Провідникові та установочні вироби - загальні поняття

Коротке визначення:

Провідникові та установочні вироби - загальні поняття

Провідникові вироби - це сукупність матеріалів та виробів, які використовують для передачі та розподілу електричної енергії (кабелі, проводи, шнури).

Електричний кабель - виріб, який містить одну або більше ізольовану жилу, що міститься в металевій або неметалевий оболонці, зверху якої, залежно від умов прокладання та експлуатації, нанесено захисний покрив.

Електричний провід -виріб, який містить одну чи декілька скручених дротів або одну чи декілька ізольованих жил, які, залежно від умов прокладання та експлуатації можуть мати легку неметалеву обмотку.

Електричний шнур – провід з ізольованими жилами підвищенної гнучкості, який служить для з'єднання з рухомими пристроями.

Установочні вироб и - це провідникові вироби, які необхідні для з'єднання електроприладів з джерелом електроенергії, захисту від перевантаження і короткого замикання. Це - патронні, штепсельні, розетки і вилки.

 

 

Торгова і навчальна класифікація побутових електротоварів.

Торгова класифікація

1)Велика побутова техніка - пральні машини, сушильні машини, холодильники, морозильники, посудомийні машини, електроплити, електричні генератори, водонагрівачі.

2)Дрібна побутоватехніка – пилососи, тостери, кавоварки, кавомолки, кухонні комбайни, фени.

3 )Електричне приладдя – шнури живлення, з'єднувальні шнури, USB-шнури.

Навчальна класифікація: за призначенням

1)Провідникові та установочні вироби

2)Прилади для освітлення

3)Електронагрівальні прилади

4)Електропобутові машини і прилади

5)Прилади для одержання, встановлення або вимірювання струму і напруги

6)Електроприлади особистої гігієни

7)Машини та прилади для механізації господарських робіт

 

Класифікація меблів за різними ознаками.

За експлуатаційними ознаками – меблі для житлових приміщень (побутові), адміністративно-громадських приміщень і транспортних засобів (кухонні меблі, меблі для передпоклю, ванної кімнати, побутові, для заг кімнати, спальні, їдальні, кабінету, дитячі меблі).

За функціональними ознаками – меблі для сидіння, лежання, меблі-підставка, меблі-сховище і т. д. За конструктивно-технологічними ознаками – щитові, рамкові, секційні, розбірні і нерозбірні (корпусні меблі для зберігання, шафа, секретар, сервант, тумба, комод, стелаж, скриня, полиця, буфет).

За конструктивними ознаками – розбірні, вбудовані, нерозбірні, секційні, складні меблі, мебі що трансформуються, універсально-збірні меблі.

За характером виробництва – експериментальні (випускаються для випробувань та художньо-конструкторської оцінки), серійні (випускаються партіями) і масові (випускається у великій кількості і протягом тривалого часу).

 

Класифікація матеріалів для виготовлення меблів.

Меблі – це сукупність пересувних або вбудованих виробів для обстави житлових і громадських приміщень і різних місць перебування людини. Одним з основних матеріалів для виготовлення меблів є деревина. Основні породи деревини: сосна, модрина, смерека, ялина, дуб, бук, клен, верба.

Види меблів за технологією виготовлення та матеріалами:

Гнуті меблі виготовляють з деталей, отриманих шляхом гнуття в спеціальних шаблонах. Гнуті меблі мають високу стійкість до механічних пошкоджень, зручність у використанні, транспортуванн.

Плетені меблі виготовляють шляхом обплетення основи меблів вербовими прутами, стрічками із деревини і пластмас. Плетені меблі мають високі функціональні властивості, невелику масу, гарний зовнішній вигляд.

Вимоги до якості меблів.

Встановлення якісних характеристик меблів дозволяє коротко охарактеризувати основні вимоги до сучасних меблів з функціонального, конструктивного, техніко-економічного і естетичного боку. Меблі повинні відповідати вимогам стандарту, технічній документації та зразку-еталону, затвердженим в установленому порядку. Максимальні відхилення від габаритних розмірів одиничних меблевих виробів і тих, що блокуються за довжиною та шириною, не повинні перевищувати вказаних у таблиці.

