Міжнародні економічні відносини»

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут національного та міжнародного права

Кафедра цивільного та господарського права і процесу

Сєрих О.В.

 

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

 

Навчально-методичний посібник

 

для студентів

Спеціальностей

Міжнародні економічні відносини»

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

 

Одеса

Сєрих О.В. Право інтелектуальної власності: навчально-методичний посібник для студентів спеціальностей 7. 03020301 «Міжнародні економічні відносини» і 8.03060104 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» Міжнародного гуманітарного університету. – Одеса, 2015. – 66 с.

 

 

Укладач к.ю.н. Сєрих О.В.

 

Рекомендовано до друку рішенням кафедри цивільного та господарського права і процесу

Міжнародного гуманітарного університету

Протокол № _ від__ ____ 2015 року

Рекомендовано до друку рішенням Вченої ради

Міжнародного гуманітарного університету

Протокол № від __ _____ 2015 року

 

© О.В. Сєрих, 2015

ЗМІСТ

 

	с
ВСТУП…………………………………………………………………………..
НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН КУРСУ……………………………………………….
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ………………………………………………………..
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ …….. ………………………...
ЗАВДАННЯ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ………………………………….
ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ ……………………………………………………....
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ ………………...
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА………………………………………......
ДОДАТКИ………………………………………………………………………

ВСТУП

 

Вивчення дисципліни «Інтелектуальна власність» студентами спеціальностей 7. 03020301 «Міжнародні економічні відносини» і 8.03060104 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» передбачає засвоєння навчального матеріалу з метою формування практичних навичок роботи студентів із спеціальною літературою, орієнтування їх на інтенсивну роботу, критичного осмислення здобутих знань і глибокого вивчення теоретичних і практичних проблем для підвищення якості професійної підготовки кадрів.

Навчально-методичний посібник дисципліни «Інтелектуальна власність» є складовою частиною навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст. Даний посібник визначає нормативний зміст навчання з дисципліни, встановлює обсяг та рівень засвоєння знань за видами навчальних занять та самостійної роботи згідно з вимогами освітньо-професійної програми підготовки спеціалістів і магістрів.

Мета вивчення дисципліни «Інтелектуальна власність» полягає у сформуванні у студентів теоретичного розуміння суті права інтелектуальної власності, вивченні та практичного застосування норм права.

Завдання дисципліни полягають у формуванні у студентів вмінь:

- освоєння основних правових положень інтелектуальної власності;

- роботи з нормативними актами з питань інтелектуальної власності, її порівняльно-правового аналізу та використання в практичній діяльності;

- застосовування набутих теоретичних знань у вирішенні практичних питань та конкретних професійних ситуацій у сфері інтелектуальної власності;

- ознайомлення з методологією одержання інформації про різні аспекти інтелектуальної власності.

У результаті вивчення дисципліни «Інтелектуальна власність» студент повинен:

знати:

- основні поняття з права інтелектуальної власності;

- чинне законодавство про інтелектуальну власність;

- об’єкти права інтелектуальної власності;

- особливості правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності

вміти:

· правильно тлумачити та застосовувати чинне національне законодавство та міжнародно-правові норми, які регламентують відносини у сфері інтелектуальної власності;

· проводити порівняльно-правовий аналіз міжнародно-правових актів та національного законодавства України з питань захисту права інтелектуальної власності;

· застосовувати теоретичні знання у вирішенні практичних питань та конкретних професійних ситуацій у сфері інтелектуальної власності.

Вивчення дисципліни передбачає такі етапи: ознайомлення з методичними вказівками і з'ясування обсягу вимог до студента при вивченні даної теми; вивчення матеріалу і конспектування основних положень та вимог нормативних документів; перевірка знань шляхом самостійних відповідей на контрольні питання; виконання тестових завдань, що наведені в методичних вказівках до дисципліни.

Тематичний план дисципліни складається з семи тем, які складають окремий самостійний блок дисципліни «Інтелектуальна власність».

