У вітчизняній і зарубіжній традиції

На сьогодні питання докумен-ства актуалізуються стрімким розвитком нових інфор. технологій, прискореною інфор-цією сусп-ства. Б езперервне зростання обсягів документації в усьому світі, все більш широке застосування електронно-обчислювальної техніки при обробці інформ., використання непаперових носіїв та інші обєктивні фактори приводять фахівців до висновку про необхідність пошуку нових можливостей оволодіння і керування документованою інформ., а отже і про необхідність розвитку науки про докум-во.

Зараз спостерігається тенденція до поступового відновлення порушеного балансу і посиленню теоретичних досліджень в області документаційного забезпечення керування.

Багато сучасних публікацій профільних журналів, збірників наукових конференцій спрямовані на вирішення актуальних проблем роботи з доку-ми в сучасних умовах:

-захист докумен-ної інофрм., розвиток та вивчення термінології, історії діловодства, правове забезпечення документування діяльності управлін-ого апарату, вплив нових інформ. технологій на організацію документ-бігу і документ-ня, вирішення проблем докуме-ства, зокрема повязаних з електронними документами.

Сучасний стан докумен-ого середовища обумовлений не лише соціально-економічними перетвореннями, але й розвитком інформ. технологій. Велике значення на сьогодні здобувають компютерні технології і засоби, що забезпечують на базі діючого законодавства та інших правових норм оперативність факсації, збору, обробки, пошуку і передачі інформ., надійність їх збереження, вилучений доступ, надання інфор. в потрібний час, на потрібному носії й у потрібній формі. Доступ, який відкрився, до світових інфор-них ресурсів, перехід на електронні докумен-ня, збереження і передачу докум., тобто перехід на принципово нові способи організ. інформ. і доступу до неї, ставлять перед докумен-ством, архіво-ством, документалістикою та іншими науковими дисципл., що мають обєкт дослідження документ, принципово нові наукові і прикладні проблеми. Їхнє вирішення вимагає осмислення багатого історичного досвіду еволюції документа як носія інформ., розвитку діловод., зміни носіїв і технологій.

 

Документознавство в системі відносин „діловодство – архівознавство”

Н. М. Кушнаренко стверджує, що документознавство - це "метанаука для всіх наук документно-комунікативного циклу". За її словами, "документознавство як інтегративна наукова дисципліна тісно пов'язане із справочинством, книго-, бібліотеко-, бібліографо-, архівознавством, інформатикою тощо".

Як наукова дисципліна доку-ство тісно повязано з архіво-ством і має прчмий і безпосередній вплив на стан і розвиток архівознавства як науки. Це пояснює те, що архіви, які покликані зберігати і використовувати документальні багатства, виконують свої завдання тим умпішніше, чим якісніше були створені документи в діловодстві.

Зв’язок архівознавства з документознавством як наукою, що комплексно вивчає характеристики документів, процеси їх створення, зберігання, функціонування, а також історію розвитку цих характеристик і процесів, та діловодством як видом практичної діяльності, що охоплює процеси документування службової інформації, організаційної роботи зі службовими документами, зумовлений насамперед спільністю об’єкта дослідження.

Утім, документознавство й діловодство та архівознавство мають своїм об’єктом документ на різних стадіях життєвого циклу. Документознавство й діловодство досліджують документи, що перебувають у актуальному, динамічному стані, тобто на стадії виконання ними тієї соціальної функції, заради якої вони створювалися.

Архівознавство ж вивчає документи на статичній стадії – як такі, що втратили актуальність, але зберігають наукову і культурну цінність й реалізують свою мнемонічну функцію. Ці дисципліни, як зауважував російський теоретик архівознавства В. М. Автократов, близькі також увагою до процесу документування, який він визначав як процес і способи закріплення інформації для використання і зберігання. Для архівознавства процес документування службової інформації має непересічне значення, оскільки фіксує факти вироблення, прийняття і виконання управлінських рішень у конкретній установі і всебічно відображає діяльність установи-фондоутворювача.

Важливе значення в діловодстві й архівознавстві має пов’язане з процесом створення й функціонування документа поняття про юридичну силу документа, під якою розуміють властивість документа, надану йому чинним законодавством, що є підставою для вирішення правових питань, здійснення правового регулювання та (або) управлінської функції

Вклад архівних установ у розробку законодавчо-нормативної бази діловодства: розробка інструкцій з діловодства, правила роботи архівних підрозділів установ, примірні номенклатури справ, стандарти на уніфіковану систему організаційно-розпорядчої документації.

