НІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

/. Словникова робота.

Еволюція - розвиток, процес постійних змін кого-небудь або чого-небудь.

2. Проблемне питання.

- Як відбувається еволюція образу головно­го героя?

(Від краси зовнішньої до потворності;

після чарівного перетворення до гармонії

зовнішньої і внутрішньої краси.)

3. Робота з текстом твору. Знайдіть у тек­сті відповіді на запитання та зачитайте їх.

- Знайдіть описання зовнішнього вигляду го­ловного героя на початку твору?

(Обличчя, кучері, губи, очі, статура.) ~ 3 якою квіткою неодноразово порівнюється Хлопчик?

(Нарцис.)

- Пригадайте давньогрецьку легенду про кра­сивого юнака Нарциса.

- Наведіть приклади ганебних вчинків Хлоп­чика?

(Ображає дітей і жебраків, знущається

з тварин, з неповагою ставиться

до прийомних батьків і рідної матері.)

- На яку потвору перетворився красень, зрік­шись рідної матері?

(З обличчям жаби та з лускою на тілі.)

- Знайдіть у тексті епізод усвідомлення геро­єм свого гріха. Яке важливе рішення при­йняв Хлопчик-зірка?

(Шукати матір і просити вибачення.)

- Чому за три роки блукань ніхто не поставився до нього добре, не пожалів його?

(Це був такий світ, який він створив у дні своєї великої гордині.)

- Коли краса повернулася до Хлопчика-зірки?

(Коли він визволив зайченя і віддав монети прокаженому.)

- Знайдіть описання зовнішнього вигляду Хлопчика-зірки в кінці твору.

(Краса повернулася, він побачив у своїх очах щось, чого там раніше не було.)

- Як правив Хлопчик-зірка, ставши королем?

(Він не терпів, коли хтось грубо ставився

до звірів чи птахів, навчав любові, доброті й

милосердю, бідним давав хліб та одяг, і всюди

тоді панували мир і достаток.)

4. Перегляд фрагмента кінофільму «Зу­стріч Хлопчика-зірки з матір'ю» в кінці каз­ки; висловлення своїх думок.

- Чи хвилювалися ви, переглядаючи цей фраг­мент фільму?

- Пригадайте вірші про маму.

- Я IV. Підбиття підсумків уроку.

Любов до матері допомогла Хлопчику-зірці зміни­тися, з жорстокого і злого він перетворився на мило­сердного і справедливого, пройшов шлях до справжньої краси - зовнішньої і внутршіньої - через страждання.

Розгляньте ілюстрації до казки. Як художник відтворив основний настрій епізодів твору?

Інтерактивна вправа «Мікрофон». Про-довжте речення.

- Читаючи казку, я замислився (-лася) над тим, що...

V. Домашнє завдання.

Напишіть лист-пораду Хлопчику-зірці.к треба ставитися до матері?

 

Початок творчості Оскара Уайльда

Оскар Уайльд народився 16 жовтня 1854 р. у Дубліні. Батько, старий Вільям Уайльд, був ві­домим лікарем, фахівцем із хірургії ока і вуха; за

медичні заслуги він отримав титул лорда. Вільям Уайльд — неординарна людина: він займався по­літикою, історією, видавав науковий журнал і за­снував лікарню для бідних, багато подорожував і описував свої подорожі, вивчав ірландський фольклор і писав про Свіфта і Беранже. Мати, Джейн Франциска Елджі, була відомою письмен­ницею (вона підписувалася псевдонімом «Спе-ранца» — Надія) і перекладачкою, збирачем ір­ландського фольклору і прихильницею жіночого рівноправ'я. Свій літературний дар Уайльд успад­кував не тільки від матери: вона була онучатою племінницею прозаїка Чарльза Роберта Метьюрі-на, автора відомого «Мельмота-мандрівника». Не­випадково наприкінці життя Уайльд візьме ім'я Себастьян Мельмот.

Оскар здобув чудову освіту. У 1864-1871 роках він навчається в одній із найкращих дублінських шкіл — Потроя Роял Скул. 1871 року він вступає до Трініті-коледж Дублінського університету, де виявляє здібності до вивчення класичних мов; ще через три роки стає студентом Оксфордського уні­верситету (коледж Магдаліни).

