Компанії з управління активами

 

Управління діяльністю інститутів спільного інвестування здійснюють компанії з управління активами.

Компанія з управління активами (КУА) – господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами. КУА створюється у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. Одна компанія з управління активами має право одночасно здійснювати управління активами кількох інституційних інвесторів.

На фондовому ринку КУА виконують такі функції:

· створення пайових інвестиційних фондів;

· наповнення активів пайового інвестиційного фонду шляхом розміщення цінних паперів фонду за допомогою залучених агентів;

· складання та розкриття інформації про результати діяльності ІСІ;

· розроблення пропозицій щодо інвестиційної політики ІСІ;

· управління активами інвестиційних фондів (ІСІ), шляхом спрямування коштів вкладників на придбання фінансових інструментів відповідно до інвестиційної декларації фонду;

· забезпечення поточної діяльності ІСІ;

· здійснення розрахунків вартості чистих активів ІСІ, підготовка та подача звітності про діяльність ІСІ до НКЦПФР;

· аналіз стану окремих сегментів фінансового ринку, інструменти яких використані для формування портфеля фонду (ІСІ);

· представлення інтересів ІСІ в стосунках з органами державної влади, юридичними та фізичними особами (резидентами і нерезидентами), міжнародними та громадськими організаціями.

КУА здійснює управління активами ІСІ на підставі ліцензії, яка видається НКЦПФР. Ліцензію КУА отримує за поданням саморегулівної організації професійних учасників фондового ринку, яка об'єднує КУА, що здійснюють діяльність з управління активами інституційних інвесторів. КУА, яка отримала ліцензію зобов'язана підтримувати розмір власного капіталу на рівні не менше ніж 7 млн. грн. Вимоги до розміру власного капіталу КУА не поширюються на неї протягом перших 2 років з дати видачі ліцензії в разі першого її отримання.

КУА може поєднувати діяльність з управління активами ІСІ тільки з діяльністю щодо:

· управління пенсійними активами недержавних пенсійних фондів (НПФ);

· адмініструванням НПФ (за наявності відповідної ліцензії);

· управління іпотечним покриттям.

Щорічно КУА повинна проходити аудиторську перевірку. Аудиторській перевірці підлягають ведення бухгалтерського обліку і складання звітності щодо активів інвестиційних фондів, якими управляє КУА; а також склад і структура активів ІСІ тощо.

Основними органами, які здійснюють контроль діяльності КУА з боку інвесторів є Наглядова (Спостережна) рада ІСІ, а також, збори акціонерів (для корпоративного інвестиційного фонду). Наглядова рада, яка формується з інвесторів, які придбали цінні папери ІСІ, підписує та розриває договори з КУА; затверджує укладені КУА договори щодо активів ІСІ, сума яких перевищує встановлену в регламенті ІСІ мінімальну вартість; затверджує договори з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем, реєстратором (депозитарієм) на обслуговування ІСІ.

Крім цього, контроль за діяльністю КУА здійснює зберігач, до повноважень якого входить:

• здійснення контролю за відповідністю операцій з випуску, продажу, викупу й анулювання цінних паперів ІСІ регламенту, проспекту емісії цінних паперів ІСІ та діючому законодавству;

• щоквартальна перевірка правильності розрахунків вартості чистих активів ІСІ, зроблених КУА;

• контроль проведення розрахунків за операціями з активами ІСІ і рух цінних паперів, які належать до активів ІСІ;

• інформування НКЦПФР про будь-які дії КУА, що не відповідають проспекту емісії цінних паперів ІСІ або порушують регламент ІСІ, закон чи нормативно-правові акти Комісії;

• право вимагати скликання позачергових зборів акціонерів корпоративного інвестиційного фонду при необхідності

Контроль з боку держави здійснює НКЦПФР:

• КУА надає до НКЦПФР інформацію та звіти про діяльність ІСІ;

• НКЦПФР проводить перевірку роботи КУА, а у разі виявлення порушень, застосовує до КУА передбачені законодавством заходи впливу.

 

Тема 4. ІНФРАСТРУКТУРНІ УЧАСНИКИ

ФОНДОВОГО РИНКУ

 

4.1 ЗБЕРІГАЧІ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

 

Інфраструктурні учасники фондового ринку виконують окремі важливі, але допоміжні за своїм характером функції забезпечення випуску та обігу цінних паперів. До таких учасників належать зберігачі, реєстратори, депозитарії цінних паперів, розрахунково – клірингові установи, агенти по трансферту, продавці ринкової інформації тощо. Основна частина інфраструктурних учасників фондового ринку є учасниками депозитарної системи країни.

Депозитарна система – це сукупність установ та організацій, які виконують ряд допоміжних для фондового ринку функцій щодо зберігання цінних паперів, ведення реєстрів їх власників, технічного супроводу здійснення операцій з цінними паперами та розрахунків за ними. До установ та організацій, які формують депозитарну систему відносять зберігачів, реєстраторів, депозитаріїв цінних паперів.

