Чи вправі суд зі своєї ініціативи скасувати заходи забезпечення позову після набрання судовим рішенням законної сили?

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК, якщо у задоволенні по­зову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням за­конної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням су­дового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Зі змісту приведеної правової норми слідує, що суд вправі зі своєї ініціативи зазначити безпосередньо в рішенні суду про відмову в задоволенні позову або в ухвалі про закриття провадження у справі чи залишенні заяви без розгляду про скасування заходів забезпечення позову після набрання судовим рішенням законної сили.

Проте з моменту ухвалення рішення про відмову в задо­воленні позову і до набрання ним законної сили суд не вправі зі своєї ініціативи скасовувати вжиті заходи забез­печення позову (якщо про це не було зазначено в рішенні), а може розглянути питання про скасування вжитих заходів забезпечення позову після набрання ним чинності за зая­вою заінтересованої особи відповідно до дії принципів дис­позитивності та змагальності процесу.

 

15. Чи вправі суд зупинити виконання ухвали суду про забезпечення позову, наприклад, у зв'язку з її оскарженням?

Відповідно до частин 9 і 10 ст. 153 ЦПК ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно, оскарження такої ухвали не зупиняє її виконання.

Крім цього, ст. 367 ЦПК також передбачено ряд ви­падків, коли суд в обов'язковому порядку допускає негай­не виконання рішення суду.

У зв'язку з наведеним, не може бути зупинено виконан­ня ухвали про забезпечення позову, як і рішення суду, які звернуті до негайного виконання, незалежно від причин.

Негайне виконання зазначених вище судових рішень пе­редбачене імперативним приписом, яке не може бути змінене чи зупинене розсудом суді', що ухвалив таке судове рішення.

Відстрочка виконання ухвали суду про забезпечення позову за своєю юридичною природою рівнозначна зупи­ненню виконання судового рішення і тому з тих же мотивів не може бути судом застосована.

 

Які правові наслідки наступають у разі, якщо відповідач чи інші особи порушили встановлену судом заборону вчиняти певні дії і, незважаючи на таку заборону, прийняли відповідні рішення чи вчинили певні дії?

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК один з видів забезпе­чення позову є заборона вчиняти певні дії. Наприклад, суд може заборонити відповідачу проводити дії, направлені на реконструкцію чи перепланування приміщення до вирі­шення спору про це приміщення.

Ухвала про такі заходи забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 12 ст. 153 ЦПК особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність вста­новлену законом.

У разі, якщо до відповідача чи інших осіб була доведена ухвала суду і вони, незважаючи на таку заборону, вчинили певні дії, то для них можуть наступити такі правові наслідки:

1) з винної особи можуть бути стягнуті збитки, завдані невиконанням ухвали суду про забезпечення позову;

2) за позовом заінтересованих осіб суд може визнати не­законними чи недійсними дії чи рішення;

3) за умисне невиконання службовою особою ухвали суду про забезпечення позову або перешкоджання її вико­нанню наступає кримінальна відповідальність у відповід­ності до ст. 382 КК.

 

В якому випадку особа має право на відшкодування збитків завданих забезпеченням позову?

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЦПК у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття про­вадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням збитків.

Таким чином, підставою виникнення права на відшко­дування збитків є незаконні дії осіб, які просили про вжит­тя заходів забезпечення позову, завдані особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, саме фактом забезпе­чення позову, внаслідок чого особа позбавлена можливості користуватися, розпоряджатися своєю власністю, тобто при реальному виконанні ухвали суду.

Умови виникнення права на відшкодування збитків - це обставини, за наявності яких починають діяти підстави, тобто це є процесуальні судові акти, які містять в собі рішен­ня про:

1) скасування заходів забезпечення позову як в по­рядку апеляційного провадження, так і судом, який роз­глядає справу (ч. Зет. 154 ЦПК), незалежно від того чи буде рішення на користь особи, яка просила забезпечити позов чи ні;

2) набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову;

3) набрання законної сили ухвалою про закриття провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 ЦПК (незалежно від підстав, якою може бути й укладена мирова угода сторін);

4) набрання законної сили ухвалою про залишення заяви без розгляду з підстав, визначених ст. 207 ЦПК. Останні три умови діють незалежно від того, чи є в рішенні або ухвалі суду посилання на скасування вжитих заходів забезпечення позову, оскільки вжиті заходи забез­печення позову застосовуються до набрання судовим рішен­ням законної сили (імперативна норма - ч. 6 ст. 154 ЦПК).

ЦПК не вказує на те, що право на відшкодування збитків має лише відповідач, як це було зазначено в ст. 158 ЦПК 1963 р. Тому особою, щодо якої вжито заходів забезпечен­ня позову, може бути як учасник цивільної справи, так і особа, яка не бере участі у справі.

Для задоволення позову про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, слід виходити із загаль­них положень щодо відшкодування збитків як засобу за­хисту порушених прав (ст. 22 ЦК).

Відповідальність за збитки, завдані забезпеченням по­зову, потребують доказування за загальними правилами, визначеними нормами ЦПК про докази та доказування.

Стаття 155 ЦПК не передбачає можливості вирішити питання про відшкодування збитків, завданих забезпечен­ням позову, одночасно з постановленням зазначених вище ухвал чи рішення по суті спору. Тому цей спір розглядаєть­ся окремо в загальному порядку пред'явлення позову, де відповідачем є особа, за заявою якої вживались заходи за­безпечення позову.

 

18. Чи може суд одночасно з скасуванням заходів забезпечення позову вирішити питання про відшкодування збитків завданих забезпеченням позову?

Стаття 155 ЦПК не передбачає можливості вирішити питання про відшкодування збитків, завданих забезпечен­ням позову, одночасно з постановленням зазначених вище ухвал чи рішення по суті спору. Тому цей спір розглядаєть­ся окремо в загальному порядку пред'явлення позову, де відповідачем є особа, за заявою якої вживались заходи за­безпечення позову.

 

Якої стадії цивільного процесу можливе забезпечення позову?

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

20. Якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють? Чому?

Оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи. (п.6 ППВС «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»)

 

Який порядок заміни способу забезпечення позову за ініціативою відповідача?

Суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення позову розглядається судом у строки, встановлені частиною другою статті 153 цього Ко­дексу. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача погрібна згода позивача, за винятком випадку, визначеного частиною другою цієї статті.