Складання акту про нещасний випадок

Складання акту про нещасний випадок

Мета: Ознайомитися з основними правилами складання акту про нещасний випадок.

 

Теоретичні відомості

В результаті дії несприятливих чинників виробничого середовища на підприємстві можуть траплятися нещасні випадки.

Нещасний випадок на виробництві - це раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого чинника чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров'ю або настала смерть.

Професійне захворювання - це патологічний стан людини, обумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням, організму або несприятливою дією шкідливих виробничих чинників. Характерним для нещасного випадку є миттєвість дії небезпечного виробничого чинника, тоді як професійне захворювання викликає тривала дія небезпечного виробничого чинника.

Виробнича травма - це порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих чинників. Травми залежно від характеру дії бувають:

■ механічні (забите місце, переломи);

■ термічні (опіки, обмороження);

■ хімічні (отруєння, опіки);

■ електричні (електричні опіки, електричні мітки,

електрофтальмія, фібриляція серця, електричний шок

тощо);

■ психічні (переляк, шок);

Залежно від тяжкості наслідку втрата працездатності може

бути:

■ тимчасова - людина відновила працездатність після

травми і повернулася на роботу;

■ постійно-тимчасова - людина відновила працездатність після травми і повернулася на роботу, але залишилися наслідки травми (втратила палець або кульгає внаслідок перелому);

■ постійна - постійна втрата працездатності (інвалід 1 групи). Явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві, називається виробничим травматизмом.

Явище, що характеризується сукупністю професійних захворювань, називається професійною захворюваністю.

 

 

Методи аналізу причин нещасних випадків.

Статистичний метод ґрунтується на вивченні травматизму за документами, які реєструють факти нещасних випадків (звітами, актами форми Н-1 і Н-2, журналами реєстрації, листками непрацездатності) за певний період. Статистичні методи передбачають такі етапи дослідження: спостереження, накопичення статистичного матеріалу і обробка (аналіз) одержаних даних з подальшими висновками і рекомендаціями. Для оцінки рівня травматизму користуються відносними статистичними показниками частоти і тяжкості травматизму та показником загального рівня травматизму.

Коефіцієнт частоти травматизму (К_ч) показує кількість нещасних випадків, які припадають на 1000 працюючих за звітний період:

К_Ч=Н-1000/Т,

де Н - загальна кількість випадків травматизму за звітний

період;

Т - середня кількість працюючих згідно до списку за

звітний період.

 

Коефіцієнт тяжкості травматизму (К_в) визначає середню тривалість тимчасової непрацездатності, яка припадає на один нещасний випадок:

 

K_в=D/H,

де D загальна кількість днів тимчасової

непрацездатності всіх потерпілих при нещасних випадках за звітний період;,

Н - загальна кількість випадків за звітний період.

Цей коефіцієнт не враховує смертельні випадки і переведення на інвалідність і тому не в повному обсязі характеризує тяжкість травматизму.

Для більш об'єктивної оцінки виробничого травматизму використовують показник загального травматизму (К₃), який являє собою кількість днів непрацездатності, які припадають на 1000 працюючих:

 

K₃=K_ч-K_в=D ^. 1000/T.

 

Для врахування важких травм із смертельним або інвалідним наслідком введено показник (К_сі):

 

К_с,і = Н_с,і ^. 100/Н,

 

де Н_с,і - кількість випадків із смертельним або інвалідним

наслідком.

Різновидом статистичного методу є груповий метод аналізу травматизму. Випадки травматизму групуються за певними ознаками, професія ми потерпілих, робочими місцями у цехах, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травматизм. Ці коефіцієнти дають можливість вивчати динаміку травматизму на підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами, аналізувати причини травматизму і розробляти заходи для попередження нещасних випадків. Але при цьому не вивчаються ґрунтовно виробничі умови, за яких сталися нещасні випадки.