В Україні національна депозитарна система складається з двох рівнів:· нижній рівень – це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.

· верхній рівень – це Національний депозитарій України і депозитарії цінних паперів, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Послуги щодо фізичного зберігання цінних паперів та ведення рахунків власників цінних паперів надає зберігач.

Зберігачами визнаються юридичні особи, які здійснюють депозитарну діяльність, а саме депозитарну діяльність зберігача цінних паперів. Таке законодавче визначення зберігача дає право відносити його до депозитарної установи. Крім зберігача до депозитарних установ відносять реєстраторів та депозитарії цінних паперів.

Зберігачі виконують такі функції:

· складання облікового або зведеного облікового реєстру власників цінних паперів;· знерухомлення цінних паперів та реєстрації депозитарної установи як номінального утримувача у реєстрі власників іменних цінних паперів. Знерухомлення цінних паперів – переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів та/або депозитарію з метою забезпечення подальшого їх обігу у вигляді облікових записів на рахунках зберігача цінних паперів та/або депозитарію;· переведення всього випуску цінних паперів, розміщених у документарній формі, в бездокументарну форму;· переведення всього випуску цінних паперів, розміщених у бездокументарній формі, в документарну форму;· проведення матеріалізації знерухомлених цінних паперів, випуск яких зареєстрований у документарній формі існування;· обслуговування інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів) та пенсійних фондів;· впровадження, обслуговування та підтримки комп'ютеризованих систем обслуговування рахунків у цінних паперах;· посвідчення зберігачами довіреностей від фізичних осіб – депонентів цих зберігачів на право участі та голосування на загальних зборах акціонерного товариства, акції якого обліковуються у зберігачів на рахунках у цінних паперах депонентів;· виконання функцій реєстраційної комісії, лічильної комісіїЗберігачі можуть проводити діяльність лише з цінними паперами, які відповідають двом основним умовам:1) існують у бездокументарній формі за результатом їх розміщення у такій формі або переведення у таку форму відповідно до законодавства: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; казначейські зобов'язання України; інвестиційні сертифікати; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати ФОН; опціонні сертифікати та інші цінних папери за окремим рішенням НКЦПФР;2) мають код цінних паперів відповідно до міжнародного стандарту ISO 6166 «Цінні папери – Міжнародна система нумерування для ідентифікації цінних паперів».Зберігачі зберігають цінні папери двома способами: відокремленим або колективним. При відокремленому способі зберігання установа веде облік цінних паперів із зазначенням індивідуальних ознак їх сертифікатів – їх серій та номерів. Відокремленим способом можуть зберігатись тільки цінні папери у документарній формі існування на пред'явника. Знерухомлені іменні цінні папери документарної форми існування при розміщенні та цінні папери, розміщені у бездокументарній формі, зберігаються депозитарними установами виключно колективним способом. Для виконання функції обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах зберігачі здійснюють депозитарні операції, які поділяються на три види: 1) адміністративні операції;2) облікові операції;3) інформаційні операції.

Адміністративні операції – операції, на підставі яких вносяться зміни в бази даних депозитарію щодо рахунків депонента, зокрема операції з відкриття рахунків у цінних паперах, внесення змін до анкети рахунку, закриття рахунків у цінних паперах, зміни способу зберігання цінних паперів та інших змін, не пов'язаних зі зміною залишків цінних паперів на рахунках у цінних паперах. Перелік адміністративних операцій депозитаріїв та тарифи на їх здійснення наведений у додатку К.

Інформаційні операції – операції, наслідком яких є видача виписок і довідок з рахунку у цінних паперах та іншої інформації щодо операцій депонентів або клієнтів з рахунками у цінних паперах відповідно до умов договорів, укладених депонентами, клієнтами з депозитарними установами. Інформаційні операції мають на меті отримання відомостей про стан рахунків зберігача і не супроводжуються ніякими змінами в базах даних зберігача. Інформаційна операція завершується складанням звіту про виконання інформа­ційного доручення. Довідки про операції з цінними паперами та рахунки в цінних паперах видаються тільки депонентам або за їх письмовим дорученням – іншим особам, а також в інших випадках, передбачених законодавством України.

Обслуговування операцій з цінними паперами на рахунках у цінних паперах здійснюється:

· за розпорядженнями депонентів, клієнтів чи керуючих рахунками депонентів, клієнтів;

· унаслідок виконання безумовної операції з цінними паперами відповідно до вимог законодавства на підставі відповідних документів;

· у разі укладення договорів щодо цінних паперів на організаторі торгівлі, депозитарієм – на підставі відомості сквитованих розпоряджень, що надходить від організатора торгівлі та складена відповідно до договорів, укладених в установленому законодавством порядку.

Оплата послуг зберігача провадиться за тарифами, встановленими самим зберігачем. Максимальний розмір тарифів встановлюється НКЦПФР за погодженням з Антимонопольним комітетом України.