Навчальний процес здійснюється в таких основних формах: лекційні, семінарські заняття, самостійна робота студента.

Лекція - основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу. Лекція є елементом курсу лекцій, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. Лекції проводяться у відповідно обладнаних приміщеннях - аудиторіях для однієї або більше академічних груп студентів.

Консультація - форма навчального заняття, при якій студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи студентів.

Обов'язковим елементом успішного засвоєння навчального матеріалу дисципліни є самостійна робота студентів з рекомендованою навчальною літературою з інтелектуальної власності та нормативно-правовим матеріалом.

Основними контрольними заходами, що застосовуються для студентів є: поточний контроль і підсумковий контроль.

Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи.

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або на окремих його завершених етапах. Підсумковий контроль включає семестровий контроль, який проводиться у формі семестрового заліку і модульного контролю.

Підсумковою формою контролю знань, отриманих у процесі вивчення дисципліни є залік.

Підсумковий контроль здійснюється також у формі модульного контролю після закінчення логічно завершеної частини лекційних та практичних занять з дисципліни і їх результати враховується при виставленні підсумкової оцінки.

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН КУРСУ

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
денна форма навчання	заочна форма навчання
Кількість кредитів – 3	Галузь знань 0302, Міжнародні відносини 0306, «Менеджмент і адміністрування»	Обов’язкова
Напрям підготовки (спеціальність) 7.03020301 «Міжнародні економічні відносини» 8.03060104 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»
Модулів – 2	-	Рік підготовки:
Змістових модулів – 2		20152016
Індивідуальне науково-дослідне завдання	Семестр
Загальна кількість годин – 120 Заочна форма навчання - 90		½
Лекції
Тижневих годин для денної форми навчання: самостійної роботи студента– 6	Освітньо-кваліфікаційний рівень: Спеціаліст Магістр		2/4
Практичні, семінарські
-	2/4
Лабораторні
-
Самостійна робота
Вид контролю: залік

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

Денна форма

Заочна форма

у тому числі

у тому числі

л

п

с

інд

с.р.

л

п

см

інд

с.р.

Змістовний модуль 1.

Тема 1. Інтелектуальна власність та її значення

-

Тема 2. Законодавство України про інтелектуальну власність

Тема3. Авторське право

-

Тема 4. Суміжні права

Разом за змістовний модуль 1.

-

Тема 5. Право промислової власності. Охорона прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки

-

Тема 6. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

-

Тема 7. Правова охорона інших об’єктів інтелектуальної власності

Разом за змістовний модуль 2.

-

Усього годин

-

 

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовний модуль 1.

Тема 1. Інтелектуальна власність та її значення

(2 год.) (самостійна робота - 14 год.)

Методичні вказівки

У процесі вивчення даної теми студент повинен знати, що інтелектуальна власність (скорочено «ІВ», англ. intellectual property) – у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях.

Слід звернути увагу на те, що поняття «інтелектуальна власність» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва і літератури.

Слід визначити право інтелектуальної власності як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом та іншими законами.

Для розуміння значення права інтелектуальної власності важливо уяснити, що право інтелектуальної власності як підгалузь цивільного права надає широкі можливості для охорони таких об’єктів інтелектуальної діяльності як твори науки, літератури і мистецтва, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, комерційні таємниці (ноу-хау), торговельні марки, зазначення походження товарів, комерційні найменування.

Право інтелектуальної власності є сумою тріади майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору тощо).

Необхідно визначити поняття права інтелектуальної власності в об’єктивному розумінні – як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у процесі створення і використання результатів інтелектуальної, творчої діяльності. В суб’єктивному розумінні – особисті немайнові та майнові права особи на результати інтелектуальної, творчої діяльності, визначені Цивільним кодексом та іншим законом.

