Гнуто-клеєні., з деревини, з металу, з пластмаси.

Матеріали, що застосовуються для виробництва меблів;

Матеріали, які використовують у виробництві меблів, поділяють за призначенням: для жорстких конструкцій; для м’яких елементів; облицювальні; оздоблювальні; меблева фурнітура; скло і дзеркала.

Для жорстких конструктивних елементів використовують дерев’яні, металеві і пластмасові матеріали.

Дерев’яні матеріали використовують у вигляді пиломатеріалів, дерев’яноструганих (ДСП) і дерев’яноволокнистих плит (ДВП), клеєві фанери. Дерев’яні пиломатеріали мають гарний зовнішній вигляд, достатньо міцні, але для обробки поверхні потребують доскональної підготовки, можуть коробитися і тріскатися при зміні вологості.

Клеєна фанера – матеріал, який одержують пресуванням непарної кількості листів шпону (3-13), змазаних синтетичним клеєм. Має високу міцність при невеликій товщині. Має гладку поверхню, легко фарбується і покривається лаком. Застосовують клеєну фанеру для виготовлення спинок і сидінь стільців, крісел, задніх стінок меблів.

Металеві матеріали використовуються у вигляді труб, прутів. Меблі з застосуванням металевих конструкційних матеріалів мають високу міцність, довговічністью.

Пластмаси використовують для жорстких конструктивних елементів. Пластмасові меблі міцні, легкі, гігієнічні.

Для м’яких елементів меблів використовують пружини, настилові і набивочні матеріали, оббивні матеріали, гнучкі основи.

 

 

5.Видовий асортимент матеріалів на основі деревини для виготовлення меблів

Основними матеріалами для виробництва меблів із деревини є пиломатеріали (пилопродукція, пиляна продукція) - вироби, отримані поздовжнім розпилюванням колод на частини та поздовжнім і поперечним розкроюванням утворених частин

Найпоширеніші види пиломатеріалів:

· брус - пиломатеріал, товщина та ширина якого понад 100 мм;

· брусок - пиломатеріал завтовшки до 100 мм, що має ширину не більшу за потрійну товщину;

· дошка - пиломатеріал, що має товщину до 100 мм, і ширину, що більша за потрійну товщину

· обапіл - пилопродукція, одержувана з бічної частини колоди, яка має одну пропиляну, а другу непропиляну або частково пропиляну поверхню.

За характером обробки розрізняють пиляний пиломатеріал, якщо його поверхні утворені пилами, і струганий, у якого принаймні одна частина чи обидві окрайки оброблені струганням чи фрезеруванням.

За якістю деревини пиломатеріали поділяють на сорти. Сортність визначається сукупністю вад деревини та дефектів обробки.

До прогресивних матеріалів відносять:

Фанера - цс листовий матеріал, склеєний з листів шпону, які розміщують так, щоб напрями волокон у суміжних листах були взаємно перпендикулярними.

Деревостружкові плити (ДСП) — це плитковий матеріал, виготовлений гарячим пресуванням маси із стружки деревини і полімерних смол.

Плити деревоволокнисті (ДВП) отримують формуванням з волокнистої маси, отриманої механічним подрібненням неділової деревини, соломи, льняної і конопляної костри мокрим способом на сітці формувальної машини і ущільненням при температурі 240°С

Клеєні дерев ’яні конструкції (КДК) виготовляють на спеціальному устаткуванні склеюванням невеликих дерев’яних заготовок у великорозмірні елементи за допомогою високоміцних та водостійких полімерних клеїв.

Плити столярні виготовляють у вигляді щитів з рейок (серединок), склеєних з обох сторін клеєною фанерою (сорочками). Якщо сорочки личковані струганим шпоном, то такі плити називаються личкувальними.

Плити меблеві (ПМ) - це рамки, личковані з обох боків клеєним шпоном або фанерою з заповненням внутрішнього простору деревною стружкою або смужками шпону, поставленими на ребро (їх називають коміркуватореберні).

 

 

6.Личкувальні матеріали для виробництва меблів.

Личкування - це наклеювання на основу деталей і складальних одиниць шпону чи плівкових листових матеріалів з метою облагородження цих поверхонь і підвищення формостійкості деталей. Матеріали: лущений шпон, струганий шпон, синтетичний шпон, фанероплівка, синтетичні плівки, паперовошаруваті пластики.

Лущений шпон отримують з попередньо проварених коротких частин стовбура дерев довжиною 1,2-1,5 м. Лущений шпон отримують на лущильних станках: колодам надають обертального руху і їх обстругує ніж, розміщений паралельно осі колоди; при обертанні ніж зрізає тонкий шар деревини - шпон. Лущений шпон виходить з лущильного станка у вигляді безперервної стрічки заданої товщини і ширини.

