Матеріали для підготовки поверхні деревини для обробок.

При підготовці до обробки поверхню деревини потрібно ретельно зачистити, прошліфувати, знесмоліти, відбілити, прогрунтовати і т. п. При покритті поверхні лаком волокна піднімаються і поверхня виходить шорсткою, тому ворс до обробки необхідно видалити. Ворс піднімають шляхом зволоження поверхні чистою водою або розчином, що складається з 50 г карбамідної смоли, 1 г щавлевої кислоти, 1000 г води.

При знесмолювання поверхню деревини промивають розчинником – скипидаром, бензолом та ін Обессмолівать більш безпечно шляхом обробки (протирання) поверхні деревини гарячим 5%-ним розчином їдкого натру. Відбілювання (за винятком деревини дуба) виробляють 6-10%-ним розчином щавлевої кислоти, 15%-ний перекисом водню з додаванням 2%-ного розчину нашатирного спирту. Фарбування надає деревині необхідний зон або колір і застосовується також для імітації деревини малоцінних порід під деревину цінних порід. Наносять барвник при температурі розчину 40 – 50 С кілька разів до отримання потрібного кольору. Фарбування можна проводити також протравами, що представляють собою розчин хромпика – залізного купоросу, хлорного заліза, мідного купоросу (0,5-5%).

5.Матеріали для м’яких елементів меблів:

- пружини;

- настильні м-ли;

- покривні м-ли;

- личкувальні м-ли;

- стрічки і полотнища.

Найчастіше викор. пружини стискання: циліндричні, конічні або двоконусні

Бавовна і вовна, що застосовуються в матрацах – це відмінні природні терморегулятори, вони володіють оптимальною гігроскопічністю – вбирають надлишок вологи, при цьому не пересушуючи шкіру.

Кінське волосся – відмінний пружний гігроскопічний матеріал. Він має здатність вбирати вологу до 80 % від своєї ваги, при цьому майже не змінюючи своїх властивостей!

Натуральний латекс – ще більш м'який, еластичний наповнювач, більш комфортний. Володіє пружними властивостями, тому що є спіненим каучуком.

Поролон (наукова назва - м'який пінополіуретан, ППУ) сьогодні широко застосовується в меблевій промисловості для виробництва м'яких меблів, офісних стільців та крісел, у матрацному виробництві, а також в автомобільній, текстильній промисловості та ін.

Натуральна латексна піна – чудова альтернатива поролону, що завдяки своїй особливій пористій структурі володіє хорошою гігроскопічністю та анатомічною м’якою пружністю.

Волокна льону – справді унікальний матеріал, ще до кінця не розкритий людиною. Природні фенольні сполуки надають льону антибактерійних властивостей, а шари льону в матрацах мають охолоджуючий ефект

Личкувальні матеріали для виробництва меблів.

Личкування - це наклеювання на основу деталей і складальних одиниць шпону чи плівкових листових матеріалів з метою облагородження цих поверхонь і підвищення формостійкості деталей. В структурі виробництва меблів, стадії личкування передує підготовка основи і личкувального матеріалу для личкування. Личкують окремі деталі та щити для надання привабливого виду меблям виготовленим з деревини малоцінних порід.

Матеріали для личкування меблів повинні добре з’єднуватися з деревиною і міцно утримуватися на ній, мати високу адгезію, утворювати еластичне і стійке до впливу тепла, світла і вологи покриття. Личкувальні матеріали підбирають в залежності від призначення меблів, умов її експлуатації, а також міцності, кольору і текстури деревини.

Личкувальні матеріали:
- лущений і струганий шпон;

- синтетичний шпон (листовий матеріал, скл з цупкого паперу, просоченого синтетичною смолою, на поверхню нанос текстура цінної породи дерева);

- декоративна фанера;

- фанероплівка (шпон покритий ПВХ або ін. плівкою);

- синтетичні плівки;
- паперовошарові плівки;
- листове скло.

Металеві конструкційні меблеві матеріали.

Металеві матеріали:

- сталь і аплави з неї: нержавіюча сталь;

- сплави на основі алюмінію (дюралюміній);

- сплави на основі міді.
Використання:

- конструкційний матеріал (підв міцність, довговічність);

- дозволяє урізноманітнити дизайн виробів;

- забезп екологічну чистоту;

- у механ трансформації.