Важливо знати, що право інтелектуальної власності є непорушним, ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Кваліфікуючими ознаками поняття інтелектуальна власність є: об’єктом інтелектуальної власності визнається лише такий результат творчої діяльності, який відповідає встановленим вимогам закону; надання результату інтелектуальної діяльності правової охорони відповідно до чинного законодавства; право інтелектуальної власності є абсолютним (виключним), обмежене певним строком.

Потрібно звернути увагу на те, що інтелектуальну власність за нормами європейського законодавства поділяють на авторське право і суміжні права та патентне право. Авторським правом регулюються відносини, які виникають в процесі створення та використання літературних, музичних і художніх творів, витворів кінематографії, наукових праць, серед яких необхідно виділити комп’ютерні програми та бази даних. Інститутом суміжних прав регулюються відносини, пов’язані зі створенням та використанням результатів творчої діяльності (наприклад, виконавська діяльність артистів, фонограми, відеограми тощо).

Патентне право – це сукупність правових норм, що виникають у зв’язку зі створенням та використанням об’єктів наукової-технічної творчості – раціоналізаторських пропозицій, промислових зразків, корисних моделей тощо. Промислова власність – збиральний термін, характерний для законодавства ряду країн і міжнародних угод.

Для кожного об’єкта інтелектуальної власності існують свої критерії охороноздатності, що визначені у відповідних законах України.

Особливу увагу слід звернути на те, що об’єктом права інтелектуальної власності може бути тільки той творчий результат, що відповідає вимогам чинного законодавства та одержав правову охорону. Поняття «результати інтелектуальної діяльності» охоплює ряд конкретних результатів: твори у галузі науки, літератури і мистецтва, об’єкти суміжних прав; виконання фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення, об’єкти промислової власності, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, селекційні досягнення, інформація, компонування інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, комерційні найменування, торговельні марки, географічне походження товарів та інші результати інтелектуальної діяльності, що можуть приносити користь людям.

Студент повинен пам’ятати, що суб'єктами права інтелектуальної власності е: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Характеризуючи особисті немайнові права, слід мати на увазі, що вони невіддільно пов’язані з тією людиною, яка створила твір. Особисті немайнові права зберігаються за автором твору все життя і не можуть бути продані іншим людям. Усі ці права належать людині з того моменту, коли створено твір чи винахід. Майнові права автора твору – це права на використання твору; а також право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові й особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності взаємозалежні і найтіснішим чином переплетені, утворюючи нерозривну єдність.

Питання до теми

Поняття інтелектуальної власності та її значення.

Поняття права інтелектуальної власності в об’єктивному та суб’єктивному значенні.

Система права інтелектуальної власності. Авторське право та суміжні права, право промислової власності та патентне право. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Правова охорона нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності.

Суб’єкти та об’єкти прав інтелектуальної власності.

Зміст суб’єктивних прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності.

Особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності.

Методичні вказівки

У процесі вивчення теми «Законодавство України про інтелектуальну власність» необхідно звернути увагу на те, що нормативно-правова база у сфері інтелектуальної власності постійно вдосконалюється і поповнюється новими нормативними документами. Студент повинен охарактеризувати основні законодавчі акти з питань інтелектуальної власності.

Важливо знати, що до основних нормативно-правових джерел відносяться: Конституція України; Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р., закони України, підзаконні нормативно-правові акти, що рулюють відносини у сфері інтелектуальної власності.

Характеризуючи ЦК України, необхідно мати на увазі, що книга четверта ЦК України «Право інтелектуальної власності» складається з 12 глав, що об’єднують 90 статей (ст. ст. 418-508), які умовно поділяються на чотири блоки. Перші три з них складають главу 35 «Загальні положення про право інтелектуальної власності» із 14 статей. У цій главі містяться норми, що в тій чи іншій мірі стосуються усіх видів права інтелектуальної власності (поняття, види прав інтелектуальної власності, об’єкти, суб’єкти, строки чинності, виникнення та здійснення прав інтелектуальної власності, їх захист тощо). Другий блок «Авторське право і суміжні права» складається з двох глав (36, 37), що містять 24 статті (16 – авторське право, 8 – суміжні права).