На якість меблів великий вплив мають показники якості вихідних матеріалів (деревини, пластиків, покривних і настильних і т.д.), обробки та складання, покриттів.

Показники якості вихідних матеріалів, обробки та збирання меблів. На ці показники впливають різні дефекти, які можна підрозділити на наступні групи: дефекти деревини та інших матеріалів, обробки і з'єднання окремих деталей і збірки, відхилення від лінійних розмірів, фанерування. Ці дефекти можуть бути на лицьових і нелицьових поверхнях. Вимоги до дефектів диференційовані в залежності від їх виду, розміру, кількості та місцезнаходження.

 

ОСНОВНІ ЕТАПИ ВИРОБНИЦТВА МЕБЛІВ.

Виробництво меблыв складається з таких основних етапів:

1. Розкрій - розкрій дощок і плит на заготовки

2. Обробка чорнових заготовок - фрезерування та стругальне заготовок в розмір, підготовка до склеювання і облицювання, отримання об'ємних криволінійних і точених заготовок, підготовка шпону

3. Склеювання та облицювання заготовок - склеювання заготовок по ширині і товщині, склеювання плит, приклеювання розкладок, облицьовування шпоною, пластиками, зняття звисів

4. Повторна обробка чорнових склеєних і фанерованих заготовок - фрезерування, стругання і торцювання заготовок в розмір

5. Обробка чистових заготовок - формування шипів, вушок, отворів, профілів, зачистка поверхонь

6. Попередня збірка виробів - сколачивание та обтискання виробів, подстрагіваніе, подпіліваніе, подшліфовиваніе

7. Оздоблення - підготовка деревини, нанесення оздоблювальних матеріалів, сушка, облагороджування покриття

8. Остаточне складання - збірка, шліфування, обтиск виробів, обробка після складання.

 

ХІМІЧНИЙ СКЛАД ТА ВЛАСТИВОСТІ ДЕРЕВИНИ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ МЕБЛІВ. ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ.

Деревина складається з комплексу органічних речовин, у складу яких входить вуглець (49,5%), кисень (44,1%), водень (6,3%) і азот (0,1%). Крім органічних речовин, деревина містить мінеральні сполуки, які при згорянні дають 0,2-1,7% золи. Основні властивості деревини.

Фізичні властивості

Вологість – гігроскопічна (у стінках клітини), капілярна (у міжклітинному просторі).. За вмістом вологи деревина буває: мокра, свіжо зрубана, повітряно суха, кімнатно суха, абсолютно суха,нормальна.

Рівноважна вологість,.Точка насичення волокон,Усихання, Розбухання, Короблення, Теплопровідність.

Механічні властивості

Міцність - здатність чинити опір зовнішнім впливам. Міцність при розтягу, Міцність при вигині, Міцність при сколюванні.

Деревина має ряд недоліків:

· неоднорідність будови,

· гігроскопічність,

· займистість,

· здатність до загнивання.

Для усунення цих негативних якостей деревину обробляють антипіренами, антисептиками, просочують полімерами.

 

 

Деревина. Недоліки. Шляхи їх усунення.

Властивості деревини:

· Значна міцність при розтягуванні та стиску

· Незначна густина

· Технологічність при обробці

· Гарний зовнішній вигляд

Недоліки деревини:

· Неоднорідність(анізотропія) будови

· Гідроскопічність

· Займистість

· Здатність до гниття та ураження шкідниками

Шляхи усунення недоліків:

· антисептики підвищують гнилостійкість деревини,

· антипірени - вогнестійкість;

· виготовлення клеєних дерев’яних конструкцій зменшує чи повністю усуває усихання й короблення деревини, підвищує гнилостійкість, зменшує займистість;

· просочування полімерами зменшує гігроскопічність і водопоглинання, короблення, гниття, збільшує здатність до полірування, покращує зовнішній вигляд.

Вадами і дефектами вважають недоліки (хиби) окремих ділянок деревини, що знижують її якість та обмежують можливості її використання.

Вади поділяють на групи, види і різновиди.

Групи вад:

· сучки,

· тріщини,

· вади форми стовбура,

· вади будови деревини,

· хімічні забарвлення,

· грибні ураження,

· біологічні пошкодження,

· сторонні включення,

· механічні пошкодження,

· недоліки обробки.

