Процес навчання, його особливості і функції

Процес навчання – це спеціально організована пізнавальна діяльність, яка моделюється (визначаються цілі, завдання, зміст, структура, методи, форми) для прискореного опанування людиною основами соціального досвіду, накопиченого людством. Головне призначення навчання – освоєння школярами знань, умінь, навичок. Тому освітня функція навчання – основна і визначальна. У сучасній школі реалізація розвивальної функції навчання – одне з найважливіших завдань. Відповідно до цієї точки зору, навчання і виховання має провідну роль у психічному розвитку дитини. Таким чином, розвивальний характер навчання передбачає удосконалення розумових здібностей, які дозволяють людині здійснювати пізнавальну діяльність, яка забезпечує: а) самостійність мислення, швидкість і міцність засвоєння знань, винахідливість, гнучкість розумових операцій. б) розвиток мовлення; в) розвиток уяви, фантазії, спостережливості; г) розвиток пам’яті, почуттів, волі тощо.

57. Педагогіка співробітництва.

Запроваджена у 80х р 20 ст. Тоді потрібні були реформи. Шателов, Волков, Лисенкова. Ідеї: 1). Ідея гуманізації освіти. Визнати учня особистістю, такою ж, як і доросла людина, із своїми неповторними можливостями, бажаннями, недоліками, які є у кожної живої людини. 2). Ідея демократизації школи. Учень повинен мати в школі особистісну рівність з учителем у демократичних можливостях і взаємовідношеннях. 3). Ідея індивідуального підходу. Особистісний підхід до дитини вимагає врахування всіх її індивідуальних та вікових особливостей. Перш за все вчителі-новатори звертаються до педагогічної спадщини видатного просвітителя Г.С.Сковороди, до його ідеї про природну спорідненість людини.

 

 

58. «Сто порад учителю»

1. Про збереження в пам*яті школяра елементарниз знань. середніх і старших класах відставання, неуспішність з'являються головним чином тому, що в роки учення в початкових класах учень не запам'ятав на все життя, не зберіг твердо в пам'яті тих елементарних істин, які є як би фундаментом знань. На заняттях, з уроку в урок, проводяться упражнения— найрізноманітніші, щоб орфограми, які вже запам'яталися, систематично повторювалися, застосовувалися. 2. Про добування знань. Учити так, щоб знання здобувалися за допомогою вже наявних знань — в цьому, на мій погляд, полягає вища майстерність дидакта. Здобувати знання — це означає відкривати істину, відповідати на питання. Добивайтеся того, щоб учні ваші побачили, відчули, відчули незрозуміле — щоб перед ними з'явилося питання. 3. Перше вивчення матеріалу. Урок першого вивчення матеріалу повинен бути особливим — в тому сенсі, що тут необхідна особлива ясність, тут набуває особливого значення ефективність самостійної розумової праці школяра. Прагнете до того, щоб при першому вивченні матеріалу ви побачили результат розумової праці кожного учня. Раджу: не допускайте, щоб при першому вивченні матеріалу учень поверхнево осмислив факти, явища, закономірності, щоб вже при першому вивченні. 4. Про перевірку домашніх завдань. Перевіряти на чорновиках. Не допускайте, щоб єдиною метою перевірки знань було — поставити учневі оцінку. Хай якомога частіше оцінювання знань поєднується з іншими цілями, і, перш за все, з новим осмисленням, розвитком, поглибленням знань. Не допускайте крайності — оцінювання кожної відповіді, кожної письмової роботи — це приводить до негативних результатів. 5. Оцінки мають бути вагомими. хай оцінок буде менше, але кожна з них хай буде вагоміше. По-друге, я ніколи не ставив незадовільної оцінки, якщо учень не міг через ті або інші умови, обставин опанувати знаннями. Ніщо так не пригноблює дитину, як свідомість безперспективності, думку про те, що він ні на що не здатний. Ніколи не поспішаєте виставляти незадовільну оцінку.

Сутність державного управління системою загальної середньої освіти

Державна політика в галузі загальної середньої освіти зафіксована у законі України ''Про освіту'' (1991 p.), зміненому і доповненому в 1996 році, Законі України ''Про загальну середню освіту'' (1999 p.). Державний характер управління системою загальної середньої освіти закріплений у такій системі принципів: - доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; - доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти; - обов'язковість повної загальної середньої освіти; - рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; - гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; - органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями; - незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; - науковий, світський характер освіти; - інтеграція з наукою і виробництвом; - єдність і наступність системи освіти; - безперервність і різноманітність освіти. Міністерство освіти і науки реалізує державну політику в сфері загальної середньої освіти; здійснює в межах своїх повноважень нормативно-правове регулювання відносин у системі загальної середньої освіти; визначає перспективи розвитку системи загальної середньої освіти; розробляє, впроваджує і контролює додержання Державного стандарту загальної середньої освіти; контролює діяльність органів управління освітою та навчальних закладів системи загальної середньої освіти. Місцеві органи виконавчої влади (управління освіти при обласних державних адміністраціях, відділи освіти при районних (міських) державних адміністраціях) та органи місцевого самоврядування в галузі загальної середньої освіти забезпечують реалізацію державної політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території; контролюють додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів у галузі освіти, обов'язкове виконання Державного стандарту загальної середньої освіти всіма навчальними закладами системи загальної середньої освіти.

60. Школа як пед. Система і об*єкт управління

Система – це певна цілісність, що скл-ся з взаємопов*язаних частин, кожна з яких долучає свій внесок до хар-ки цілого. Усі загал-осв школи є пед. Системою(відкритого типу), бо взаємодіють з зовнішнім середовищем, викон замовлення зовнішнього середовища і контролюють його. Системоутворення факторами пед. Системи слугують ціль і результат. Результат як системаутвор фактор виз-ся за допомогою сукупності критеріїв, які допомагають встановити рівень вихованості учнів і учнівського колективу. Функціонування пед. Системи можливе за наявності певних умов: загальні(економічні, соц., нац.), специфічні(особл демограф складу учнів, місцезнаходж школи). Мета, умови і рівні управління навч закладом не існують само по собі. Вони втілюються в дія-ті педагога і утворюють функціональні компоненти пед. Системи: аналіз, організація, планування, контроль. Розуміння того, що школа є складною відкритою ситемою і об*єктом управління допомагає сконцентрув увагу керівників шкіл, учителів та учнів на визначенні цілей і способів досягнення результатів, вибір змісту освіти, створення належних умов функ навч закладу.

Внутрішкільне управління

- складний динамічний процес, який включає систему пед. Впливів, які охоплюють: комплексний аналіз досягнень і недоліків, цілеспрямов дій шкільного колективу і кожного учня щодо розв*язання навч-вих завдань, підвищення пед. Культури батьків, одержання інфи про дія-ть вчителів і учнів. Структура: 1. Директор школи здійснює безпосереднє управління дія-тю навч закладу (забезп добір і розстановку кадрів, внутрішкільного контролю, організовує роботу з батьками, допомага вчителям, звітує про роботу школи. Його права та обов*язки визначені у «положенні про середній заг-осв навч заклад». 2) заступники (реалізують управлінські рішення) 3, Учителі, вихователі, кл керівники, голови метод об*єднань (реалізують рішення директора). 4) учнівський колектив(здійсн управління через органи самоврядування). Ф-цій: пед. Аналіз роботи за попередній період, планування, організації (приведення в дію управлінських рішень), контроль, регулювання.