Функції страхування. Сфери застосування страхування.

Сутність страхування проявляється в його функціях. Страхування виконує такі функції:

Ризикова функція страхування. Вона полягає в переданні за пев­ну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризи­ку, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законо­давством або договором зі страхувальником. Чим вища ймовірність ризику, тим і плата за його утримання, обчислена за допомогою актуар-них розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страху­вальник висуває страховикові вимогу на відшкодування збитків (ви­плату страхових сум).

Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків, заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. З цією метою кожним страхо­виком створюється система страхових резервів. Нагромадження і ви­користання таких резервів є характерними для страхової діяльності.

У формуванні і використанні страхових резервів виявляється пере-'•^розподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, яких у певному періоді не спіткала страхова подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі.

Функція заощадження коштів. Договори довгострокового страхування життя мають накопичуальний характер.

Превентивна функція. Застосовують правову та фінансову превенції.

До правової превенції належать застереження, передбачені чинним законодавством або договорами страхування і такі, що стосуються по­збавлення страхувальника (повністю або частково) страхових відшко-дувань. Вони розраховані на випадки протиправних дій або бездіяль­ності з боку страхувальника щодо застрахованих об'єктів. Наприклад, страховики не покривають матеріальних збитків, завданих потерпілим, що перебували у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не пе­редбачають страхових відшкодувань у разі самогубства, навмисного по­шкодження власного майна і здоров'я. Частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних захо­дів, наприиклад, забезпечення за рахунок страхових ресурсів спорудження і об­ладнання технікою пожежних депо, фінансуван­ня заходів із запобігання дорожньо-транспортним пригодам і т. ін.

 

7.Принципи страхування: економічні принципи функціонування системи страхування, принципи здійсненнястрахових правовідносин.

А) До економічних принципів страхування відносяться:

1) Принцип наявності страхового інтересу - У страхуванні діє засадничий принцип — «без інтересу немає страхування». Іншими словами, коли йдеться, наприклад, про страхування майна, то мається на увазі захист, страхування інтересу, пов'язаного із збереженням даного майна. Для визначення, чи існує страховий інтерес у кожному конкретному випадку звернення за страховим захистом, необхідно відповісти на одне питання: чи існують обставини, що пов'язані з істотою інтересу, можуть заподіяти шкоду (збиток) зацікавленій особі. Якщо відповідь на питання позитивна, а значить, існує реальна можливість спричинення шкоди (збитку), то страховий інтерес присутній, і страховий захист відносно такого інтересу може бути наданий.

2) Принцип страхуємості ризику- Ризик лежить в основі страхування, і в найзагальнішому вигляді визначається як вірогідність розподілу результату господарської діяльності і життєдіяльності суб'єкта в областях сприятливих і несприятливих відхилень. Неоднозначність і різноманітність вказаних результатів витікає з невизначеності чинників дії зовнішнього середовища, недоліків інформації, властивих процесу ухвалення рішень, внутрішніх особливостей суб'єкта і так далі

Невизначеність чинників дії зовнішнього середовища виявляється в тому, що передбачувані, прогнозовані результати від рішень, що приймаються суб'єктом, і здійснення дій не збігаються з що реально виявилися (виявляються недосяжними або принципово іншими), а випадковість прояву вказаних чинників полягає в тому, що всі вони виявляються незалежно від волі самого суб'єкта.

Ризик як вірогідність відхилення фактичного результату ухвалення рішення від очікуваного, причому в його негативному прояві, і відповідно як розподіл вірогідності несприятливих результатів, може бути оцінений економічно, а тому найчастіше використовується в страхуванні.

3) Принцип еквівалентності - Принцип еквівалентності свідчить: за результатами певних відрізань часу або виділених тарифних періодов/періодов страхування (у ідеалі їх необхідно співвідносити з періодичністю прояву дрібних, середніх, крупних ущербов) повинен досягатися принцип економічної рівності між загальною сумою страхової нетто-премії, сплаченої конкретним страхувальником за тарифний період, і сукупною сумою відшкодувань, виплачених страховиком у зв'язку із страховими випадками, що настали, за вказаний період.

