ЗУ «Про туризм» як основний регулятор тур. відносин.

Введення в дію ЗУ “Про туризм”від 15 вересня 1995 р. відкрило нові перспективи для подальшої роботи щодо реформув. галузі туризму. Цей Закон визначає загальні правові, організ. виховні та соц.-економ. засади реаліз. держ. політики Укр. в галузі туризму. Метою Закону є створ. правової бази для становл. туризму як галуззі економіки та важл. засобу забезпеч. зайнятості насел., збільш. валютних надходжень, захист законних прав та інтересів туристів і суб’єктів тур. діяльн., визнач. їх обов’язків і відповідальності. Дія Закону пошир. на п-мства, установи, організ. незал. від форм власн., фіз. осіб, діяльн. яких пов’яз. з надан. тур. послуг, а також на громадян, які їх отримують. Важл. роль в реалізації рекр..-оздор. послуг займає курортна с-ма. ЗУ “Про курорти” від 5 жовтня 2000 р. визначає правові, організаційні, економ. та соц.. засади розв. курортів в Укр. та спрямований на забезпеч. викорис. з метою лікув. і оздоровл. людей прир. лікув. ресурсів, прир. територій курортів, які є надбанням народу, та їх охорони. Цей Закон визнач. заг. правові, організаційні, виховні та соц.-економ. засади реалізації держ. політики Укр. в галузі туризму. Метою Закону є створ. правової бази для становл. туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культ. розвитку громадян, забезпеч. зайнятості насел., збільш. валютних надходжень, захист законних прав та інтересів туристів і суб'єктів тур. діяльності, визначення їх обов'язків і відповідальності. Дія цього Закону пошир. на п-мства, установи, організації незал. від форм власн., фіз.. осіб, діяльн. яких пов'яз. з наданням тур. послуг, а також на громадян, які їх отримують. ЗУ «Про туризм» є спец. нормат.-правовим актом, який регул. віднос. в галузі туризму в цілому та віднос. використ. прир. рес. у цій сф. зокрема, а також встановл. засади раціон. використ. тур. ресурсів та регул. віднос., пов´яз. з організ. і здійсненням туризму на терит. Укр., про що прямо вказано у преамбулі Закону. ЗУ "Про туризм" став правовим підґрунтям для розробки цілого к-ксу галузевих нормат.-інструктивних докум., що регламентують конкретні аспекти тур. діяльності. ЗУ “Про туризм” визначає засади розв. туризму в Укр.. Склад. з 8 розділів і 37 статей.

Роль судової практики при регулюванні тур. відносин.

На підставі вивчення резуль­татів теоретичних досліджень науковців, аналізу чинного законодавства України та судової практики з’ясовано правову природу договору про надання тур. послуг, окреслено специфічні ознаки тур.послуги. Запропоновано визначення поняття предмету договору про на­дання тур. послуг. Тур. послуга має певні особливості. Загальні полож. про надання послуг, визначені у ЦК України та ЗУ «Про туризм», не в змозі забезпеч. належне правове регулювання надання тур. по­слуг через їх стрімкий розвиток та різноманітність. Усе це призвод. до суттєвих розбіжностей судової практики. Про актуальність теми дослідж. свідчить і неоднозначна судова практика щодо виріш. спорів, пов’язаних із відшкодуванням збитків за невиконання чи неналежне виконання договору про надання тур. послуг, розірванням та зміною змісту такого договору, підстав звільнення від відповідальності. Оскільки судові рішення, по-перше, адресовані конкретним сторонам договору, не торкаються аналогічних справ ін.. осіб в континентальній с-мі права, не відомі широкому загалу, по-друге, нерідко рішення ухвалюються занадто пізно, коли турист втрачає будь який інтерес до захисту своїх прав, обґрунтовується доцільність створ. в Україні постійно діючого комерційного арбітражного органу для врегулюв. спорів між суб’єктами тур. діяльності та туристами, як більш ефективного, профес. та швидкого засобу розв’яз. спорів. Доведена необхідність застосув. в законодавстві Укр. спец. колізійної прив’язки “право країни місця від’їзду туриста” яка оперативно та з урахув. ситуації й новітніх тенденцій в МПрП може вказати на той правопорядок, який має були належн. чином застос. до договірних зобов’язань в галузі МТВ з врахув. їх юрид. та фактичного зв’язку.