Топографічний метод - ґрунтується на вивченні причин нещасних випадків за місцем події. При цьому на плані цеху (підприємства) відзначають місця, де сталися нещасні випадки, тобто місця травматизму. Це дозволяє виявити травмонебезпечні місця, які вимагають ретельного обстеження і проведення профілактичних заходів.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всіх виробничих умов даного об'єкта, за яких стався нещасний випадок: вивчаються трудовий і технологічний процеси, основне і допоміжне обладнання, матеріали, загальні умови праці, робочі місця, прийоми праці, захисні засоби, режими праці і відпочинку. Цей метод дає можливість в повній мірі визначати способи попередження травматизму, використати результати проведеної роботи в інших місцях за допомогою порівняльних досліджень. Даний метод дозволяє не тільки встановити причину виробничих травм, але і виявити існуючі потенційні небезпеки.

Економічний метод ґрунтується на визначенні та аналізі втрат, що викликані виробничим травматизмом і профзахворюваннями, аналізі ефективності використання фондів охорони праці.

Метод експертних оцінок дає змогу встановлювати найважливіші причини травматизму на основі оцінок (рангів), поставлених експертами. Для використання цього методу попередньо розглядається перелік можливих причин травматизму Картки з можливими причинами (чинниками) роздаються експертам. Залежно від важливості чинника експерти проставляють відповідний ранг. Цей метод дає змогу визначати найвагоміші причини травматизму на підприємстві, дільниці, у цеху і визначати найдоцільніший шлях до покращання охорони праці. Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення умов праці на рівні нормативних вимог.

Порядок виконання роботи

1. Вивчити по навчальній літературі правила складання

акту про нещасний випадок за формою Н -1.

2. Ознайомитися з прикладами відповідного акту.

3. За допомогою схеми самостійно скласти акт про

нещасний випадок для довільної ситуації.

 

 

Форма Н - 1

Затверджую

(Підпис власника або уповноваженої особи)

 

(Посада, прізвище ім’я по-батькові)

«» 200_ р.

 

 

Акт №

Про нещасний випадок

 

(прізвище ім’я та по-батькові)

1. Дата і час нещасного випадку_______________________

(число, місяць, рік)

______________________________________________________

(година, хвилина)

2. Підприємство (установа, організація), працівником якого є потерпілий

______________________________________________________ ______________________________________________________

(найменування)

2.1 Адреса підприємства, працівником якого є потерпілий

Автономна Республіка Крим

Область_______________________________________________

район_________________________________________________

населений пункт________________________________________

2.2 Форма власності ____________________________________

2.3 Міністерство, орган до сфери управління якого належить підприємство

_______________________________________________________

2.4 Найменуванння і адреса підприємства де стався нещасний випадок________________________________________________

_______________________________________________________

2.5 Цех, дільниця ________________________________________

місце нещасного випадку_________________________________

3. Відомості про потерпілого _____________________________

_______________________________________________________

3.1 Стать: чоловіча, жіноча _______________________________

3.2 Число, місяць, рік народження__________________________

3.3 Професія (посада) ____________________________________

розряд (клас) ____________________________________________

3.4 Стаж роботи загальний ________________________________

 

3.5 Стаж роботи за професією (посадою), під час якої

стався нещасний випадок________________________________________

4.Проведення навчання потерпілого та інструктаж з охорони праці:

4.1 Навчання за професією чи видом роботи, під час

Виконання якої стався нещасний випадок

______________________________________________________________

Проведення інструктажів:

4.2 Вступного _________________________________________________

(число, місяць, рік)

4.3 Первинного ________________________________________________

(число, місяць, рік)

4.4 Повторного ________________________________________________

(число, місяць, рік)

4.5 Цільового __________________________________________________

(число, місяць, рік)

4.6 Перевірка знань за професією чи видом роботи, під час виконання якої стався нещасний випадок

(для робіт підвищеної небезпеки) ________________________________

5. Проходження медоглядів _____________________________________

5.1 Попередній_________________________________________________

5.2 Періодичний_______________________________________________

Обставини за яких стався нещасний випадок

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6.1 Вид подій _________________________________________________

6.2 Шкідливий фактор та його значення

______________________________________________________________________________________________________________________________________

7. Причини нещасного випадку _____________________________________________________________________________________________________________________________________

8 Устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку __________________________________

 

9. Медичний висновок про діагноз ушкодження

здоров’я потерпілого __________________________________________

9.1 Перебування потерпілого у стані алкоголю чи алкогольного

чи наркотичного сп’яніння______________________________________

(так, ні)