Б) У доктрині і практиці реалізації страхових правовідносин виділяють наступні фундаментальні принципи:

1) Принцип найвищої довіри сторін - Принцип найвищої довіри сторін, або принцип граничної чесності, - засадничий принцип будь-якого договору страхування. Вміст даного принципу полягає в безумовному обов'язку сторін договору страхування розкривати один одному всі істотні обставини, що мають до нього відношення. Таким чином, страхувальник, звертаючись за страховим покриттям відносно тієї або іншої риски, зобов'язаний перед укладенням договору розкрити страховикові будь-яку істотну обставину, яка йому відома відносно риски, передаваної на страхування.

2) Принцип виплати страхового відшкодування у розмірі дійсного збитку- Принцип виплати страхового відшкодування у розмірі дійсного збитку свідчить: виплачуване страховиком відшкодування повинне повернути страхувальника, потерпілого збиток, точно в таке ж фінансове положення, в якому він був до настання збитку, тобто страхування не може служити засобом витягання вигоди, а повинно виконувати свою головну функцію — захистити страхувальника від несприятливих наслідків прояву застрахованих подій, що виразилися в збитку.

3) Принцип наявності причинно-наслідкового зв'язку збитку і події, що його викликала- Наявність причинно-наслідкового зв'язку збитку і події, що викликала його. Визначення причини виникнення збитку важливе для вирішення питання про страхову виплату. Подія, на випадок настання якого проводиться страхування, є одним з істотних умов договору страхування життя. Особливо важливе чітке формулювання причини, що викликала настання страхової події, а також розділення фактичної і безпосередньої причини його настання.

4) Принцип контрибуції- Принцип контрибуції є природним розвитком принципу виплати страхового відшкодування у розмірі дійсного збитку, покликаного перешкодити страхувальникові у витяганні вигод від страхування. Він покликаний контролювати розподіл суми відшкодування між страховиками при подвійному і багатократному страхуванні так, щоб страхувальник не зміг двічі або кілька разів отримати відшкодування поодинці і тій же події. Дія принципу контрибуції підкоряється загальноправовим нормам, які зводяться до наступного. Аби говорити про застосовність принципу контрибуції, повинно існувати щонайменше два поліси, що захищають:

• один і той же страховий інтерес

• відносно одного і того ж предмету страхування

• від однієї і тієї ж небезпеки.

5) Принцип суброгування - Принцип суброгування, або переходу до страховика, що виплатив відшкодування, права вимоги (в межах виплаченої суми відшкодування), яку страхувальник має до винної в збитках особи, передбачає наступне. Якщо договором майнового страхування не передбачене інше, до страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах виплаченої суми право вимоги, яку страхувальник (вигодопріобретатель) має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Право вимоги, що перейшло до страховика, здійснюється ним з дотриманням правил, регулюючих стосунки між страхувальником (вигодопріобретателем) і особою, відповідальною за збитки.

8.Роль страхування в активізації бізнесу, економії коштів, що резервуються на покриття можливих утратвід непередбачених обставин, та в ефективнішому формуванні й використанні фондів соціальногопризначення, збільшенні обсягів інвестицій.

Страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. Страхування дуже важливе як для тих підприємств, що вже давно функціонують, так і для новостворених, або тих, що тільки організуються і ще не набули достатнього виробничого потенціалу та не нагромадили власних резервних фондів. Страхування не лише забезпечує відшкодування фактичних збитків, зумовлених певною подією. Наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевненіше користуватися кредитом, щоб спорудити чи придбати необхідні засоби виробництва, поповнити товарну масу у торговельній мережі тощо. Часто страхування сприяє появі й упровадженню нової техніки та технологій, наукових розробок. Особливо велику роль може відігравати страхування в аграрному секторі. Тут надзвичайно багато ризиків, зумовлених природними факторами, що призводять до великих втрат. Нині страховий захист сільськогосподарських підприємств, а також фер­мерських господарств перебуває на дуже низькому рівні. Здійснення аграрної реформи зумовлює потребу серйозного посилення страхування на селі. Цьому має сприяти прийняте рішення про відновлення обов’язкового страхування урожаю зернових культур та цукрових буряків підприємств усіх форм власності з частковим покриттям витрат на страхові платежі за рахунок бюджету.

Страхування дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовувані на організацію економічної безпеки. Серед багатьох форм страхового захисту страхуванню належить особлива роль. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідкам стихії чи іншим чинникам, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.

Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає реальною тільки за належного рівня розвитку страхової справи.