Вади і дефекти деревини

Відхилення від нормальної будови й пошкодження деревини, що погіршують її фізико-механічні властивості, прийнято називати дефектами.

Із великої кількості дефектів найрозповсюдженішими є: сучки, тріщини, вади будови деревини, вади форми стовбура, мех. пошкодження, деформації, грибкові ураження, хім. забарвлення, біологічні показники, сторонні включення, недоліки обробки.

Сучки – це основи гілок, що містяться в деревині стовбура. Їх поділяють за формою розрізу, взаємним розташуванням і положенням у сортименті, за ступенем зростання з деревиною та станом деревини. Сучки пору­шують однорідність її будови, а іноді й цілісність, ускладнюють механічну обробку.

Тріщини – це розриви деревини уздовж волокон, тріщини усихання – радіально направлені тріщини, які виникають у зрубаній деревині під дією внутрішніх напруг у процесі її висихання. Вони бувають торцевими і боковими. Відлупні тріщини – тріщини в ядрі, що проходять між річними шарами і значно витягнуті по довжині сортименту.

Тріщини порушують цілісність деревини, знижуючи показники її механічних властивостей. Під час опорядження деревини тріщини в більшості випадків шпаклюють.

Дефекти будови деревини – нахил волокон, завилькуватість, смоляні кишеньки та ін.

Нахил волокон – непаралельність волокон деревини у поздов­жній осі сортименту. Нахил волокон утворює механічну обробку деталей.

Завилькуватість – це звивисте або безладне розміщення волокон деревини. Завилькуватість створює красиву текстуру, але ускладнює стругання деревини.

Засмолена деревина погано обробляється і дуже погано склеюється.

Пошкодження комахами. Комахи пошкоджують переважно свіжозрубані лісоматеріали. А такі, як деревинники, деревогризи, заглиблюються в живу деревину. Сукупність ходів і отворів, зроб­лених у деревині комахами та їх личинками, називають червото­чиною.

Грибкові ураження. Деревина змінює свій колір і гине, коли в ній розвиваються гриби і бактерії. До основних грибкових уражень відносять: гнилість, пліснява, синява, почервоніння, побуріння тощо. Грибкові ураження змінюють колір і властивості деревини.

Виробництво меблів гнутих

Технологічний процес гнуття значно складний і потребує спеціального устаткування. Проте при гнутті не тільки зберігається, а й підвищується міцність деталей. Весь процес обробки гнутих деталей такий же, як і прямолінійних.

Весь технологічний процес гнуття масивних брусків поділяється на такі стадії: механічну обробку, гідротермічну обробку, гнуття і сушіння гнутих заготовок.

Механічна обробка деревини перед гнуттям здійснюється аналогічно виготовленню чорнових меблевих заготовок, тобто розкрою дощок на заготовки. При цьому тільки слід врахувати, що в заготовках для гнуття не допускаються перерізані волокна, косошарість, а також сучки, в тому числі й ті, які зрослися з деревиною.

Якщо в деревині є сучки, то при гнутті деталей з одночасним пресуванням потрібен додатковий припуск на упресовування впоперек волокон: для сосни і ялини 30—35 %, для піхти 50, для модрини 20 і для берези 25 % порівняно з початковими розмірами заготовок.

Гідротермічна обробка деревини здійснюється для того, щоб надати деревині пластичності. Це дасть змогу без руйнування змінити форму деталі під дією зовнішніх сил і зберегти ЇЇ після припинення дії цих сил.

Найкращої пластичності досягає деревина внаслідок підігрівання її до температури 70 - 80 °С при вологості, близькій до точки насичення волокна (25—30 %). Це пояснюється тим, що частина речовин, які входять до складу клітин, переходить у колоїдний розчин, завдяки чому підвищується здатність деревини до деформування.

Гідротермічна обробка деревини здійснюється проварюванням у гарячій воді або пропарюванням.

Для пропарювання застосовують металеві камери циліндричної форми або бетонні пропарювальні камери, в яких можна створити атмосферу насиченої пари низького тиску (0,02—0,05 МПа), що відповідає температурі 102. 105 °С. Тривалість пропарювання деревини залежить від породи деревини, розмірів деталей в поперечному перерізі, початкової вологості і температури деревини, тиску пари в пропарювальному котлі.

