 , (2.9)
а коефіцієнт використання максимальної тягової потужності:
 , (2.10)
де  - витрата потужності на тягу плуга, кВт,
  , (2.11)
NТтлх- максимальна тягова потужність трактора на даній передачі, кВт, беруть із таблиць тягової характеристики трактора або визначають за формулою:
 ; (2.12)
 - витрати потужності на подолання підйому, кВт,
 , (2.13)
де  ,  - робочі швидкості руху, км/год, при  і Р тн на відповідних передачах.
Тяговий ККД трактора становить:
 , (2.14)
де  - потужність двигуна, кВт, при даному завантаженні:
 , (2.15)
де  - механічний ККД трансмісії (для гусеничних тракторів з урахуванням втрат на тертя в шарнірах гусеничних ланцюгів); орієнтовно для колісних тракторів - 0,78-0,82; гусеничних - 0,76-0,80;  - ККД, який враховує буксування ходового апарата;
 =1-δ/100, (2.16)
де δ - буксування рушіїв трактора, % (беруть з тягової характеристики трактора при РТ=RПЛ.
Зміст і послідовність виконання роботи
Одержати у викладача індивідуальне завдання для виконання роботи, в якому повинні бути зазначені: марки трактора і плуга; фон поля, на якому працюватиме агрегат (стерня колосових, поле після збирання високостеблих та інших просапних культур, переліг, конюшинище, цілина, злущене поле, веснооранки, поле, засмічене камінням тощо); глибина оранки; нахил місцевості; коефіцієнт опору коченню трактора; питомий тяговий опір плуга при швидкості υ0 = 5 км/год.
У технічній характеристиці трактора знаходять його експлуатаційну вагу, радіус обода колеса і висоту профілю шини для колісного трактора чи радіус початкового кола ведучої зірочки гусеничного трактора, а, вибравши робочу передачу трактора, - передаточне число трансмісії на ній; із технічної характеристики плуга - його експлуатаційну вагу, конструктивну ширину захвату, кількість корпусів та захват одного корпусу. Потім визначають вагу плуга, що припадає на один |
 (6.4)
де G - витрата пального на весь обсяг роботи, кг
Затрати праці на одиницю роботи (графа 21) визначають
 (6.5)
де mтех, mдоп - відповідно чисельність трактористів-машиністів та допоміжних працівників, які обслуговують агрегат на роботі в одну зміну.
Затрати праці Зп на весь обсяг робіт (графа 22) знаходить множенням затрат на одиницю роботи (графа 21) на обсяг робіт (графа 5)
Кількість нормо-змін (графа 23) витрачають для кожного виду робіт.
 (6.6)
де Нзм - кількість нормо-змін;
Q - обсяг роботи (графа 5), га, т, м3.
Тзм - тривалість зміни, год (7 або 6);
Wгод - виробіток агрегата (графа 13), га/год, т/год, м3/год.
Загальну трудомісткість Зп (графа 22) робіт можна знайти також із кількості нормо-змін:
Зп = Нзм•7(mмех + mдоп  ), люд.год. (6.7)
де 7 - тривалість зміни, год.
Обсяг тракторних робіт а умовних еталонних гектарах (ум.ет.га) визначають (графа 24) множенням кількості виконаних нормо-змін (графа 23) на змінний еталонний виробіток:
Qум.ет.га = Нзм Wзм.ет (6.8)
де Qум.ет.га - обсяг роботи ум.ет.га;
Нзм - кількість нормо-змін, од.;
Wзм.ет - змінний еталонний виробіток ум.ет.га/зм.
Еталонний змінний виробіток визначають множенням еталонного годинного виробітку (табл. 6. 2) на тривалість зміни.
Wзм.ет = Wгод.ет·7, (6.9)
де Wгод.ет - еталонного годинного виробіток, ум.ет.га/год;
7 - тривалість зміни, год.
Таблиця 6.2.
Еталонний виробіток тракторів
|
корпус та на 1 м ширини захвату плуга.