Третій блок «Патентне право» або, як його зараз називають, «Право промислової власності», складається з чотирьох глав: 1) глава 39 «Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок» – 12 статей; 2) глава 40 «Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми» – 10 статей; 3) глава 41 «Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію» – 4 статті; 4) глава 42 «Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин» – 4 статті.

Четвертий блок у спеціальній літературі називають «Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг». Він складається з трьох глав (43, 44, 45); глава 43 – «Право інтелектуальної власності на комерційне найменування» – 3 статті; глава 44 – «Право інтелектуальної власності на торговельну марку» – 9 статей; глава 45 – «Право інтелектуальної власності на географічне зазначення» – 4 статті.

Окремими є дві глави книги четвертої: глава 38 – «Право інтелектуальної власності на наукове відкриття» – 2 статті; глава 46 – «Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю» – 4 статті.

Серед законів як джерел права інтелектуальної власності потрібно виділити: Закон України «Про охорону прав на сорти рослин»; Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»; Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»; Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»; Закон України «Про племінне тваринництво»; Закон України «Про авторське право і суміжні права»; Закон України «Про видавничу справу»; Закон України «Про телебачення і радіомовлення»; Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»; Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем».

Особливу увагу необхідно приділити міжнародним актам, як:Бернська конвенція по охороні літературних та художніх творів (1886 p.); Всесвітня (Женевська) конвенція по авторському праву (1952 р.); Римська конвенція по охороні прав артистів-виконавців, виготовлювачів фонограм, а також виробників організацій мовлення (1961p.); Стокгольмська конвенція про створення всесвітньої організації інтелектуальної власності (1967 p.); Женевська конвенція по охороні інтересів виготовлювачів фонограм (1971 p.).

Питання до теми

Джерела права інтелектуальної власності та їх види.

Національне законодавство про правову охорону результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

Конституція України як основа законодавства України про інтелектуальну власність.

Цивільний кодекс України як джерело регулювання права інтелектуальної власності.

Закон України “Про авторське право та суміжні права” та інші нормативно-правові акти у сфері регулювання відносин, пов’язаних з охороною прав авторів, виконавців, виробників фоно- та відеограм, організацій ефірного мовлення.

Джерела патентного права України.

Національне законодавство про правову охорону селекційних досягнень, компонувань інтегральних мікросхем, раціоналізаторських пропозицій.

Нормативно-правові акти, що регулюють торговельну мару, комерційні (фірмові) найменування та географічні зазначення.

Міжнародно-правова охорона результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

Тема3. Авторське право (2 год.) (самостійна робота - 14 год.)

Методичні вказівки

При вивченні даної теми студент, перш за все, повинен дати визначення поняття «авторське право», яке формулюється в об’єктивному і суб’єктивному розумінні. В об’єктивному розумінні авторське право слід визначити як це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслі­док створення і використання творів науки, літератури та мистецтва. У суб’єктивному розумінні авторське право - це сукуп­ність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв’язку зі створенням і використанням твору літератури, науки і мистецтва.

Окрему увагу слід звернути на види об’єктів авторського права. Студент повинен знати, що відповідно до ЦК України (ст. 433), Закону України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 8) об’єктами авторського права є:

а) літературні та художні твори, зокрема:

романи, поеми, статті та інші письмові твори;

лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші сценічні твори;

твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

фотографічні твори;

твори ужиткового мистецтва;

ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів (похідні твори);

збірники творів, інші складені твори, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної власності;

б) комп’ютерні програми;

в) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

г) інші твори.

Важливо охарактеризувати суб’єктів авторського права, до яких відносяться: автори творів; спадкоємці й інші правонаступники; організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.

Крім цього, слід мати на увазі, що авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів мистецтва тощо.

Варто знати, що поряд з фізичними особами, власниками авторських прав можуть бути юридичні особи, що придбали окремі авторські повноваження за договором з автором чи одержали їх за заповітом або в інших випадках.