Оскар доходить висновку: «Того, що насправді потрібно знати, не навчить ніхто». Тому припи­няє відвідувати лекції, уважаючи за краще читати давньогрецьких письменників в оригіналі. Виклю­чення робить лише для лекцій популярних профе­сорів, видатних істориків і теоретиків мистецтва: Джона Рескіна, який оспівував у лекціях культуру Середньовіччя і попередників Рафаєля, і Волтера Пейтера, прихильника італійського Ренесансу. Ці дві особи сприяли формуванню естетичних смаків і поглядів О. Уайльда.

Для Уайльда-студента, який захоплювався літе­ратурою і мистецтвом Греції та Риму, пам'ятними виявилися дві поїздки. 1875 року він прибув до Італії, де відвідав Мілан, Турін, Флоренцію, Ве­рону, Венецію, Равенну, Рим. Після смерті батька (1876 року) Уайльд разом із професором Мехаффі, президентом Академії наук Ірландії, здійснив по­дорож до Греції. Жоден музей, жодна історична ви­значна пам'ятка не залишилися поза увагою.

1878 року О. Уайльд закінчив Оксфордський університет, отримавши ступінь бакалавра ми­стецтв. У цьому ж році за поему «Равенна» О. Уайльд отримав почесну премію Ньюдігейта. О. Уайльд ви­рішив не повертатися додому, до Ірландії. 1879 ро­ку він оселився в Лондоні. Там написав перші п'єси «Віра, або Нігілісти» (1880) і «Герцогиня Падуан-ська» (1883).

Поезія Оскара Уайльда

Захоплення драматургією, як показав подаль­ший творчий досвід О. Уайльда, було не випадко­вим, щоправда, «якнайкращий урожай» на цій ниві був зібраний літератором у 90-х роках.

Перша збірка віршів О. Уайльда «Поезії» поба­чила світ 1881 року. Збірка викликала суворі кри­тичні відгуки. Рецензент тижневика «Сетеді рев'ю» іронічно відмітив: «Вірші містера Уайльда нале­жать до тієї категорії, яка особливо лякає рецен­зентів: вони ні хороші, ні погані». Об'єктивнішим виявилося зауваження оксфордського професора-літературознавця Олівера Елтона: «Річ не в тім, що ці вірші бляклі,— а вони дійсно блякі; і не в тому, що вони позбавлені моральності,— а вони дійсно позбавлені моральності; і не в тому, що вони такі собі,— а вони дійсно такі собі. Річ у тому, що вони виходять переважно зовсім не від свого, так би мовити, творця, а від цілої низки відоміших і шанованіших авторів. По суті справи ці вірші — від Віль-яма Шекспіра, Філіпа Сидні, Джона Донна, лорда Байрона, Вільяма Моріса, Алджернона Суїнберна і від шести десятків інших поетів, чиї твори скла­дають список, який я тримаю в руці...» У наведеному уривку цінною є саме вказівка на літе­ратурні орієнтири О. Уайльда в ті часи.

Незважаючи на недоліки першої збірки поезій митця, за нею можна скласти уявлення про мотив, який надалі стане визначальним у творчості літе­ратора, а саме: критичне став­лення до сучасної дійсності. На противагу їй поет висуває рес­публіканські ідеї часів Кромве-ля, підносить до ідеалу фігуру Мільтона, а сам Кромвель ви­ступає у нього як безумовний захисник демократії. Дослід­ники поезії Уайльда особливу увагу акцентують на образності й барвистості мови віршів, що

навіть відобразилась у назвах творів і циклів (на­приклад, «Сад-Ероса», «Золоті квіти»). Ще одна художня особливість поезій — декоративність — згодом стане визначальною для інших творів пи­сьменника. Словесна образність у пейзажній ліри­ці О. Уайльда, наприклад у «Симфонії в жовтому», нагадує живопис імпресіоністів. Імпресіоністські мотиви в подальшій творчості літератора відігра­ватимуть неабияку роль.

