Практичні методи урахування ризиків

В даний час на практику використовується широкий спектр прийомів і підходів, що дозволяють аналізувати проектні ризики. До основного з них відносяться:

Метод експертних оцінок полягає в можливості використання досвіду експертів у процесі аналізу проекту й урахування впливу різноманітних якісних чинників. Це його основна перевага. Формальна процедура експертної оцінки частіше усього зводиться до слідуючого. Керівництво проекту (фірми) розробляє перелік критеріїв оцінки у виді експертних (опитувальних) листів, що містять визначені питання. Для кожного критерію призначають (рідше - обчислюють) відповідні вагові коефіцієнти, значення яких не повідомляють експертам. Потім по кожному критерію складають варіанти відповідей, ваги котрих також невідомі експертам. Експерти повинні мати повну інформацію про оцінюваний проект і, проводячи експертизу, аналізувати поставлені питання і відзначати обраний варіант відповіді. Далі заповнені експертні листи опрацьовують відповідним чином - на підставі відомих статистичних пакетів опрацювання інформації - і видають кількісний результат або результати проведеної експертизи. Суб'єктивна можливість є припущенням щодо деякого результату, який грунтується на судженні оцінюючого, на його особистому досвіді. Можна умовно вважати даний підхід окремим випадком методу експертних оцінок.

Прийом, заснований на визначенні періоду (терміна) окупності інвестицій або терміна повернення (відшкодування) початкових інвестиційних витрат, трактує цей період як необхідний для відшкодування початкового капіталу за рахунок накопичених чистих потоків реальних грошей, генерированих проектом. Хибою даного підходу є виділення з усього потоку витрат тільки обсягу початкових інвестицій, тобто початкової фази періоду реалізації проекту. Класичне визначення терміну окупності проекту, що орієнтується на всю сукупність витрат, пов'язаних із конкретним проектом, вільно від зазначеної хиби.

Метод аналогії складається в аналізі всіх наявних даних, що стосуються здійснення фірмою або банком аналогічних проектів у минулому з метою розрахунку можливостей виникнення втрат. Колосальну роль при цьому грає банк накопичених даних про всі започатковані раніше проекти, утворюваний на основі їхньої оцінки вже після завершення. Найбільше застосування метод аналогій знаходить при оцінці ризику часто повторюваних проектів, наприклад, у будівництві. Якщо будівельна фірма бажає реалізувати проект, аналогічний уже завершеним проектам, то для розрахунку рівня ризику нового проекту можна побудувати так називану криву ризику на підставі наявного статистичного матеріалу. З цією ціллю встановлюються області ризику, обмежені нижньою і верхньою межами загальних утрат.

Метод ставки відсотка з поправкою на ризик дозволяє, збільшуючи безризикову ставку відсотка на розмір надвишки за ризик, врахувати його чинники при розрахунку ефективності проекту.

Використання показників дисперсії і середнього квадратичного (стандартного) відхилення дозволяє кількісно оцінити ризик декількох проектів (або декількох варіантів одного проекту). У тих випадках, коли проекти мають декілька можливих виходів, дисперсія характеризує ступінь розсіювання випадкового розміру (наприклад, чистого дисконтованого прибутку) i навколо свого середнього значення (математичного чекання).

Метод критичних значень базується на перебуванні тих значень перемінних (чинників) або параметрів проекту, що перевіряються на ризик, які призводять розрахункове значення відповідного критерію ефективності проекту до критичної межі.

Крім перерахованих підходів практично використовуються такі (як уже згадані, так і аналізовані далі):

• побудова складних розподілів можливостей (дерева рішень);

• аналіз чутливості (включаючи методи математичного програмування, аналіз точки беззбитковості і т.і.);

• аналіз сценаріїв.

 

21.Принципова схема бізнес-планів

Як і будь-який інший творчий процес, планування неможливо втиснути в рамки визначеної схеми або жорстких меж математичних формул. Наскільки відрізняються між собою реальні справи, настільки і різноманітні їхні плани. Таким чином, якщо намагатися сформувати бізнес-план по якомусь поширеному шаблону, то, швидше за все, у ньому не знайдеться місце для самого головного - основної комерційної ідеї, у якій інвестори готові вкласти капітал.

Проте, це не означає, що при упорядкуванні ділового плану використання різноманітних запропонованих схем і структур тільки шкодять результату. Навпаки, вони можуть надати серйозну допомогу, але тільки за умови використання їх у якості прикладів, які можуть стати унагоді, але не більш того.

Тобто укладаючи плановий документ, необхідно насамперед знайти таку схему, яка могла б дати відповіді на потенційні питання тих осіб, котрим, власне, він і призначений. Якщо з внутрішніми споживачами плану усе достатньо ясно, то задоволенню далеко незайвої цікавості потенційних інвесторів необхідно приділити особливу увагу. Забезпечити це можна при дотриманні зазначених вище вимог.

