Угода про співробітництво по припиненню правопорушень у сфері інтелектуальної власності

(Угоду ратифіковано Законом N 1972-ІІІ від 21.09.2000)

Держави-учасники цієї Угоди в особі урядів, іменованих надалі Сторонами, висловлюючи глибоку занепокоєність розширенням масштабів правопорушень у сфері інтелектуальної власності, керуючись Міждержавною програмою спільних заходів боротьби з організованою злочинністю й іншими видами небезпечних злочинів на території держав-учасників Співдружності Незалежних Держав на період до 2000 року, затвердженої Рішенням Ради глав держав Співдружності Незалежних Держав від 17 травня 1996 року, бажаючи створити сприятливі умови для гармонічного розвитку взаємної торгівлі, економічного, промислового і наукового співробітництва, базуючись на положеннях Конвенції про правову допомогу і правові відношення по цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, усвідомлюючи необхідність координації зусиль Сторін і прийняття ефективних заходів до припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності, погодилися про нижченаведене:

Стаття 1

Для цілей цієї Угоди "інтелектуальна власність" розуміється в значенні, зазначеному в статті 2 Конвенції, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності, підписану в Стокгольмі 14 червня 1967 року.

Стаття 2

З метою вироблення узгоджених форм і реалізації методів взаємодії у сфері охорони і захисту інтелектуальної власності Сторони будуть здійснювати співробітництво в питаннях попередження, виявлення, припинення і розслідування правопорушень у цій області на основі дотримання принципів рівноправності і взаємної вигоди і відповідно до міжнародних договорів і своїм національним законодавством.

Стаття 3

Кожна Сторона вправі надати на основі взаємності фізичним і юридичним особам інших Сторін режим не менш сприятливий, чим своїм фізичним і юридичним особам у відношенні захисту прав на інтелектуальну власність.

Стаття 4

1. Повноважні органи Сторін здійснюють співробітництво шляхом:

а) обміну інформацією про припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності;

б) створення загальної інформаційної бази даних з питань припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності з переліком суб'єктів, що мають доступ до неї;

в) проведення заходів щодо попередження, виявлення, припинення і розкриття правопорушень у сфері інтелектуальної власності;

г) обміну досвідом роботи щодо попередження, виявлення, припинення і розкриття правопорушень у сфері інтелектуальної власності;

д) обміну навчальною, методичною і спеціальною літературою;

є) організації спільних наукових досліджень, семінарів і конференцій;

ж) сприяння у підготовці та підвищенні кваліфікації кадрів;

з) надання за запитами Сторін нормативних актів, що регламентують діяльність у сфері інтелектуальної власності.

2. Сторони визначають перелік своїх повноважних органів, відповідальних за виконання цієї Угоди, і сповіщають про це депозитарію не пізніше, ніж у тримісячний термін з дня набрання Угодою чинності.

Стаття 5

Сторони приведуть своє національне законодавство у відповідність з міжнародними стандартами у сфері охорони і захисту прав інтелектуальної власності і введуть у дію відповідні процедури, які дадуть митним органам право припинення пропуску крізь митний кордон Сторін товарів, виготовлених і/або придбаних з порушенням прав на об'єкти інтелектуальної власності, і/або таких, які містять у собі які-небудь порушення вказаних прав.

Стаття 6

Сторони розроблять і введуть у дію норми карного, цивільного та адміністративного законодавства, що передбачають узгоджені заходи для попередження і припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності.

Стаття 7

З метою прийняття ефективних заходів до припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності і координації дій Сторін у рамках даної Угоди Сторони створюють спільну робочу Комісію, що здійснює свою діяльність на підставі Положення про цю Комісію.

Стаття 8

Представники Сторін при необхідності проводять робочі зустрічі і консультації з проблем зміцнення і підвищення ефективності співробітництва з охорони та захисту інтелектуальної власності, включаючи гармонізацію законодавства і методології у цій сфері.

Стаття 9

З метою реалізації цієї Угоди повноважні органи Сторін можуть укладати двосторонні та багатосторонні міжвідомчі угоди про співробітництво по припиненню правопорушень у сфері інтелектуальної власності.

Стаття 10

Розбіжності, що виникають у зв'язку з тлумаченням або застосуванням положень цієї Угоди, вирішуються шляхом консультацій і переговорів.

Стаття 11

Кожна Сторона самостійно несе витрати, пов'язані з реалізацією цієї Угоди.

