Порогові значення індикаторів фінансової безпеки України 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Порогові значення індикаторів фінансової безпеки України



№ з/п Індикатор фінансової безпеки Порогове значення
1. Відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП, % не більше 3
2. Відношення загального обсягу зовнішнього боргу до ВВП, % не більше 25
3. Відношення обсягу внутрішнього боргу до ВВП, % не більше 30
4. Рівень інфляції (до грудня попереднього року), % не більше 107
5. Відношення обсягу грошового агрегату М3 до ВВП (рівень монетизації), % не більше 50
6. Валові міжнародні резерви України, місяці імпорту не менше 3
7. Рівень середньої процентної ставки кредитів комерційних банків відносно інфляції, % не більше 5

. Для підвищення рівня фінансової безпеки необхідно: розробити стратегію фінансової безпеки України;

§ забезпечити прийняття Податкового кодексу, законів України про державний борг, фінансово-кредитну сферу, фінансові опе­рації, про валютне регулювання;

§ створити надійну систему фінансового контролю;

§ запровадити чіткий порядок у справі отримання і відшкодуван­ня іноземних кредитів для господарських суб'єктів усіх форм власності;

§ створити єдину державну інформаційну базу, яка охоплювала б усі фінансово-кредитні установи;

§ створити умови для збільшення реальних грошових доходів населення.

Фінансові системи Німеччини та Англії

Німеччини Фінансова система ФРН складається з таких елементів: фінанси федерації (федеральний бюджет, спеціальні фонди, фінанси державних підприємств); фінанси земель у складі відповідного бюджету, спеціальних фондів, фінансів підприємств; місцеві фінанси (місцеві бюджети та фінанси комунальних підприємств) Глава держави — федеральний президент, але він є "слабкою" фігурою, порівняно з федеральним канцлером — головою федерального уряду. Федеральний президент не входить до складу ні уряду, ні законодавчих органів. Тонгу ключова фігура виконавчої влади — федеральний канцлер, який очолює уряд.

У ФРН фінансовий рік для всіх суб'єктів державного права збігається з календарним.

Найбільшу групу витрат становлять соціальні виплати, особливо такі статті витрат, як пенсії(78,4 млрд евро), виплати допомог із безробіття, перенавчання безробітних і фінансування бірж праці. Ключовим пунктом соціальної політики є збільшення "батьківських грошей" — допомоги при народженні та догляду за дитиною. Витрати у цій сфері становитимуть 3,5 млрд євро і будуть збільшуватися з кожним роком. Знижено обсяги фінансування Міністерства охорони здоров'я. Це пов'язано з проведенням реформи охорони здоров'я у ФРН, згідно з якою буде створено Фонд охорони здоров 'я, з якого фінансуватимуться каси медичного страхування.

Англії Фінансова система Великої Британії складається:

— з державного бюджету;

— місцевих бюджетів;

— спеціальних позабюджетних фондів;

— фінансів державних підприємств та корпорацій.

Кожна ланка бюджетної системи є незалежною та функціонує автономно. Головну роль у фінансовій системі відіграє бюджет центрального уряду (державний бюджет Великої Британії). Державний бюджет складається з двох частин: звичайного бюджету (або Консолідованого фонду) та Національного фонду позик.

У центральному уряді головною фігурою в питаннях державних фінансів є міністр фінансів (канцлер казначейства). Міністерство, яким він керує, займається одночасно:

— визначенням економічної та фінансової політики держави;

— питаннями формування доходів бюджету;

— здійсненням видаткової політики держави.

Особливість бюджетного процесу полягає в тому, що незначну частину видатків бюджету (близько 4 % від загальної їх кількості) парламент не затверджує. Головним чином, це видатки капітального характеру.

Виконанням державного бюджету займаються казначейство, міністерства та Банк Англії — орган його касового виконання (заснований у 1694 р.).