Приймаємо діапазон оптимальних за якістю роботи значень швидкостей руху, в межах яких обираємо 2-3 передачі трактора, і за його тяговою характеристикою знаходимо значення номінальної сили тяги та робочої швидкості в режимі експлуатації N Т = N Тmaх на обраних передачах. Розраховуємо питомий тяговий опір, який відповідає прийнятим швидкостям руху. За відповідними формулами визначаємо ширину захвату агрегату та кількість корпусів і тяговий опір плуга. Із таблиці тягової характеристики трактора вибираємо буксування рушіїв δ та відповідні значення тягового зусилля Рт і за ними будуємо графік δ = f(Р т). За побудованим графіком для відповідного Rпл = Р твизначаємо δ і розраховуємо значення ККД, що враховує втрати від буксування Розраховуємо для різних передач коефіцієнти використання номінального тягового зусилля і максимальної тягової потужності трактора, тяговий ККД трактора. За значеннями обрахованих коефіцієнтів визначаємо склад агрегату та вибираємо основну робочу передачу трактора. Для останньої з урахуванням тягового завантаження трактора визначаємо дійсну робочу швидкість агрегату та годинну витрату палива.
Дані розрахунків заносимо до таблиці.
Таблиця 2.2. Експлуатаційні показники орного агрегату ____________.
Зміст звіту У звіті висвітлити методику розрахунку складу орного агрегату, вибору основної робочої передачі трактора й визначення дійсної робочої швидкості агрегату, а також навести результати розрахунків. У звіті повинні бути передбачені |
. При роботі на відповідних передачах визначаємо використовувану потужність Nе.
, км/год
кВт
кВт
Склад машинно-тракторного агрегату (графи 9, 10, 11, 12) підбирають із типових норм виробітку і витрати пального. При цьому необхідно враховувати взаємопов'язаність с.-г. машин у виробничому циклі за рядністю та продуктивністю. Наприклад, необхідна узгодженість рядності сівби, культиваторів та комбайнів для збирання культури. Норму виробітку за зміну встановлюють також за типовими нормами (графа 13). Для навантажувачів та транспортних засобів, які обслуговують основні виробничі агрегати, норму виробітку встановлюють за продуктивністю основного агрегату. Діючі норми виробітку на механізовані роботи розраховані на тривалість зміни 7 годин, а на роботах з шкідливими умовами праці - 6 годин. Виробіток агрегату (графа 14) за годину змінного часу дорівнює:
де Wгод - виробіток агрегату за годину змінного часу, га/год; Тзм - тривалість зміни, год. Виробіток за добу (графа 15) де, Wгод - виробіток агрегата за добу, га/доб. Тдоб - тривалість робочого дня за добу (графа 8), год. Кількість агрегатів (графа 16), необхідних для виконання даної роботи де n - кількість агрегатів, од.; Q - обсяг робіт (графа 5) га, т, м3; Dр - агротехнічна тривалість виконання операцій, діб. Чисельність трактористів - машиністів (графи 17, 18) та допоміжних працівників приймають згідно змінності (графа 8). Витрату пального на одиницю роботи (графа 19) приймають згідно нормам виробітку та витрат пального, л/га. Для перерахунку витрат пального в кг/га необхідно перемножити л/га на 0,83, тобто
де g - витрата пального, кг/га; g1 - витрата пального л/га; 0,83 - питома вага, кг/л Витрату палива на весь обсяг робіт (графа 20) визначають множенням витрати пального (графа 19) на обсяг роботи (графа 5). |
(6.1)
(6.2)
(6.3)
роботою графіки.
Запитання для перевірки знань
1. Як впливає механічний склад ґрунтів, їх вологість і твердість на зміну питомого тягового опору плугів?
2. Які існують методи розрахунку складу орних агрегатів? 3. Як впливає швидкість агрегатів на зміну питомого тягового опору плугів? 4. Як впливає механічний склад ґрунту на ступінь завантаження трактора за силою тяги при роботі орних агрегатів? 5. Як визначити потужність двигуна, необхідну для роботи орного агрегату?. 6. Розкажіть про умови завантаження двигуна при неусталеному характері тягового навантаження. Таблиця 2.3.
|
|||
|
|
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; просмотров: 268; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.129.23.30 (0.015 с.) |
