Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Чергування поколінь у розмноженні та розвитку мохів↑ Стр 1 из 9Следующая ⇒ Содержание книги
Поиск на нашем сайте
В життєвому циклі мохів переважає гаметофіт. В умовах суходолу гамети повинні бути захищені від примхливостей погоди та інших абіотичних факторів. Тому на гаметофіті розвиваються багатоклітинні статеві органи, що захищають гамети від висихання. Крупні і нерухомі гамети - яйцеклітини (їх ще називають жіночими) – утворюються в архегоніях. А дрібні і рухомі (чоловічі) – сперматозоїди – утворюються в антеридіях. Подальші події зображені на рис. 9. Архегонії та антеридії дозрівають на різних рослинах – жіночому і чоловічому гаметофітах. Дводжгутикові сперматотзоїди нагромаджуються в крапельках води, а потім разом з цими крапельками потрапляють до архегонію. Яйцеклітина запліднюється і утворюється зигота з диплоїдним набором хромосом. Потім зигота ділиться, утворюється зародок. Потім на місці архегонію формується спорофіт, який представлений коробочкою на ніжці і який у мохів називається спорогоном. При утворенні спор відбувається зменшення числа хромосом з диплоїдного, що утворився після запліднення, до гаплоїдного. Таким чином, спори мохів гаплоїдні. Після визрівання вони висипаються і при сприятливих умовах (наявності тепла і вологи) проростають в молодий гаметофіт – протонему. Клітини протонеми діляться без зміни кількості хромосом, даючи початок дорослому гаметофіту. Гаметофіти мохів, за незначним винятком, багаторічні, але утворення спор відбувається кожен сезон. В життєвому циклі мохів чітко спостерігається чергування поколінь. Переважаючим є гаметофіт, а спорофіт існує недовго і знаходиться немов би під захистом гаметофіту. Цей же гаметофіт постачає спорофіту поживні речовини, які необхідні для утворення і дозрівання спор. Слід відзначити одну особливість в будові спорогону мохів. В його стінках утворюються особливі структури, що звуться продихами. Продихи складаються із двох клітин, які нещільно прилягають одна до одної, а через утворену між цими двома клітинами щілину випаровується вода і відбувається газообмін. Таким чином, на спорофіті мохів спостерігається поява першого пристосування для регуляції надходження води в організм. В процесі подальшої еволюції наземних рослин продихи перетворяться в продиховий апарат рослин, який буде виконувати основну водорегулюючу, а також газообмінну функції. Рис. 9. Життєвий цикл зозулиного льону Різноманітність мохів
Відділ Мохоподібдні включає три класи: Антоцеротопсиди, Маршан ціопсиди, Бріопсиди, які разом охоплюють від 22 000 до 27 000 видів. Клас Антоцеротопсиди містить всього близько 300 видів. Назва цього класу походить від грецьких antos – квітка і keros - ріг; на зеленому таломі, діаметром 1 - 3 см, добре помітні рогоподібні спорогони довжиною 2 - 3 см (рис.10). У цих мохів будова більш схожа на будову водоростей: у кожній клітині є один такий же крупний хлоропласт, піреноїди. Найбільш відомий серед антоцеротових мохів рід антоцерос. Основна кількість антоцеротових росте в тропічних та помірно теплих районах. На Україні з них зустрічається лише декілька видів. Представники класу Маршанціопсид, або Печіночників - це дрібні рослини, які мало помітні серед інших рослин. Гаметофіт їх надзвичайно різноманітний за формою та розмірами. У частини печіночників немає стебла та листків, тому їх тіло сланке. Інші мають листостебловий талом. На відміну від вивчених нами мохів, ризоїди печіночників не багатоклітинні, а одноклітинні. Рис.10. Антоцерос Свою назву вони отримали ще в ІХ столітті, коли вважалося за тодішніми уявленнями медицини, що зовнішній вигляд рослини говорить про його лікарські властивості. У деяких печіночників, наприклад у маршанції, гаметофіт нагадує своїми обрисами печінку людини і її використовували для лікування захворювань цього органу людини (рис.11). Цікаві пристосування цих мохів до вегетативного розмноження. Вони утворюють вивідкові тільця та бруньки, додаткові пагони, ламкі листки, бульбочки, тощо. Більшість печіночників здатні витримувати довготривалу посуху. При підсиханні їх талом згортається і надійно прикриває верхню фотосинтезуючу сторону темними лусочками, а при зволоженні знов розгортається. Така рослина,як річієлла багаторічна, наприклад, “зариває” свою надземну частину в грунт. Клас Бріопсиди найчисельніший