Законодавчі основи охорони довкілля

ЧАСТИНА 1

ПРИРОДООХОРОННА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ

ЕКОЛОГІЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Природоохоронна діяльність

Законодавчі основи охорони довкілля

У системі природоохоронних заходів для захисту довкілля основоположна роль належить законодавству, яке визначає міру належного ставлення людей до природи, регулює порядок використання її ресурсів, закріплює права та обов'язки державних органів, підприємств, установ, а також громадян в області охорони навколишнього середовища. Крім того, законодавство передбачає і відповідальність за порушення відповідних правил. Базові принципи правової охорони навколишнього середовища закріплені в Конституції України. Вони виходять із гуманітарних і правових положень про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, право на екологічне безпечне довкілля є самої високою соціальною цінністю. Конституція гарантує відшкодування громадянам України збиток, завданої внаслідок порушення цього правила. До теперішнього часу в Україні склалася розгалужена система природоохоронного законодавства, основу якого складають: Закон України про охорону навколишнього середовища (1992 р), Водний кодекс України (1995 р.), Земельний кодекс України (2001 р), Кодекс України про надра (1994 р), Лісовий кодекс України (1994 р.) 5 Закон України про тваринний світ (1993 р.), Закон України про охорону атмосферного повітря (1992 р.), Закон України про природно-заповідному фонді (1992 р.) 5 Закон України про екологічну експертизу (1995 р), Закон України про обхід з радиоактивними відходами (1995 р). Закон України про відходи (1998 р.) та ін. В Україні діють близько 30-ти загальних законодавчих актів, а також велика кількість нормативно-правових природоохоронних актів, в числі котрих: постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, Указ Президента України, Положення, Інструкції та методики Мінекології України та ін. Так, використання та охорона водних ресурсів регулюються майже 140 законодавчими і подзаконодавчими актами, земельних ресурсів та надр-32, тваринного і рослинного світу -105, природно-заповідного фонду -105. Нагадаємо, що уперше питання екологічного права були поставленні на Столькгомській конференції ООН з навколишнього середовища у 1972 році; - найперший принцип Декларацій якої проголосив право людини на сприятливе навколишнє середовище. У подальшому це право у тій або іншій редакції було закріплено в конституціях багатьох країнах світу, однією з перших серед яких була Україна, яка закріпила його з 1991 році в "Законі про охорону навколишнього природного середовища".

У статті 3 цього Закону записані природоохоронні основні принципи, в числі яких:

- пріоритетність вимог екобезпеки, обов'язковість виконання екостандартів, нормативів і лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

- гарантія екобеспечного середовища для життя і здоров'я людей;

- попереджуючий характер (профілактика) заходів з охорони навколишнього середовища;

- екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього середовища, використання та відновлення (відтворення) відновлюваних природних ресурсів та широкого впровадження новітніх екологічно безпечних технологій;

- збереження просторового (ландшафтного) та видового різноманіття, а також цілісності природних об'єктів і комплексів;
- наукова обгрунтованність та узгодженість екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства на основі інтеграції міждисциплінарних знань в галузі екологічних, соціальних, природних і технічних наук та прогнозування стану навколишнього середовища;

- обов'язковість екологічної експертизи проектів усіх видів діяльності;

- гласність і демократія при прийнятті рішень, реалізація яких може вплинути на стан навколишнього середовища;

- формування у громадян екологічного світогляду;

- наукове обґрунтування норм впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище;

- плата за забруднення навколишнього середовища, за погіршення якості я виснаження природних ресурсів, компенсація збитку, нанесеного порушенням природоохоронного законодавства;

- стимулювання у справі охорони навколишнього середовища або притягнення до відповідальності порушників екологічного законодавства;
- вирішення проблем охорони навколишнього середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.

Україна приєдналася (ратифікувала) до Міжнародної конвенції про водно-болотні угіддя, про охорону світової культури і природної спадщини, про збереження дикої фауни і флори і природних середовищ, про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища.