Стаття 12

Для здійснення співробітництва в рамках цієї Угоди робочою мовою є російська.

Стаття 13

По взаємній згоді Сторін у цю Угоду можуть бути внесені зміни і доповнення, що оформляються протоколом, який є невід'ємною частиною Угоди.

Стаття 14

Ця Угода набуває чинності з дня здачі на зберігання депозитарію третього повідомлення про виконання Сторонами, які її підписали, внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання нею чинності.

Для Сторін, які виконали необхідні процедури пізніше, вона набирає чинності у день здачі відповідних документів депозитарію.

Стаття 15

Ця Угода відкрита для приєднання інших держав, що розділяють її положення, за згодою всіх Сторін шляхом передачі депозитарію документів про таке приєднання. Приєднання вважається таким, що вступило в силу, з дня одержання депозитарієм останнього повідомлення про згоду на таке приєднання.

Стаття 16

Ця Угода діє протягом п'яти років з дня набрання нею чинності. Після закінчення цього терміну Угода автоматично продовжується щоразу на п'ятирічній період, якщо Сторони не приймуть іншого рішення.

Стаття 17

Кожна Сторона може вийти із цієї Угоди, направивши письмове повідомлення про це депозитарію не пізніше, ніж за 6 місяців до виходу, урегулювавши фінансові та інші зобов'язання, що виникли під час дії Угоди.

Стаття 18

Положення цієї Угоди не зачіпають зобов'язань, прийнятих Сторонами відповідно до інших міжнародних договорів, і не обмежують прав Сторін на участь у будь-яких інших двосторонніх і багатосторонніх формах міждержавного співробітництва.

Стаття 19

У випадку порушення будь-якою із Сторін положень цієї Угоди інші Сторони керуються статтею 60 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року.

 

Вчинено в місті Москві 6 березня 1998 року в одному оригінальному примірнику російською мовою. Оригінальний примірник зберігається у Виконавчому Секретаріаті Співдружності Незалежних Держав, який направить кожній державі, що підписала цю Угоду, його засвідчену копію.

За Уряд Азербайджанської Республіки

За Уряд Республіки Молдова

За Уряд Республіки Вірменія

За Уряд Російської Федерації

За Уряд Республіки Білорусь

За Уряд Республіки Таджикистан

За Уряд Грузії

За Уряд Туркменістану

За Уряд Республіки Казахстан

За Уряд Республіки Узбекистан

За Уряд Киргизької Республіки

За Уряд України

 

Договір про проведення узгодженої антимонопольної політики*

(Договір ратифіковано із застереженням Законом N 449-ІV від 16.01.2003)

Уряди держав-учасниць цього Договору, далі - Сторони, на розвиток Угоди про узгодження антимонопольної політики від 12 березня 1993 року, підтверджуючи прагнення утримуватись від будь-яких дій, що завдають економічної шкоди інтересам держав-учасниць цього Договору, визнаючи необхідність дотримання принципів суверенітету, рівності, відмови від дискримінації, прагнучи до попередження виникнення негативних для торгівлі та економічного розвитку чинників, що можуть виникнути внаслідок монополістичної діяльності суб'єктів господарювання, визнаючи необхідність прийняття державами-учасницями цього Договору антимонопольних законодавчих актів і проведення ефективної антимонопольної політики, беручи до уваги зростаючий вплив транснаціональних корпорацій на економічний розвиток держав-учасниць цього Договору, враховуючи зростаючу роль антимонопольної політики у забезпеченні економічних інтересів держав-учасниць цього Договору, домовились про наступне:

Стаття 1
Визначення

Для цілей цього Договору застосовуються наступні визначення:

суб'єкти господарювання - юридичні особи усіх форм власності, які займаються діяльністю щодо виробництва, реалізації, придбання товарів та послуг, а також фізичні особи, що здійснюють самостійну підприємницьку діяльність;

товарний ринок - сфера обігу товарів (продукції, робіт, послуг), що не мають замінників або взаємозамінних товарів у межах територій держав-учасниць цього Договору (далі - держави-учасниці) або їх частин;

конкуренція - змагальність суб'єктів господарювання, коли їх самостійні дії ефективно обмежують можливості кожного з них однобічно впливати на загальні умови обігу товарів на відповідному товарному ринку і стимулюють виробництво необхідних споживачеві товарів;