Форми та види туризму.

Для територ. організації та планув. туристського господарства важл. знач. має класифік. туризму, зміст якої полягає у виокремл. його класів, форм і видів за найрізноман. напрямами.

Поки що не існує чіткої загальноприйнятої класифікації. Це поясн. насамперед тим, що практично неможливо виділ. чисті форми і види сучасн.. туризму. Класиф. його за видами і формами дає можлив. розв'язати низку проблем щодо розв. і територ. організ. туристського господ., визнач. попит на окремі види тур. послуг і на цій підставі розробл. плани розв. матер.-технічної бази туризму. Туризм можна класифікувати за найрізноман. показниками: за метою, засобами пересув., характером, термінами і тривал. подорожі, засобами розміщ. тощо. У класифікації тур. подорожей і поділі їх на види виріш. значення має їхня мета. Щоправда, мандруючи, турист ставить перед собою не 1 мету. Втім, залежно від індивід. потреб, одна з них переважає. Форми і види туризму залежать від низки чинників:

o наявності й тривалості вільного часу; o віку, статі, стану здоров'я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей і їхнього матеріального добробуту;

o розмаїтості прир. умов і сезонності; o наявності певних зас. пересування.

З огляду на мету та умови можна виокремити форми і види туризму.

Залежно від виду туризм поділяють на:

o внутрішній або національний - подорожі у межах своєї країни;

o іноземний або міжнар. - подорожі поза межами країни.

Внутрішній туризм обслуговує переважно громадян своєї країни, іноземний - туристів із-за кордону. Для кожної країни здійснення тур. подорожей її громадян за кордон є пасивним туризмом, а приїзд іноземців - активним. Плануючи розвиток туристського господарства, зокрема, його матер.-технічної бази, не можна враховувати потреби тільки якогось одного виду туризму – іноз. або внутр.., попиту тільки іноз. туристів чи громадян своєї країни. Іноз. туризм перебуває під впливом політ. обставин. Напр., загострення відносин між державами може призвести до скорочення або навіть згортання тур. зв'язків. За таких умов, коли сповільнюється або скорочується обсяг іноз. туризму, внутр.. туризм є "амортизатором" для туристського господарства загалом. Розвитку внутр.. туризму не всі країни приділяють достатню увагу, проте його економ. знач. зростає. Хоча внутр.. туризм і не забезп. притоку іноз. валюти, але він пожвавлює економ. кон'юнктуру, сприяючи розв. тур. господарства.

У ЗУ "Про туризм" подається ін.. поділ. Зокрема, там зазначено, що туризм поділ. на іноземний, внутр.. та зарубіжний. До 1 належ. іноземці, котрі подорожують територією Укр., до 2 - особи, які подорож. в межах своєї країни, і до 3 групи належ. громадяни Укр., які подорож. за кордоном. Вважаємо цю класиф. (за напрямом здійснення тур. подорожі) недостатньою для законод. бази, хоча цілком виправданою з держ. точки зору, адже пріоритетним для Укр. залиш. іноз. (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходж. держ. бюджету та створ. додатк. робоч. місць.

За характером організації туризм поділяють на:

o плановий (організований); o самодіяльний (неорганізований).

Плановий туризм - це внутр.. туризм за маршрутами, розробленими і організов. відповідними тур. організаціями, з наданням певного к-ксу послуг (екскурс. обслуг., трансп. перевез., забезпеч. місцем прожив., харчув. тощо). В Укр. плановий туризм набув пошир. в 60-х роках XX ст. Через її терит. проходить майже 500 планованих тур. маршрутів.