У виробництві меблів металеві матеріали застосовують у вигляді труб, прутів і кутової сталі, погонажних елементів з алюмінієвих сплавів (для несучого каркаса), пружин, толевих і шпалерних цвяхів, шурупів, болтів і фурнітури (ручок, петель та ін.).

Використовують метали і для виготовлення розкладок, шарнірних пристосувань для трансформованих меблів, фурнітури. Застосовують як чорні, так і кольорові метали, які для поліпшення зовнішнього вигляду і захисту від корозії піддають поліруванню, оксидуванню, анодуванню, нікелюванню, хромуванню та іншій обробці в залежності від їх природи і призначення.

Характеристика споживних властивостей меблів.

Для задоволення різних потреб споживачів меблі повинні мати комплекс споживних властивостей, таких як: функціональні, ергономічні, естетичні і за ступенем надійності.

Функціональні (властивості, які забезпечують відповідність виробу його призначенню).

Серед них найважливішими є: відповідність форми і розмірів конкретних меблевих виробів їх призначенню; широта функцій, які виконує кожен виріб; формостійкість окремих частин меблевого виробу, які знаходяться під навантаженням.

Ергономічні (відповідність фізіологічним,гігієнічним,психологічним особливостям людини). Властивості, які забезпечують належний рівень гігієнічності меблів, формують гігієнічність умов життєдіяльності і працездатності споживача при його взаємодії з виробом або середовищем. Для меблів це такі властивості:- хіміко-гігієнічних, які пов'язані з можливістю виділення у довкілля матеріалами, використаними у виробництві меблів, біологічно активних шкідливих речовин; - фізико-гігієнічних, які пов'язані із здатністю до забруднення, легкістю очищення та створенням певного мікроклімату.

Естетичні властивості меблів характеризують їх відповідність естетичним потребам людини. Естетичними властивостями меблів, як і переважної кількості інших ужиткових товарів, є цілісність композиції, раціональність форми, інформативність, досконалість виробничого виконання.

Надійність меблів найчастіше розуміють як властивість меблевих виробів виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників в заданих межах протягом необхідного проміжку часу. є комплексною характеристикою, складовими якої традиційно вважають довговічність, безвідмовність, ремонтопридатність, здатність до зберігання.

Вади і дефекти деревини

Відхилення від нормальної будови й пошкодження деревини, що погіршують її фізико-механічні властивості, прийнято називати дефектами.

Із великої кількості дефектів найрозповсюдженішими є: сучки, тріщини, вади будови деревини, вади форми стовбура, мех. пошкодження, деформації, грибкові ураження, хім. забарвлення, біологічні показники, сторонні включення, недоліки обробки.

Сучки – це основи гілок, що містяться в деревині стовбура. Їх поділяють за формою розрізу, взаємним розташуванням і положенням у сортименті, за ступенем зростання з деревиною та станом деревини. Сучки пору­шують однорідність її будови, а іноді й цілісність, ускладнюють механічну обробку.

Тріщини – це розриви деревини уздовж волокон, тріщини усихання – радіально направлені тріщини, які виникають у зрубаній деревині під дією внутрішніх напруг у процесі її висихання. Вони бувають торцевими і боковими. Відлупні тріщини – тріщини в ядрі, що проходять між річними шарами і значно витягнуті по довжині сортименту.

Тріщини порушують цілісність деревини, знижуючи показники її механічних властивостей. Під час опорядження деревини тріщини в більшості випадків шпаклюють.

Дефекти будови деревини – нахил волокон, завилькуватість, смоляні кишеньки та ін.

Нахил волокон – непаралельність волокон деревини у поздов­жній осі сортименту. Нахил волокон утворює механічну обробку деталей.

Завилькуватість – це звивисте або безладне розміщення волокон деревини. Завилькуватість створює красиву текстуру, але ускладнює стругання деревини.

Засмолена деревина погано обробляється і дуже погано склеюється.

Пошкодження комахами. Комахи пошкоджують переважно свіжозрубані лісоматеріали. А такі, як деревинники, деревогризи, заглиблюються в живу деревину. Сукупність ходів і отворів, зроб­лених у деревині комахами та їх личинками, називають червото­чиною.

Грибкові ураження. Деревина змінює свій колір і гине, коли в ній розвиваються гриби і бактерії. До основних грибкових уражень відносять: гнилість, пліснява, синява, почервоніння, побуріння тощо. Грибкові ураження змінюють колір і властивості деревини.