Струганий шпон отримують струганням пропарених брусків на спеціальних станках. Готові листи шпона висушують. Залежно від способу стругання і отриманої структури шпон є радіальний, піврадіальний, тангентальний, тангентально-торцьовий. Синтетичний шпон - це листовий матеріал, що складається з цупкого паперу, просоченого синтетичною смолою, доведеною до повної поліконденсації. На поверхню паперу нанесений літографським способом малюнок цінної породи деревини. Синтетичний шпон відрізняється гладкою поверхнею і жорсткістю.

Фанероплівка - це шпон, найчастіше покритий полівініл- хлоридною плівкою. Застосовується переважно для личкування кухонних меблів.

Полімерні плівки (найчастіше - полівінілхлоридні) різних кольорів з тисненим рисунком для личкування меблів застосовують досить широко (спинки ліжок, ніші шаф тощо).

Матеріали для личкування меблів повинні добре з’єднуватися з деревиною і міцно утримуватися на ній, мати високу адгезію, утворювати еластичне і стійке до впливу тепла, світла і вологи покриття. Личкувальні матеріали підбирають в залежності від призначення меблів, умов її експлуатації, а також міцності, кольору і текстури деревини.

 

 

7. Основні етапи виробництво меблів гнутих.

стадії: механічну обробку, гідротермічну обробку, гнуття і сушіння гнутих заготовок. Механічна обробка деревини перед гнуттям здійснюється аналогічно виготовленню чорнових меблевих заготовок, тобто розкрою дощок на заготовки.

Гідротермічна обробка деревини здійснюється для того, щоб надати деревині пластичності. Гідротермічна обробка деревини здійснюється проварюванням у гарячій воді або пропарюванням.Гнуття брускових деталей.

Гнутарно-сушильні верстати застееовують для гнуття брусків s великим радіусом кривизни (задніх ніжок стільців, царг, проніжок та ін.). Верстати цього типу можуть бути з одностороннім і двостороннім огріванням.

Висушені гнуті заготовки можна піддавати механічній обробці тільки після певної видержки (не менш як 48 год), що потрібно для зняття і вирівнювання внутрішніх напружень.

 

8.Основні етапи виробництво меблів плетених.

Сировина: різні частини таких рослин як верба, очерет, горіх, тростина, бамбук, ротанг. Найбільш міцним і надійним вважається ротанг, який являє собою пальма ротанга, поширену в субтропічному поясі і нагадує ліану.

При виготовленні плетених меблів в першу чергу створюється каркас. Каркас служить в якості основи, по якому буде вестися плетіння, тому йому надають форму, яку повинна матимуть майбутня мілину. В якості матеріалу для каркасної основи може бути використаний: метал, дерево або міцний пластик.

Після того як меблі були повністю сплетені її покривають захисним складом. В якості, якого виступає лак для дерева. За бажанням виробник може використовувати як прозорий лак (який підкреслить натуральну красу використовуваного матеріалу для плетіння), так і лаки з додавання барвників, завдяки яким меблі набуває певний колір (залежить від вибраного кольору барвника).

До перева г плетених меблів віднесять природність матеріалів, а так само легкість готових меблів. Плетені меблі переносять перепади температур і вплив вологи по-різному. Реакція на негативний вплив більшою мірою залежить від застосовуваного матеріалу, а так само від його обробки

 

Вимоги до якості меблів.

Встановлення якісних характеристик меблів дозволяє коротко охарактеризувати основні вимоги до сучасних меблів з функціонального, конструктивного, техніко-економічного і естетичного боку. Меблі повинні відповідати вимогам стандарту, технічній документації та зразку-еталону, затвердженим в установленому порядку. Максимальні відхилення від габаритних розмірів одиничних меблевих виробів і тих, що блокуються за довжиною та шириною, не повинні перевищувати вказаних у таблиці.

На якість меблів великий вплив мають показники якості вихідних матеріалів (деревини, пластиків, покривних і настильних і т.д.), обробки та складання, покриттів.

Показники якості вихідних матеріалів, обробки та збирання меблів. На ці показники впливають різні дефекти, які можна підрозділити на наступні групи: дефекти деревини та інших матеріалів, обробки і з'єднання окремих деталей і збірки, відхилення від лінійних розмірів, фанерування. Ці дефекти можуть бути на лицьових і нелицьових поверхнях. Вимоги до дефектів диференційовані в залежності від їх виду, розміру, кількості та місцезнаходження.