10. Особи, які допустили порушення законодавства

Про охорону праці_____________________________________________

_____________________________________________________________

_______________________________________________________________________

Порушені вимоги законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці

_____________________________________________________________

(статті, параграфи, пункти, тощо)

11. Свідки нещасного

випадку_______________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по-батькові)

_______________________________________________________________________

(постійне місце проживання)

12. Заходи щодо усунення проблеми

№	Найменування	Термін виконання	Виконавець	Відмітка про виконання

 

Голова комісії ____________ ________ ___________________________

(посада) (підпис) (прізвище, ініціали)

Члени комісії ____________ ________ ___________________________

(посада) (підпис) (прізвище, ініціали)

____________ ________ ___________________________

(посада) (підпис) (прізвище, ініціали)

____________ ________ ___________________________

(посада) (підпис) (прізвище, ініціали)

____________ ________ ___________________________

(посада) (підпис) (прізвище, ініціали)

____________ ________ ___________________________

(посада) (підпис) (прізвище, ініціали)

"__"________________ 200 _ р.

ПОЯСНЕННЯ

КЛАСИФІКАТОРИ

а) Вид події, що призвела до нещасного випадку:

01-дорожньо-транспортна пригода, в тому числі;

02-по дорозі на роботу або з роботи на транспорті

підприємства;

3-на громадському транспорті;

4-на власному транспорті;

5-падіння потерпілого з висоти;

06-падіння, обрушення, обвал предметів, матеріалів

породи, ґрунту тощо;

7-дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються;

8-ураження електричним струмом;

9-вплив екстремальних температур;

10-вплив шкідливих речовин;

11 - вплив іонізуючих випромінювань;

12-фізичні перевантаження;

13-нервово-психічні навантаження;

14-ушкодження внаслідок контакту з тваринами, комахами та іншими представниками флори і фауни;

15-утеплення;

16-навмисне вбивство;

17-ушкодження внаслідок стихійного лиха;

18-види подій, окрім перелічених, характерні для галузі;

19-пожежа;

20-інші.

б) Причини нещасного випадку:

01- конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня

надійність машин, механізмів, устаткування;

02-недосконалість технологічного процесу;

03-порушення вимог безпеки при експлуатації

транспортних засобів;

4-порушення правил дорожнього руху;

5-незадовільна організація робіт у тому числі:

6-порушення режиму праці;

07-експлуатація несправних машин, механізмів,

устаткування;

08-порушення технологічного процесу;

09-робота з відключеними (несправними) захисними

засобами, системами вентиляції, сигналізації, освітлення,

кондиціювання;

10-недоліки в навчанні безпечних прийомів праці;

11-незадовільний технічний стан будинків, споруд,

території;

12-незастосування засобів індивідуального захисту, у тому числі:

13-через незабезпеченість нами;

14-порушення трудової і виробничої дисципліни, у тому числі;

15-незадовільне утримання і недоліки в організації

робочих місць;

16-викликані особистими, факторами і в стані сп'яніння;

17-викликані соціально-економічними факторами;

18-відсутність цільового інструктажу перед роботою не за спеціальністю (професією);

19-порушення правил пожежної безпеки;

20-інші.

в) Устаткування, яке стало причиною травми: 311 - устаткування енергетичне;

312-дизелі та дизель-генератори;

313-устаткування для чорної та кольорової металургії;

314-устаткування гірничошахтне;

315-устаткування підйомно-транспортне (крани);

316-устаткування підйомно-транспортне (конвеєри);

317- устаткування підйомно-транспортне (крім кранів і

конвеєрів);

318- устаткування і рухомий склад залізниць;

331- машини електричні малої потужності;

332- електродвигуни змінного струму потужністю від 0, 26 до 100 кВт;

333- електродвигуни змінного струму потужністю більше 100 кВт;

334- електродвигуни вибухозахищені, врубово-комбайнові і електробури;

335- електродвигуни кранові та машини електричні для

тягового устаткування;

336- машини електричні постійного струму;