Гнуття брускових деталей. Для гнуття брусків застосовують спеціальне устаткування двох типів: верстати з холодними формами і верстати з гарячими формами (гнутарно-сушильні).

На верстатах зхолодними формами знімний шаблон з прикріпленою до нього шиною надівається на вертикальний вал, якому надає руху електродвигун. Вільний кінець шини закріплюється. Підготовлений до гнуття брусок кладуть між шаблоном і шиною і закріплюють спеціальним рухомим упором. Після цього включають електродвигун, який повертає вал разом з шаблоном із швидкістю 50—60 град/с, згинаючи брусок разом з шиною. Щоб не допустити тріщин, розривів і складок, брусок у місці згину притискують спеціальним роликом силою 4—5 МПа на 10 мм ширини бруска. Процес гнуття закінчується кріпленням заднього кінця бруска разом з шиною до шаблона за допомогою скоби або іншого пристрою. Шаблон з вигнутим бруском і шиною знімавтьея з верстата і подається в сушарку, а на вертикальний вал верстата надівають новий шаблон, і процес гнуття повторюється.

Гнутарно-сушильні верстати застееовують для гнуття брусків s великим радіусом кривизни (задніх ніжок стільців, царг, проніжок та ін.). Верстати цього типу можуть бути з одностороннім і двостороннім огріванням.

У верстатах з одностороннім огріванням заготовки, підготовлені до гнуття, закладають між гарячими шаблоном і шиною. Після попереднього натягування шина вигинається і закріплюється на верстаті спеціальними пристроями. Вигнута заготовка залишається закріпленою на верстаті для висушування її до 15 %-ї вологості, тобто до закріплення наданої їй форми (на 90—180 хв). Для прискорення процесу гнуття заготовку знімають з гнутарно-сушильного верстата і досушують її до експлуатаційної вологості (8 ± 2 %) у звичайних сушильних камерах.

Гнутарно-сушильний верстат з двостороннім нагріванням — це гідравлічний або пневматичний прес з рядом вигнутих огрівних плит-шаблонів, між якими у спеціальних пристроях вигинають заготовки. В цих же верстатах заготовки висушують до експлуатаційної вологості. Якщо початкова вологість заготовок становила 10—15 %, то для дубових заготовок задніх ніжок стільця тривалість висушування становить 70—80 хв, для березових 75—85 хв. Висушені гнуті заготовки можна піддавати механічній обробці тільки після певної видержки (не менш як 48 год), що потрібно для зняття і вирівнювання внутрішніх напружень.

Класифікація меблів

За призначенням меблі класифікують на побутові, для громадських будівель і дитячі.

Побутові - це меблі для житлових приміщень, форма і конструкція яких визначається характером діяльності закладу, специфікоюфункціональних пристроїв.

Розміри, форми і конструкції дитячих меблів визначено зурахуванням вікових або зростових особливостей дітей.

Побутові меблі за призначенням поділяють на меблі для житлових кімнат, кухні і вітальні.

Меблі виготовляють з дерева, металу та пластмаси. Найпоширенішими є дерев'яні. У майбутньому питома вага дерев'яних меблівзалишиться високою, однак усе більше будуть використовуватися длявиготовлення меблів полімерні матеріали.

За способом виготовлення меблі бувають столярні, гнуті та плетені. Столярні меблі отримують шляхом столярної обробки. Деталітаких меблів мають прямокутну форму і прямокутне з'єднання. Гнуті меблі мають високу стійкість до механічних пошкоджень,зручність у використанні, транспортуванні та зберіганні, нешкідливість і гігієнічність.

За конструкцією розрізняють меблі нерозбірні, вбудовані, універсально-збірні, такі, що трансформуються, і секційні.

За комплектністю меблі випускають поштучні, у наборах і гарнітурах. Гарнітури - це комплекти меблів, які мають єдине архітектурно-художнє оформлення і призначені для умеблювання спальні, вітальні, дитячої кімнати, кабінету, коридору або кухні.

За функціональним призначенням розрізняють наступні види меблів.