При розгляді питання суб’єктів авторського права слід пам’ятати, що суб’єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Спадкування авторських прав здійснюється або за законом, або за заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки громадяни, що є законними спадкоємцями. При спадкуванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину.

Суб’єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.

Питання до теми

Поняття авторського права. Принципи та значення авторського права.

Об’єкти авторського права.

Суб’єкти авторського права. Автор та його правонаступники. Юридичні особи як суб’єкти авторського права. Роботодавець як суб’єкт авторського права. Співавторство та його види.

Загальна характеристика прав авторів. Особисті немайнові права. Майнові права автора. Строки чинності авторських прав. Наслідки припинення чинності авторських майнових прав. Обмеження авторських майнових прав.

 

Методичні вказівки

У процесі вивчення даної теми студент має звернути увагу на визначення суміжних прав. Суміжні права - це права, що належать виконавцям, виробникам фонограм, виробникам відеограм, спадкоємцям цих суб'єктів та особам, яким на законних підставах передано суміжні майнові права, а також організаціям мовлення та їх правонаступникам.

Варто зрозуміти, що суміжні права відрізняються від авторського права тим, що вони належать власникам, які вважаються посередниками при виготовленні, записі та поширенні творів.

Необхідно звернути увагу на те, що виникнення і здійснення суміжних прав також не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм, виробники відеограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери Р у колі: ®, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми.

Розглядаючи суміжні права, необхідно уяснити, що відповідно до ЦК України (ст. 449), Закону України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 35) об’єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об’єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення.

Потрібно охарактеризувати зазначені об’єкти суміжних прав. Виконання – це представлення творів, фонограм, відеограм, виконань шляхом гри, декламації, співу, танцю в живому виконанні або за допомогою технічних засобів (телерадіомовлення, кабельного телебачення та інших технічних засобів), а також показ кадрів аудіовізуального твору в їх послідовності (із супроводом або без супроводу звуком). Фонограма – це будь-який виключно звуковий запис виконань або інших звуків. Відеограма – це відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання або будь-яких рухомих зображень, крім зображень у| вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Програма (передача) організації мовлення – програма (передача), створена самою організацією мовлення, а також на її замовлення і за рахунок її коштів іншою організацією.

Важливо пам’ятати, що охорона суміжних прав здійснюється без шкоди охороні творів авторським правом.

 

Питання до теми

Поняття та види суміжних прав.

Виникнення і здійснення суміжних прав.

Зміст та межі суб’єктивних суміжних прав.

Умови охорони суміжних прав.

Об’єкти суміжних прав. Суб’єкти суміжних прав.

Змістовний модуль 2.

Методичні вказівки

При вивченні даної теми студентам слід звернути увагу на визначення поняття «право промислової власності». Право промислової власності - це сукупність норм, що регулюють майнові та особисті немайнові відносини, які виникають у процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості, у зв’язку з використання цих об'єктів та захистом прав авторів і патентовласників.

Потрібно звернути увагу на те, що до джерел права промислової власності належить Конституція України (статті 41, 54), ЦК України (глава 39), закони України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг", "Про охорону прав на сорти рослин", міжнародні угоди, до яких приєдналася Україна - Паризька конвенція про охорону промислової власності (1883 р.), Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків та інші.

При розглядіоб’єктів права інтелектуальної власності, слід визначити, що винахід (корисна модель) – це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Винахід (корисна модель) може бути секретним, якщо містить інформацію, віднесену до державної таємниці. Якщо винахід (корисна модель) створений працівником у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи за дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором не передбачено інше, або з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, то він вважається службовим винаходом (корисною моделлю).

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в ст. 6 п. 2 визначає об’єкти винаходу. Ними можуть бути: 1) продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо); до поняття «продукт» можна віднести: пристрій, речовину, штам мікроорганізму або культуру клітин; 2) спосіб – це, по суті, технологія, тобто послідовність дій; 3) застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.