337- генератори змінного струму, перетворювачі,

підсилювачі електромашинні, електростанції і

електроагрегати живлення;

338 - машини електричні великі, агрегати електромашинні, трубо-і гідрогенератори;

341- трансформатори і трансформаторне устаткування,

апаратура високовольтна, силова перетворювальна техніка,

прилади силові напівпровідникові, детектори ядерних і

нейтронних випромінювань, хемотроніка (електрохімічні

перетворювачі інформації);

342- апарати електричні на напругу до 1000 В;

343- комплектне обладнання на напругу до 1000 В;

344- устаткування спеціальне технологічне, шино-проводи низької напруги;

346- електротранспорт (крім засобів міського транспорту і моторвагонних поїздів), електроустаткування для електротранспорту і підйомно-транспортних машин; 346- устаткування світлотехнічне і вироби електро-установочні, лампи електричні, вироби культурно-побутового призначення і широкого вжитку; 348- джерела струму хімічні, фізичні, генератори електрохімічні й термоелектричні;

361- устаткування хімічне і запасні частини до нього;

362 - устаткування для переробки полімерних матеріалів і

запасні частини до нього;

363- насоси (центробіжні, парові та приводні поршневі);

364- устаткування кисневе, криогенне, компресорне,

холодильне, для газополум'яної обробки металів, насоси і

агрегати вакуумні і високовакуумні, комплектні

технологічні лінії, установки і агрегати;

365- устаткування целюлозно-паперове;

366 - устаткування нафтопромислове, бурове,

геологорозвідувальне і запасні частини до нього;

367- устаткування технологічне і апаратура для нанесення лакофарбового покриття на вироби машинобудування;

368- устаткування нафто газопереробне;

381- верстати металорізальні;

382- машини ковальсько-пресові (без машин з ручним і

ножним приводами);

383- устаткування деревообробне;

384- устаткування технологічне для ливарного виробництва;

385- устаткування для гальванопокриття виробів машинобудування;

386- устаткування для зварювання тертям, холодного

зварювання і допоміжне зварювальне обладнання;

451- автомобілі;

452 - автомобілі спеціалізовані, автопоїзди, автомобілі-

тягачі, кузови-фургони, причепи, тролейбуси,

автонавантажувачі, мотоцикли, велосипеди;

472- трактори;

473- машини сільськогосподарські;

474- машини для тваринництва, птахівництва і кормо

виробництва;

481 - машини для землерийних і меліоративних робіт;

482- машини дорожні, устаткування для приготування

будівельних сумішей;

483- устаткування і машини будівельні;

484- устаткування для промисловості будівельних

маїеріалів;

485 - устаткування технологічне для лісозаготівельної і

торф'яної промисловості, машинобудування комунальне;

486- устаткування для кондиціонування повітря і

вентиляції;

493- устаткування і прилади для опалення і гарячого

водопостачання;

511 - устаткування технологічне і запасні частини до нього

для легкої промисловості;

512 - устаткування технологічне і запасні частини до нього

для вироблення хімічного волокна;

513- устаткування технологічне і запасні частини до нього для харчової, м'ясної, молочної та рибної промисловості;

514- устаткування технологічне і запасні частини до нього для мукомельних, комбікормових підприємств та зерносховищ;

515- устаткування технологічне і запасні частини до нього для торгівлі, громадського харчування та блоків харчування, устаткування холодильне і запасні частини до нього, вироби культурно-побутового призначення та господарчого вжитку;

516- устаткування поліграфічне і запасні частини до нього;

517- устаткування технологічне і запасні частини до нього для скляноситалової промисловості, кабельної промисловості, для розвантаження, розфасовки та упаковки мінеральних добрив і отрутохімікатів.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

 

1. Назвіть методи аналізу причин нещасних випадків.

2. Вкажіть кількість примірників акту про нещасний випадок за формою Н - 1.

3. Кому надаються примірники акту за формою Н - 1?

4. Який термін зберігання актів за формою Н - 1?

5. Хто входить в склад комісії по розслідуванню нещасних

випадків на виробництві?

6. Хто очолює комісію?

7. У яких випадках складається акт про нещасний випадок, а у яких не складається?