Меблі для зберігання (корпусні), Основне призначення якої - зберігання і розміщення різних предметів. Виділяють наступні вироби даної меблів: Шафа, Шафи для одягу (сукні), білизни, посуду, книг; Шафа кухонний, Шафа-стіл кухонний, Шафа під мийку, Шафа з вітриною (вітрина), Шафа-перегородка,Комод,Тумба туалетна,Тумба, Секретер,Сервант-шафа, Скриня,Полку

Меблі для сидіння і лежаніяпредназначена для розміщення людини в положеннях сидячи і лежачи. Розрізняють такі предмети таких меблів:- Ліжко, Ліжко одинарна, Ліжко подвійна, Диван, Диван-ліжко, Кушетка - виріб з головним спинкою і підголівником або без них, призначений для лежання; Лава,Табурет, Банкетка,Стілець,Крісло, Крісло для відпочинку,Крісло-ліжко, Крісло-качалка.

Меблі для роботи та прийому їжі - вироби, призначені для прийому їжі, виконання різної роботи та встановлення предметів. До таких меблів відносять: Стіл,Стіл обідній,Стіл сервірувальний,Стіл письмовий, Стіл журнальний (преддіванний), Стіл туалетний

Меблі інша. До неї належать:

- Манеж дитячий - переносний огорожа для дітей ясельного віку;

- Вішалка - виріб, призначений для розміщення верхнього одягу і головних уборів.

Вимоги до маркування меблів

Вимоги до маркування меблів

1 Кожен виріб меблів повинен мати маркування, нанесене на етикетку.

2 Маркування повинне бути чітким, легко читатися, не змиватися і повинно містити таку інформацію:

- національний знак відповідності та ідентифікаційний номер уповноваженого органу згідно з державним реєстром таких органів;

- назву виробника та його місцезнаходження;

- товарний знак виробника;

- назву виробу;

- дату випуску;

- штамп ВТК чи гарантійний талон якості;

3 Маркування та оформлення супровідної документації повинно виконуватись державною мовою.

 

Вимоги до упакування меблів

Упаковка меблів залежить від виду меблів (вироби корпусних або м'яких меблів), способу постачання в торговельну мережу (у зібраному або розібраному стані), виду транспорту і дальності перевезення.

Вся знімна комплектна фурнітура виробів повинна бути упакована в коробку або пакет, покладена в один з шухляд або прикріплена до одного з елементів виробу.

При перевезенні меблів у зібраному вигляді не допускається упаковка одного виробу в інше, за винятком окремих випадків за погодженням сторін за умови забезпечення схоронності виробів (подібним чином, наприклад, можуть перевозитися стільці).

При перевезенні виробів двері і ящики повинні бути забезпечені від відкривання або висунення. Вироби повинні бути обгорнуті в пакувальний водонепроникний папір, гофрований картон або інші матеріали, що забезпечують їх збереження, і упаковані в тару жорсткої конструкції.

Дзеркала й скла повинні упаковуватися в окремі глухі ящики, маса яких не повинна перевищувати 80 кг (брутто).

Меблі розбірної конструкції упаковується в розібраному вигляді комплексним пакетом з прокладками з паперу між деталями. Деталі меблів повинні бути упаковані таким чином, щоб було неможливо їх зміщення та пошкодження.

До тари, в яку упаковується м'які меблі, повинен бути прикріплений зразок оббивного матеріалу.

 

Коротке визначення:

Провідникові та установочні вироби - загальні поняття

Провідникові вироби - це сукупність матеріалів та виробів, які використовують для передачі та розподілу електричної енергії (кабелі, проводи, шнури).

Електричний кабель - виріб, який містить одну або більше ізольовану жилу, що міститься в металевій або неметалевий оболонці, зверху якої, залежно від умов прокладання та експлуатації, нанесено захисний покрив.

Електричний провід -виріб, який містить одну чи декілька скручених дротів або одну чи декілька ізольованих жил, які, залежно від умов прокладання та експлуатації можуть мати легку неметалеву обмотку.

Електричний шнур – провід з ізольованими жилами підвищенної гнучкості, який служить для з'єднання з рухомими пристроями.

Установочні вироб и - це провідникові вироби, які необхідні для з'єднання електроприладів з джерелом електроенергії, захисту від перевантаження і короткого замикання. Це - патронні, штепсельні, розетки і вилки.