Незважаючи на майже повний провал першої збірки поезій, О. Уайльд продовжує залишатися в епіцентрі кола шанувальників вишуканого сло­ва, дотепного каламбуру, незвичайного хаосу ду­мок. Він, незалежний і вільний, подорожує по Гре­ції, надовго зупиняється в Парижі, де знайомиться

з видатними поетами і митцями: В. Гюго, Е. Гон-куром, А. Доде, П. Бурже, Е. Золя, П. Верле-ном, Ст. Малларме, Е. Дега, Д. Пісарро. Звідти від'їжджає до Америки, де протягом 1882-1883 рр. читає найрізноманітнішим аудиторіям лекції про сучасне англійське мистецтво, зокрема про есте­тизм. У Америці він зустрічається з Г. Лонгфелло й У. Уїтменом.

Повернувшись до Ірландії, О. Уайльд читає лі­тературний курс у Дубліні. Тут він зустрів Констанс Ллойд, доньку дублінського адвоката. 1884 року тридцятирічний О. Уайльд одружується з Констанс Ллойд. Вона народила йому двох синів: у 1885 році Сиріла, а в 1886 — Вішана.

О. Уайльд пише рецен­зії для «Пелл Мелл Газет», «Драматік ревю» й інших ви­давництв (в одній зі своїх ста­тей «Нові романи» аналізує роман Ф. М. Достоєвського «Принижені й зганьблені»), а 1887 року стає редактором журналу «Жіночий світ». Але вже через два роки письмен­ник відмовляється від редагу­вання журналу й узагалі поли­шає журналістику.

Наприкінці 1880-х років Уайльд пише низку блискучих парадоксальних новел: «Злочин лорда Артура Севілья», «Кен-тервільський привид», «Зраз­ковий мільйонер», «Сфінкс без загадки» (всі в 1887), «Портрет містера В. III.» (1889). У нове­лі «Злочин лорда Артура Се­вілья» йдеться про те, що го­ловний герой впадає у відчай, дізнавшись від хіроманта, що йому доведеться скоїти вбив­ство. Артур закоханий і неза­баром повинен одружитися. Щоб не вчинити злочин після одруження і не при­нести нещастя улюбленій жінці, він вирішує при­скорити хід подій — убити кого-небудь до весілля. Але обрані жертви з різних причин не задовольня­ють його. Усе ж таки герой здійснює задумане — убиває хіроманта. «Кентервільський привид» є пародією на англійську готичну прозу. Привид не жахає мепіканців старовинного замку, а на­впаки —- боїться його нових господарів — прагма­тичних американців. Персонажі новели «Портрет містера В. ПІ.» обговорюють гіпотезу щодо роз­гадки таємниці ініціалів В. ПІ., які приховують ім'я Шекспіра. 1891 року новели й інші розпові­ді О. Уайльда були опубліковані в книзі «Злочин лорда Артура Севілья»

Казки Оскара Уайльда як вираження народного уявлення про добро і зло

Оскар Уайльд також звертається до жанру лі­тературної казки. 1888 року він публікує збірку «Щасливий принц», до якої увійшло п'ять творів: «Щасливий принц», «Соловей і троянда», «Егої­стичний велетень», «Вірний друг» і «Чудова раке­та», а 1891 року виходить друга книга казок «Гра­натовий будиночок». До неї увійшли чотири казки: «Молодий король», «День народження інфанта», «Рибак і його душа» і «Хлопчик-зірка».

Естетизм митця в його казках сповнений мо­ральності, основними проблемами є проблеми людських взаємин із затвердженням необхідності взаєморозуміння і чесності. Особливо гостро мо­ральні проблеми постають у казці «Вірний друг». Це твір, який генетично пов'язаний із казкою Г. К. Андерсена «Маленький Клаус і Великий Кла­ус», а також із казкою братів Грімм «Щасливий Ганс», але своєю проблематикою відрізняється від згаданих творів. Дружба між самовідданим Ма­леньким Гансом і заможним лицемірним Мірош­ником перетворюється на трагедію довірливої лю­дини, яка й гадки не має про зло, що панує навко­ло. Казковий, або краще сказати — фантастичний, колорит матиме і його єдиний роман «Портрет До-ріана Грея» — одна з вершин досягнень видатного англійського митця.