Для Великої Британії характерним є жорсткий контроль за здійсненням бюджетних витрат (з метою їх раціональності та відповідності бюджетним призначенням). Основна мета уряду — контролювати зростання державних видатків, тому головний наголос робиться на ефективності використання бюджетних коштів. Усі відомства самостійно ретельно аналізують виконання конкретних завдань з погляду результативності.

96. Бюджетні системи Німеччини та Англії

Німеччина. У бюджетному процесі головну роль відіграють такі органи влади та їхні структурні підрозділи; уряд і міністерство фінансів; представницькі органи — бундестаг (бюджетний комітет (традиційно голова цього комітету обирається від представників опозиційних партій), підкомітет з перевірки звітності (бере участь у перевірці виконання бюджету), незначна кількість власних співробітників з бюджетних питань, Федеральна рахункова палата) і бундесрат (затверджує закон про бюджет як верхня палата парламенту); Федеральний казначейський двір. Крім цього, забезпечується широка участь науковців і громадськості. На рівні федерації проект бюджету готує Міністерство фінансів. Уряд подає цей проект на розгляд парламенту, який при розгляді бюджету може вимагати від уряду будь-яку необхідну інформацію. Реалізується це право через письмові й усні звернення, депутатські запити, запрошення на секційні та пленарні засідання відповідних урядових осіб. Прийняття бюджету є суверенним правом парламенту — спочатку він має бути прийнятий бундестагом, а потім отримати схвалення бундесрату. Після затвердження бюджету діє принцип розподілу влади, згідно з яким виконання бюджету — абсолютна компетенція уряду, і парламент не має права вимагати від уряду, щоб він у повному обсязі виконував окремі статті — контролюються лише основні цифрові показники. Згідно з німецьким бюджетним правом ] міністр фінансів може здійснювати додаткові витрати лише в тому разі, коли є економія за іншими статтями витрат, не виходячи за затверджені контрольні цифри. Виконання бюджету покладено на міністерство фінансів, касове виконання — на Бундесбанк. Виконання бюджету контролюють органи виконавчої, законодавчої влади, а також громадські інституції.

Англії: Зі звичайного бюджету здійснюються переважно видатки поточного характеру. Вони поділяються на:

—- видатки, які щорічно затверджуються парламентом (приблизно 96 % загального обсягу);

— витрати постійного обслуговування, які не затверджуються парламентом. До них зараховуються кошти, що спрямовуються у Національний фонд позик для сплати відсотків за державним боргом та витрати за Цивільним листом (видатки на утримання королеви).

Серед позабюджетних фондів найбільшу роль відіграє фонд національного страхування, який забезпечує цілий спектр програм соціального характеру: з нього фінансуються пенсії по старості, інвалідності, допомоги безробітним, допомоги у випадку захворювань. Джерелами формування доходів фонду є внески працюючих, внески роботодавців, асигнування з бюджету, доходи від інвестиційної діяльності самого фонду.

Бюджетний рік починається з 1 квітня і завершується 31 березня наступного року. Проект державного бюджету складає казначейство (міністерство фінансів). При розробленні бюджету враховують такі економічні показники: прогнозні темпи зростання ВВП, рівень безробіття, норми відсоткових ставок, динаміку цін, ситуацію на фондовому ринку, рівень податкових ставок та ін. Планування здійснюється на п'ятирічний період у цінах поточного року з відповідним щорічним коригуванням.

