Санітарно-гігієнічні вимоги щодо роботи з

Комп'ютером

Мета: ознайомитись з санітарно-гігієнічними умовами при роботі з комп'тером.

 

Теоретичні відомості

Впровадження комп'ютеризації в процес навчання об'єктивно впливає на функціональний стан організму працюючого за монітором. Науково обґрунтовано і практично доведено, що заняття в комп'ютерному класі мають свої специфічні особливості, вони проходять значно важче ніж звичайні уроки, тому потребують раціональної організації навчальної діяльності студентів та дотримання гігієнічних вимог.

Напружена розумова праця за монітором приводить до втоми зорового аналізатора, а гіподинамія (малорухливість) негативно позначається на функціональному стані центральної нервової, серцево-судинної, дихальної систем, порушуються окисно-відновні процеси в тканинах, з'являються застійні явища в органах. Такі негативні процеси в організмі людини сприяють швидкому розвитку втоми і перевтоми, втратою працездатності, появою таких симптомів як паморочення, двоїння в очах, головна біль тощо.

Процес розвитку втоми залежить від тривалості та концентрації уваги на монітор, типу занять, вміння працювати в діалоговому режимі, навиків роботи з комп'ютером та ін.

Негативно на зоровий аналізатор впливав недосконалість комп'ютерів(миготіння), неправильна посадка за столом, недостатнє, або надмірне освітлення, відблиск променів світла від дисплея, столу.

Для профілактика розвитку втоми та порушення функціонального стану організму працюючих на комп'ютері потрібно проводити комплекс заходів, а саме дотримання вимог до:

- умов праці;

- правильної посадки працюючих на ЕОМ;

- освітлення комп'ютерної кімнати;

- режиму занять.

 

Санітарно-гігієнічні вимоги до комп'ютерного класу:

1.Мікроклімат робочої кімнати.

Температура в приміщенні має становити - 18-22 °С, вологість - 40-60 %. Швидкість руху повітря повинна становити 0,1 м/с. Вміст вуглекислого газу має бути не більше як 0,1%. Кабінет інформатики не повинен межувати з приміщеннями, що є джерелами шуму і вібрацій. Допустимий рівень шуму - 40 дБ.

Для підвищення вологості повітря в приміщеннях слід використовувати зволожувачі повітря. Перед початком і після кожної академічної години навчальних занять приміщення повинні провітрюватися. Необхідна також обов'язкова вентиляція або кондиціонування повітря. Щодня слід проводити вологе прибирання.

2. Розміри та освітлення робочої кімнати.

На один комп'ютер у класі повинно відводиться не менше 6м² площі, при цьому об'єм приміщення повинен бути не менше 24м³,. Якщо робочих місць понад 10, то для кабінету потрібна обладнана лаборантська кімната площею 18м². Не дозволяється розміщення місць з комп'ютерами в навчальних закладах в цокольних і підвальних

приміщеннях. Стіни приміщення фарбуються у холодні кольори, а штори на вікнах повинні гармонувати з кольором стін. Чорні штори використовувати забороняється.

Природне освітлення в комп'ютерному класі має забезпечувати коефіцієнт природного освітлення не нижче 1,5 %. Бажано, щоб вікна кабінету виходили на північ або північний-схід. У іншому випадку слід забезпечити клас сонце захисними пристроями, оскільки сонячне світло не повинно попадати на екрани моніторів або в поле зору учнів під час роботи за комп'ютером.

Штучне освітлення в приміщеннях повинно здійснюватися системою загального рівномірного освітлення. Слід обмежувати нерівномірність розподілу яскравості в полі зору користувача. За джерело освітлення при штучному освітленні повинні застосовуватися здебільшого люмінесцентні лампи. Світло люмінесцентних ламп, на противагу лампам розжарювання, наближається до природного. Економічно вони вигідніші, рівномірно розсівають світлові промені, не нагрівають повітря, що значно зменшує зорову та загальну втому організму, запобігаючи перегріванню повітря в кімнаті і відповідно організму працюючого. Освітлювачі при пириметральному розташуванні повинні встановлюватися локалізовано над робочим столом ближче до його передньої межі. Робочі місця повинні розташовуватися так, щоб природне світло падало збоку, зліва. Схема розміщення робочих місць повинна враховувати відстань між робочими столами з моніторами (у напрямі тилу поверхні одного монітора й екрана іншого монітора), яка повинна бути не меншою 2м, а відстань між боковими поверхнями моніторів — не меншою 1,2 м.