 

Лабораторна робота № 2

Дослідження мікроклімату (метеорологічних умов)

Теоретичні відомості

Самопочуття і працездатність людини залежать від метеорологічних умов виробничого середовища, в якому вона знаходиться і виконує трудові обов'язки.

Сукупність таких показників виробничого середовища, як температура повітря, °С; відносна вологість, %; швидкість руху повітря, м/с; інтенсивність теплового випромінювання, Вт/м² (ккал/м² год.);

барометричний тиск, мм.рт.ст., називають метеорологічними умовами, або мікрокліматом.

Вологість повітря в значній мірі впливає на самопочуття людини і працездатність. Вологість повітря буває абсолютна і відносна.

Абсолютна вологість - це кількість вологи (г), що міститься в 1 м повітря при даній температурі (г/м).

Відносна вологість - це процентне співвідношення абсолютної кількості водяних парів в повітрі до їх максимально можливої кількості при температурі.

На виробництві показники діють на людину найчастіше сумарно, взаємно підсилюючи або послаблюючи один одного. Наприклад, збільшення швидкості руху повітря посилює ефект низької температури і, навпаки, послаблює дію підвищеної температури на організм людини. Підвищення значення вологості погіршує самопочуття людини, як при ній, так і при підвищеній температурі.

Таким чином, поєднання метеорологічних параметрів виробничого середовища може бути сприятливим або несприятливим для самопочуття людини.

Допустимими називаються такі параметри мікроклімату, які при тривалій систематичній дії на людину можуть викликати перехідні, і такі, що швидко нормалізуються, зміни теплового стану організму, які супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції, але не виходять за межі фізіологічних пристосувань. При цьому не виникає пошкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття і зниження працездатності.

Оптимальними називають такі параметри мікроклімату, які при тривалій і систематичній дії на людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту і створюють умови для високого рівня працездатності людини.

Оптимальне поєднання метеорологічних умов виробничого середовища називають комфортністю.

Нормуються показники метеорологічних умов відносно таких параметрів:

• сезону року;

• категорії важкості виконуваної роботи;

• категорії приміщень.

Розрізняють два сезони року (теплий період - сезон, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря +10°С і вище, та холодний, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря нижче +10°С).

 

 

Оптимальна величина температури повітря робочої зони встановлена ГОСТ 12.1.005-88, може коливатися залежно від сезону року і важкості виконуваної роботи від 16 градусів до 25, допустима від 12 до 30.

Оптимальна вологість за ГОСТом складає 40-60%. Допустима величина відносної вологості зростає до 75%.

Оптимальна швидкість руху повітря коливається від 0,2 до 0,5 м/с, а в приміщеннях з надлишком тепла збільшується до 1 м/с.

У навчальних приміщеннях є оптимальними такі метеорологічні умови:

Ø в холодний період температура повітря повинна становити 22- 24°С, швидкість руху повітря - 0,1 м/с,

відносна вологість - 40-60%;

Ø в теплий період температура повітря повинна становити 23-25°С, швидкість руху повітря - 0,1 м/с, відносна вологість - 40-60%).

Вологість повітря визначають за допомогою психрометрів та гігрометрів Психрометри поділяються на станційні (психрометр Августа) та аспіраційні (психрометр Ассмана). Психрометр Августа складається з двох однакових термометрів, зафіксованих паралельно один до одного на відстані 5 см на спеціальному штативі або у відкритому футлярі. Резервуар одного з термометрів обгорнутий тонкою тканиною (марля), кінець якої опущений у посудину з дистильованою водою.

Відбувається випаровування з поверхні резервуара вологого термометра, в ньому речовина охолоджується і температура знижується. Із зниженням температури виникає різниця між показниками сухого і вологого термометра, що й дає змогу знайти кількість водяної пари у повітрі (абсолютну вологість). Аспіраційний психрометр Ассмана є більш досконалим і точним приладом порівняно з психрометром Августа. Принцип його побудови такий самий, але термометри поміщені в металеву оправу, а їх резервуари захищені подвійними металевими гільзами від впливу променів радіації. У верхній частині приладу розміщено вентилятор, який забезпечує постійну швидкість повітря біля резервуарів термометрів.