Потрібно визначити поняття корисної моделі. Корисна модель – це конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоздатності, тобто є новим і промислово придатним.

Об’єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою, що має характеризуватися явно вираженими просторовими формами. Така форма має характеризуватися не лише наявністю елементів і зв’язків між ними, але й формою виконання цих елементів, їх певним взаємним розташуванням. Корисна модель може стосуватися лише пристрою.

Від корисної моделі відрізняється п ромисловий зразок – це форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу. Об’єктом промислового зразка може бути:

– форма (зовнішній контур, вид промислового виробу);

– малюнок (зображення, контур на площині, який виконується за допомогою контурних ліній, штрихів, світлотіньових плям в одному або декількох кольорах переважно на папері, тканині та інших матеріалах);

– розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначення для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Щодо правової охорони цих об’єктів, слід вказати, що право на винахід, корисну модель і промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

Для оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки необхідно подати відповідним чином оформлену заявку в Державний департамент інтелектуальної власності (далі – Установа). Право на подання заявки, насамперед, має автор. У встановловлених законом випадках це право має роботодавець.

Питання до теми

Поняття промислової власності.

Винахід, корисна модель, промисловий зразок як об’єкти цивільних прав.

Суб’єкти права промислової власності.

Правова охорона промислової власності.

Патентування винаходів, корисних моделей та промислових зразків в Україні.

Патент та його функції. Порушення патентних прав. Відповідальність за порушення прав володільця патенту.

Методичні вказівки

При розгляді даної теми особливу увагу слід звернути на те, що поряд з творами літератури, науки і мистецтва та результатами технічної творчості, правом інтелектуальної власності регулюються відносини у сфері використання та охорони спеціальних символів, що застосовуються товаровиробниками для індивідуалізації себе та результатів своєї діяльності. Правова охорона цієї групи спеціальних позначень забезпечується інститутом засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

Необхідно знати, що інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг охоплює правову охорону трьох об'єктів інтелектуальної власності: комерційних найменувань, торговельних марок та географічних зазначень.

Студент повинен визначити поняття цих об’єктів права інтелектуальної власності та охарактеризувати кожен із них. Комерційне найменування являє собою оригінальне позначення юридичної особи, що займається підприємництвом, яке дозволяє індивідуалізувати її серед інших осіб та не вводить в оману споживачів щодо справжнього характеру діяльності особи.

Під торговельною маркою розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Слід звернути на увагу на те, що торговельною маркою відповідно до ст. 492 ЦК України визнається будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Торговельною маркою (знаком для товарів і послуг) може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.

Географічне зазначення – це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора (наприклад, зазначення «Switzerland» («Швейцарія») або «Swiss» («швейцарський»).

При цьому слід враховувати, якщо комерційне найменування слугує засобом індивідуалізації суб'єкта - юридичної особи - підприємця, то торговельна марка та географічне зазначення застосовуються для ідентифікації виготовленої продукції чи наданих послуг.

Питання до теми

Поняття, система засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, її співвідношення з авторським та патентним правом. Особливості прав на засоби індивідуалізації.

Поняття та особливості охорони комерційних (фірмових) найменувань. Суб’єкти прав на комерційні найменування. Зміст суб’єктивних прав на комерційне найменування.

Поняття та види торговельних марок. Функції торговельних марок. Поняття географічного зазначення. Зазначення походження товару та його види. Зміст суб’єктивних прав на географічне зазначення.

Правова охорона інших засобів індивідуалізації (доменних імен та комерційних позначень).

 

Тема 7. Правова охорона інших об’єктів інтелектуальної власності (2 год.) (самостійна робота - 16 год.)

 

Методичні вказівки

Розгляд даної теми слід розпочати із з’ясування того, що до нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності відносять наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції, права на сорт рослин та породи тварин, інтегральна мікросхема, комерційна таємниця.

Необхідно знати, що відкриттям визнається встанов