встановити на горищах і в підвалах міцні двері, навісити на них замки, укріпити під'їзні двері, поставити домофони, перевірити всі порожні приміщення в будинку;

• оглянути і по можливості прибрати машини, що стоять у дворі біля будинку;

• ознайомитися з жителями, які знімають квартири у вашому домі, про підозрілих осіб заявити дільничному міліціонеру;

• попросити жителів дома (пенсіонерів, молодь, що гуляє до пізнього часу) звертати увагу на незнайомих людей, звертатися до них з запитаннями: терористи не люблять пристальної уваги і є шанс, що вони відмовляться від своїх планів;

• побоюватися посилок і листів, де неправильно написано ваше прізвище, без зворотної адреси або із зворотною адресою, яка вам невідома, посилок із зміщеним центром тяжіння, фруктових посилок без вентиляційних отворів, листів в незвично товстих (більше 3 мм), важких, при згині конвертах, що нагадують гуму, оскільки в них може знаходитися вибуховий пристрій;

• звертати увагу на підозрілих людей у дворі і будь-які дивні події, що відбуваються біля будинку.

Якщо вибух все-таки стався і ваша квартира залишилася цілою, потрібно негайно відійти від вікна, оскільки віконні плити менш міцні, чим стінні, до того ж зверху можуть падати і залітати в квартиру небезпечні уламки. Тим, хто виявився під уламками будинку, що звалився, і при цьому залишився практично неушкоджений, слід чекати допомоги. Фахівці вважають, що шансів вижити в завалах підірваного будинку більше, ніж що звалився під час землетрусу, хоч би тому, що сюди будуть кинуті всі сили рятувальників і вся техніка, що під час землетрусу неможливо із-за масштабів руйнувань.

Для запобігання вибухам на вулиці:

• у періоди соціальної напруженості, коли випадки тероризму частішають, слід уникати відвідин місць скупчення людей – ринків, стадіонів, вокзалів, видовищних заходів і пр.;

• не рекомендується наближатися до залишених в людних місцях підозрілих предметів, потрібно негайно повідомляти про свої знахідки в міліцію або СБУ;

• не можна піднімати і намагатися відкривати залишені на вулиці, в метро, транспорті сумки, портфелі, пакунки і ін., слід зупиняти людей, що намагаються перевірити їх вміст, швидко відходити від них, якщо вони все ж це роблять;

• не піднімайте самі і навчите дітей не піднімати знайдені на вулиці дрібні речі – свистки, авторучки, портсигари, іграшки і ін., оскільки дуже часто терористи ховають в них бомби;

• категорично не можна самостійно розміновувати вибухові пристрої або переносити їх в інше місце.

При явній загрозі вибуху необхідно зайняти найбільш безпечне місце – сховатися за стіну, колону і ін. Якщо вибух все-таки стався, слід по можливості уникати місць, де можливе утворення заторів. І ще один момент. Фахівці вважають, що самі безнадійні вибухи з точки зору їх попередження здійснюють терористи-камікадзе, але і їх можна пізнати. Головне тут – поведінка людини. Практика показує, що людина не може бути незворушна спокійним, знаючи про свою близьку смерть. Він нервуватиме, метушитиметься, озиратиметься або, навпаки, виглядати неприродно спокійним. Все це впадає в очі. Відчувши незвичайне в поведінці людини, слід звернутися до міліціонера з метою встановлення його особи.