Функції політичної системи суспільства.

Функції політичних систем: стратегічна – вироблення політичного курсу держави, визначення цілей і завдань розвитку суспільства, забезпечення політичних рішень; організаційна – організація діяльності суспільства щодо виконання спільних завдань і програм; координаційна – координація окремих елементів суспільства; легітимізуюча – діяльність, спрямована -на узаконення політичної системи, на досягнення в її межах взаємної відповідності політичного життя, офіційної політики і правових норм; політико-соціалізуюча – залучення людини до політичної діяльності суспільства; артикуляційна – формування вимог щодо осіб, які виробляють політику; агрегаційна – узагальнення та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення; стабілізаційна – забезпечення стабільності та стійкості розвитку суспільної системи загалом; інтеграційна – забезпечення цілісності суспільства. Функціонування політичної системи зумовлене наявністю відносин з іншими політичними системами. Кожна політична система має свої ознаки й характеристики, форми і типи.

 

Походження і суть держави, основні її ознаки.

Держава є одним із найважливіших інститутів суспільства, центральним елементом його політичної системи. В її діяльності концентрується головний зміст політики. Політична наука дає різноманітні теорії походження держави: Теологічна теорія, в якій поява держави пояснюється Божою волею. Подібні погляди представлені в найдавніших релігіях і покликані освячувати існуючі порядки: оскільки влада від Бога, то вона має право на існування і є непорушною. Патріархальна теорія. Згідно з нею держава - це результат історичного розвитку сім’ї. Влада правителя є продовженням влади батька в сім’ї (патріарха), а відносини правителів і підданих нагадують сімейні стосунки, де молодші залежать від старших. Теорія суспільного договору трактує виникнення держави внаслідок угоди (договору) між людьми, які раніше перебували у природному, додержавному стані, а потім для того, щоб уникнути зайвих зіткнень і непорозумінь, надійно забезпечити свої основні права і свободи, вирішили створити державу. Психологічна теорія. Виникнення держави пояснюється особливими властивостями психіки людей. Йдеться, зокрема, про те, що вони за своїм складом поділяються на схильних до влади, здатних брати відповідальність не лише за себе, а й за інших, та тих, хто уникає відповідальності і схильний делегувати іншим певні права на управління суспільним життям. Теорія насильства. Її ідейною основою була модна тоді теорія соціального дарвінізму, якій притаманне зведення закономірностей розвитку суспільства до закономірностей біологічної революції і висунення принципів природного відбору, боротьби за виживання найбільш пристосованих чинників суспільства. Техніко-економічна теорія. Її представники стверджують, що держави виникають при переході від збирального типу господарювання до виробничого. Класова (марксистська) теорія. За цією теорією держава існувала не завжди. Вона є результатом історичного розвитку суспільства, його закономірної диференціації на класи під впливом розвитку продуктивних сил, який супроводжувався появою приватної власності. Держава має ряд ознак, які допомагають виявити її сутність: Органи державної влади - сукупність управлінсько-адміністративних структур, покликаних реалізувати рішення центральних і місцевих органів влади. Право. Держава функціонує в рамках встановленого права. Територія, що визначає кордони держави. Суверенітет - стан незалежності державної влади, який полягає в її праві та здатності самостійно, без втручання якоїсь іншої сили керувати своїм внутрішнім і зовнішнім життям. Монополія на легітимне застосування сили та фізичного примусу. Монопольне право на стягнення податків і зборів, необхідних для формування загальнонаціонального бюджету, утримання державного апарату. Обов’язковість членства в державі. Людина від народження отримує державне громадянство. Кожний громадянин має певні конституційні права і відповідні обов’язки відносно своєї держави. Наявність власної символіки (прапор, герб, гімн).

 

 

Форми і типи держави.

В межах різних науково-методологічних підходів політологи і правознавці здійснюють типологію держав. Формаційний підхід /Маркс, Енгельс, Ленін/, в якому головним критерієм виступають соціально-економічні ознаки /спосіб виробництва, тип виробничих відносин між класами/ - базис, який детермінує політичну надбудову /державу, право. Виокремлюють – рабовласницьку, феодальну, буржуазну, соціалістичну державу. У межах цивілізаційного підходу /О.Шпенглер, А.Тойнбі/ головними критеріями типологізації держав виступають – культурні, релігійні, національні, психологічні та геополітичні ознаки. І в залежності від них держави ототожнюються з осередками цивілізацій: єгипетської, китайської, західної, православної тощо. Правова держава - форма організації діяльності державної влади, за якої сама держава, всі соціальні спільноти, окремий індивід поважають закон, право і знаходяться в однаковому положенні щодо нього. Право є засобом взаємозв’язку індивіда, суспільства і держави. Головними відмінними ознаками правової держави є – 1/верховенство права і закону в усіх галузях життя; 2/гарантованість всього спектру прав особистості й можливість її вільного розвитку; 3/взаємна відповідальність держави в своїх діях перед законом і одне до одного; 4/реальний розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки, а також центральну і місцеву; 5/наявність розвинутого й самодіяльного громадянського суспільства. Соціальна держава є такою формою організації державної влади, якій притаманна постійне піклування про добробут громадян, утворення гідних умов існування, рівних можливостей реалізації їх талантів, здібностей, оцінки щодо ”слабких” членів суспільства, підтримки сприятливого середовища буття людей. Історії відомі такі історичні типи держав: рабовласницька держава - найдавніша держава, що виникла у 4-3 тисячолітті до н. е. в країнах Близького Сходу (Єгипет, Лівія, Вавилон. У цих державах існували різні форми правління: монархія, аристократія, демократична республіка; найтиповішою формою державного устрою була імперія, а політичні режими - авторитарний, деспотичний. Феодальні держави - виникають в Європі в 5-6 ст. н. е. на основі рабовласницьких держав, що потерпіли крах. Формами держави були ранньофеодальна монархія, представницька монархія; абсолютна монархія і феодальна міська республіка. Буржуазна держава - виникає у результаті революцій 17-18 ст. внаслідок впровадження капіталістичного способу виробництва. Формами такої держави були конституційна монархія, парламентарна та президентська республіки. Держава соціально-демократичної орієнтації — це перехідний тип держави, який існує в період переходу від буржуазного типу до соціальної демократії Кожна держава, як і будь-яке інше суспільне утворення, має бути певним чином організована, побудована, сформована, здійснення нею влади має відбуватися певними методами, способами. Форма держави - це спосіб організації політичної влади, сукупність його зовнішніх ознак. Форма державного устрою являє собою спосіб територіального устрою держави. Існують 3 форми держави: унітарна, федеративна і конфедеративний. Унітарна держава - це політично однорідна і неподільна організація. Всі адміністративні одиниці діють на основі єдиних норм і правил. Федерація як форма державного устрою являє собою форму вільного об'єднання окремих держав (суб'єктів федерації), кожне з яких володіє певною автономією і має особливі відносини з центральною владою. Конфедерація є постійним союзом самостійних держав, які тимчасово передають частину повноважень союзним органам для здійснення спільних цілей (у галузі оборони, транспорту, зв'язку).