Ситуація комісія з тнк при оон та природоохоронна д-сть (етичні норми)

Запитання:

1). Опишіть особливості діяльності ООН, спрямовані на створення системи охорони навколишнього середовища на світовому рівні.

Проблема навколишнього середовища в її сучасному розумінні була вперше поставлена в ООН на Міжурядовій конференції з проблем біосфери в Парижі в 1968 р. У червні 1972 р. у Стокгольмі (Швеція) відбулася конференція ООН із проблем навколишнього середовища. Ця конференція проголосила право людини на якісне навколишнє середовище і обов'язок його охороняти і покращувати для майбутніх поколінь. Конференція прийняла Декларацію по навколишньому середовищу, план заходів, що повинні здійснюватися урядами і міжнародними організаціями і "Резолюцію про організаційні і фінансові заходи.

У грудні 1972 p., Генеральна Асамблея заснувала програму ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП) для здійснення контролю за навколишнім середовищем. Головне завдання ЮНЕП - сприяти вживанню заходів по охороні навколишнього середовища і поширенню знань про навколишнє середовище в усьому світі. ЮНЕП координує діяльність усіх заснувань ООН в галузі навколишнього середовища і працює разом з урядами, науковими і діловими колами і неурядовими організаціями, включаючи жіночі і молодіжні групи. Завдяки зусиллям ЮНЕП урядами й іншими донорами були внесені 1275 млн.$ на цілі охорони і поліпшення навколишнього середовища.

До числа всеохоплюючих програм ЮНЕП відносяться: Глобальна система моніторингу навколишнього середовища (ГЕМС), Міжнародний реєстр потенційно токсичних хімічних речовин (ІРПТК) і всесвітня мережа даних ІНФОТЕРА. Програми ЮНЕП охоплюють також широкий спектр заходів щодо охорони навколишнього середовища і допоміжні послуги в сфері інформації і законодавства про навколишнє середовище.

На конференції в Ріо-де-Жанейро був прийнятий програмний документ "Порядок денний на XXI століття", що вміщує план міжнародних дій з навколишнього середовища на межі XX та XXI століття.

Реалізується програма "Людство та глобальні зміни", метою якої є вивчення взаємозв'язків в системі "людина—середовище— життя".

2) Яку функцію виконує у даний час Міжурядова робоча група експертів з міжнародних стандартів обліку і звітності?

Проблемами стандартизації обліку в ООН займається Міжурядова робоча група експертів з міжнародних стандартам обліку і звітності (ISAR), створена в 1982 р. при Комісії з транснаціональним компаніям Економічної і соціальної ради ООН (UNCTC).

Можна виділити три основні функції:

• вивчення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в міжнародному аспекті;

• сприяння стандартизації урахування на національному та міжнародному рівнях;

• захист інтересів країн, що розвиваються при розкритті фінансової інформації.

3) Оцініть природоохоронну діяльність наведених у звіті компаній з точки зору дотримання етичних норм.

Керуючись етичними нормами, компанії повинні більше уваги приділяти висвітленню інформації щодо природоохоронної діяльності, оскільки ця інформація не повинна бути таємницею. Потрібно більше коштів виділяти на попередження негативних впливів, ніж на заходи щодо виправлення ситуації, оскільки з етичних міркувань необхідно усіма силами намагатися зберегти природу, ніж потім виправляти свої помилки. Екологічні норми повинні дотримуватися на добровільній основі, а не на методах примусу.

4) Запропонуйте заходи для стимулювання міжнародних корпорацій у сфері вдосконалення екологічної політики.

З метою стимулювання міжнародних корпорацій у сфері вдосконалення екологічної політики можна запропонувати наступні заходи:

1. надання пільг у веденні діяльності компанія, які застосовують природоохоронні технології;

2. застосування менших розмірів ставок на забруднення, для тих хто використовує сучасні очисні споруди і системи;

3. залучення інвестицій державою і Міжнародними організаціями у ті компанії, які застосовують екологічно чисті матеріали, альтернативні джерела енергії і ін.;

4. полегшення процедури створення дочірніх підприємств у інших країнах;

5. створення для компаній, які застосовують природоохоронні заходи, позитивного іміджу урядовими та неурядовими організаціями

Ситуація 1. Тема: Міжнародний фінансовий менеджмент

Одним із найважливіших джерел фінансування міжнародного бізнесу зараз є синдиковані кредити. Наприклад, одна з найбільших нафтових компаній Росії «Роснефть» в 2001 році отримала такий кредит на суму 140 млн.дол.; інша компанія – «Сибнефть» - на 175 млн.дол.

Відповідь.

1. В чому полягає сутність синдикованих кредитів? Як з їх допомогою можна фінансувати діяльність міжнародних компаній?

У міжнародному кредитуванні широко застосовуються синдиковані кредити, які надаються переважно у формі єврокредитів міжнародними консорціумами (синдикатами) банків.

Синдиковані кредити - надаються декількома банками одному позичальнику. Створення синдикату банків дозволяє об’єднати ресурси його учасників для проведення великих кредитних операцій. Різновидом синдикованого кредиту є кредит консорціумний, який відрізняється від синдикованого наявністю двох і більшої кількості співорганізаторів.

Синдикований кредит (СК) – кредит, що надається міжн.косорціумом (синдикатом) одному позичальникові і обсяги якого сягають млрд.дол. на тривалі строки (3-10 років). Головною особливістю є наявність декількох кредиторів, тож сума кредиту і ризики розподіляються між банками-учасниками.