домінуюче положення - виключне положення суб'єкта господарювання на товарному ринку, що дає йому змогу самостійно або спільно з іншими суб'єктами господарювання диктувати умови споживачам і/або конкурентам, ускладнювати доступ на ринок іншим суб'єктам господарювання чи іншим чином обмежувати конкуренцію;

монополістична діяльність - дії (бездіяльність) суб'єктів господарювання, органів влади та управління, що суперечать національному антимонопольному законодавству та спрямовані на недопущення, обмеження або усунення конкуренції і/або на ті, що зачіпають законні інтереси споживачів;

недобросовісна конкуренція - будь-які спрямовані на отримання переваг у підприємницькій діяльності дії (бездіяльність) суб'єктів господарювання, які суперечать національному антимонопольному законодавству, звичаям ділового обігу та можуть заподіяти або заподіяли збитки іншим суб'єктам господарювання чи завдати шкоди їхній діловій репутації;

антимонопольне законодавство - чинні на територіях держав-учасниць нормативні правові акти, що містять положення щодо попередження, обмеження та припинення монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції;

антимонопольний орган - орган держави-учасниці, що здійснює контроль за дотриманням антимонопольного законодавства;

розслідування (дослідження) - застосування антимонопольного законодавства шляхом розгляду справ про його порушення, дослідження товарних ринків, а також інші дії, які здійснюються уповноваженими на це компетентними органами держав-учасниць.

Стаття 2
Цілі та завдання

1. Цей Договір має на меті створення правових і організаційних засад співробітництва Сторін щодо проведення узгодженої антимонопольної політики та розвитку конкуренції, а також усунення негативних для торгівлі та економічного розвитку чинників і недопущення дій, що завдають шкоди економічним інтересам держав-учасниць внаслідок монополістичної діяльності і/чи недобросовісної конкуренції.

2. Завданнями цього Договору є:

- координація спільних дій щодо попередження, обмеження та припинення монополістичної діяльності та/чи недобросовісної конкуренції;

- зближення антимонопольних законодавств у тій мірі, у якій це необхідно для реалізації цього Договору;

- створення умов для розвитку конкуренції, ефективного функціонування товарних ринків і захист прав споживачів;

- узгодження порядку розгляду та оцінки монополістичної діяльності суб'єктів господарювання, органів влади та управління і створення на цій основі механізму співробітництва.

Стаття 3
Загальні принципи конкуренції

1. Дії, що призводять або можуть призвести до обмеження конкуренції, обмеження законних інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, або є проявом недобросовісної конкуренції, розглядаються як неприпустимі і кваліфікуються відповідно до антимонопольного законодавства держав-учасниць.

2. До дій, зазначених у пункті 1 цієї статті, відносяться:

1) зловживання домінуючим положенням, зокрема:

- нав'язування (підтримка) купівельних або продажних цін або інших несправедливих умов угоди для одержання монопольного високого прибутку або усунення конкурентів;

- обмеження виробництва або збуту з метою необгрунтованого підвищення цін, створення або підтримання дефіциту на відповідному ринку на шкоду споживачам;

- застосування до господарюючих партнерів неоднакового підходу за рівних умов, що створює для них нерівні умови конкуренції;

- створення перешкод для доступу на ринок іншим суб'єктам господарювання;

2) антиконкурентні угоди між суб'єктами господарювання та інші види узгоджених дій, які можуть обмежувати свободу конкуренції на товарних ринках або відповідній їхній частині шляхом:

- поділу товарного ринку за територіальним принципом, обсягом продажу або закупівель, за асортиментом або колом споживачів;

- обмеження доступу на відповідний товарний ринок інших суб'єктів господарювання в якості продавців або покупців;

- встановлення купівельних або продажних цін або інших умов угоди;

- контролю над виробництвом, збутом, технічним розвитком, інвестиційними процесами;

- нав'язування господарюючим партнерам додаткових умов угоди, що не відносяться до предмету цього Договору та обмежують їхні інтереси;

- застосування до господарюючих партнерів неоднакового підходу за рівних умов, що створює несприятливі умови для конкуренції на відповідному товарному ринку;

3) недобросовісна конкуренція, зокрема:

- поширення хибних, неточних або викривлених відомостей, здатних заподіяти збитки іншому господарюючому суб'єкту чи завдати шкоди його діловій репутації;

- введення споживачів в оману відносно характеру, способу і місця виготовлення, споживчих властивостей, якості товару;

- некоректне порівняння у процесі рекламної діяльності товарів, що виготовляються і реалізуються суб'єктом господарювання з товарами інших суб'єктів господарювання;

- самовільне використання товарного знака, фірмового найменування або маркування товару, а також копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення товару іншого суб'єкта господарювання;

- отримання, використання, розголошення науково-технічної, виробничої або торговельної інформації, у тому числі комерційної таємниці, без згоди її власника.

