Загальні риси «нафтових» монархій

Серед загальних рис, що характеризують форми правління держав цього регіону, можна відзначити те, що головою держави в цих країнах є монарх (король, емір, шейх). Монарх очолює всю урядову адміністрацію, призначає на важливі державні посади, нагороджує, приймає рішення про страту й помилування, активно втручається у правосуддя. Уряд (рада міністрів) призначається монархом і проводить засідання під його головуванням (прем’єр-міністр головує тільки за відсутності монарха).

У той же час абсолютна влада монарха певною мірою може бути обмежена деякими іншими органами. Наприклад, особливу та важливу роль при монархові відіграє т.зв. сімейна рада, котра обговорює всі найважливіші питання державної політики. Іноді може створюватися парламент, який однак, відіграє дуже незначну роль у системі державних органів. Його можна розглянути як особливу форму мусульманського інституту аш-шура — наради володаря з авторитетними чоловіками, де проводяться консультації та приймаються рішення шляхом консенсусу, тобто не заперечення тому, що запропоновано монархом. Якщо парламентом все ж таки прийнято якесь рішення, то монарх має право абсолютного вета стосовно до прийнятих актів.

Монарх у цих країнах — це також вища духовна особа країни (імам). Поєднуючи світську владу з релігійною, монарх обмежений у владі тільки приписами шаріату. Хоч у цих країнах можуть існувати документи під назвою конституція, вони не є основним законом держави. Справжньою ж конституцією вважають Коран.

Особливості «нафтових» монархій Близького Сходу

Поряд з загальними рисами в кожній країні за умов особливостей історичного розвитку проявились і певні специфічні риси.

Саудівська Аравія — батьківщина ісламу (водночас і терориста номер один початку ХХІ ст. — Усами Бен Ладена). Історія сучасної Саудівської Аравії бере свій початок ще з XVIII ст., коли клан Саудитів у союзі з Мухаммедом ібн Абдель Ваххабом та його послідовниками почав об’ єднавчий рух, який завершився у 1902 р. встановленням панування Саудитів над Ер-Риядом — нинішньою столицею Саудівської Аравії. У 1932 р. процес об’єднання країни був офіційно завершений проголошенням Королівства Саудівської Аравії.

Офіційна назва - Королівство Саудівська Аравія (Kingdom of Saudi Arabia - англ. мова)

• Географічне положення - держава розташована на Аравійському півострові. Межує: з Йорданією, Іраком і Кувейтом - на півночі, з ОАЕ, Катаром і Оманом - на сході, з Єменом - на півдні. На заході омивається водами Червоного моря, на сході - Перської затоки Індійського океану.

• Площа території - 2,240 тис. кв. км.
• Населення - 27,140 млн осіб (2010 р.).
• Столиця - м. Ер-Ріяд (Riyadh) - 4,878 млн осіб з передмістями (2010 р.).
• Адміністративний поділ - складається з 13 адміністративних округів.
• Великі міста - Джидда (1500 осіб), Медіна (550 тис. осіб), Мекка (460 тис. осіб), Ад-Даммам (230 тис. осіб).
• Офіційна мова - арабська.
• Релігія - іслам суннітського напрямку, 10% населення сповідують іслам шиїтського толку.
• Грошова одиниця - саудівський ріал =100 халалів.

Саудівська Аравія — абсолютна теократична монархія.

Кувейт як держава почав формуватися майже одночасно з Саудівською Аравією, коли наприкінці XVIII ст. династія Сабахів (править і донині) заснувала емірат Кувейт.

Головою держави є емір. Він же — верховний головнокомандувач збройних сил країни, верховний суддя і духовний лідер мусульман Кувейту. Виконавча влада належить емірові та раді міністрів на чолі з прем’єр-міністром, якого призначає монарх.

Законодавча влада належить еміру та однопалатному парламентові — Національним зборам у складі 50 депутатів. Кувейт - теократична дуалістична монархія.

Кувейт - країна в південно-західній Азії, що межує на північному заході з Іраком, півдні і південному заході з Саудівською Аравією, на сході омивається Персидською затокою. Кувейту належать також біля десятка невеликих островів.

• Площа 17,8 тис. км2.
• Населення 1,87 млн чол. (2001).
• столиця і головний порт Ель-Кувейт;
• рельєф: спекотна пустеля й острова Файлака, Бубіян і Варба у північно-східній частини Аравійського півострова;
• глава держави і уряду Джабір аль-Ахмад аль-Сабах з 1978;
• політична система абсолютна монархія;
• експорт: нафта;
• мови: арабська 78%, курдська 10%, мова фарсі 4%;
• Грошова одиниця – кувейтський динар.

