Еволюція архівів та періодизація їх історії

 

АРХІВАрхейон поняття 17 ст. Західна Європа, 18 ст. Росія.Казна, казенка, горница, комната, скотница, ларь, ларецАрхів: 1) сховище документів, 2) державна установа, 3) специфічна інформаційна система

Архіви – самостійні установи або відділи в установах, організаціях і на підприємствах, що збірегають документальні матеріали. Архіви виникли з появою писемності і утворенням держав. Архівні матеріали відбивають взаємовідносини суспільства тієї чи іншої історичної епохи і широко використов. в наукових, політичних і практичних цілях. Архіологічні дослідження свідчать про існування архівів ще в рабовласницьких державах – у Китаї, Індії, Ассірії, Вавілоні, Єгипті, Греції, Римі. Питання універсальної періодизації архівів

1.за правлінням королів, царів 2. за соціально-економічними формаціями 3. спроба нової періодизації (Робер Анрі Ботьє – Ланглуа): Методологічні засади періодизації

– епоха палацових архівів (від античності до 11 ст.) – міжнародні угоди, тексти законів, тестаменти;

– архіви – скарбниці хартій (12 – 16 ст.) – акти, правові документи.

– архіви – арсенали влади (17 – 19 ст.)

– архіви – лабораторії історії (19 ст)

Американський архівіст Ернст ПОЗНЕР і його “Всесвітня історія архівів”

В основі періодизації мають бути функції архівів

1) архіви-скарбниці (казна), архіви-бібліотеки-скрипторії, архіви-ризниці 2) Архіви-регістратури (канцелярія-архів) – середньовічна епоха 3) архіви – структурні підрозділи установ (відомчі архіви) з 18 ст. Петро І: ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕГЛАМЕНТ 1720 р. – самоназва “АРХІВ” 4) архіви відомчі історичні (з 19 ст.)МЗС 5) історичні архіви (1784, 1852, 1881)

Київська Русь: – великокнязівський архів (міждержавні угоди – харатьи, грамоти як результат взаємовідносин між ВК і васалами, рукописні книги, казна). Масове знищення документів домонгольського періоду

13–14 ст. Галицько-Волинська держава. Княжий двір – орган центрального управління. Домінування державних функцій над приватними князівськими.Галицький літопис – печатник (канцлер).Документи: адміністративні, військові, судові, фінансові, церковні, дипломатичні.Грамоти 14 ст. галицько-волинських князів – з княжої канцелярії.– церковні архіви – з часу запровадження християнства як державної релігії, інституційного утвердження церкви. Церкви, монастирі, митрополичі і єпископські кафедри – центри зосередження документів.

Архіви-бібліотеки– приватні архіви – права на власність, привілеї, тестаменти (Повість минулих літ згадує русичів, які жили і Греції і писали заповіти на успадкування майна).

*** Литовсько-польська доба 15 – перша половина 17 ст.Перша епоха, що залишила цінні архіви. * які принципи порядкування з архівними документами (Литовські статути)Центральний архів – ЛИТОВСЬКА МЕТРИКА.Архіви місцевих судово-адміністративних установ.Нововведення – ведення регентівЛИТОВСЬКА МЕТРИКА (Метрика ВКЛ):центральний архів ВКЛ; архів канцелярії ВКЛ; книги регентів; колекція документів (судових установ, приватних архівів); фонд в Москві (РГАДА, ф. 389)

Архіви місцевих судово-адміністративних установ. Архіви-регістратуриГродські (замкові) – призначалися ВК, королем – кримінальні справи – круглий рік Земські цивільні справи, підкоморські суди – шляхетські суди. – роки, рочки“Архів” – архіваріус.У 18 ст. – посада архіваріуса. 1797 Брацлавська земська книга – ПРИСЯГА архіваріуса:Нормат-правове регул д -сті відомчих архівів Укази, постанови, розпорядження, накази, циркуляри, інструкції > усіх функціонування відомчих архівів: *формування відомчих архівів*упорядкування архівних документів* знищення старих справ* забезпечення збереженості