Подорожі груп або окремих туристів, що здійсн. не за планом, передбаченим тур. організаціями і п-мствами, є самодіяльн. (неорганізованим) туризмом. Туристи самі вибирають і розробл. маршрути своїх подорожей. Самодіяльний туризм об'єднує на добровільних засадах аматорів пішох., лещетарських, вело сип., автомоб., гірських та ін.. походів різної кваліфікації. Відпоч. під час самодіяльних походів не обмеж. оздор. і відновл. сил, а спрямив. також на активне пізнання довкілля, охорону прир. середовища, вивч. пам'яток історії та к-ри, ознайомл. з минулим і сучасним місця подорожі. Самодіяльний туризм поєднує ф-ми краєзн. та екскурс. діяльн., сусп.. корисну працю за дорученням наук.-дослідних, природоохор. та ін.. організ., а також організ. і провед. тур. зборів і змагань, самодіяльну і техн. творчість, навчання тур. кадрів. Усі самодіяльні походи відбув. згідно з правилами провед. тур. спорт. походів.

За кількістю учасників виокремлюють:

o індивідуальний туризм; o груповий туризм.

Подорож окрем. сім'ї або 1 люд. за власн. планом - це індивід. туризм, подор. гр.. люд. - груповий. Деякі теоретики виділ. подор. окрем. сім'ї як сімейн. тур..

За термінами і тривалістю подорожей туризм поділяють на:

o короткочасний (туризм "вихідного дня"); o тривалий.

Короткочасний туризм передбач. перебув. людей у тур.й подорожі не більше 3 діб. Він є масовою ф-мою, тому що в нього втягнуто широкі прошарки насел.. Зростає знач. короткочасного туризму, особливо серед молоді. Короткочасний, але багатораз. відпоч. наприкінці тижня конкуруватиме з тривалим однораз.. При 5-денному робоч. тижні із заг. річного бюджету часу на відпоч. майже половина припад. на вихідні дні і тільки 15-20% - на відпустки або канікули. Решта вільного часу відводиться на щоденний відпоч. після робоч. дня. Потрібно також враховувати постійний чинник – трансп. доступність, виражену в часі.

Міське насел. все більше прагне до відпоч. на лоні природи. З огляду на важл. знач. організ. короткочасного відпоч., а також тенденцію до подальш. збільш. вільного часу у насел., особливу увагу слід звернути на створення зон позаміського короткочасного відпочинку.

За територіальною ознакою внутрішній туризм поділяють на:

o місцевий; o дальній.

Місцевий туризм передбачає організацію тур. подорожей у межах рідного краю, а дальній - поза його межами. За інтенсивністю туризм поділяють на:

o постійний; o сезонний:

- односезонний; - двосезонний.

Під постійним туризмом розум. рівномірне відвідув. туристських р-нів і насел. пунктів упродовж року, а під сезонним - у певний час року. Сезонний туризм поділяють на 1-сезонний і 2-сезонний. 1-сезонний пошир. у районах, які відвід. у певний час року, переважно влітку або взимку, а 2-сезонний х-ться тур. потоками і влітку, і взимку.

Залежно від мети подорожі туризм поділяють на:

o пізнавальний (екскурсійний) - відвідування та ознайомлення з пам'ятними місцями та пам'ятками культури, історії, природи;

o оздоровлювально-пізнавальний - поєднання цілей оздоровлення і пізнання;

o курортно-лікув.- пересування людей, зумовл. потребою поліпш. стан здоров'я;

o спортивний - участь у спортивних заходах; o вихідного дня - перебування кілька днів за межами міста, а також у спеціалізованих зонах відпочинку; o діловий - відвідування об'єктів за професійним інтересом; o релігійний; o зелений;

o аматорський - мисливство, рибальство тощо.

Курортно-лікув. туризм вваж. 1 із найстаріш. видів туризму, пошир. у кр. з вигідним географ. розташ. та сприяти. клімат. умовами, які мають бальнеолог. та клімат. літні й зимові курорти (в Укр., Росії, Італії, Франції, ФРН, Чехії, Словаччині, Австрії, Швейцарії, Болгарії, Угорщині, Румунії). Для організ. курортно-лікув. туризму важл. є цілющий клімат, лікув. джерела і грязі, мальовничі природні й садово-паркові ландшафти. Розв. курортно-лікув. туризму зумовлює появу великих і малих тур. центрів і навіть цілих к-ксів.