У новітню історію Кувейт увійшов як держава, територія якої на кілька місяців (серпень 1990 р. — лютий 1991 р.) була окупована Іраком. Міжнародне співтовариство і, зокрема, Рада Безпеки ООН засудила анексію Кувейту як юридично недійсну. В ніч з на 17 січня 1991 р. війська багатонаціональних сил (США, Великобританії, Франції та ряду арабських країн) на основі резолюції РБ ООН від 29 листопада 1990 р. розпочали бойові дії проти військ Іраку. У результаті Ірак зазнав поразки, а державну незалежність і територіальну цілісність Кувейту було відновлено.

Необхідно також відзначити, що значення регіону, що є районом найбагатших на Землі нафтових родовищ, постійно зростає у зв'язку із зростанням споживання в світі нафтових і газопродуктів. У стислі історичні строки багато країн цієї групи стали активними суб'єктами світової економіки, важливими фінансовими донорами західних країн, провідними імпортерами їх зброї і високих технологій, і продовжують залишатися провідними експортерами вуглеводнів, безпосередньо впливаючи на формування кон'юнктури і цін на світовому ринку нафти. Одночасно, регіон залишається одним з найбільш напружених у соціальному, економічному, політичному і військовому відношенні. Свідчення цьому - ірано-іракська війна (1980-1988 рр..), Ірако-кувейтська війна (1990-1991 рр.). Посилена гонка озброєнь, постійне і багатостороннє іноземне втручання у справи регіону (останнє тому підтвердження - вторгнення в Ірак США і Великобританії в березні 2003 року).

Бахрейн, офіційно Королівство Бахре́йн

Територія країни 688 кв. км. Столиця Манама знаходиться на найбільшому острові (що також називається Бахрейн). Держава міститься на 35 островах, які складаються переважно з вкритого піском вапняку і мають бідні й неродючі ґрунти, плоскі і з спекотним кліматом. Шосе з'єднує Бахрейн з Саудівською Аравією.

• Офіційні мови - Арабська
• Державний устрій - Конституційна монархія

- Король Хамад ібн Іса аль-Халіфа

- Прем'єр-міністр Халіфа ібн Султан аль-Халіфа

- Крон-принц Сальман бен Хамад бен Іса аль-Халіфа

• Незалежність від Великобританії
• Площа

- Загалом 750 км² (184-те у світі)

- Води (%) 0

• Населення

- оцінка 2005 р. 1,234,5961 (158-ме)

- перепис р. 2005

- Густота 987/км² (10-те)

• ВВП (ПКС) р., оцінка

- Повний 14.08 мільярдів (117-те)

- На душу населення $20,500 (35-те)

• Валюта Динар (BHD)

Ірак, офіційна назва Респу́бліка Іра́к— країна на південному заході Азії. Розташована в Месопотамії. Межує на півночі з Туреччиною, сході з Іраном, на південному сході з Кувейтом, на півдні із Саудівською Аравією, південному заході з Йорданією, на заході із Сирією, на півдні омивається Перською затокою.

• Офіційна назва - Республіка Ірак (Republic of Iraq - англ. мова).
• Державний устрій Остаточно не визначений, республіка

- Президент Джалаль Талабані

- Прем'єр-міністр Нурі аль-Малікі

• Незалежність

- від Османської імперії 1 жовтня 1919

- від Великобританії 3 жовтня 1932

• Географічне положення - держава розташована на Ближньому Сході. На півночі межує з Туреччиною, на сході – з Іраном, на заході – з Йорданією і Сирією, на півдні – з Саудівською Аравією і Кувейтом, на крайньому південному сході має вихід до Перської затоки.
• Столиця - Багдад (Baghdad) - 5,054 млн. осіб з передмістями.
• Адміністративний розподіл - ділиться на 18 провінцій (мухафаз) в тому числі три автономні (Дахук, Ербіль, Сулейманія).
• Великі міста - Мосул (750 тис. осіб), Басра (500 тис. осіб), Кіркук (200 тис. осіб).
• Офіційні мови Арабська, Курдська
• Релігія - 97% віруючого населення сповідують іслам (60-65% - шиїти, 32-37% - сунніти), всі інші - християни різного толку (несторіани, халдеї, григоріани).
• Грошова одиниця - іракський динар = 1000 філсів.
• Національне свято - 31 грудня - День виводу військ США з країни (2011).
• Національний прапор - 22 січня 2008 р. парламент Іраку затвердив новий державний прапор. Від прапора часів Саддама Хусейна новий стяг відрізняється тим, що з нього зникли три зірки – символ партії "Баас", а також змінена графіка написання слів "Аллах Акбар" ("Великий Аллах").
• Членство в міжнародних організаціях - член ООН, МВФ, ОПЕК, Ліги арабських держав.
• Площа

- Загалом 438 317 км² (58-ме)

- Води (%) 1.1

• Населення

- оцінка 2006 р. 26,783,3834 (40-ве)

- Густота 66/км² (125-те)

• ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка

- Повний $89.8 мільярдів (не встановлене)

- На душу населення $3,600 (не встановлене)

• Клімат Іраку субтропічний середземноморський з жарким сухим літом і теплою дощовою зимою.