Необхідно враховувати, що вимоги інвесторів, як правило, не дуже відрізняються між собою.

Для того, щоб задовольнити бажання інвесторів необхідно формувати бізнес план по такій принциповій схемі:

1. Надати переконливі докази того, що фірма займає (або спроможна зайняти) стійке положення на ринку.

2. Розкрити суть комерційної ідеї, реалізація якої буде основним напрямком діяльності в плановому періоді.

3. Обгрунтувати доцільність комерційної ідеї.

4. Надати переконливі докази реалістичності комерційної ідеї і можливості її здійснення силами фірми.

5. Визначити потребу у фінансуванні і конкретні напрямки по який будуть витрачатися засоби інвесторів.

6. Визначити права інвесторів в управлінні, контролі і розподілі кінцевих результатів.

Ця схема дозволяє створити враження глибокої пропрацьованності проекту. Проте, за формою шуканого результату не потрібно забувати про безпосередньо самий бізнес. Розробка бізнес-плану спроможна тільки допомогти рішенню проблеми, але однією уявою не вирішити її.

 

Технічний аналіз

Технічний аналіз покликаний проаналізувати: місце розташування підприємства і допоміжних виробництв, масштаб і терміни здійснення проекту, вибір технологічного процесу, здійснення інжінирінгових заходів, графік реалізації проекту і схему підприємства, оцінку витрат, відповідність стандартам і нормам, питання постачання, технічної інфраструктури й експлуатації устаткування.

22.Прості методи оцінки ефективності проектів

Під рівнем окупності проекту розуміється відношення чистого прибутку, отриманого від реалізації проекту до початкових витрат:

де: РО - рівнь окупності проекту;

R – чистий прибуток;

B – проектні доходи;

C - проектні витрати;

C0 - початкови витрати.

При відсутності початкових витрат цей показник можна розрахувати як відношення прибутків від проекту до витрат на нього.

Під терміном окупності інвестицій розуміється очікуваний період відшкодування початкових вкладень із чистих надходжень (де чисті надходження являють собою грошові надходження за відрахуванням витрат). Таким чином, обчислюється той період часу, за який надходження від оперативної діяльності підприємства (net cash inflows) покриють витрати на інвестиції. Цей метод простий для розрахунків, тому він іноді використовується як дуже грубий метод оцінки ризику інвестування.

Якщо прибутки по проекті розподілені рівномірно по роках, то термін окупності розраховується по формулі:

Т= C0/r,

де: Т - термін окупності проекту;

C0 - розмір початкових інвестицій;

r,- щорічний чистий прибуток.

У випадку різноманітних щорічних грошових надходжень розрахунок провадиться поступово: для кожного інтервалу планування з загального обсягу початкових витрат відраховується сума амортизаційних відрахувань і чистого прибутку, до тих піp поки залишок не стане негативним.

Перевага цього методу - простота розрахунків, тому він іноді використовується як простий метод оцінки ризику інвестування. Крім того, цей метод можна використовувати для оцінки проектів випуску продуктів, попит на який нестабільний.

Нарешті, він придатний для оцінки інвестицій невеличких фірм із маленьким грошовим обігом, а також для швидкого оцінювання проектів в умовах дефіциту ресурсів.

Водночас даний метод має серйозні хиби:

• вибір нормативного терміна окупності може бути суб'єктивний;

• метод не враховує прибутковість проекту за межами терміна окупності і, виходить, не може бути використаний для порівняння варіантів проектів з однаковими періодами окупності, але різними термінами життя;

• метод не придатний для оцінки проектів, націлених на випуск принципово нової продукції;

• точність розрахунків по такому методі визначається частотою розбивки терміна життя проекту на інтервали планування;

• "статичність" показника, тобто неможливість урахування тимчасової вартості грошей.

Проста норма прибутку

Величина, що розраховується по даному методі, аналогічна коефіцієнту рентабельності капіталу (ROI) і показує, яка частина інвестиційних витрат відшкодовується у виді прибутку протягом одного інтервалу планування. На підставі порівняння інвестором розрахункової величини норми прибутку з мінімальним або середнім рівнем прибутковості робиться висновок про доцільність подальшого аналізу даного інвестиційного проекту.

Переваги методу простої норми прибутку:

• простота розрахунків;

• оцінка прибутковості проекту.

Хиби методу:

• не враховується цінність майбутніх надходжень;

• існує велика залежність від обраної в якості ставки порівняння величини чистого прибутку;

• розрахункова норма прибутку відіграє роль середньої за весь період.