Міжнародне синдиковане кредитування Європейського банку реконструкції і розвитку та Міжнародної фінансової корпорації відіграє важливу роль у процесі надання кредитних ресурсів позичальникам на ринках, що формуються. У цілому, схема процесу синдикування за участю МФО є подібною до класичної процедури синдикування кредитів. Міжнародні фінансові інститути виконують функції банка-організатора, визначаючи коло учасників синдикату та надаючи певну суму позики.

Міжнародні консорціуми, або синдикати, створюються у багатьох випадках для проектного фінансування, тобто банківського кредитування інвестиційних проектів, за якого кредитор бере на себе частково або повністю ризики, пов’язані з їх реалізацією. Кредит при цьому погашається виключно чи переважно за рахунок доходів від реалізації проекту; додатковим забезпеченням можуть бути активи, що належать до інвестиційного проекту. Створення синдикату — це співфінансування інвестиційного проекту.

2. Чому зростає роль синдикованих кредитів в системі фінансування міжнародної діяльності компанії?

Роль синдикованих кредитів зростає, тому що дані кредити служать для підтримки розвитку, які забезпечують позичальникам безпосередній доступ до кредитних ресурсів.

Головною його особливістю є наявність декількох кредиторів, тож сума кредиту і ризики розподіляються між банками-учасниками. Синдикуватися можуть торгові кредити, проектне фінансування, ординарні кредити (на загальні корпоративні потреби), лізингові операції, кредитні лінії, акредитиви тощо. Цей банківський інструмент застосовується, якщо позичальник потребує великих сум кредитів, а для одного банку небажана така концентрація ризиків кредитного портфеля.

При організації синдикованого кредитування позичальник вибудовує відносини з одним банком – організатором кредиту. Банк-організатор гарантує конфіденційність інформації про операції. Завдання організатора полягають у підготовці інформаційного меморандуму про позичальника, пропозиції іншим банкам щодо участі в синдикації і переговорах з ними, підготовці й узгодженні договору. Банк-організатор повинен бути одним з найбільших кредиторів – це означає, що він впевнений у надійності позичальника і є додатковою гарантією для решти учасників синдикату. Після укладення кредитної угоди банк-організатор, виступаючи в ролі агента операції, акумулює кошти банків – членів синдикату і передає їх позичальникові. Аналогічним чином він розподіляє процентні виплати й основну суму для повернення.

Термін організації синдикованого кредиту, як правило, менший за термін організації облігаційної позики. Банки-учасники економлять на трансакційних витратах, пов’язаних з видаванням кредиту, довіряючи перевірку позичальника і роботу над договором переважно організаторові.

Основне цільове використання синдикованого кредиту – це рефінансування вже наявної заборгованості, проектне фінансування, кредитування операцій з придбання активів, викуп активів із застосуванням фінансового важеля.

Ситуація (Тема. Міжнародний фінансовий менеджмент)

Консалтингова компанія Apple Consulting провела опитування керівників корпорацій на предмет способів фінансування діяльності таких корпорацій. Відповіді були наступними:

> 45% респондентів готові розглядати тільки боргові форми інвестування;

> 40 % респондентів готові продати частку (до 25 %) в статутному фонді портфельному інвестору;

> по 15% респондентів готові або повністю продати бізнес, або продати значну частку в статутному фонді стратегічному інвестору;

> 15 % респондентів не змогли дати відповідь на це запитання.

Запитання:

1. Прокоментуйте результати опитування та оцініть наведену структуру фінансування діяльності корпорації.

Найбільшу частку голосів (45%) опитувані віддали за боргові форми інвестування. Також велика частка (40%) респондентів віддали свій голос за продаж частки в статутному фонді портфельному інвестору. По 15% респондентів готові або повністю продати бізнес, або продати значну частку в статутному фонді стратегічному інвестору і ще 15% респондентів не змогли дати відповідь на це запитання.

Отже, аналізуючи дані відповіді можна сказати, що 45% респондентів надають переваги борговим формам інвестування, тому що воліють зберегти компанію і свій бізнес, адже боргові форми не надають права власності; 40% респондентів хочуть залучати частку інвестора в статутному фонді до 25%, що не надасть їм значної влади; по 15% респондентів можливо через не сприятливі умови ведення бізнесу готові або повністю продати бізнес, або продати значну частку в статутному фонді стратегічному інвестору, і це покладе на плечі стратегічного інвестора можливість повного контролю.

2. Чому для керівників корпорацій портфельні інвестори більш привабливі, ніж стратегічні?

Для керівників корпорацій портфельні інвестори більш привабливі, ніж стратегічні, тому що стратегічний інвестор характеризується як суб'єкт інвес­тиційної діяльності, що ставить своєю метою придбання кон­трольного пакета акцій (переважної частки статутного капіталу) для забезпечення реального управління підприємством від­повідно до власної концепції його стратегічного розвитку, отримання постійного доходу, контроль над власністю, широка участь в управлінні об`єктом інвестування, а портфельний інвестор характеризується як суб'єкт інвес­тиційної діяльності, що вкладає свій капітал у різноманітні об'єкти (інструменти) інвестування винятково з метою одержан­ня інвестиційного прибутку. Такий інвестор не ставить своєю метою реальну участь в управлінні стратегічним розвитком підприємствами-емітентами.