Швидкість руху повітря вимірюють за допомогою анемометрів крильчастих або чашкових. Крильчастий анемометр являє собою колесо з алюмінієвими крилами, що обертаються. Коли колесо перебуває в потоці рухомого повітря, воно починає обертатися відповідно до швидкості руху повітря. Обертання колеса за допомогою зубчаток передається стрічці, яка рухається по градуйованій в умовних одиницях шкалі циферблата. Крильчастий анемометр використовують для вимірювання ним швидкості повітря в межах 0,5-15 м/с. Чашковий анемометр складається з чотирьох порожнистих металевих півкуль і призначений для метеорологічних спостережень у відкритій атмосфері. За допомогою цього приладу можна вимірювати швидкість руху повітря у великих межах (1...м/с). Визначення швидкості руху повітря проводять шляхом співставлення двох відліків по циферблату: до початку досліду і після досліду. Різницю між цими відліками ділять на час проведення досліду в секундах, швидкість руху повітря визначають за графіком (додається до приладу). Швидкість руху повітря в приміщеннях в межах від 0,1 до 1,5 мА можна визначити за допомогою кататермометра.

Кульовий кататермометр являє собою спиртовий термометр з двома резервуарами кульовим внизу і циліндричним вгорі. Шкала кататермометра має поділки від 34 до 40°С. Для роботи з цим приладом попередньо нагрівають кататермометр у водяній бані до 75...80°С, потім витирають насухо і поміщають в досліджуване місце. За величиною падіння стовпчика спирту в одиницях часу в кататермометрі при його охолодженні визначаю швидкість руху повітря.

 

 

Порядок виконання роботи

1. Вивчити прилади для вимірювання температури,

вологості, швидкості руху повітря.

За допомогою піпетки зволожити обгортку вологого термометра маючи психрометр вертикально для запобігання попадання води в гільзу і головку приладу. Завести ключем механізм до відпору і помістити психрометр в робочу зону приміщення (висота від підлоги - 1,5-2 м). Через 3-5 хв. під час роботи вентилятора провести розрахунок. Записати покази сухого і вологого термометрів.

2. Розрахувати абсолютну вологість по формулі:

 

 

Р_b – тиск насиченої водяної пари при температурі

вологого термометра, МПа.

Цю величину визначають за таблицею: «Тиск насиченої

водяної пари і її густина при різних температурах»;

b - психрометричний коефіцієнт, рівний 66,5-10 МПа/°С;

t_c - покази сухого термометра, °С;

t_b - покази вологого термометра, °С;

Р_АТМ - атмосферний тиск, МП;

Р_АТМ.СР, - середнє значення атмосферного тиску.

3. Визначити відносну вологість повітря за формулою:

 

4. Визначити відносну вологість повітря за психрометричною таблицею або психрометричному графіку, що додається до приладу.

5. Порівняти результати розрахунків і визначені за психрометричною таблицею і графіком значень відносної вологості. Процент відмінності не повинен перевищувати 5%. Результати порівняти з санітарній нормами і зробити висновки.

6. За допомогою анемометра виміряти швидкість руху повітря. Для цього, записавши вихідне положення стрілок на циферблатах (прилад на нуль не установлюють) і від'єднавши за допомогою ричажка, що знаходиться на боковій стороні приладу, рухому частину приладу від стрілок.

Помістити прилад в потік повітря так, щоб вісь обертання колеса була паралельна напрямку потоку повітря. Дати можливість крильцям або чашці анемометра здолати інерцію приладу і набути максимальну швидкість. Протилежним поворотом (зсувом) ричажка включити стрілки і відмітити їх положення, одночасно зафіксувавши час. Записати нове положення стрілок і віднявши перші покази від других, поділити отриманий результат на час експозиції приладу (в секундах). Якщо поділки анемометра проградуйовані не в метрах, то отриманий результат (число поділок в секунду) помножити на поправку, в паспорті приладу, або перерахувати по графіку, зображеному в технічному описі анемометра, Результати вимірювань порівняти з санітарними нормами і зробити висновки.