3. При оцінці дій або угод, що обмежують конкуренцію, враховується факт їхнього сприяння технічному або економічному прогресу, насиченню товарних ринків, покращанню споживчих властивостей товарів, підвищенню їхньої конкурентноздатності.

4. Процедура взаємодії держав-учасниць відповідно до принципів конкуренції, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї статті, визначається Положенням про взаємодію держав щодо припинення монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Стаття 4
Міждержавна рада з антимонопольної політики

1. Для реалізації цього Договору Сторони засновують Міждержавну раду з антимонопольної політики (далі - Антимонопольна рада).

2. Основним завданням Антимонопольної ради є вироблення критеріїв і способів оцінки монополістичної діяльності, недобросовісної конкуренції, процедур розслідування справ щодо порушення правил конкуренції, а також розробка правил та механізмів впливу на суб'єктів господарювання, органи влади і управління, що порушують правила конкуренції на товарному ринку та узгодження їх між Сторонами.

Для забезпечення діяльності Антимонопольної ради створюється Секретаріат, що діє на постійній основі.

3. Статус Антимонопольної ради та її завдання визначаються Положенням про Міждержавну раду з антимонопольної політики (додаток 2), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Стаття 5
Обов'язки Сторін

1. Сторони вживають заходів щодо реалізації зобов'язань, які випливають із цього Договору.

2. Сторони зобов'язуються сприяти Антимонопольній раді у виконанні її завдань.

Стаття 6
Обмін інформацією

1. Сторони з урахуванням вимог національного законодавства обмінюються інформацією:

- про стан товарних ринків, підходи та практичні результати демонополізації в рамках структурної перебудови економіки, методи і досвід роботи щодо попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності та розвитку конкуренції;

- про відомості, що містяться в національних реєстрах підприємств-монополістів, які здійснюють постачання продукції на товарні ринки держав-учасниць;

- про практику розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства.

2. Сторони співробітничають при розробці національних законів та нормативних документів з антимонопольної політики шляхом надання інформації і методичної допомоги.

Стаття 7
Заключні положення

1. Цей Договір набуває чинності з дня підписання, а для держав, законодавство яких вимагає здійснення внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття ним чинності, - з дня здачі ними на зберігання депозитарію повідомлення про виконання зазначених процедур.

З дня набуття чинності цим Договором визнати Договір про проведення узгодженої антимонопольної політики від 23 грудня 1993 року та Протокол про продовження строку його дії від 4 червня 1999 року такими, що втратили чинність.

2. Цей Договір укладається терміном на п'ять років та продовжується автоматично на наступні п'ятирічні періоди, якщо Сторони не приймуть іншого рішення.

3. Спірні питання, пов'язані із застосуванням або тлумаченням цього Договору, вирішуються шляхом консультацій та переговорів заінтересованих Сторін.

4. До цього Договору може бути внесено зміни та доповнення за спільною згодою Сторін, які оформлюються окремими протоколами, які є невід'ємною частиною Договору.

5. Кожна із Сторін має право вийти з цього Договору, повідомивши про свій намір інші Сторони не менше ніж за три місяці до дати виходу.

6. Цей Договір відкритий для приєднання до нього інших держав, що поділяють його цілі та принципи і готові прийняти на себе зобов'язання відповідно до Договору.

 

Вчинено в місті Москві 25 січня 2000 року в одному дійсному примірнику російською мовою. Дійсний примірник зберігається у Виконавчому комітеті Співдружності Незалежних Держав, який направить кожній державі, що підписала цей Договір, його завірену копію.

 

За Уряд Азербайджанської Республіки	За Уряд Республіки Молдова (із застереженням)
За Уряд Республіки Вірменія	За Уряд Російської Федерації
За Уряд Республіки Білорусь	За Уряд Республіки Таджикистан
За Уряд Грузії (із застереженням)	За Уряд Республіки Узбекистан
За Уряд Республіки Казахстан	За Уряд України (із застереженням)
За Уряд Киргизької Республіки

 

Додаток 1
до Договору про проведення узгодженої антимонопольної політики
від 25 січня 2000 р.

Положення
про взаємодію держав щодо припинення монополістичної діяльності
та недобросовісної конкуренції