Фінансові системи США

Рішення у сфері державних фінансів у першу чергу приймаються законодавчою та виконавчою владою. Законодавча влада представлена Конгресом, який складається з двох палат: сенату та палати представників. Найзначнішими представниками законодавчої влади в управлінні державними фінансами є Головна контрольна служба (ГКС) та Бюджетна служба Конгресу (БСК). ГКС здійснює зовнішню ревізію урядових агентств; БСК — експертний орган парламенту для аналізу проекту бюджету та законодавства стосовно бюджетної сфери з метою здійснення парламентом більш раціонального бюджетного вибору. Виконавча влада зосереджена у руках президента. Посади прем'єр-міністра в США немає, а роль уряду виконує Адміністрація президента. Серед органів виконавчої влади головними повноваженнями у сфері державних фінансів наділене Адміністративно-бюджетне управління (АБУ), яке відповідає за розроблення бюджету і є складовою Адміністрації президента. Фінансова система США складається з таких елементів:

1) фінанси федерації, які включають федеральний бюджет, бюджет округу Колумбія (столичний), спеціальні фонди федерального рівня, фінанси державних підприємств;

2) фінанси 50 штатів, кожен з яких має власний бюджет, спеціальні фонди та фінанси підприємств, що знаходяться у власності штату;

3) місцеві фінанси, до яких входять місцеві бюджети (графств та інших місцевих адміністративних одиниць, серед яких — округи, муніципалітети, міста), фінанси комунального господарства, різноманітні фонди.

Організація фінансової системи в США характеризується високим рівнем автономності — кожен з рівнів державного управління самостійно проводить бюджету та податкову політику. Загалом через державні фінанси перерозподіляється близько третини ВВП.

Всі урядові видатки розподіляються між рівнями фінансової системи приблизно у таких пропорціях: на федеральні фінанси припадає 60 %, на фінанси штатів — 15 і на місцеві фінанси — 25 %. Із загальнодержавного рівня забезпечується національна оборона, деякі програми соціального захисту, видатки на обслуговування державного боргу, на розвиток економіки, на зовнішні зв'язки, фінансування загальнодержавної влади.

98. Бюджетні системи США

Оскільки США є федеративною державою, то існує три бюджетні рівні — федеральний, бюджети штатів та місцеві бюджети (загалом більше 12 тисяч). Бюджетна історія США налічує два століття. За цей час бюджетні відносини трансформувались у чітку злагоджену систему, що дає змогу ефективно вирішувати масштабні зовнішні та внутрішні проблеми.

Бюджетний рік у США починається 1 жовтня і закінчується ЗО вересня. Бюджетний процес складається з трьох основних стадій, тісно пов'язаних між собою:

1) вироблення президентського варіанту проекту бюджету;

2) робота Конгресу над бюджетом;

3) виконання бюджету.

Вироблення президентського варіанта проекту бюджету розпочинається весною кожного року, приблизно за 9 місяців до його подання на розгляд Конгресові та щонайменше за 18 місяців до початку фінансового року. Головні напрями бюджетної та фінансової політики визначає Президент. Розроблення проекту федерального бюджету здійснює Міністерство фінансів та Адміністративно-бюджетне управління. При формуванні проекту враховуються наслідки виконання бюджету у попередні роки включно з тим роком, виконання бюджету в якому ще не завершене, а також відгуки на проект бюджету, розгляд якого триває у Конгресі. Беруться до уваги й економічні прогнози, підготовлені спільно Радою економічних консультантів, Адміністративно-бюджетним управлінням та Міністерством фінансів. Агентства подають на розгляд Адміністративно-бюджетного управління свої вимоги про надання коштів із бюджету. Процес прийняття рішень зазвичай завершується до кінця грудня. Потім настає заключний етап, під час якого відбувається деталізація бюджетних даних і розпочинається підготовка бюджетної документації.

Президент подає свій варіант проекту бюджету на розгляд Конгресові на початку календарного року.

Приблизна структура видатків федерального бюджету така: 15 % спрямовується на оборону, приблизно 2 — на освіту, 20 — на охорону здоров'я, 20 — на обслуговування державного боргу, 20 % — на соціальне забезпечення. Освіта переважно фінансується з місцевих бюджетів та бюджетів штатів. Близько 40—60 % доходів регіональних бюджетів штатів та територіальних одиниць формуються за рахунок трансфертів.

Фінансові системи Японії.

