Основні труднощі адаптації до навчання в школі та шляхи їх розв’язання

Однією з проблем, що найчастіше виникають під час переходу від дошкільної ланки до початкової, є складність адаптації учнів перших класів. Перехід від дошкільного віку до школярства потребує опанування дитиною нового способу життєдіяльності. Успішна адаптація до початкової школи є необхідною умовою розвитку кожної дитини, особистості, її індивідуальності, продуктивної активної діяльності, творчості. Розглянемо суб'єктивні та об'єктивні показники адаптації. Об'єктивні — це адекватна поведінка та успішне навчання кожного учня. Суб'єктивні — самореалізація, задоволеність собою, що проявляється у внутрішньому й емоційному комфорті.

Основні причини труднощів під час адаптації:

1. Психологічні особливості:слабкий тип нервової системи;підвищена сенситивність;збудження нервових процесів.

2. Особливості розвитку:несформованість емоційно-вольової сфери;слабка саморегуляція поведінки.
3. Хибні методи виховання в сім'ях:виховання типу «кумир в сім'ї»;батьківська вседозволеність.
4. Недосконала організація навчально-виховного процесу.

Ознаки дезадаптації: труднощі у навчанні, стійка неуспішність; порушення взаємин з однолітками, батьками, вчителем; небажання відвідувати школу; соматичні прояви (головний біль, порушення сну, апетиту, біль у животі); пригнічений настрій, підвищена втомлюваність, глибокий спад працездатності наприкінці дня, тижня; підвищена тривожність, плаксивість, невміння будувати стосунки з дорослими, дітьми; відставання у навчанні; емоційні порушення; прояви дефіциту уваги, неготовність до тривалого спілкування.

Шляхи розв’язання:

Формуванню довільності сприяє участь дитини у сюжетно - рольових іграх, образотворчій діяльності, конструюванні, аплікаційній діяльності тощо. Для прийняття навчальної задачі потрібна система занять -сюжетно-рольових ігор.

Уміння рішати прямі і непрямі задачі залежить від здатності встати на позицію іншого, яка формується у спілкуванні з іншими дітьми через систему занять - ігор з правилами.

Треба учити "бачити" інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу при розгляданні однієї ж і тієї ж ситуації, допомогти дитині стати на позицію учителя, мами, вихователя. Тут можуть допомогти режисерські ігри.Не треба штучно знижувати самооцінку дитини!!!

Тут можуть допомогти режисерські ігри. Емоційний стан вчителя впливає на емоційний стан дитини на уроці. Авторитарний стиль вчителя викликає стан тривоги в учня. Дозволяти учням помилятися, бо вони ще вчаться!!! Ставитися до помилок спокійно. Створювати ситуацію успіху на уроці. Враховувати:

- Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.

- Зменшити робоче навантаження дитини.

- Поділяти роботу на більш короткі, але більш часті періоди.

- Використовувати фізкультхвилинки.

- Бути драматичним, експресивним педагогом.

- Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.

- Посадити дитину під час занять поруч з дорослим.

- Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, поглажування).

- Домовлятися з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.

- Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.

- Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.

- Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.

- Надавати дитині можливість вибору.

Причини неуспішності дітей молодшого шкільного віку

До основних причин неуспішності психологи відносять, по-перше, різного роду недоліки пізнавальної діяльності, по-друге, недоліки в розвитку мотиваційної сфери дітей.

У першому випадку утруднення в навчанні виявляються в тому, що школяр погано розуміє викладений матеріал, не здатний якісно його засвоїти, не вміє на необхідному рівні здійснювати навчальні дії. Серед конкретних психологічних причин, що відносяться до першої групи негативних факторів, виділяються наступні: несформованість прийомів навчальної діяльності; недостатній розвиток психічних процесів (головним чином - розумової сфери).

Дитина, що прийшла до школи, і зіткнулась з необхідністю виконувати нову для себе навчальну діяльність, не завжди здатна самостійно знайти правильні прийоми роботи. Будь-яка дія, яка належить освоїти в школі, може бути виконано різними способами, але не всі ці способи ефективні. Якщо не навчати дитину навичкам навчальної роботи, то вона може самостійно вибрати не самий правильний і успішний спосіб письма, рахунку, заучування і т.д. До таких малоефективним способів відноситься механічне (без логічного осмислення) заучування матеріалу, поспішне виконання вправ без попереднього засвоєння необхідних правил і т. п. Відносна легкість навчального матеріалу на початкових етапах шкільного навчання дозволяє на перших порах користуватися неефективними способами роботи без помітного відставання. При відсутності належного контролю за способами навчальної роботи відбувається закріплення нераціональних прийомів діяльності, що в міру ускладнення матеріалу неминуче призводить до ускладнень в його освоєнні. Психологічно обгрунтовані методи початкового навчання передбачають не тільки викладання школярам певних знань і умінь, а й формування власне навчальної діяльності. При явному недосконалість прийомів навчальної роботи доцільні корекційні заняття з допомогою шкільного психолога.

Недоліки психічних процесів, що лежать в основі неуспішності, далеко не завжди пов'язані з низьким рівнем інтелекту. Найчастіше вони виступають проявом недостатньої готовності до шкільного навчання, коли дитина протягом життя до школи не пройшла певний шлях розумового розвитку, не оволоділа необхідними інтелектуальними навичками й уміннями.

Навчання в школі вимагає від дитини вміння абстрагувати й узагальнювати. Якщо ж його мислення переважно наочне, конкретне, то виникають типові труднощі. Дитина не може відвернутися від значення слова і зосередитися на тих його властивості, які характеризують його як частину мови; їй важко знайти загальне поняття, що об'єднує кілька приватних понять; при вивченні математики виникають труднощі в підведенні завдання під загальний вигляд. Дитина не може виділити суттєві ознаки предметів і явищ, плутає їх з несуттєвими і тому не може правильно засвоїти поняття. Ще одна характерна особливість дитячого мислення - нездатність одночасно оперувати всіма умовами, необхідними для вирішення, одночасно виконати всі необхідні дії, розглянути проблемну ситуацію з різних сторін. Всі ці особливості розумової діяльності призводять до того, що навчальна робота виявляється малоефективною, породжуючи розчарування у школяра. Формується так звана інтелектуальна пасивність - відмова від активної розумової роботи. Тому особливу важливість набуває проблема підготовки до шкільного навчання, яка не вичерпується засвоєнням певних навичок, але обов'язково передбачає формування розумової діяльності, що відповідає задачам навчання.

В школу переважна більшість дітей приходять, сповнені ентузіазму і позитивного ставлення до майбутньої навчанні. Однак відсутність помітних успіхів, а тим більше неуспішність вже в молодших класах породжують у багатьох школярів розчарування і зниження інтересу до навчання. Якщо своєчасно не надати дитині необхідної допомоги, то у нього поступово згасає віра в свої сили, і неуспішність може стати хронічною. Дитині, що втрачають навчальну мотивацію, необхідно допомогти подолати формуючий «комплекс невстигаючого». Вирішальна роль тут належить педагогу, який повинен всіляко стимулювати мотиви навчальних досягнень. Важливо відзначати кожен, нехай малозначний успіх учня, створювати можливість для такого успіху і порівнювати успіхи дитини не з досягненнями краще успішних однокласників, а з її власним рівнем досягнень, який вдається перевершити.