Дисконтовані критерії ефективності проектів

У якості основного вимірювача прибутковості проекту, скоригованого з урахуванням тимчасового чинника, використовують показник чистого приведеного прибутку (net present value, NPV). Даний розмір характеризує загальний абсолютний результат інвестиційної діяльності, її кінцевий ефект. Під NPVрозуміють різницю дисконтованих на один момент часу показників прибутку В(t) і витрат C(t). Якщо прибутки і витрати подані у вигляді потоку надходжень, то NPV дорівнює сучасній величині цього потоку. Величина NPV є основою для визначення інших вимірювачів ефективності.

Отже, нехай потік надходжень характеризується розмірами Rt=B(t)-C(t) причому ці величини можуть бути як позитивними, так і негативними. Тоді за умови, що ставка порівняння дорівнює q, маємо:

NPV =å Rt V^t = å Rt /(1+q)^t

де Rt - розмір члена потоку платежів;

v - дисконтний множник по ставці q (ставці порівняння).

Індекс прибутковості {profitability index, PI) показує відносну прибутковість проекту або дисконтовану вартість грошових надходжень від проекту в розрахунку на одиницю вкладень. Дослідники проектів використовують різноманітні підходи до його числення. Одні - розраховують PI розподілом чистих приведених надходжень від проекту на вартість початкових інвестицій, тобто:

PI = NPV / Co

де: npv - чиста приведена цінність проекту; С0 - початкові витрати. У цьому випадку критерій ухвалення рішення аналогічний рішенню, заснованому на NPV, тобто PI > 0.

Інші дослідники вважають цей критерій як частку від розподілу дисконтованих надходжень на дисконтовані виплати, тоді його значення для ефективних проектів не повинно бути менше одиниці:

PI = B (t) V^t / C (t) V^t

Але при будь-якому засобі розрахунку індекс прибутковості відбиває ефективність вкладень.

Відношення вигоди/витрати або прибутки/витрата (Benefitsto Costs Ratio) є часткою від розподілу дисконтованого потоку (суми) вигод на дисконтований потік витрат і розраховується по формулі:

B/Cratio = B (t) V^t / C (t) V^t

Розмір ставки відсотка залежить від темпу інфляції, альтернативних можливостей і ступеня інвестиційного ризику. Дуже цікавим є значення процентної ставки q при котрому NPV = 0. У цій точці q* сумарний дисконтований потік витрат дорівнює сумарному дисконтованому потокові вигод. Можна стверджувати, що ця точка має конкретний економічний зміст дисконтованої "точки беззбитковості" і називається внутрішньою нормою рентабельності - внутрішньою нормою прибутковості або прибутковості. Вона позначається ВНП (рос. – ВНД), або англійською абревіатурою IRR. Цей критерій дозволяє інвестору даного проекту оцінити доцільність вкладення засобів. Якщо банківська дисконтна ставка більше IRR, то, очевидно, поклавши гроші в банк, інвестор зможе одержати велику вигоду.

Під періодом окупності (РВР) розуміється той період часу, за котрий потік дисконтованих проектних прибутків стане рівним дисконтованому потокові витрат. Ясно, що значення критерію не повинно перевищувати терміна життя проекту.

Критерії NPV, IRR і PI є фактично різними версіями однієї і тієї ж концепції, і тому їхні результати пов'язані один з одним.

Таким чином, очікується виконання таких математичних співвідношень для одного проекту:

Ø якщо NPV > 0, то PI > 1, IRR >q;

Ø якщо NPV < 0, то PI < 1, IRR < q;

Ø якщо NPV = 0, то PI = 1, IRR = q,

де q - необхідна норма прибутковості (альтернативна вартість капіталу).

Елементи теорії процентів

Найбільш важливим елементом фінансових розрахунків є прибуток, що отримується від здійсненої операції - так званий процент або процентний прибуток. Це може бути прибуток від надання кредиту, проведення брокерської операції з товаром або цінними паперами і т.д.

При заключні угоди сторони домовляються про розмір процентів, що встановлюються відношенням прибутку від проведеної операції до загальної її суми, що виплачуються в одиницю часу. Отриману величину, називають декурсивною ставкою процента. Виражається вона у вигляді десятеричного або натурального дробу. Нарахування процентів відбувається в залежності від умов угоди, що встановлюються періодом нарахування - раз в рік, півріччя, квартал, місяць. Прибуток по процентах від укладеної операції розраховується по наступній формулі:

I = q х Р х n,

Де: I - прибуток по процентах;

q - ставка процента;

Р - первинний об'єм операції (боргу);

n - число періодів нарахувань.

Збільшення суми грошей по мірі сплати процентів називають нарощуванням або зростанням первинної суми.

Процес збільшення суми боргу з нарахованими простими процентами описується арифметичною прогресією із загальним членом:

Р х (1 + n q),

де n - число періодів, через яке здійснюється виплата боргу.

На практиці нерідко процентна ставка міняється в залежності від періоду її застосування, в цьому випадку сума боргу розраховується по наступній формулі:

FV =å Р (1 +q к nк),

де: qk - ставка простих процентів для періоду k = 1, m;

nk - тривалість періоду k.