Якщо говорити про досягнення в галузі економічної інтеграції, то тут можна спостерігати суттєві зрушення. Для порівняння, на початковому етапі для розробки нафти аравійські монархії були змушені звернутися до іноземного капіталу; це було обумовлено відсутністю національного фонду нагромадження, відповідних технологій та інфраструктури і кваліфікованих кадрів. Широкомасштабна експлуатація нафтовими монополіями головного національного надбання цих країн протягом тривалого періоду часу була як би "скомпенсована" створенням сучасної нафтовидобувної і нафтопереробної промисловості та розвинутої інфраструктури, появою національних кадрів. Підвищення диверсифікації в нафтовому промисловому секторі в 80-90-ті роки ХХ століття в дійсності розглядалося урядами монархій як пріоритетний напрямок господарської стратегії, і вони вкладали і продовжують вкладати великі кошти і зусилля у просування даного процесу. Однак цей процес відбувається складно і може придбати справді ринковий характер тільки за умови, що приватний сектор зможе самостійно управляти діяльністю різних виробництв, а підтримка держави зведеться до мінімуму. Якщо говорити про перспективні напрямки інтеграції і розглядати реформи, що стосуються нафтової сфери господарства, то, судячи із заяв і документів урядових органів, головним напрямком реформ з розширення використання ринкових механізмів має бути підвищення ролі приватного сектора в економічному розвитку таким чином, щоб цей сектор, уперше, зміг функціонувати на базі в основному внутрішньо генерованого, самопідтримки зростання без підживлення з боку держави, по-друге, переніс центр ваги з активності в основному в невиробничих секторах господарства в виробничі. При цьому нафтохімічна промисловість, глибока переробка нафти при виробництві широкого асортименту продукції також в цілому розглядається як нафтова напрямок, на відміну від виробництва і поставок сирої і очищеної нафти. Характерною рисою сучасного етапу є форсована економічна інтеграція. З одного боку, це викликано усуненням основних зовнішніх загроз країнам Затоки, з іншого - їх прагненням до зміцнення свого економічного потенціалу і підвищення конкурентоспроможності. Заявлені плани передбачають досягнення повної інтеграції, аж до утворення валютного союзу. Незважаючи на факт, зіткнення інтеграційного процесу з певними складнощами, країни Ради співробітництва усвідомлюють, що досягнення сталого самопідтримки зростання і зміцнення позицій на міжнародній арені безпосередньо залежать від розвитку між ними інтеграційних зв'язків. Разом з тим економіка аравійських країн залишається в переважної ступеня монокультурною, а процес диверсифікації промисловості до останнього часу здійснюється уповільненими темпами і сконцентрований у виробництвах, супутніх видобутку нафти. Що, звичайно, створює великі труднощі в розвитку економік. Хоча, не можна не відзначити прогресивних зрушень у галузевій структурі економіки аравійських держав, досягнутих за три останніх десятиліття, незважаючи на складні стартові умови розвитку. Так, наприклад, показники Саудівської Аравії на середину 2007 року такі: частка обробної промисловості у ВВП склала 8,6%, нафтогазової (в основному це видобуток нафти і газу) - 32,1, сільського господарства - 7,0, будівництва - 9, 6%. Разом з тим частка невиробничої сфери була досить високою: оптової та роздрібної торгівлі - 7,4%, банків та інших кредитно-фінансових інститутів - 3,1, транспорту, комунікацій і складування - 6,8, ресторанів і готелів - 1,7, суспільних і соціальних послуг - 21% 6. При цьому висока частка в промисловості нафто-і газовидобутку разом з великою часткою невиробничих секторів економіки (які, по суті, залежать головним чином від перерозподілу частини нафтової ренти, що виділяються державою на асигнування у національне господарство) викликає істотні труднощі і проблеми. Ці аспекти сильно відчуваються при кожному погіршенні кон'юнктури світового ринку нафти, відразу ж манливому за собою спад темпів економічного зростання країни через скорочення доходів від нафтогазової галузі і передається на все господарство, а особливо на невиробничі його сектори, напруги і спаду ділової активності.

Говорячи про перспективи аравійської економічної інтеграції, слід відзначити, що країни розробляють цілу низку довгострокових проектів, реалізація яких планується на найближче майбутнє.