 

Становлення архівознавства як наукової дисципліни

“Архивоведение” еволюція змісту, який вкладали в це поняття. Комплекс питаньархівознавства на різних етапах розвитку науки про архіви

Розуміння “архівознавства”як архівної науки мало місце у другій половині 19 ст. Російський архівіст І.Л. Маяковський відносить усвідомлення наукового статусу архівознавства до 1860–1880-х рр., пов’язуючи це з діяльністю М.В. Калачова, коли “наука про архіви”, потреба в якій існувала ще з початку 19 ст., отримала своє місце у вищій школі.

Прибл до цього часу слід віднести усвідомлення архівознавства як науки в західноєвропейській історіографії. Є. Старостін відмічає, що про архівознавство як самостійну науку вперше говорить Ш. Ланглуа в 1895 р «Архивоведение” з’явилося в якості предмету викладання в Археологічному Петербурзькому інституті і термін закріпився для означення саме навчальної дисципліни і сприймалося як сукупність знань стосовно архівів. Точне обґрунтування завдань “Архивоведения” викристалізувалося в результаті викладання в археологічних школах.

Як наукова і навчальна дисципліна “Архивоведение” сформувалося в Росії наприкінці 19 – початку 20 ст. Російське архівознавство йшло в руслі розвитку загальноєвропейської архівознавчої науки. І.Є. Андреєвський у 1885–1887 рр. читав в Петербурзькому археологічному інституті “Науку про архіви”, а в 1890 р. він же опублікував в третьому томі Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона статтю “Архивоведение или наука об архивах”. І. Андреєвський стосовно “Архивовѣдѣния” як науки про архіви визначав його три головні завдання. Перше – наукове обґрунтування сутності архівів і шляхом його роз’яснення надати єдність і цілісність (цельность) всім категоріям архівів. Друге завдання – привести архіви до стану установ міжнародних чи всесвітніх, шляхом обґрунтування методів користування ними. Третє завдання полягало у викладі основ правильного і зручного устрою архівів, найкращих методів зберігання, складання інвентарів, описів.

Німецька школа: Archivwissenschaft, тобто архівна наука;Archivkunde. Термін Archivwissenschaft вперше був введений до наукового обігу німецьким вченим Й.-Е. Еггом у книзі “Теоретичні ідеї архівознавства” в 1804 р.Еквівалентом поняття “ Archivwissenschaft” в російській архівній практиці було Архивовѣдѣние з літерами “ять”. Для зорового сприйняття терміни розрізнялися просто: архивовѣдѣние писалося через “ять”, а архивоведéние з “е”. Традиційно подібний поділ існував до початку 1940-х рр.

Російський архівіст Д.Я. Самоквасов трактував “Архивоведение” як науку, яка з одного боку покликана вивчати історіюархівів, архівного законодавства та історію і діяльність установ, які залишили документи свого діловодства, з іншого боку – давати практичні поради, необхідні для раціональної постановки архівної справи стосовно зберігання, класифікації, описання і видання архівних документів, знищення непотрібних архівних документів

У назвах перших українських підручн30иків з історії і організації архівної справи фігурували терміни “Архівознавство”: “Архівознавство. Історія архівної справи та принципи порядкування в архівах” (В. Романовський, 1925 р.) та “Архівознавство. Елементарний підручник” (1932).

Створений у Москві на початку 1930-х рр. навчальний заклад у 1931–1932 рр. носив назву Інститут архівознавства.

Російські радянські посібники 1930–1940-х рр., що включали питання теорії і методики архівної справи оминали узагальнюючу назву “Архивоведение”, а були опубліковані як “Теорія і техніка архівної справи” (Г.А. Князєв, 1935 р.) та “Теорія і практика архівної справи” (К.Г. Мітяєв, 1946 р.).

Згодом виокремилися як самостійні дисципліни “Історія і організація архівної справи” та “Теорія і практика архівної справи”.

