Тема 1. Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань

1. До витоків порівняльної педагогіки

2. Предмет і завдання порівняльної педагогіки на сучасному етапі

3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень

4. Місце порівняльної педагогіки в системі педагогічних наук

Тема 2. Типи управління освітніми системами

1. Актуальність проблеми управління освітою

2. Загальна характеристика типів управління освітою

3. Особливості управління централізованою і децентралізованою системами освіти

Тема 3. Стандартизація та диференціація освіти

1. Теоретичні передумови розвитку руху стандартизації в освіті

2. Сутність поняття „диференціація навчання”

3. Основні форми компенсуючого навчання

4. Особливості навчання обдарованих дітей і дітей з особливими потребами

Тема 4. Організація безперервної освіти в провідних країнах світу

1. Тенденції розвитку дошкільного виховання за кордоном

2. Особливості початкової освіти в Україні та зарубіжних країнах

3. Система батьківської освіти в США

4. Система середньої освіти в Західній Європі

5. Вища освіта в розвинених країнах світу

Тема 5. Соціалізація особистості в сучасній школі

1. Соціалізація молоді як провідна функція школи, її особливості в сучасному світі

2. Напрями діяльності міжнародного співтовариства в пошуках виходу з глобальної гуманітарної кризи

3. Сутність громадянськості як інтегрованої якості особистості

4. Концепція „Виховання в дусі миру, демократії та прав громадянина й шляхи її реалізації

5. Форми та методи соціалізуючого впливу школи на особистість.

Тема 6. Статус учителя в розвинених країнах світу та в Україні

1. Статус і вимоги до сучасного вчителя.

2. Досвід організації профорієнтації та профвідбору в педагогічній освіті України й інших країн світу.

3. Національні системи професійної підготовки вчителів.

4. Інтеграція педагогічної освіти України в загальноєвропейський простір.

Тема 7. Альтернативні навчально-виховні заклади в країнах Заходу у XX ст.

1. Основні причини виникнення альтернативних шкіл.

2. Етапи розвитку шкіл експериментальної педагогіки.

3. Основні напрями в розвитку сучасної альтернативної школи (з 60-х років):

а) модифікуючі нововведення (індивідуальне навчання, кооперативне навчання)

б) радикальні нововведення: заклади «традиційної» інновації (школи М. Монтессорі (Італія), Р. Штайнера (Німеччина), С. Френе (Франція); альтернативні школи нової хвилі (школи «домашнього навчання», відкриті школи, школи без стін).

Оцінювання навчальної діяльності студентів з дисципліни „Порівняльна педагогіка”

Критерії оцінок

Оцінка 12 (98-100 балів) виставляється, якщо студент з високою мірою самостійності оволодів системою знань особливостей розвитку світової і вітчизняної педагогічної думки, здатний самостійно встановлювати нові внутрішньопонятійні та міжпредметні зв’язки; показав оригінальний підхід у викладенні основних питань тем; має конкретні позитивні результати самостійної науково-пошукової діяльності (участь у роботі наукових семінарів, конференцій, публікації тощо).

Оцінка 11 (94-97 балів) виставляється, якщо студент володіє системою понять в межах, визначених навчальною програмою, самостійно встановлює внутрішньопонятійні і міжпонятійні зв’язки; під час відповіді перебудовує засвоєний зміст у новій логічній послідовності, відповідь аргументує новими прикладами; вміє застосовувати оригінально способи діяльності в нових ситуаціях; самостійну роботу виконує під опосередкованим керівництвом; володіє вмінням самостійно вирішувати проблеми за аналогією (пошукова діяльність).

Оцінка 10 (90-93 балів) виставляється, якщо студент володіє поняттями на порівняльно-педагогічному рівні, відтворює їх зміст, ілюструє новими прикладами, встановлює внутрішньопонятійні і міжпонятійні зв’язки; вміннями володіє на рівні застосування способу діяльності за аналогією в новій ситуації; самостійну роботу виконує систематично з незначною допомогою викладача; володіє досвідом навчального співробітництва (частково-пошукова діяльність).