Страхування забезпечує раціональне формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Створення завдяки страхуванню можливостей нагромадити кошти для виплати майбутніх пенсій, придбання житла, оплати витрат на навчання у вищому навчальному закладі сприяє тому, щоб кожний громадянин реалізував свої можливості і задовольнив потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний бюджет, а контроль за раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат.

У страхуванні створюються значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку. Грошові резерви тим відрізняються від натуральних, що вони навіть і тоді, коли тимчасово виходять із обігу коштів конкретного підприємства-власника, не перестають «працювати» на нього та економіку країни в цілому.

Ресурси, які тимчасово вивільняються на одних підприємствах, через кредитну систему, ринок цінних паперів, інвестиційні товариства переходять у користування інших суб’єктів господарювання. Останні, у свою чергу, сплачують власникам залучених ресурсів відсотки — дивіденди.

Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, дістають змогу знижувати тарифи на страхові послуги, збільшувати власні резерви, здійснювати відрахування до бюджету, стимулювати персонал, збільшувати дивіденди своїх акціонерів.

 

9. Поняття класифікації страхування, її наукове та практичне значення. Ознаки класифікації:історичні, економічні, юридичні.

Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Щоб досягти необхідної впорядкованості, застосовують класифікацію. І потреба в ній тим нагальніша, чим складніший об’єкт, який має бути класифіковано.

Поняття «класифікація» походить від латинського classis — розряд, клас. Латинський корінь визначає «квінтесенцію» цього поняття, його найістотніше, найсуттєвіше значення: поділ предметів певної сукупності за спільними ознаками з утворенням системи класів цієї сукупності. Отже, під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв’язків між цими поняттями (класами).

Будуючи таку систему підпорядкованих понять, використовують певні спільні ознаки, притаманні цим поняттям. Вони називаються ознаками класифікації і відіграють вирішальну роль в отриманні результату класифікації. Розрізняють натуральну класифікацію, коли за ознаку класифікації беруть істотні ознаки понять, що класифікуються (скажімо, класифікація за об’єктами страхування), і штучну класифікацію, коли для неї використовуються несуттєві ознаки (наприклад, класифікація в алфавітному порядку).

Класифікація за історичними ознаками передбачає виокремлення етапів розвитку страхування (зародки страхування в античному суспільстві; середньовічне страхування у формі взаємодопомоги; страхування в період раннього капіталізму; страхуван­ня в сучасному капіталістичному суспільстві) і поділ усієї сукупності страхових послуг за часом їх виникнення. Така класифікація має швидше теоретичне, аніж практичне значення.

Класифікація за економічними ознаками передбачає кілька підходів. Найважливішою економічною ознакою для класифікації страхування є наявність або відсутність у договорі страхування інвестиційної складової. З огляду на це у світовій практиці всю сукупність страхових послуг поділяють на дві великі групи.

Перша група об’єднує ті договори страхування, які не лише задовольняють потреби страхувальників у страховому захисті, а й здатні забезпечити їхні інвестиційні інтереси, тобто уможливлюють нагромадження й капіталізацію страхових внесків. Такі договори охоплюються поняттям «Life assurance» — «страхування життя». Друга група договорів — це ті договори, які обслуговують потреби виключно у страховому захисті, не торкаючись інвестиційних інтересів страхувальників. Прикладом подібних договорів є договори страхування нерухомого майна, засобів транспорту, фінансово-кредитних ризиків тощо. Вони об’єднуються поняттям «Non-life», або «General insurance» — «не-життя», або «загальне страхування».

Таокж до економічних належить за родом небезпеки. Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника. Із цього погляду в загальному страхуванні виокремлюють, наприклад, автотранспортне страхування, морське та авіаційне страхування, страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо.

Не менш важливою з економічного погляду є класифікація за об’єктами страхування, тобто об’єктами, на які спрямовується страховий захист. Класифікація за об’єктами страхування перед­бачає виокремлення трьох галузей:

● особистого страхування (об’єкти — життя, здоров’я і працездатність страхувальників або застрахованих);

● майнового страхування (об’єкти — майно в різних його видах: рухомі і нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи);

● страхування відповідальності (об’єкт — відповідальність за шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров’ю, майну третьої особи).

Класифікація за юридичними ознаками, як і за економічними, передбачає кілька підходів. Насамперед це — виокремлення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами. Так, згідно з директивами ЄС, з 1 січня 1978 року країни—члени цієї організації використовують класифікацію, яка встановлює 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування.