Відомими міжнар. курортами і місцями масов. відпоч. є Ялта (Укр.), Сочі (Росія), Капрі (Італія), Ніцца (Франція), Вісбаден (Німеччина), Карлові Вари (Чехія), Давос, Лозанна (Швейцарія), Інсбрук (Австрія), "Золоті піски" (Болгарія), район оз. Балатон (Угорщ.) та ін.

Перебування на курортах, окрім оздор., передбачає ознайомлення з визначн. пам'ятками історії й арх-ри цього району націон. традиціями місцевого населення тощо. Тому таких курортників слушно вважати туристами.

Спортивний туризм - це пересув. людей у вільний час, щоб займатися спортом.

Він має такі різновиди:

o пішохідний; o гірський; o водний (на плотах, байдарках);

o лещетарський; o гірськолижний; o велосипедний;

o автомобільний та ін.

В Укр. цей вид туризму є досить поширеним. Спортсмени-туристи для підвищ. своєї спорт. кваліфікації виконують встановлені нормативи. Тур. походи мають різні категорії складності, визнач. х-ром і к-стю прир. перепон, які має перебороти спортсмен-турист під час проходження маршруту, розробленого і затвердженого маршрутно-кваліфікаційними комісіями (МКК). Крім того, категорія складності визнач. тривалістю подорожі, протяжністю і складністю маршруту, а також ін.. специфічними чинниками.

Проходження тур. маршрутів від простих до найскладн. і накопичення досвіду організ. та провед. тур. подорожей передбач. виконання певних спорт. нормативів, що дають право одержати розряди і звання.

Активно розвив. цільові тур. поїздки на фестивалі м-цтв, виставки, свята, спорт. змагання, а також спільна робота та відпоч. молоді різних кр. у спорт. та оздор. таборах тощо. Такі заходи також сприяють розв. туризму. Для залуч. іноз. туристів у багатьох кр. приділ. увагу організ. різноман. видовищних заходів.

Діловий туризм виник порівняно недавно. Першими організов. тур. подорож. пізнав.-ділового х-ру були поїздки на міжнар. ярмарки і виставки. К-сть поїздок ділових людей збільш. з розшир. комерційних ринків і поступовим ослабленням митних обмежень, а також завдяки збільш. швидкості руху трансп. та зниженню трансп. витрат. Міжнар. виставки, ярмарки, аукціони, які відвідують мільйони туристів, - досить прогресивна форма спілкув..

Діловий туризм охоплює гр. людей, об'єднаних єдиною метою або фаховими інтересами. Це можуть бути бізнесмени, інженери, лікарі, педагоги, спеціалісти сільськ. господ., які здійсн. тур. подорожі за спец. програмами і маршрутами. Поняття "діловий туризм", за сформованою у міжнар. туризмі практикою, охоплює широке коло поїздок:

o ділові поїздки співробітників п-мств для переговорів, участі у виробничих нарадах, презентаціях, збутова діяльн. тощо; o поїздки на конгреси, конференції, виставки, ярмарки, біржі; o поїздки на спорт. змагання команд, гастролі; o поїздки офіц.. делегацій.

Діловий туризм відіграє значну роль у міжнар., внутрішньому й іноземному туризмі України, перспективи його розвитку - найсприятливіші. Частка ділового туризму в світі, за оцінками експертів ВТО, становить майже 20 %.

Це 1 із економічно найефективн. видів туризму в світі. Майже 50 % доходів авіакомпаній, 60 % доходів готелів складає обслуг. саме цієї катег. туристів.

Релігійний туризм - це подорожі, які мають на меті будь-які релігійні процедури, місії. Він є найстаріш. видом туризму. Сьогодні особливо помітне прагнення туризму і релігії до тісного співробітництва. У туризмі з реліг. метою можна виокремити такі види поїздок:

o паломництво, тобто відвідання святих місць, щоб вклонитись церковним реліквіям, святиням і взяти участь у відправленні релігійних обрядів;

o пізнавальні поїздки, мета яких ознайомлення з релігійними пам'ятками, історією релігії та релігійною культурою; o наукові поїздки - поїздки науковців, які вивчають різні релігії. Основними центрами реліг. туризму є Ватикан, Єрусалим та Мекка.