Лише з кінця 1950-х рр. термін “архівознавство” поступово повертається в наукову літературу і лексикон архівістів. Цьому суттєво сприяла редакційна стаття В.М. Автократова в другому номері “Вопросов архивоведения” за 1963 р. “ Некоторые вопросы развития теории советского архивоведения ”.

 

Схема зв’язків архівознавства з науковими дисциплінами

А) З ДОКУМЕНТОЗНАВСТВОМ, ІСТОРИЧНИМ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВОМ

* Об’єкт: документ – архівний документ Документознавство:

– закономірності створення документів, методи і способи їх створення, способи закріплення інформації для використання і зберігання

– документування і формування систем документації, історія розвитку систем документування

чим більш ранні архівні документи, тим більше значення історія розвитку систем документування

Б) УПРАВЛІНСЬКИМ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВОМ * УД зосереджує увагу на створенні та обігу в установі документів, що містять управлінську інформацію

Об’єкт УД: центральна ланка – управлінська документація; похідні – сфера створення управлінських документів та сфера їх функціонування

Універсальність інформаційної природи УД

В архівно-інформаційній структурі центральна ланка – документні системи управлінського походження (міжгалузеві – планова, фінансова, облікова, ОРД; галузеві – торговельна, медична, з навчального процесу)

* УД вивчає класифікацію систем документації: базові дисциплінарні (гуманітарна, технічна, природнича) інфраструктурні (уд)

* Один із головних напрямів теорії УД – розроблення уніфікованих форм документів Стандарти УСД 3843-99; 3844-99; УСОРД 4163-2003

В) ДОКУМЕНТАЦІЙНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ УПРАВЛІННЯ * спільний об’єкт дослідження – службовий/управлінський документДЗУ – документи в динамічному стані

А° – документи у статичному стані * Термінологія ГОСТ 16487-70 (16487-83), ДСТУ 2732-94; ДСТУ 2732:2004 * Вплив ДЗУ на характер формування архівів

– склад і зміст архівів

Нововведення в діловодстві – якість документування, правильно організований документообіг – формується якісна архівно-інформаційна система

* А° розробляє наукові засади ЕЦ, складання НС, формування справ, складання описів

Г) ІСТОРІЄЮ ДЕРЖАВНИХ УСТАНОВ * Історія державних установ – історія фондоутворювачів. АФ називаються іменами фондоутворювачів* структура політичних і правових інститутів – закономірність розподілу інформації у складі НАФ; можливість будувати науково обґрунтовану мережу державних архівів, визначати їх профіль* аналіз державних установ – в архівній роботі з обліку, фондування, функціонального аналізу фондоутворювачів.

Дані про фондоутворювача – в історичній довідці, картках фондів, путівниках

* Історія установ вивчається через аналіз архівних фондів Праці Шандри В.С.

Г-1) ІСТОРІЄЮ ДЕРЖАВИ І ПРАВА * архівне законодавство

З 1992 р. – в Законах України статті дотичні до А.С. 1993 ЗУ “Про НАФ...”

* доступ до архівних документів* різні галузі права: інформаційне, міжнародне * правові аспекти реституції

Д) АРХЕОГРАФІЄЮ * спільний об’єкт А° – методи наукової організації Археографія – методи наукової репрезентації* професійна близькість архівіситів і археографів;археографічна діяльність архівних установ* три сфери археографічної діяльності польова – близька до питань комплектування камеральна – ототожнюється з архівним описанням едиційна – одна із форм актуалізації ретроспективної інформації

Е) ІСТОРИЧНИМ ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВОМ * А° забезпечує стадію роботи з документами, що передує джерелознавчому аналізуАрхіви забезпечують базу джерелознавчих досліджень* Джерелознавчий підхід, прийоми “зовнішньої критики” для встановлення: авторства, часу, місця створення документа, фондової належності документів*

СПЕЦІАЛЬНІ ІСТОР ДИСЦИПЛ(вивчалися в архівах і на архівних документах): * палеографія

* дипломатика * сфрагістика