Остання була прийнята на четвертій Конференції міністрів держав "Навколишнє середовище для Європи" в місті Оргусе (Данія) 23-25 червня 1998 року.

Дотримуючись принципів цієї Конвенції, законодавство України в той же час підкреслює, що не може бути конфіденційною інформація, коли виникає загроза здоров'ю людей або навколишньому середовищу в результаті антропогенної діяльності або внаслідок природних явищ. Вся інформація, яка могла б дати можливість громадськості вжити заходів для запобігання або зменшення шкоди, повинна поширюватися негайно. Виняток становить інформація, оприлюднення якої може негативно вплинути на конфіденційність діяльності державних органів, міжнародні відносини, національну оборону і державну безпеку, а також на ведення правосуддя, конфіденційність комерційної та промислової інформації, конфіденційність даних про особу та ін.

 

 

Основними правовими елементами в області охорони навколишнього середовища є:

- система закріплених законодавством правил;

- державний і громадський контроль дотримання закріплених законодавством правил;

- юридична відповідальність за порушення вимог законодавства. Міністерство екології та природних ресурсів України (Гінекології) здійснює контроль використання та охорони земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища, природних ресурсів територіальних вод, континентальної та морської економічної зон України, а також контроль дотримання норм екологічної безпеки»

Згідно з Конституцією, Президент України має право в разі необхідності оголошувати зонами надзвичайної екологічної ситуації окремі райони на території держави з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України.

Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень забезпечує проведення політики у галузі охорони навколишнього середовища, екологічної безпеки, природокористування і т.д.

Верховна Рада України є не тільки постійно діючим законодавчим, але і контролюючим органом державної влади, Є. ТОМ числі і в галузі охорони навколишнього середовища. В областях контрольні повноваження передано місцевим Радам.

У системі Мінекології України функції державного природоохоронного контролю покладені на Державну екологічну інспекцію.

Заступник міністра з екології та природних ресурсів одночасно є Головним державним інспектором України з охорони навколишнього середовища.

 

ЧАСТИНА 3

ЕКОЛОГІЧНА ІНСПЕКЦІЯ

 

ЧАСТИНА 1

ПРИРОДООХОРОННА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ

ЕКОЛОГІЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Природоохоронна діяльність

Законодавчі основи охорони довкілля

У системі природоохоронних заходів для захисту довкілля основоположна роль належить законодавству, яке визначає міру належного ставлення людей до природи, регулює порядок використання її ресурсів, закріплює права та обов'язки державних органів, підприємств, установ, а також громадян в області охорони навколишнього середовища. Крім того, законодавство передбачає і відповідальність за порушення відповідних правил. Базові принципи правової охорони навколишнього середовища закріплені в Конституції України. Вони виходять із гуманітарних і правових положень про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, право на екологічне безпечне довкілля є самої високою соціальною цінністю. Конституція гарантує відшкодування громадянам України збиток, завданої внаслідок порушення цього правила. До теперішнього часу в Україні склалася розгалужена система природоохоронного законодавства, основу якого складають: Закон України про охорону навколишнього середовища (1992 р), Водний кодекс України (1995 р.), Земельний кодекс України (2001 р), Кодекс України про надра (1994 р), Лісовий кодекс України (1994 р.) 5 Закон України про тваринний світ (1993 р.), Закон України про охорону атмосферного повітря (1992 р.), Закон України про природно-заповідному фонді (1992 р.) 5 Закон України про екологічну експертизу (1995 р), Закон України про обхід з радиоактивними відходами (1995 р). Закон України про відходи (1998 р.) та ін. В Україні діють близько 30-ти загальних законодавчих актів, а також велика кількість нормативно-правових природоохоронних актів, в числі котрих: постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, Указ Президента України, Положення, Інструкції та методики Мінекології України та ін. Так, використання та охорона водних ресурсів регулюються майже 140 законодавчими і подзаконодавчими актами, земельних ресурсів та надр-32, тваринного і рослинного світу -105, природно-заповідного фонду -105. Нагадаємо, що уперше питання екологічного права були поставленні на Столькгомській конференції ООН з навколишнього середовища у 1972 році; - найперший принцип Декларацій якої проголосив право людини на сприятливе навколишнє середовище. У подальшому це право у тій або іншій редакції було закріплено в конституціях багатьох країнах світу, однією з перших серед яких була Україна, яка закріпила його з 1991 році в "Законі про охорону навколишнього природного середовища".