Останніми роками в Укр. активно розвив. сільський зелений туризм. Цей вид туризму, сприяючи розв. малого бізнесу в аграрних регіонах, дає можлив. міським мешканцям цікаво та змістовно відпоч. у сільських місцев., де вони знайомляться з нар. к-рою - піснями, танцями, кухнею, звичаями та обрядами. Характерно, що серед охочих відпоч. у селі є не тільки городяни з невеликими статками, а й заможні люди. Це поясн. не лише тим, що такий відпоч. дешевший, а й бажанням побути подалі від міського гамору, позбутися стресів, спричинених бурхлив. урбанізацією. Завдяки зелен. туризмові у мешканці міст мають здоровий відпоч. за доступн. цінами, селяни можлив. вигідно реалізувати безпосередньо на місці ч-ну виробл. продукції та розвивати власний бізнес.

Крім того, з урахув. реалій сучасн.. складної економ. ситуації в Укр., розв. сільськ. тур. не потреб. значн. капіталовкладень, оскільки передбач. використ. наявної ін.-ктури сільськ. насел. пунктів, помешкань сільськ. господарів.

Відпочинок у селі цікавий, якщо до нього долучаються екскурсійні маршрути, які розкривають джерела народної к-ри та м-цтва, літератури, укр. духовності. Це ознайомл. з численними центрами нар. художніх промислів, ткацтва, вишивки, гончарства, малярства, різьблення по дереву, лозоплетіння. Це і відвідання місць, пов'язаних з життям та творчістю видатних людей: Т. Шевченка - на Черкащині, М. Гоголя - на Полтавщині, Л. Українки - на Житомирщині та Волині, І. Франка - на Івано-Франківщині та Львівщині.

А перебув. у сім'ях сільських трударів дає можливість долуч. до нар. свят, ознайом. з етнограф. особливостями окремих регіонів. Спільно з господинею можна спробув. подоїти корову, під керівництвом господаря - підкувати коня, збирання врожаю і т. д..

Досвід розвин. країн, де зелений туризм успішно функціонує вже десятки років, свідчить про те, що для його розв. потрібно створити належну нормат.-правову базу, яка б сприяла залученню до цього процесу підприємливих людей. Такий підхід дасть можлив. виявити нар. умільців, спонукатиме їх до гараздовитого господарюв. на своїх садибах, створ. затишку та належн. рівня послуг. Враховуючи іноз. досвід розв. сільського зеленого туризму, в Укр. необхідно глибоко вивчати перспективи розвитку цієї молодої гілки туризму, виявляти території для її розвитку, розробляти відповідні рекомендації як для органів місцевого самоврядування, так і для громадян, які зацікавлені у цій діяльності.

Туризм також поділ. на активний і пасивний. Суть такого поділу - визначення видів пересув. та інтенсивності діяльн. людини під час подорожування.

Активні види тур. передбач. види відпоч. і подор., розваг, спорту (скелелаз., спорт. ігри, плавання на плотах по бурхливих річках, підводний туризм тощо), які потреб. значного фіз.. навантаж. і доступні не всім категоріям туристів.

Пасивні види туризму орієнтовані на спокійнішу і менш напружену щодо фіз.. навантаж. програму туру або туристської подорожі. Вони розрах. на людей, схильних до розміреного відпоч., пізнав. турів, що потребують менш напруженого циклу переміщень і фіз. навантажень. Це відпоч. на морських, гірських, водолікувальних курортах, оздоровлюв. тури.

Отже, класифікаційні с-ми туризму досить чіткі, стрункі й ґрунтовні. Втім, при порівнянні укр.. та закордонних класифікаційних систем виник. певні труднощі. Здебільшого це зумовлено диференціацією рекреац. ресурсів та різним соц..-економічним становищем країн. Тому до уваги брали специфіку виокремлення видів туризму стосовно Укр.. Окрім того, більшість укр..класифікацій застарілі й потребують суттєвого оновлення.