Фінансова система Японії складається з бюджету центрального уряду, місцевих бюджетів і спеціальних фондів і фінансів підприємств, корпорацій, що належать центральним і місцевим органам влади. Особливість державних фінансів Японії полягає в тому, що показник частки державних витрат у ВВП є одним із найменших серед відповідних показників розвинених країн. Особливістю фінансової системи Японії є розвинута система спеціальних фондів. Нинішня система соціального страхування була створена в Японії у 1946 р. Доходи фондів соціального страхування формуються за рахунок внесків застрахованих осіб і роботодавців. Видатки складаються з виплат пенсій та допомог різних видів.

Інвестиції у промисловість здійснюються з фонду промислових інвестицій і фонду фінансування міського будівництва. Суспільні роботи зі створення і розширення інфраструктури фінансуються в Японії з фондів державного будівництва — шляхового, портового, гідротехнічного, аеродромного, електроенергетичного. У роки економічної депресії уряд, щоб допомогти економіці вийти із застою, виділяв значні бюджетні асигнування на розвиток транспортної інфраструктури у провінціях. Ці асигнування направлялися на "спеціальні рахунки", що привело до зростання державних видатків. Саме ці ресурси допомогли японській економіці і підтримували економічну активність у провінціях. Проте сьогодні фінанси Японії більше не мають змоги витримувати тяжкість такого тягаря. Передбачається об'єднання окремих асигнувань на громадські роботи (будівництво доріг, облаштування річок, спорудження аеродромів і морських портів) у єдиний рахунок. Фінансування за вісьмома "спеціальними рахунками" передається в приватні руки або в розпорядження незалежних адміністративних агентств. Консолідуються в окремі рядки бюджету засоби, призначені для виплати пенсій і різних видів соціального страхування. Така реструктуризація витратної частини бюджету дасть можливість навести порядок у бюджеті за рахунок скорочення загальної суми витрат.

Державна власність у Японії становить незначну частку її національного багатства і представлена капіталомісткими об'єктами інфраструктури.

100. Бюджетні системи Японії.

Бюджетна система Японії — дворівнева; вона складається з державного та місцевих бюджетів. Особливу увагу уряд Японії приділяє розвитку науки і освіти, які розглядає як головний чинник економічного зростання. У складі витрат на науку більше 15 % становлять асигнування на соціальні науки, а на природничі та технічні науки виділяються близько 85 % видатків. За рахунок державного бюджету фінансуються: дорожнє будівництво, роботи з розвитку авіаційного і залізничного транспорту, системи зв'язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих та ін. Щодо військових витрат, то їх рівень у Японії, порівняно з іншими розвиненими країнами, досить низький: вони не перевищують 1 % ВВП.

Величезну частину витрат державного бюджету становлять соціальні витрати, серед них — пенсії. Японський уряд звертає значну увагу на створення гідного рівня життя особам літнього віку.

За рахунок бюджету фінансується також так звана суспільна взаємодопомога, що охоплює ту категорію населення, яка сама не може забезпечити мінімальний рівень життя. Така допомога виплачується на повсякденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, по безробіттю, на похорони.

Бюджетний рік для всіх ланок фінансової системи починається у Японії з 1 квітня і закінчується 31 березня наступного календарного року.

У бюджетному процесі беруть участь; парламент, кабінет, Міністерство фінансів, міністерства й урядові агенції, Аудиторська палата, а також науковці, журналісти, які беруть участь у процесі обговорення бюджету. Бюджетний процес охоплює декілька стадій.

Підготовка проекту бюджету здійснюється Міністерством фінансів.

Дохідна частина бюджету Японії складається з податкових і неподаткових надходжень. Порівняно з іншими країнами, частка неподаткових надходжень у Японії достить висока. До них належать доходи від орендної плати, продажу земельних ділянок й іншої нерухомості, пені, штрафи, доходи від лотерей, позики та ін.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; просмотров: 340; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.130.73 (0.042 с.)