7. Результати обчислених і виміряних величин занести, в протокол досліджень:

Місце проведення досліджень	Температура повітря в досліджуваному приміщенні, С^0	Вологість повітря,%	Швидкість руху повітря, м/с
	Фактична (за вимірюваням)	За санітарними нормами	Фактична (за вимірюваням і розрахунками)	За санітарними нормами	Фактична (за вимірюваням і розрахунками)	За санітарними нормами
Аудиторія
Коридор
Перехід

 

ДОДАТКИ

Таблиця 1.1

Максимальний вміст водяної пари в повітрі в залежності

від температури

Температура повітря, С^0	Вміст водяної пари при паровому насичені, г/кг	Температура повітря, ^0С	Вміст водяної пари при паровому насичені, г/кг
-15	1,1		20,3
-10	1,7		35,0
-5	2,6		46,3
	3,8		60,7
	5,4		79,0
	7,5		102,8
	10,5		131,7
	14,4		168,9
	19,5		216,1

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.Що називають мікрокліматом виробничого середовища?

2.Що таке абсолютна та відносна вологість повітря?

З.Що називають допустимими параметрами мікроклімату?

4.Що розуміють під оптимальними параметрами

мікроклімату?

5.Назвіть нормовані показники метеорологічних умов

відповідно до сезонів року згідно ГОСТу.

6.3а допомогою якого приладу вимірюється вологість

повітря та в яких одиницях?

7.3а допомогою якого приладу вимірюється температура

повітря та в яких одиницях?

8.3а допомогою якого приладу вимірюється швидкість

руху повітря та в яких одиницях?

9.Наведіть формулу для визначення абсолютної вологості

повітря.

Ю.Наведіть формулу для визначення відносної вологості

повітря.

Лабораторна робота № 3

Лабораторій, кабінетів

Мета: ознайомитися з приладами і методами визначення освітленості в навчальному приміщенні при природному і штучному освітлені.

Прилади і обладнання: об'єктивний люксметр типу Ю-116 (Ю-117), два хронометри або часи з секундною стрічкою, план навчального приміщення з вказаним місцезнаходженням світильників.

 

Теоретичні відомості

Освітленість Е - це відношення світлового потоку, який падає на елемент поверхні, до площі цього елемента:

де dF - світловий потік;

dS - площа поверхні, на яку падає світловий потік.

За одиницю освітленості прийнято люкс (лк).

Природне освітлення - це освітлення приміщень світлом неба (прямим або відбитим), яке проникає через світлові прорізи в зовнішніх огороджуючих конструкціях. Для природного освітлення характерна висока дифузність (розсіяність) світла, яке позитивно впливає на зорову роботу.

Природне освітлення поділяють на бокове, верхнє і комбіноване.

Бокове - здійснюється через світлові прорізи в зовнішніх стінах.

 

Верхнє - через ліхтарі, світлові прорізи в покритті, а також через прорізи в стінах в місцях перепаду висот будівлі.

Комбіноване - це поєднання верхнього і бокового освітлень від широти місцевості, пори року і часу дня, а також погоди, основною величиною для розрахунку і нормування природного освітлення всередині приміщень прийнято коефіцієнт природної освітленості е, %.

Коефіцієнт природної освітленості е, % - це відношення природної освітленості, яка створюється в деякій точці заданої площини всередині приміщення світлом неба (Е_вн), до одночасного значення зовнішньої освітленості на такій самій горизонтальній площині (Е_зов), яка створюється світлом повністю відкритого небосхилу

 

 

Штучне освітлення - використовується для роботи в темні та перехідні години доби, а також при недостатньому або відсутньому природному освітленні.

Штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне.

Робоче освітлення - призначене для нормального перебігу виробничого процесу.

Аварійне освітлення - влаштовують для продовження роботи при аварійному відключенні робочого освітлення. Найменша освітленість робочих поверхонь при аварійному режимі повинна складати не менше 2 лк всередині приміщення і не менше 1 лк на відкритих майданчиках. Світильники аварійного освітлення повинні бути під'єднані до мережі, робочого освітлення.

 

Евакуаційне освітлення - влаштовують для евакуації людей з приміщення при аварійному робочого приміщення.

Робоче освітлення, в свою чергу, поділяється на загальне, місцеве та комбіноване.