У статті 3 цього Закону записані природоохоронні основні принципи, в числі яких:

- пріоритетність вимог екобезпеки, обов'язковість виконання екостандартів, нормативів і лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

- гарантія екобеспечного середовища для життя і здоров'я людей;

- попереджуючий характер (профілактика) заходів з охорони навколишнього середовища;

- екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього середовища, використання та відновлення (відтворення) відновлюваних природних ресурсів та широкого впровадження новітніх екологічно безпечних технологій;

- збереження просторового (ландшафтного) та видового різноманіття, а також цілісності природних об'єктів і комплексів;
- наукова обгрунтованність та узгодженість екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства на основі інтеграції міждисциплінарних знань в галузі екологічних, соціальних, природних і технічних наук та прогнозування стану навколишнього середовища;

- обов'язковість екологічної експертизи проектів усіх видів діяльності;

- гласність і демократія при прийнятті рішень, реалізація яких може вплинути на стан навколишнього середовища;

- формування у громадян екологічного світогляду;

- наукове обґрунтування норм впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище;

- плата за забруднення навколишнього середовища, за погіршення якості я виснаження природних ресурсів, компенсація збитку, нанесеного порушенням природоохоронного законодавства;

- стимулювання у справі охорони навколишнього середовища або притягнення до відповідальності порушників екологічного законодавства;
- вирішення проблем охорони навколишнього середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.

Україна приєдналася (ратифікувала) до Міжнародної конвенції про водно-болотні угіддя, про охорону світової культури і природної спадщини, про збереження дикої фауни і флори і природних середовищ, про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища.

Остання була прийнята на четвертій Конференції міністрів держав "Навколишнє середовище для Європи" в місті Оргусе (Данія) 23-25 червня 1998 року.

Дотримуючись принципів цієї Конвенції, законодавство України в той же час підкреслює, що не може бути конфіденційною інформація, коли виникає загроза здоров'ю людей або навколишньому середовищу в результаті антропогенної діяльності або внаслідок природних явищ. Вся інформація, яка могла б дати можливість громадськості вжити заходів для запобігання або зменшення шкоди, повинна поширюватися негайно. Виняток становить інформація, оприлюднення якої може негативно вплинути на конфіденційність діяльності державних органів, міжнародні відносини, національну оборону і державну безпеку, а також на ведення правосуддя, конфіденційність комерційної та промислової інформації, конфіденційність даних про особу та ін.

 

 

Основними правовими елементами в області охорони навколишнього середовища є:

- система закріплених законодавством правил;

- державний і громадський контроль дотримання закріплених законодавством правил;

- юридична відповідальність за порушення вимог законодавства. Міністерство екології та природних ресурсів України (Гінекології) здійснює контроль використання та охорони земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища, природних ресурсів територіальних вод, континентальної та морської економічної зон України, а також контроль дотримання норм екологічної безпеки»

Згідно з Конституцією, Президент України має право в разі необхідності оголошувати зонами надзвичайної екологічної ситуації окремі райони на території держави з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України.

Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень забезпечує проведення політики у галузі охорони навколишнього середовища, екологічної безпеки, природокористування і т.д.

Верховна Рада України є не тільки постійно діючим законодавчим, але і контролюючим органом державної влади, Є. ТОМ числі і в галузі охорони навколишнього середовища. В областях контрольні повноваження передано місцевим Радам.

У системі Мінекології України функції державного природоохоронного контролю покладені на Державну екологічну інспекцію.

Заступник міністра з екології та природних ресурсів одночасно є Головним державним інспектором України з охорони навколишнього середовища.