 

3. Вимоги до правильної посадки працюючих за комп'ютером.

Висота стола, на якому розміщений монітор, повинна відповідати висоті передпліччя над підлогою, зігнутого в ліктьовому суглобі при сидячому положенні та вільно опущених плечах, або становити 42% зросту.

Висота сидіння повинна дорівнювати довжині гомілки із ступнею плюс 1-2 см на висоту каблука і підошви, або ноги повинні стояти під прямим кутом у кульшовому та колінному, суглобах.

Глибина сидіння повинна становити 2/3 довжини стегна.

Голова має бути злегка нахилена вперед - 5-7. Передпліччя повинно опиратися на поверхню стола, перед клавіатурою, для зняття статичного м'язового напруження з плечового поясу та рук. Кут, який утворений передпліччям і плечем, а також гомілкою і стегном повинен бути не менше 90°.

Екран монітора комп'ютера повинен знаходитись на відстані 600-700 мм від очей користувача, але не ближче 500 мм. Кут погляду на екран (кут між променями від країв екрана) повинен бути не меншим 45°. Висота знаку на моніторі повинна бути не меншою за 3 - 4 мм. Відстань між пікселями — світловими точками, з яких формується зображення, повинна бути меншою, ніж розмір пікселя. Рекомендуються темно-зелений фон і білі знаки на екрані (або чорні знаки на світлому фоні при хорошому моніторі). Червоний, фіолетовий, синій і особливо блакитний кольори призводять до стомлення очей. Не повинно пред'являтися більше семи кольорів одночасно.

Тривалість щоденної роботи на комп'ютері така:

- для студентів 1 -2-курсів-2-2,5 год.;

- для студентів старих курсів - 3 год.

Через кожні 20-25 хв. роботи обов'язково робити 10 хв. перерву з метою виконання вправ для очей, а через 45-50 хв. - фізкультурні паузи.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

І. Яких санітарно-гігієнічних вимог необхідно

дотримуватись при роботі з комп'ютером?

2. Яким повинен бути мікроклімат робочої кімнати?

З. Чи має значення розмір та освітленість комп'ютерного

класу? Відповідь обґрунтуйте.

4. Дайте характеристику вимогам щодо правильної посадки

працюючих за комп'ютером.

5. Якою має бути тривалість щоденної роботи за

комп'ютером?

 

Лабораторна робота № 5

Вимірювання опору захисного заземлення

Мета:

1.Ознайомитися з конструктивними елементами захисного

заземлюючого пристрою і нормативними значеннями його

опору.

2.Виміряти значення опору заземлюючого пристрою на

лабораторному стенді.

Обладнання і прилади:

1.Спеціальний стенд для вимірювання значення

перехідного опору заземлюючого пристрою.

2.Амперметр електромагнітної системи, класу точності 1,5

з границею вимірювання 10 А.

3. Вольтметр

4. Електроди заземлення робочі і додаткові.

5. З'єднувальні проводи.

Теоретичні відомості

Металеві не струмоведучі частини електрообладнання і електроустановок при порушенні ізоляції між ними і їхніми струмоведучими частинами можуть опинитись під напругою. У таких аварійних умовах дотик до не струмоведучих частин установок рівнозначний дотику до струмоведучих частин.

Усунення небезпеки ураження електричним струмом при такому переході напруги на не струмоведучі частини електроустановок у мережах з ізольованою нейтраллю здійснюється за допомогою захисного заземлення.

Під захисним заземленням розуміють з'єднання металічних не струмоведучих частин електроустановок з землею через заземлюючі провідники і заземлювачі для створення між цими частинами і землею малого опору.

Заземлювачі бувають штучні та природні. Штучні призначаються для заземлення; природні - це металеві предмети, які знаходяться в землі і мають інше призначення. Як природні заземлювачі можна використовувати прокладені в землі водопровідні та інші металеві труби, металеві залізобетонні конструкції будівель і споруд, які з'єднані між собою під землею.