Часто укладаються операції, в яких обмовляється вилучення суми процентів з позики, що видається. По заданій сумі, яку потрібно сплатити через обумовлений в договорі термін, визначається розмір позики при обумовленому позиковому проценті. У такому випадку вважається, що розмір позики дисконтується. Різниця між сумою боргу і розміром позики називається дисконтом. У дисконтних розрахунках використовують математичне або банківське (комерційне) дисконтування, математичне дисконтування застосовують в операціях, при яких по сумі боргу (сумі оплати операції), позиковій ставці (ставці прибутку) потрібно визначити первинний розмір позики (об'єм операції):

P= FV/(1+ q n),

де Р - розмір позики (об'єм операції);

FV - сума боргу (сума оплати операції);

q - позикова ставка (ставка прибутку по операції);

n - число періодів нарахування процентів по операції.

При аналізі інвестиційних рішень прийнято використовувати складні проценти. Складним процентом називається сума прибутку, яка утвориться внаслідок інвестування грошей при умові, що сума нарахованого простого процента не виплачується в кінці кожного періоду, а приєднується до суми основного внеску і в наступному платіжному періоді сама приносить прибуток. Ріст по складних відсотках являє собою геометричну прогресію з загальним членом у виді:

P (1 + q) ⁿ

Аналогічно дисконтуваню по простих відсотках розраховується дисконт по складних:

Вираження Vⁿ = 1/ (1+ q)ⁿ називається дисконтним множником, після його підстановки у попередню формулу вона набуває вигляд:

P = S Vⁿ

Дисконтні множники часто видаються у виді таблиць, що спрощує проведення розрахунків. Таблиці для фінансових обчислень розроблені звичайно до восьмого або десятого знака. При відсутності табличних значень дисконтний множник визначається шляхом логарифмування.

Життєвий цикл проекту

Обмежений термін часу, за який реалізуються поставлені цілі, називається життєвим циклом проекту.

Менеджери схематично розділяють стадії життєвого циклу проекту на:

1) задум;

2) аналіз проблеми цілі; вимоги; задача;

3) розробка концепції (інвестиційна угода, технічне завдання, експертиза, альтернативність);

4) детальна проробка (технічне проектування: специфікації, креслення, детальні плани);

5) виконання проекту (робоче проектування: підготування бізнес-плану, технічна документація, фінансові розрахунки, будівництво, іспити, приймання);

6) використання (упровадження, технічне обслуговування, експлуатація);

7) ліквідація (демонтаж, утилізація, продаж, завдання на розвиток).

Виходячи з вимог банківської системи прийнято виділяти три фази інвестиційного проектування:

I доінвестеційну;

II інвестиційну;

III експлуатаційну.

На початковому етапі формується задум інвестора, що являє собою документально зафіксовані розрахунки по проекті, які підтверджують основні висновки щодо його реалізації. У випадку притягнення зовнішніх інвесторів задум інвестора реалізується у вигляді декларація про наміри, яка являє собою вже нормативний документ, у якому повинні бути освітлені такі питання:

- інвестори і їхні реквізити;

- місце розташування об'єкта інвестування;

- характеристика об'єкта; обгрунтування необхідності що намічається діяльності; перелік основних споруд і їхні будівельні характеристики;

- потреба в ресурсах;

- забезпечення проекту ресурсами;

- екологічні і соціальні аспекти;

- джерела фінансування;

- терміни реалізації проекту.

На другому етапі розробляється техніко-економічне обгрунтування проекту, що містить у собі:

1. Вихідні дані й умови: підстава для розробки техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) інвестицій; цілі інвестування; загальна характеристика об'єкта інвестування; дані про стан ресурсів; результати попередніх оцінок і досліджень; відомості про замовника, інвесторів, можливих підрядниках, постачальниках і проектній організації - виконавці ТЕО.

2. Ринок і потужність підприємства, номенклатура продукції.

3. Забезпечення підприємства ресурсами.

4. Місце розміщення підприємства.

5. Основні технічні рішення.

6. Основні будівельні рішення.

7. Організація транспортування матеріалів.

8. Оцінка впливу на навколишнє середовище.

9. Кадри і соціальний розвиток.

10.Графік виконання проекту.

11. Економічна оцінка і фінансовий аналіз.

12. Висновки і пропозиції.

13. Додатки.

У результаті аналіз проекту реалізовується в заключному документі, так називаному - бізнес-плані, що є максимально компактним документом, який дозволяє зацікавленим сторонам і експертам ознайомиться із змістом проекту.

На останньому етапі доінвестеційного аналізу здійснюється експертиза проекту (якщо це необхідно).

Експертиза проекту провадиться в два етапи: попередня і комплексна.

У ході попередньої експертизи аналізуються насамперед фінансові можливості здійснення проекту і достовірність основних його параметрів.

Комплексна експертиза включає зовнішній аналіз всіх аспектів проекту. На цьому ж етапі може здійснюватися узгодження аспектів проекту з органами узгодження прийняття проекту.

Для значних і міжнародних проектів Всесвітнім банком реконструкції і розвитки розроблені такі вимоги по здійсненню інвестиційних проектів: визначення (ідентифікація), розробка концепції, експертиза, оцінка фінансового забезпечення, реалізація проекту, експлуатація і завершальна оцінка.