 

Сучасні дослідження документознавства (історіографічний огляд)

Док-ство - це наука про документ та документно-комунікац. діяльність. Це наукова дисципліна, яка вивчає закономірності створення і функціонування документів, яка розробляє принципи побудови докментно-комунікаційних систем і методи їх діяльності. Зародження документознавства було пов’язано з необхідністю роботи з документами як специфічної галузі людської діяльності і здобутком її певної самостійності. На початкових етапах це проявлялося у виробленні і створенні правил роботи з різними документами, вимог до самих документів.Документознавство є науковою дисципліною, сформованою на базі архівознавства. Воно виникло як результат усвідомлення архівістами значення добре організованої документації для ар- хівного фонду й отримало самостійне значення.

«Документаційна наука», що виникла в кінці XIX ст. і отримала міжнародне визнання у першій половині XX ст. Українське документознавство сформувалось як самостійна наука після здобуття нашою державою незалежності. За ці роки побудовано розвинену інфраструктуру документознавства, основними складовими якої є підготовка наукових кадрів, документознавча освіта, система професійних видань, проведення документознавчих форумів. Важливим організаційним проривом в українському документознавстві стало заснування галузевої наукової інституції – УНДІАСД (1994р.), започаткування професійної освіти за напрямами підготовки «Документознавство та інформаційна діяльність» (1995р.), введення документознавства у навчальні плани спеціальності «Історія, архівознавство» (1995р.), першого фахового періодичного видання з документознавства – «Студії з архівної справи та документознавства» (1996р.), затвердження паспорту «Документознавство, архівознавство (2003р.) та відкриття при УНДІАСД спеціалізованої вченої ради для захисту дисертацій із відповідної тематики (2003р.).

У сучасному українському документознавстві розвиваються чотири концепції – «архівно-діловодна» (С. Г. Кулешова), «інформаційна» (М. С. Слободяника), «ноокомунікаційна» (Г. М. Шве- цової-Водки), «бібліотекознавча» (Н. М. Кушнаренко). Суттєвим є внесок у формування історіографії документознавства В. В. Бездрабко. Українські вчені активно відгукнулися на пропозицію знаного російського вченого Ю. М. Столярова, щодо необхідності паралельного розвитку двох наук про документ – документознавства і документології. Обговорення публікацій Ю. М. Столярова привело до поляризації позицій провідних українських дослідників. Варто відмітити безперечне значення для розвитку документознавчої термінології здобутків вітчизняного архівознавства, зокрема фундаментальних праць: «Українська архівна енциклопедія» та «Термінологічний словник з архівознавства». Слід позитивно оцінити посилення уваги вітчизняних дослідників до здобутків зарубіжного документознавства. Зокрема, кандидатська дисертація і публікації В. В. Рудюка присвячені аналізу системи електронного документообігу у ФРН. У кандидатській дисертації та публікаціях І. Е. Антоненко ґрунтовно проаналізовано зарубіжний досвід керування документацією та міжнародний стандарт з даної проблеми. У кандидатській дисертації О. А. Кравцової здійснено комплексний аналіз архівного порталу ЮНЕСКО та його інформа- ційно-документальних ресурсів.

Стрімкий розвиток електронних документів є важливою ознакою формування інформаційного суспільства. Цей процес об’єктивно зумовлює формування нового напряму науки про документ – електронного документознавства, важливими складовими якого є електронний документообіг, автоматизація діловодних процесів; електронні документні ресурси та їх представлення у мережі інтернет. Засади електронного документознавства досліджено та репрезентовано у фундаментальних монографіях і докторських дисертаціях Д. В. Ланде «Основнi теорiї та технологiї iнтеграцiї iнформацiйних потокiв в інтернет-просторi» та О. А. Нестеренко «Теоретичні та методологічні основи побу- дови автоматизованих інформаційно-аналітичних систем органів держав- ної влади». Значну роль у розвитку документознавства відіграють професійні форуми, які постійно відбуваються в Україні. Їх організаторами є відомі вчені: В. М. Андрієнко, В. В. Бездрабко, М. С. Слободяник, В. Г. Спрінсян.Різноаспектиними документознавчими дослідженнями у 1990 – 2000 рр. увійшли в історію науки Інститут науки й Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім.. Вернадського, Інститут Української археографії та джерелознавства ім..Грушевського НАН України тощо.