Штучні заземлювачі - це вертикальні і горизонтальні електроди. Для вертикальних електродів використовують сталеві труби діаметром 3 см з товщиною стінки не менше 3,5 мм та сталеві кутники з шириною полички від 40x40 до 60x60 мм, товщиною не менше 4 мм, довжиною 2,5-5,0 м, або сталеві прути діаметром 10-12 мм і довжиною 10 м і більше.

Для з'єднання вертикальних електродів як самостійний горизонтальний електрод використовують сталеву штабу з перерізом не менш 4x12 мм або сталь круглого перерізу діаметром не менше 6 мм, які приварюють до кожного заземлювача. У відкритих установках корпуси приєднують безпосередньо до заземлювача дротами. В будинках як заземлюючі провідники, призначені для з'єднання заземлюючих частин заземлювачами, використовують сталеву штабу або круглу сталь. Прокладають заземлюючі провідники відкрито по конструкціях будівель, по стінах на спеціальних опорах. Під'єднання обладнання, що заземляється, здійснюється за допомогою дротів-провідників. Магістраль з'єднують з заземлювачем не менше, ніж в двох місцях неізольованими дротами.

Згідно з ПУЕ і ГОСТ 12.1.030 - 81 нормування захисного заземлення проводиться за величиною допустимого заземлення пристрою, залежно від споживаної напруги електроустаткування і від потужності джерела струму.

Для електроустаткування напругою до 1000 В опір заземлення не повинен перевищувати 4 Ом; якщо потужність джерел струму (генераторів або трансформаторів) 100 кВт і менше, тоді допускається опір заземлюючого пристрою 10 Ом.

Для установок напругою вище 1000 В опір заземлення не повинен перевищувати:

0,5 при ефективно заземленій нейтралі (тобто при великих струмах замикання на землю, більше 500 А);

250/13, але не більше 10 Ом в установках напругою вище 1000 В з ізольованою нейтраллю, тобто при малих струмах замикання на землю (ІЗ менше 500 А);

125/13, але не більше 10 Ом в установках з ізольованою нейтраллю, якщо заземлювач використовується одночасно і для електроустановок напругою до 1000 В.

При виникненні замикання на корпус електро-споживача із фаз мережі через заземлюючий пристрій починає протікати струм І_З (струм замикання на землю), викликаний наявністю опорів ізоляції фаз мережі Я_фз і ємностей фаз відносно землі С_фз.

Частина цього струму Ih відгалужується на тіло людини, яка торкається металевих неструмопровіднихих частин електроустановки. Величина цього струму залежить від величини струму замикання на землю ІЗ, опору розтікання струму в землі заземлюючого пристрою R3, повного опору в колі «людина-земля» Rch, взаємного розташування електрообладнання, заземлюючого пристрою, яке враховується коефіцієнтом напруги дотику а<=1 і визначається за формулою

Повний опір у колі «дюдина-земля» складається із опору людини Rh, опору взуття R_вз І опору розтікання струму від підошви взуття в землю R_пз і визначається за формулою:

Якщо людина не має спеціального діелектричного взуття і стоїть на струмопровідній підлозі або землі, то можна вважати, що R_вз = 0, R_пз = 0 і Rch = Rh.

Коефіцієнт напруги дотику а дорівнює нулю, якщо людина стоїть на заземлюючому провіднику або безпосередньо на поверхні землі над заземлювачем (електрообладнання і заземлюючий пристрій розташовані на одній площі - сумісне заземлення); і а = 7, якщо людина стоїть за зоною розтікання струму в землі заземлюючого пристрою, тобто на віддалі, більше 20 метрів від крайнього заземлювача заземлюючого пристрою (електрообладнання розташоване за зоною розтікання заземлюючого пристрою - виносне заземлення).

При всіх інших умовах величина струму Ih, буде меншою при меншій величині R₃.

Порядок виконання роботи

Опір захисного заземлення вимірюють трьома методами: методом вольтметра, метод трьох вимірювань, метод безпосереднього вимірювання опору захисного заземлення приладом М416 (МС - 08) - вимірювач опору заземлення.