Іноді існує потреба у класифікації за формою організації (юридичним статусом) страховика. Така класифікація використовується переважно з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності (видача ліцензій, ведення державного реєстру страхових компаній тощо), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і територіальному аспекті.

Класифікація за юридичними ознаками передбачає можливість застосування такої класифікаційної ознаки, як форма проведення страхування. За цією ознакою страхування поділяють на обов’язкове і добровільне.

 

10. Класифікація за об'єктами страхування. Галузі страхування: майнове, страхуваннявідповідальності, особисте страхування.

Класифікація за об’єктами страхування, тобто об’єктами, на які спрямовується страховий захист, страхування перед­бачає виокремлення трьох галузей:

● особистого страхування (об’єкти — життя, здоров’я і працездатність страхувальників або застрахованих);

● майнового страхування (об’єкти — майно в різних його видах: рухомі і нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи);

● страхування відповідальності (об’єкт — відповідальність за шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров’ю, майну третьої особи).

Особисте страхування - це галузь страхування, існування якої історично зумовлено ризиковим характером життя та діяльності людей, підвищеним ступенем ризику, пов'язаним із погіршенням довкілля, зростанням питомої ваги людей похилого віку в загальній кількості населення. Характерною рисою є той факт, що об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки: страхова сума визначається окремо в кожному конкретному випадку, залежить від страхувальника, його фінансової спроможності. Через це виплати страховика на користь страхувальника, його родини або застрахованої особи мають характер фінансової допомоги.

Майнове страхування — галузь страхової діяльності, в якій об'єктом страхового захисту є майно в найрізноманітніших його проявах. До майнового страхування відносять: страхування засобів повітряного, наземного та водного транспорту, страхування вантажів, інших видів майна, страхування фінансових ризиків тощо.

Раніше майнове страхування поширювалося тільки на об'єкти особистого споживання. У зв'язку з цим все майно громадян розподілялось на дві категорії:

перша категорія — пріоритетне майно, втрата якого зачіпає інтереси не тільки власника-громадянина, а й суспільні інтереси (житло, сільськогосподарські тварини);

друга категорія — майно, втрата якого зачіпає насамперед особисті інтереси громадян.

Страхування відповідальності спрямоване як на захист майнових прав осіб, постраждалих у результаті дії або бездіяльності страхувальника, так і на захист фінансового стану самого страхувальника. За наявності страхового полісу відшкодування збитків постраждалим гарантується страховою компанією і не залежить від платоспроможності страхувальника. Страхувальник на суму страхового відшкодування звільняється від витрат, пов’язаних із компенсацією спричиненої ним шкоди. Суми компенсацій можуть бути дуже значними (збитки часто мають катастрофічний характер), та й процес урегулювання позовів за такими збитками доволі тривалий.

Види страхування.

При з'ясуванні видів страхування відбувається конкретизація страхувальника, об'єму страхової відповідальності і відповідних тарифних ставок.

Видом страхування називається страхування конкретних однорідних об'єктів в певному об'ємі страхової відповідальності по відповідних тарифних ставках. Залежно від об'єкта страхування: -майнове страхування; - особисте страхування.

--Видами майнового страхування є, наприклад, страхування будов, тварин, домашнього майна, засобів транспорту і т.д. Як види соціального страхування виступають: страхування пенсій за віком, по інвалідності, з нагоди втрати годувальника і т.д.

--По особистому страхуванню проводяться такі види страхування, як змішане страхування життя, страхування дітей, страхування від нещасних випадків та інші. По страхуванню відповідальності - страхування непогашення кредиту або іншої заборгованості. Види страхування підприємницьких ризиків прив'язані до наявності конкретного ризику в процесі виробництва або надання послуг, що видно з приведених вище варіантів даного страхування.

Страхування може проводитися в обов'язковій і добровільній формі. Суспільство в особі держави встановлює обов'язкове страхування, тобто обов'язковість внесення відповідним довкола страхувальників фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріального збитку або надання іншої грошової допомоги зачіпає інтереси не тільки конкретної постраждалої особи, але і суспільні інтереси. Тому соціальне страхування, страхування будов і деяких сельхозжівотних у громадян, страхування військовослужбовців, пасажирів і деякі інші види страхування в нашій країні є обов'язковими.