Оцінка 9 (85-90 балів) виставляється, якщо студент володіє поняттями, відтворює їх зміст, ілюструє новими прикладами, встановлює внутрішньопонятійні і міжпонятійні зв’язки; вміннями володіє на рівні застосування способу діяльності за аналогією; самостійну роботу виконує систематично з незначною допомогою; володіє досвідом навчального співробітництва (частково-пошукова діяльність), однак не проявляє ініціативи.

Оцінка 8 (80-84 бали) виставляється, якщо студент володіє поняттями, відтворює їх зміст у логічній послідовності, запропонованій педагогом, ілюструє вивчений матеріал прикладами з рекомендованої навчальної літератури, встановлює внутрішньопонятійні і міжпонятійні зв’язки; вміннями володіє на рівні застосування способу діяльності за аналогією; самостійну роботу виконує періодично з незначною допомогою; володіє досвідом навчального співробітництва з педагогом (частково-пошукова діяльність), періодично виконує завдання в мікрогрупі.

Оцінка 7 (75-79 балів) виставляється, якщо студент володіє знаннями у формі понять, основних педагогічних категорій, ілюструє прикладами з підручника, може встановлювати засвоєні внутрішньопонятійні зв’язки, з уточненнями розкриває причинно-наслідкові зв’язки вивчених педагогічних явищ; вміннями володіє на рівні виконання способів діяльності за зразком у подібній навчальній ситуації; самостійну роботу виконує зі значною допомогою.

Оцінка 6 (70-74 бали) виставляється, якщо студент володіє знаннями у формі понять, ілюструє прикладами з підручника, може встановлювати засвоєні внутрішньопонятійні зв’язки; припускається помилок у визначенні причинно-наслідкових зв’язків у вивчених педагогічних явищах і процесах, вміннями володіє на рівні виконання способів діяльності за зразком у подібній ситуації; самостійну роботу виконує зі значною допомогою, не проявляє ініціативи.

Оцінка 5 (65-69 балів) виставляється, якщо студент володіє знаннями у формі понять, не встановлює причинно-наслідкових зв’язків у вивчених педагогічних явищах і процесах, ілюструє прикладами з підручника з уточненнями, може встановлювати засвоєні внутрішньопонятійні зв’язки за вказівкою; вміннями володіє на рівні виконання способів діяльності за зразком; самостійну роботу виконує періодично зі значною допомогою.

Оцінка 4 (60-64 бали) виставляється, якщо студент володіє знаннями у формі понять, ілюструє прикладами з підручника за вказівкою, може встановлювати засвоєні внутрішньопонятійні зв’язки; вміннями володіє на рівні виконання способів діяльності за зразком у подібній ситуації; самостійну роботу виконує зі значною допомогою.

Оцінка 3 (35-59 балів) виставляється, якщо студент засвоїв знання у формі окремих фактів, елементарних уявлень, які може відтворювати; вміннями володіє на рівні копіювання зразка виконання способу діяльності; самостійно працює тільки під безпосереднім керівництвом педагога.

Оцінка 1-2 (0-34 бали) виставляється, якщо студент засвоїв окремі знання на рівні розпізнавання фактів та елементарних уявлень, які може відтворювати; вміннями володіє на рівні копіювання зразка виконання способу діяльності; самостійно працює тільки під безпосереднім керівництвом педагога, потребує декілька разового пояснення.

 

Заняття 1. Типи управління освітніми системами

1. Загальна характеристика типів управління освітою.

2. Особливості управління централізованою і децентралізованою системами освіти.