і нараховує до 14 500 видів. Крім знайомого нам зозулиного льону, до цього класу належать досить цікаві Сфагнові мохи. Дорослі рослини сфагнуму не мають ризоїдів і живуть на болотах (рис.12). “Листки” цих мохів зосереджені у верхівковій частині гаметофіту і дещо припідняті над водою або болотистим грунтом. Таке розташування цих органів сприяє максимальному фотосинтезу. В будові “листків” є свої особливості. Вони складаються з широких мертвих клітини, що оточені вузькими зеленими або зрідка червоними живими клітинами. Мертві клітини мають отвори і потовщені стінки. Рис. 11. Печіночники. Зліва направо: маршанция поліморфна, блефарострома волосолистна, птилідіум війчатий, цефалозія двузагострена, барбілофозія плауновидна
Вони легко заповнюються водою і здатні утримувати її в кількості, що в 20 разів перевищує їх власну вагу. Ця властивість сфагнуму в минулому використовувалася в медицині. Його застосовували як перев`язувальний матеріал при лікуванні ран та наривів. Лише пізніше з цією ж метою стали застосовувати бавовник (вату), який повністю витіснив сфагнум. Рис.12. Сфагнум. А - загальний вигляд; Б - верхівка стебла із спорогоном; В - коробочка; Г - поперечний розріз “листка”; Д - “листок” (вид зверху); 1 – ніжка спорогону; 2 – коробочка; 3 – хлорофілоносні клітини; 4 – мертві водозапасаючі клітини. Зправа: сфагнум серед ягід журавлини; свіжезібраний сфагнум
Своєрідний спорогон цього моху. Коли стінки коробочки підсихають, то повітря, яке там знаходиться, попадає немов би в пастку. Спорангій стискується, збільшуючи внутрішній тиск, і в теплу сонячну погоду кришечка з тріском відскакує, а повітря з силою виносить хмарку спор. Екологія мохів
Представники Мохоподібних ростуть майже скрізь. Вони поширені у всіх частинах світу, але нерівномірно. В жарких тропічних районах вони ростуть переважно в горах. Лише деякі види мешкають в посушливих районах, наприклад, в степах. Частина мохів поселяється на стовбурах дерев, а інші, такі як сфагнум, на перезволожених грунтах. А зону тундри, наприклад, ще часто називають “царством мохів та лишайників”. Роль мохів в продукції органічних речовин не така велика, як у водоростей. Ці рослини не поїдаються тваринами і мало пошкоджуються комахами, бактеріями та грибами. Однак, вони є помітними в рослинному світі тундри, боліт і лісів. В помірних і холодних районах земної кулі такі мохи як сфагнум (близько 350 видів) утворюють значні торфяні болота. Торф (від нім. Torf) – це ущільнене скупчення самих мохів, а також осок, злаків та інших рослин, які ростуть разом з ними. Сфагнові мохи сприяють утворенню кислоти і звичайно в центрі болота всі мікроорганізми-редуценти гинуть. Відмираючі організми не розкладаються, органічні речовини осідають на дно, ущільнюються і протягом тисячоліть утворюють поклади торф (рис. 13). Цей шар нарощується дуже повільно: 1 см за 10 років. За оцінками вчених торфяники вкривають не менще 1% земної суші. Великі запаси торфу на Україні – це болота Полісся. Сухий торф використовується як паливо, а також як органічне добриво в сільському господарстві. В північних областях нашої країни до 60-х років вівся інтенсивний видобуток цієї цінної сировини. Для цього великі площі боліт осушувалися, що через деякий час позначилося на водному режимі малих річок. Вони почали міліти, а потім зовсім зникати. Але малі річки живлять великі, тому почали міліти і більш крупні ріки. Разом з осушенням боліт руйнувалися і їх екосистеми, гинули рослини і тварини. В наш час роботи по осушенню боліт Полісся припинені і дуже повільно природні екосистеми почали відновлюватися. Отже, торфорозробки повинні проводитися з урахуванням можливих екологічних наслідків і попередньо ретельно вивчатися.
Рис. 13. Розробки торфу на Поліссі
Таким чином, будучи фотосинтезуючими організмами, тобто продуцентами, мохи однак не відіграють суттєвої ролі в харчових ланцюгах. Їх роль полягає в нагромадженні і утриманні вологи і переводу її в підземний стік, що в цілому сприятливо впливає на водний режим екосистем. Мохи також беруть участь в утворенні грунтів. Поселяючись на оголеній материнській породі, вони поступово нагромаджують мінеральні та органічні речовини, готуючи грунт для інших рослин.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; просмотров: 1521; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.37.219 (0.008 с.) |