I РІВЕНЬ

1. Закінчити речення

Централізована система управління освітою, сприяє створенню національних освітніх стандартів, збереженню почуття культурної спільності всього населення, але __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

Децентралізована система управління освітою надає простір розвитку місцевої ініціативи,_____________________________________________________________

2. Співставити рівні управління освітою з їх основними ознаками

РІВЕНЬ УПРАВЛІННЯ	ОСНОВНІ ОЗНАКИ
1.Центральний рівень	а). влада, яка приймає та втілює важливі освітні рішення. Так у Німеччині за організацію освіти відповідають шістнадцять Земель, які становлять федеративну республіку. У Норвегії цей рівень відповідає округам, які організують освіту на рівні старшої школи
2. Місцевий рівень	б) рішення приймають різні суб’єкти: шкільні директори, педагогічні ради та інші
3.Регіональний рівень	в) включає ради навчальних округів (Бельгія, Данія, Швеція, Норвегія). В Англії та Уельсі – це ради графств або округів. В Ірландії місцевий рівень відповідає муніципалітетам
4. Шкільний рівень	г) Міністерства освіти. Міністерство може призначати дорадчі органи для отримання допомоги, які розробляють пропозиції щодо змісту освіти початкової та середньої ланки, відповідають за загальну та професійно-технічну освіту (Австрія), несуть відповідальність за різні освітні галузі, що розподілені між чотирма міністерськими організаціями (Англія)

 

3. Поділити країни за типом управління системою освіти та обґрунтувати поділ

Централізована Децентралізована

 

II РІВЕНЬ

4. Заповнити пропущені секції прикладами характеристик типу управління освітою в різних країнах

 

КРАЇНА	Тип управління	Керуючий орган та його роль	Територіальний поділ
США		Міністерство Освіти США: зв’язок з органами освіти штатів та федерального центру, фінансування
ВЕЛИКОБРИТАНІЯ			Графства
НІМЕЧЧИНА	Децентралізована
ФРАНЦІЯ

 

 

5. Дати порівняльну характеристику систем управління в США та Великобританії

 

ОЗНАКИ	США	Великобританія
1.Рівні управління
2. Органи управління
3. Поділ повноважень
4. Причини поділу повноважень
5 Функції органів управління

 

 

6. Проаналізувати загальноєвропейський стан управління системами освіти, визначити провідні тенденції, підтвердити ці тенденції фактами

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

III РІВЕНЬ

 

7. Охарактеризувати управління системою управління освітою в Україні

 

ОЗНАКИ	УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
1.Рівні управління
2.Органи управління
3.Повноваження органів управління
4.Поділ повноважень

 

8. Визначити недоліки і переваги управління системою освіти в Україні порівняно з країнами Західної Європи

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

9. На основі матеріалів вправи 7 скласти схему адаптивної (альтернативної) управління системою освіти в Україні:

Місцеві органи управління

IV РІВЕНЬ

10. Дати відповіді на запитання:

- Яка з систем управління освітою, на Вашу думку, більш прийнятна для вирішення проблеми створення єдиного освітнього простору?

- Створення єдиного освітнього простору це – вдосконалення світової освітньої системи чи акт глобалізації, що веде за собою втрату традиційності та оригінальності національних освітніх систем? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Рекомендована литература

 

1. Троцко Г.В., Відченко А.Г. Контури європейської освіти: єдність та багатоманітність. – Х., 2003.
2. Алферов Ю.С. Совет Европы и образование // Педагогика. - 1998. - № 7. - С.100- 110.
3. Вульфсон Б.Л. Управление образованием на Западе: тенденции централизации и децентрализации // Педагогика. - 1997. - №2. – С.110-117.
4. Вульфсон Б.Л. Мировое образовательное пространство на рубеже ХХ – ХХІ вв. // Педагогика. – 2002. - № 10. - С.3-14.
5. Жуковський І.Проектний метод у діяльності навчальних закладів Франції //Шлях освіти. – 2003. – №2. - С.24-27.
6. Курдюмова И.М. Местные органы управления образованием в Великобритании // Педагогика. – 1998. - №7. - С.111-118.
7. Локшина О. Старша школа в Європі: сучасний контекст// Шлях освіти. –2003. – №2. – С.21-23.
8. Олійник В. Загальнотеоретичні підходи до управління і їх вплив на розвиток системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників// Шлях освіти.– 2003. – № 2. – С. 6-10.
9. Общее и промышленное управление.– М.: Издательское товарищество „Книга”. – 1924. – 160с.
10. Ушинський К.Д. Собр. соч. – т.2. – М.-Л., 1948. – С.97-98.